ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/6067/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/6067/25
за позовом Приватне акціонерне товариство "МХП"
до проФізичної особи-підприємця Чекоданова Валерія Сергійовича стягнення 157 776,47 грн
Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Чекоданова Валерія Сергійовича про стягнення 157 776,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки в редакції № 1 від 21.04.2020, до якого відповідач приєднався шляхом подання Заяви-приєднання від 04.03.2021, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 89 454,24 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 30 563,97 грн, 30% річних - 28950,08 грн та інфляційні втрати в розмірі 8808,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 відкрито провадження у справі №910/6067/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.05.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.03.2021 між позивачем (МХП) та відповідачем (Контрагент) будо підписано специфікацію № МП/3130916830 до Договору, укладеного шляхом підписання 04.03.2021. заяви-приєднання до публічного договору, розміщеного на сайті МХП в редакції від 21.04.2020, відповідно до п. 1.1 якого МХП зобов'язується поставити, а Контрагент прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна по кожному найменуванню і на кожну партію Товару містить у собі податок на додану вартість і визначається на підставі первинних облікових документів на Товар. Ціни погоджуються сторонами за допомогою СЕД, email або у Специфікаціях (в т.ч. інших додатках з цінами). Ціна є чинною/зміненою з дати її погодження Контрагентом шляхом підписання Специфікації новою датою (або на наступний календарний день після закінчення, передбаченого чинним законодавством строку на розгляд змін до Договору) або створення нового замовлення у СЕД за новою ціною.
Згідно з положеннями п. 2.2. Договору, умови оплати встановлюються як повна передплата до моменту відвантаження Товару. МХП має право надавати Контрагенту право відстрочення платежу.
Під Лімітом товарного кредиту (далі по тексту - ЛТК), розуміється сума дебіторської заборгованості Контрагента перед МХП разом з сумою вартості Товару в дорозі та вартості Товару заявки на наступну поставку партії Товару на дату її подання, яка в будь-якому разі не перевищує суми забезпечення виконання зобов'язань Контрагентом за даним Договором (поруки, іпотеки, банківської гарантії, тощо). Якщо забезпечення виконання зобов'язань надане не тільки щодо Контрагента, а й третіх осіб, сума ЛТК автоматично зменшується на суму забезпечення перед такими третіми особами.
Під сумою дебіторської заборгованості - сума заборгованості Контрагента перед МХП за поставлений Товар на дату подання Контрагентом заявки на наступну поставку партії Товару.
Під товаром в дорозі розуміється товар, який відвантажений МХП Контрагенту та прямує в пункт призначення. За наявності ЛТК строк погашення (перерахування) боргу на поточний рахунок МХП складає 7 календарних днів з моменту поставки останньої партії Товару (якщо інший строк не погоджено сторонами у СЕД або Специфікації) незалежно від того чи сума боргу перевищує ЛТК.
Згідно п. 3.2. Договору, одержувана партія Товару вважається зданою МХП і прийнятою Контрагентом: - по якості - відповідно до декларації виробника (посвідчення про якість) під час передачі Товару представнику Контрагента; по кількості - відповідно до даних, зазначених в товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та Актах приймання-передачі (далі по тексту - Акт). Остаточна кількість поставленого Товару визначається згідно до даних, зазначених у відповідних Актах.
У п. 6.1, 6.3 Договору Сторони погодили, що у випадку невиконання Сторонами своїх обов'язків по цьому Договору вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, договором та додатками до нього. За прострочення оплати товару (тільки якщо не передплата), а також у випадку порушення термінів перерахування сум штрафів, компенсацій збитків, інших платежів, Контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення. Збитки/ штрафи, інші платежі, строк оплати по яким не встановлено Договором, мають бути компенсовані Контрагентом протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги з підтвердженням або з моменту укладення Сторонами відповідного доповнення до Договору.
Отже, кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у період з 25.01.2023 по 23.11.2023 поставив відповідачеві, згідно видаткових накладних, актів прийому-передачі продукції та товарно-транспортних накладних, долучених до позовної заяви, товар на загальну суму 1 118 430,58 грн, а відповідач, у свою чергу оплатив одержаний товар частково на суму 1 057 675,89 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за поставлений, проте неоплачений товар, у загальній сумі 89 454,24 грн.
25.04.2025 позивач цінним листом надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №1 від 25.04.2025, у якій вимагав здійснити оплату поставленого товару протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, усупереч взятим на себе за Договором зобов'язань, щодо своєчасної оплати поставленого товару виконав їх не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 89 454,24 грн, за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані пеня в розмірі 30 563,97 грн, 30% річних - 28950,08 грн та інфляційні втрати в розмірі 8808,18 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та позовні вимоги не оспорив.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
У п. 1.2 Договору визначено, що цей Договір є договором приєднання, у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України, і може бути укладений лише шляхом приєднання Контрагента до всіх його умов в цілому, за умови наступного акцепту МХП оферти Контрагента, в порядку передбаченому цим Договором. Цей договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України. Для укладення Договору особа, що бажає приєднатися до договору, надає підписану з дотриманням вимог цивільного законодавства зі свого боку Заяву про приєднання.
Отже, судом установлено, що сторони уклали Договір поставки шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 04.03.2021 до публічного договору, розміщеного на сайті МХП в редакції від 21.04.2020, відповідно до п. 1.1 якого МХП зобов'язується поставити, а Контрагент прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2 Заявки-приєднання предметом закупівлі є м'ясо птиці.
За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як установлено судом вище, на виконання умов договору позивач у період з 25.01.2023 по 23.11.2023 поставив відповідачеві, згідно видаткових накладних, актів прийому-передачі продукції та товарно-транспортних накладних, долучених до позовної заяви, товар на загальну суму 1 118 430,58 грн, а відповідач, у свою чергу оплатив одержаний товар частково на суму 1 057 675,89 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви.
Зазначені видаткові накладні, акти прийому-передачі продукції та товарно-транспортні накладні містять найменування юридичних осіб, підписи сторін, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Видаткові накладні, акти прийому-передачі продукції та товарно-транспортні накладні зі сторони відповідача підписані без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.
У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з умов п. 2.2. Договору, відповідач мав оплатити товар протягом 7 (семи) банківських днів, з моменту поставки товару. Відтак, строк оплати усього отриманого відповідачем товару на день розгляду справи є таким, що настав.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 89 454,24 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 696 279,56 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 89 454,24 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення сплати заборгованості пеню в розмірі 30 563,97 грн, 30% річних - 28950,08 грн та інфляційні втрати в розмірі 8808,18 грн, розраховані за період з07.06.2023 по 06.05.2025.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 6.3. договору визначено, що за прострочення оплати товару, контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.
При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 07.06.2023 по 06.05.2025 у розмірі 30563,97 грн, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним розрахунком позивача, оскільки останнім не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 07.06.2023 по 14.12.2023 (враховуючи зміну розміру заборгованості відповідача) у загальному розмірі 10455,72 грн.
Крім того, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Суд відмічає, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 6.3. договору погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 30% річних.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд установив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, становить 8808,18 грн.
Дослідивши наведений позивачем розрахунок 30% річних, суд установив, що він також виконаний арифметично вірно, відтак, сума 30% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, становить 28950,08 грн.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чекоданова Валерія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська обл., Обухівський р-н, 08800; код ЄДРПОУ 25412361) заборгованість у розмірі 89 454 грн 24 коп. інфляційні втрати - 8808 грн 18 коп., 30% річних - 28950 грн 08 коп., пені - 10455 грн 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2642 грн 09 коп.
3. В іншій частині вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2025.
Суддя А.І. Привалов