вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2046/25
Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали справи
за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», м. Київ
про видачу судового наказу
До Господарського суду Київської області надійшла заява Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» б/н від 30.04.2025 року (вх. №730/25 від 23.06.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дараган Наталії Святославівни заборгованості за договором №1365-17 від 01.06.2017 року про прийняття участі в експлуатаційних витратах у сумі 38307,30 грн.
Розглянувши подану заяву, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України).
Ці приписи законодавства є спеціальними, такими що підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Частиною 1 ст. 152 ГПК України визначено перелік обставин, які є підставами для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Частиною 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Як встановлено судом, Дараган Наталія Святославівна припинила підприємницьку діяльність Фізичної особи - підприємця 22.06.2018 року, що підтверджується записом про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця №23390060002019421, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.06.2025 року.
Згідно норм ГПК України, процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання. Наказне провадження має чіткі, формальні межі, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до спірних правовідносин процедури наказного провадження.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, у зв'язку з тим, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулося до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Договором з фізичної особи-підприємця, яка на час розгляду даної заяви припинила підприємницьку діяльність, суд відмовляє у видачі даного судового наказу.
Суд зазначає, що заявнику варто врахувати позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 щодо правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця та звернутися до суду в порядку спрощеного позовного провадження.
Також, суд звертає увагу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 12, 147, 148, 150, 152, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» у задоволенні заяви б/н від 30.04.2025 року (вх. №730/25 від 23.06.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дараган Наталії Святославівни заборгованості за договором №1365-17 від 01.06.2017 року про прийняття участі в експлуатаційних витратах у сумі 38307,30 грн.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць