вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2931/24
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Микитенко О.О. розглянувши справу
За позовом Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд", Київська обл., м. Фастів
про визнання недійсним договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 року в частині стягнення сплаченого ПДВ, 3 % річних та інфляційних втрат
Представники сторін:
прокурор - Чередник Д.В.;
позивача - Заведій В.І.;
відповідача - Горбань Р.О.
Обставини справи:
Перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аріан-Трейд» про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1. договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ “Аріан-Трейд», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з ТОВ “Аріан-Трейд» на користь Міністерства оборони України 320 193,46 грн., з яких: безпідставно сплачені кошти у вигляді ПДВ в сумі 266 000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 38 730,21 грн. та 15 463,25 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пп. “г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки або (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними МО України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. У зв'язку із цим прокурор звернувся із позовною вимогою про визнання недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 217 ЦК України п.п 1.1, 3.1 договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аріан-Трейд», у частині включення ПДВ до договірних цін. Також, прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 266 000,00 грн., які були сплачені позивачем на користь відповідача як ПДВ, підлягають поверненню позивачу як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України. Посилаючись на те, що вказане зобов'язання є грошовим, прокурором на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 38 730,21грн. інфляційних втрат та 15 463,25 грн. 3 % річних.
28.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» поданий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що застосування до спірних правовідносин Постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» є неправомірним. Питання правомірності застосування ПДВ до операцій з постачання пально-мастильних матеріалів за контрактами, укладеними Міністерством оборони України під час дії воєнного стану, наразі є предметом судового розгляду в межах адміністративної справи № 320/20717/23 за позовом Міністерства оборони України до Державної аудиторської служби України щодо оскарження вимоги останньої від 18.05.2023.
Не абсолютно всі операції по поставці паливно-мастильних матеріалів звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а лише ті, які пов'язані з забезпечення транспорту для потреб оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, виконанням мобілізаційних завдань в умовах військового стану. Натомість, у матеріалах справи немає жодного доказу для чого придбавався товар та як він фактично використовувався. Таке підтвердження не надавалось, а ні під час укладання договору, а ні під час його виконання, а ні після цього.
Відповідач зазначає, що ні позивач, ні прокурор не надали належних доказів, якими б доводилось, що придбаний товар (олива МС-20П) призначений для забезпечення саме транспорту Міністерства оборони України.
Позивач сплачував на користь відповідача кошти, вірогідно знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Отже, вищевикладене вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів.
Як зазначає сам прокурор у своєму позові кошти були сплачені на підставі договору, а отже на цілком правомірній підставі отримані відповідачем і в силу презумпції правомірності правочину не повинні повертатись, оскільки набуті цілком правомірно на законній підставі.
28.11.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначає наступне:
Відповідно до пункту 1 Постанови №178 (у редакції від 02 березня 2022 року, чинній на момент укладання договору) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Отже, в законодавстві чітко вказані випадки, коли операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України та інших військових формувань оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ:
1) З метою заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України;
2) З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Збройних Сил України та інших військових формувань, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Аналізуючи пункт 7 та 9 Інструкції слід дійти висновку, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань укладаються в мирний час з визначенням орієнтовної ціни предмета договору та виконуються після рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, при чому договірна ціна предмета договору та строки виконання договорів визначаються після оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, шляхом укладання додаткової угоди до вже укладених у мирний час договорів на виконання мобілізаційних завдань.
Також, зі змісту змін до Інструкції, які затверджені наказом Міністерства оборони України від 20.05.2019 № 248, вбачається, що договори, які укладаються на виконання мобілізаційних завдань мають затверджену типову форму.
Таким чином, остаточне визначення умов мобілізаційного договору, зокрема, в частині ціни мобілізаційного договору та ПДВ, строків виконання та їх безпосереднє виконання, проводиться після введення воєнного стану укладенням додаткових угод під час дії воєнного стану, тому виконання мобілізаційних договорів можливе лише під час дії воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладався вже після оголошення воєнного стану без дотримання затвердженої типової форми, а тому зазначений договір не може вважатися таким, що укладений на виконання мобілізаційних завдань.
Отже, норми Постанови №178 не розповсюджуються на укладений між Міноборони та товариством договір.
Міноборони наголошує, що правила застосування норм податкового законодавства врегульовані статтями 4, 56 Податкового кодексу України.
Так, Податковий кодекс України одним із принципів податкового законодавства визначає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган».
Застосування норми податкового законодавства (пункт 1 постанови № 178) без урахування преамбули постанови № 178 та правил принципу презумпції правомірності рішень платника податків в разі коли норма допускає множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків може призвести до неправильного застосування норми матеріального права, наслідком якого є порушення балансу між приватними та публічними інтересами, тобто принципу пропорційності, що є ознакою якісного критерію про виключність правової проблеми.
Ухвалою суду від 22.01.2025 суд постановив розгляд даної справи проводити у закритих засіданнях,закрити підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначити на 21.02.2025 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.03.2025 р. до 14.05.2025 р.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.08.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» укладено договір № 286/1/22/40, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику оливу МС-20 (61-000-7070) згідно специфікації в кількості 10 тон за ціною 133 000,00 грн. за тону без ПДВ на суму 1 330 000 грн.
