79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.06.2025 Справа № 914/3762/23
За позовом: Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, м. Київ,
до відповідача: Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру “Маркитант», м. Львів,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ
про визнання недійсним пункту 3.1 договору та стягнення 134 000, 00 грн
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники:
прокурор: Цимбал Марина Анзоріївна,
від позивача: Бондаренко Олександр Віталійович - представник,
від відповідача: Сеньків Андрій Ігорович - представник,
від третьої особи: Кравець Дмитро Миколайович - представник.
Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру “Маркитант» про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 25.11.2022 № 803 та стягнення 134 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22.01.2024 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Центральну базу виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України. Ухвалою суду від 22.01.2024 підготовче засідання відкладено на 19.02.2024. Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 03.06.2024 відкладено підготовче судове засідання на 17.06.2024 року.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 05.08.2024 року.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 14.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 12.05.2025.
Судове засідання 12.05.2025 не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області, відтак судове засідання призначено на 02.06.2025 року.
Cудове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці, відтак судове засідання призначено на 12.06.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 12.06.2025 у задоволенні клопотання прокурора про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення третьої особи на стороні позивача як співвідповідача, відмовлено повністю, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.06.2025 року.
У судовому засіданні 16.06.2025 оголошено перерву до 19.06.2025.
У судове засідання 19.06.2025 прокурор з'явився, просив задоволити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
У судове засідання 19.06.2025 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги прокурора, просив задоволити позовні вимоги.
У судове засідання 19.06.2025 представник відповідача з'явився, заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових поясненнях.
У судове засідання 19.06.2025 представник третьої особи з'явився, надав усні пояснення по суті спору.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.06.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція прокурора та позивача.
Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (позивач) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру “Маркитант» (відповідач) про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 25.11.2022 № 803 та стягнення 134 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 25.11.2022 між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (третя особа) та Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничим центром “Маркитант» було укладено договір про закупівлю товарів № 803, на виконання якого третьою особою оплачено відповідачу 804 000, 00 грн у тому числі 134 000, 00 грн ПДВ (п. 3.1 договору), а відповідачем передано третій особі 20 снігоприбиральних машин.
Прокурор посилається на акт № 31-30/367 20 дск ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, складений представниками Північного офісу Державної аудиторської служби 25.08.2023. Актом встановлено, що Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр “Маркитант» у період із 15.10.2022 по 31.03.2023 призупинило реєстрацію як платника податку на додану вартість та було зареєстроване як платник єдиного податку 3 групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.
Як зазначив прокурор, при укладанні договору № 803 продавець (відповідач) не повідомив покупця про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. договору.
За таких обставин, на думку прокурора, п. 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 134 000, 00 грн має бути визнаний судом недійсним, а вказані кошти повернуті позивачу.
З огляду на вказане, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати недійсним пункт 3.1. договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 134 000, 00 грн та стягнути з Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр “Маркитант» на користь Головного управління Національної гвардії України грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 134 000, 00 грн за договором від 25.11.2022 № 803.
Позиція відповідача.
Відповідач не заперечує факту укладення договору від 25.11.2022 № 803 та отримання оплати за поставлений товар у розмірі 804 000, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 134 000, 00 грн.
Проте, відповідач заперечує щодо визнання недійсним пункту 3.1. договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 134 000, 00 грн, оскільки на дату укладання договору у відповідача не було інформації, що він переведений на спрощену систему оподаткування, адже лише 14.12.2022 він отримав інформацію, що переведений на спрощену систему оподаткування з 24.10.2022 згідно із витягом № 83515.
Окрім цього, відповідач вказує, що суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що прокурор пред'явив позов про визнання недійсним пункту 3.1. договору лише до однієї сторони договору від 25.11.2022 № 803, а інша сторона договору залучена лише третьою особою у цій справі.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, тому належними відповідачами повинні бути всі сторони оспорюваного договору, а не лише продавець - Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру “Маркитант», відтак суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позиція третьої особи.
Третя особа в письмових поясненнях на адресу суду підтримала позовні вимоги прокурора, а у судових засіданнях представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити повністю, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Судом встановлено, 25.11.2022 між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (третя особа, покупець) та Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру “Маркитант» (відповідач, продавець, ПОГ (РОП) ВЦ “Маркитант») укладено договір № 803 про закупівлю товару для забезпечення потреб безпеки і оборони (далі - договір), предмет закупівлі: снігоприбиральник бензиновий АІ-КО Snowline 620 ЕП у кількості 20 шт.
У преамбулі договору зазначено, що він укладається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 “Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».
Ціна договору становить 804 000, 00 грн, в тому числі ПДВ (20 %) за вказаним договором складає 134 000, 00 грн (пункту 3.1. договору).
Відповідно до пункту 3.4. договору відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе продавець.
Згідно з положеннями п. 11.8. договору продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, платник ПДВ.
Договір виконаний сторонами у повному обсязі (у тому числі зобов'язання продавця щодо передачі товару, а покупця щодо оплати поставленого товару).
У подальшому, під час проведення аудиту фінансово-господарської діяльності Центральної бази ВТК за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 Північним офісом Держаудитслужби направлено лист від 10.07.2023 № 262631-14/4999-2023 до Головного управління ДПС у Київській області. За результатом опрацювання вищевказаного листа його скеровано до Головного управління ДПС у Львівській області.
Листом від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ “Маркитант» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування по теперішній час (на дату видачі листа - 20.07.2023), останньому призупинено реєстрацію ПДВ як для платників єдиного податку 3 групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.
Зважаючи на це, покупець вважав, що продавець не повідомив його про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. договору, яка передбачає, що відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обгрунтованість витрат за статтями калькуляції несе продавець.
Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України звернулася з претензією від 01.09.2023 № 83/1395 до відповідача з вимогою перерахувати на рахунок покупця суму безпідставно сплачених в рахунок ПДВ грошових коштів у розмірі 134 000, 00 грн за договором від 25.11.2022 № 803.
Відповідачем надано відповідь на претензію від 10.10.2023 № 10/10 у якій зазначено, що на дату укладання договору у нього не було інформації, що він переведений на спрощену систему оподаткування. Продавець лише 14.12.2022 отримав інформацію, що перейшов на спрощену систему оподаткування з 24.10.2022 згідно із витягом № 83515.
Згідно з Витягом № 83515 з Реєстру платників єдиного податку (дата формування 13.12.2022) дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 24.10.2022. Дата застосування ставки та групи 3, ставка у відсотках до доходу 2 % без реєстрації ПДВ- 24.10.2022.
Беручи до уваги положення пунктів 3.4. та 11.8. договору, положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335, а також те, що на момент укладання спірного договору відповідач перейшов на спрощену систему оподаткування із 24.10.2022, на думку прокурора, пункт 3.4. договору в частині включення ПДВ підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти сплачені в рахунок ПДВ за договором у сумі 134 000,00 грн, є набутими безпідставно та підлягають поверненню на рахунок третьої особи.
Здійснивши аналіз матеріалів справи, суд зазначає, що випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру". Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відтак належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20)
Як неодноразово вказував Верховний Суд у постановах від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 07.04.2025 у справі № 924/949/22, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Відповідно до статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача (частина 1 статті 48 ГПК України).
Суд зазначає, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як відповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/4412/23, у разі якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, то відмовляє у позові із цієї підстави (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та постанові Верховного Суду від 10.09.2021 № 909/207/20).
Пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з'ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб'єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
У справі № 914/3762/23, що розглядається, прокурор заявив позов в інтересах держави в особі ГУ Нацгвардії України, оскільки останнє є розпорядником коштів, що перераховувалися за договором. Натомість прокурор визначив відповідачем лише ПОГ (РОП) ВЦ “Маркитант». Водночас згідно із встановленими у справі обставинами сторонами спірного договору є ПОГ (РОП) ВЦ “Маркитант» та Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії. При цьому Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії залучена до участі у справі як третя особа. Оскільки у цій справі за позовом заінтересованої особи (ГУ Нацгвардії України) про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 25.11.2022 № 803 як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, то належними відповідачами повинні бути сторони оспорюваного договору. Проте, прокурор пред'явив позов лише до однієї сторони договору, а інша сторона договору є третьою особою у цій справі.
Суд звертає увагу, що належними відповідачами у справі є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Натомість Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії не залучено як співвідповідача відповідно до вимог частини 1 статті 48 ГПК України. Тому, зважаючи на те, що в цій справі як відповідач залучене лише ПОГ (РОП) ВЦ “Маркитант» - одна зі сторін оспорюваного правочину, а вимога про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 25.11.2022 № 803 є основною, від якої залежить задоволення похідної вимоги про стягнення коштів, тому в задоволенні позову прокурора слід відмовити через неналежний склад відповідачів.
Наведене правозастосування узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах у подібних справах від 13.05.2025 № 914/3764/23, від 20.05.2025 у справі № 914/3761/23 та від 04.06.2025 № 914/3674/23.
Водночас, оскільки неналежний склад відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові, суд не здійснює оцінку інших аргументів прокурора, які стосуються обґрунтованості чи необґрунтованості позову.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежним суб'єктним складом сторін у цьому спорі.
Відшкодування витрат прокурора, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за прокурором.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 червня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.