ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2025Справа № 910/4363/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 4.589.833,48 грн.
Представники сторін:
від позивача: Слободяник І.П.;
від відповідача: Кисіль Т.В.
08.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 4.589.833,48 грн, з яких 3.868.238,40 грн основного боргу, 70.401,94 грн пені, 136.717,43 грн 3% річних та 514.475,71 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з повернення сплаченого позивачем забезпечення за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4363/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2025, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2025.
16.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
21.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 04.06.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2025.
У судовому засіданні 17.06.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2025 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 17.06.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (споживач) укладено Договір №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник постачає споживачу електричну енергію (за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія)), для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 розрахунковий період споживання електричної енергії встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.
Відповідно до п. 3.2 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 обсяг споживання електричної енергії у наступному розрахунковому періоді визначається споживачем шляхом подання постачальнику заявки з урахуванням прогнозованих обсягів закупівлі електричної енергії визначених у Додатку 2. Заявка також має містити дані щодо обсягів споживання електроенергії споживачем з розподілом за класами напруги, інформацію щодо об'єкта (об'єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об'єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об'єктом споживача.
Згідно з п. 3.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі заявки на наступний розрахунковий період, що надається споживачем до 20 числа (включно), що передує розрахунковому періоду.
У п. 3.6 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що за підсумками розрахункового періоду сторони встановлюють фактичний обсяг споживання електричної енергії споживачем, про що підписують Акт приймання-передавання електричної енергії. Постачальник повинен надати споживачу Акт приймання-передавання електричної енергії з розбивкою по Операторам системи розподілу електричної енергії відповідно до п. 2.4 Договору.
Відповідно до п. 3.7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 постачальник не має права вимагати від споживача іншої не визначеної договором плати.
Відповідно до п. 5.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка наведена у Додатку 1 до цього договору.
Ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі з передачі електричної енергії (п. 5.2 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022).
Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку, тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно, на підставі укладених договорів (п. 5.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022).
Відповідно до п. 5.4 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 ціна електричної енергії за 1 кВт/год може бути змінена згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами). Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку «на добу наперед». Документи або інформація з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» про підтвердження коливання ціни за одиницю електричної енергії на ринку мають містити порівняння цін на ринку «на добу наперед» за періоди часу, які є не меншими за 10 календарних днів (декаду) одного або різних календарних місяців (розрахункових періодів). Таким документальним підтвердженням є інформація з офіційного веб-сайту AT «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua). Нову (змінену) ціну застосовують з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді про зміну ціни за одиницю товару (електричної енергії) у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку.
Згідно з п. 5.6 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовують у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховано в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором або зміни у нормативно-правових актах щодо порядку формування ціни електричної енергії на ринку. Підставою для зміни ціни є набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовують у Договорі, або зміни у нормативно-правових актах щодо формування ціни електричної енергії на ринку. Нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу або зміни у нормативно-правових актах щодо формування ціни електричної енергії на ринку згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Відповідно до п. 5.7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 ціна спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунку про оплату електричної енергії за цим договором.
Відповідно до п. 5.8 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу для виконання оплати, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки, а також інформацію про захист прав споживачів.
У п. 5.11 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у наступному порядку: - до 27 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної заявки; - до 15 числа розрахункового періоду - 50% вартості обсягу споживання електричної енергії згідно відповідної заявки.
Відповідно до п. 14.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Згідно з п. 16.3 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 істотні умови цього договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі».
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 та Закону України «Про публічні закупівлі» він сплатив відповідачу забезпечення у розмірі 3.868.238,40 грн. Оскільки позивач поставив відповідачу весь обсяг електроенергії, який просив відповідач, та у вересні 2023 року відповідач змінив електропостачальника, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3.868.238,40 грн, а також 70.401,94 грн пені, 136.717,43 грн 3% річних та 514.475,71 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору про закупівлю - надання забезпечення виконання зобов'язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Судом встановлено, що 03.08.2022 позивач на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 та Закону України «Про публічні закупівлі» сплатив відповідачу забезпечення у розмірі 3.868.238,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1932 від 03.08.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
У п. 16.12 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що забезпечення виконання договору повертається: - після виконання постачальником договору; - за рішенням суду щодо повернення грошових коштів у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору нікчемним; - у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі» (із змінами та доповненнями); - згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів споживачем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 18 цього договору у сумі, що наведена у розділі 15.11. цього договору протягом п'яти банківських днів з дня настання підстав для повернення забезпечення виконання договору, визначених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 14.1 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Судом встановлено, що у вересні 2023 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» від операторів системи постачання надійшли повідомлення про зміну електропостачальника для споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»: - від АТ «Херсонобленерго» від 15.09.2023 № 20/07-003806; - від ДТЕК Донецькі Електромережі від 14.09.2023 № 64/13663-вих; - АТ «Українська залізниця» від 14.09.2023 № ЕЕК-08/521; від 13.09.2023 №ЕЕЛ-6/1009; від 12.09.2023 № ЕЕДН 2167; від 13.09.2023 № ЕЕХ-08/2/5; 12.09.2023 №ЕЕО-25/60 - АТ «Чернівціобленерго» від 12.09.2023 №17/2-02/3055.
У звіті про виконання Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, сформованому 16 січня 2024 року, та розміщеному за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-05-16-002600-a/print/contract-ongoing/pdf/019e3770ab254c43bfbcfe6e59bbc275, зазначено, що строком постачання електроенергії є дата по 31 грудня 2023 року, строк дії договору про закупівлю - з 05.08.2022 по 01.02.2024.
Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо обсягів поставленої позивачем електроенергії на виконання умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
Зокрема, позивач зазначає, що ним було поставлено відповідачу стільки продукції, скільки відповідачем було вказано у заявках.
Вказані обставини не заперечувались відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, оскільки додаткові угоди №11 та №12 до договору, якими передбачалось підвищення ціни договору, відповідачем підписані не були, та, відповідно, не були підписані відповідачем акти приймання-передачі продукції за травень-червень 2023 року.
З приводу вказаних заперечень відповідача суд зазначає, що дійсно, вказані додаткові угоди, якими передбачалось підвищення ціни товару, не підписані відповідачем.
Однак, як вбачається з актів надання послуг та рахунків за Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022, позивач визначав вартість продукції, виходячи з тієї ціни договору, яка була погоджена сторонами у підписаних додаткових угодах (додаткові угоди №1-№10). Зокрема, Додатковою угодою №10 від 14.04.2023, підписаною між сторонами, ціна електроенергії становила 3,51128 грн за 1 кВт*год.
Саме така вартість електроенергії вказана позивачем в рахунках та актах, складених після дати укладення вказаної додаткової угоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем визначалась вартість електроенергії відповідно до тарифів, вказаних у непідписаних відповідачем додаткових угодах №11 та №12.
Так само, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними додаткових угод №1-№10 до Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
За наведених обставин суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
При цьому, судом враховано, що у розділі 7 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначені обов'язки постачальника, зокрема вказано, що постачальник зобов'язується:
1) забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору;
2) нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором;
3) надавати споживачу інформацію про його права та обов'язки, ціни на електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством України, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті постачальника і безкоштовно надається споживачу на його запит;
4) видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень;
5) приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором;
6) вчасно та в повному обсязі інформувати споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання;
7) розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги;
8) забезпечувати належну організацію власної роботи для можливості передачі та обробки звернення споживача з питань, що пов'язані з виконанням цього договору;
9) відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором;
10) забезпечувати конфіденційність даних, отриманих від споживача;
11) протягом 3 (трьох) днів від дати, коли постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії споживачу, він зобов'язується проінформувати споживача про його право: вибрати іншого електропостачальника та про наслідки невиконання цього, перейти до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов'язки (постачальник «останньої надії»), на відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неможливістю подальшого виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором;
12) виконувати інші обов'язки, покладені на постачальника чинним законодавством та/або цим договором.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів, які б вказували на невиконання позивачем умов Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» забезпечення виконання Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 сумою 3.868.238,40 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 70.401,94 грн за період з 06.01.2024 до 05.07.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Суд зазначає, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
У п. 9.8 Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 визначено, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,01 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Формулювання пені, наведене у п. 9.8 договору, дає підстави вважати, що вона застосовується у випадку прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати за отриману (спожиту) електричну енергію, а не за повернення суми забезпечення (що не є оплатою продукції, а є поверненням отриманого забезпечення виконання договору про закупівлю).
Умовами Договору №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 не встановлено пені за невиконання/неналежне виконання обов'язку з повернення суми забезпечення договору.
Отже, зважаючи на те, що Договором №4600006403 про постачання електричної енергії споживачу від 05.08.2022 сторони не передбачили нарахування пені за невиконання/неналежне виконання обов'язку з повернення суми забезпечення договору, та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за невиконання/неналежне виконання обов'язку з повернення суми забезпечення договору.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пені у сумі 70.401,94 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних розміром 136.717,43 грн (за період з 06.01.2024 до 11.03.2025) та інфляційні втрати розміром 514.475,71 грн. (за період з січня 2024 року до січня 2025 року).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 зазначено, що індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 3% річних розміром 136.717,43 грн та інфляційних втрат розміром 514.475,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 23-А, літ. «М»; ідентифікаційний код: 42588390) суму основного боргу у розмірі 3.868.238 (три мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 136.717 (сто тридцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 514.475 (п'ятсот чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 54233 (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять три) грн 19 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.06.2025.
Суддя О.М. Спичак