Одержувачами товару є військові частини, згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (п. 2.2 договору).
Ціна договору становить: без ПДВ 1 330 000,00 грн, крім того ПДВ 266 000,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить:1 596 000,00 грн у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати (п. 3.1 договору).
Розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (п. 4.1 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).
На виконання умов договорувідповідач поставив позивачу 10 тон мастильної олії на суму 1 596 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 266 000 грн.), що підтверджується актом прийому-передач продукції № 403 від 04.10.2022 р.
З метою виконання своїх зобов'язань з оплати Міністерство оборони України перерахувало на користь постачальника кошти у розмірі 1 596 000,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 266 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 286/1/281 від 12.10.2022 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Водночас Постанова № 178 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, відповідно до якого, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, прокурор стверджує, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством оборони України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу вимог пункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 178, а натомість пункти 1.1, 3.1 договору містять положення щодо включення ПДВ у ціну договору.
Прокурор вважає, що положення пунктів 1.1, 3.1. договору у частині включення до договірної ціни ПДВ суперечать пункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178, а тому мають бути визнані судом недійсними на підставі частини першої статті 203, статей 215, 217 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що не всі операції по поставці паливно-мастильних матеріалів звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а лише ті, які пов'язані з виконанням мобілізаційних завдань в умовах військового стану, тоді як спірний договір не був укладений на виконання мобілізаційних завдань, а придбаний товар не був призначений для виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, забезпечення транспорту для потреб оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідач зазначає, що вимоги підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 не поширюються на спірні правовідносини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За приписами ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до частини першої статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Таким чином ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежить від волі сторін договору.
У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.
Так, відповідно до підпункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг (підпункт 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України).
У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.
За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).
Водночас 02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
У Постанові № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
Отже враховуючи введений на території України воєнний стан та маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято Постанову КМУ № 178, положення якої застосовувалися з 24 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що предметом оспорюваного договору є постачання мастильних засобів для техніки спеціального призначення для потреб Міністерства оборони України.
Водночас пунктом 2.2 договору встановлено, що одержувачами товару є військові частини, згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.
Також судом враховано, що договір № 286/1/22/40 від 03.08.2022 укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Аріан-Трейд" після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Суд зауважує, що функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про збройні сили України".
Згідно із частинами першою, другою статті 1 Закону України "Про збройні сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до положень статті 3 зазначеного Закону в структурі Збройних Сил України містяться, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видатків та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством (частина перша статті 15 Закону України "Про збройні сили України").
Тобто, з огляду на функції та обов'язки покладені на військові частини (військові частини були визначені отримувачами товарів за спірними договорами), всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства.
Із наведеного випливає, що закупівля товарів для забезпечення транспорту військових частин в період воєнного стану, можлива лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено Постановою № 178.
Листом Державної податкової служби України від 09.01.2023 № 169/5/06-30-04-03-14, отриманим Державною аудиторською службою України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю, повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. “г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені Постановою № 178.
Крім того, за зверненнями МО України Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 роз'яснила, що відповідно до пп. “г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розд. V ПК України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених Постановою № 178.
До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 № 831, яка набрала чинності 01.08.2024, внесено зміни до Постанови № 178, а саме:
- у вступній частині постанови слова і цифри "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"," замінено словами "З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації";
- пункт 1 викладено в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою".
Отже, враховуючи те, що предметом договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 є постачання мастильних засобів для техніки спеціального призначення для потреб Міністерства оборони України (військових частин), суд дійшов висновку, що придбаний товар був призначений для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а тому спірні умови договорів (пункти 1.1 та 3.1) в частині сплати ПДВ (20 %) суперечать положенням Податкового кодексу України та Постанови № 178.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 без включення до них умов щодо необхідності сплати сум ПДВ.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними п.п. 1.1., 3.1. договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 є правомірними підлягають задоволенню.
Також, прокурор просить стягнути з ТОВ "Аріан-Трейд" на користь Міністерства оборони України 266 000,00 грн. безпідставно сплачених коштів, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Тобто, враховуючи, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ попри те, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, то неповернення відповідачем відповідної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Отже позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 266 000,00 грн безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню.
Прокурор також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 38 730,21 грн. та 15 463,25 грн. 3 % річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Враховуючи те, що відповідач вчасно не повернув безпідставно отримані кошти, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 38 730 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 15 463 грн. 25 коп. 3 % річних.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону є обґрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними п.п. 1.1. та 3.1. договору № 286/1/22/40 від 03.08.2022 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аріан-Трейд» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Поліграфічна, 12, код ЄДРПОУ 42140105), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аріан-Трейд» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Поліграфічна, 12, код ЄДРПОУ 42140105) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 266 000 (двісті шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 38 730 (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 15 43 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 25 коп. 3 % річних.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аріан-Трейд» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Поліграфічна, 12, код ЄДРПОУ 42140105) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вулиця Болбочана Петра, 8, код ЄДРПОУ 38347014) 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 90 коп судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 24.06.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована