ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/7720/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
позовну заяву Релігійної громади Української православної церкви Святого пророка Іллі с.Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області в особі Карпеця Стефана Олександровича
до Київської обласної військової адміністрації
про визнання недійсним статуту у новій редакції
Релігійна громада Української православної церкви Святого пророка Іллі с.Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області в особі Карпеця Стефана Олександровича звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської обласної військової адміністрації про визнання недійсним статуту Релігійної організації «Релігійна громада «Парафія Святого пророка Іллі Київської Єпархії Української православної церкви (православної церкви України) с.Циблі Бориспільського району Київської області» (нова редакція).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ініціативи окремих громадян у селі Циблі Бориспільського району були проведені збори жителів села, де стояло питання про зміну найменування, зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об'єднання Православної церкви України. Рішенням зборів громадян села Циблі, яке прийнято 18.06.2023 невідомими та не уповноваженими на це особами, ухвалено подати заяву до Київської обласної військової адміністрації про затвердження статуту релігійної громади у новій редакції.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див., зокрема, постанову від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
За приписами частин 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325«б»).
У цій справі відповідачем визначено Київську обласну військову адміністрацію, проте позивач не зазначив у чому полягає порушення його прав та законних інтересів з боку цього відповідача.
Суд відзначає, що порушення щодо скликання та проведення зборів релігійної організації, а також щодо прийняття рішення, яким затверджено нову редакцію статуту релігійної організації, про які стверджує позивач, не вчинялися визначеним ним у цій справі відповідачем - Київською обласною військовою адміністрацією, яка діє виключно в межах своїх повноважень (зокрема здійснює реєстрацію статуту в новій редакції, затвердженого відповідним рішенням загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації) та не повинна втручатись в діяльність релігійних організацій, відповідно, встановлювати дотримання процедури скликання проведення загальних зборів релігійної організації, а саме перевіряти факт скликання та проведення загальних зборів, приналежність відповідних осіб до релігійної громади та їх відповідність статусу членів такої релігійної громади, а також правомірність прийняття рішень цією організацією.
Тобто, фактичною підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стали не стільки дії відповідача щодо затвердження статуту релігійної організації в новій редакції, а саме щодо перевірки поданих на реєстрацію документів законодавству та чинному статуту релігійної громади, про що вказує позивач, скільки дії осіб, які прийняли відповідне рішення про зміну підлеглості релігійної громади, що, в свою чергу, не може доводитись у спорі з Київською обласною військовою адміністрацією, яка лише здійснила реєстрацію статуту релігійної організації в новій редакції, затвердженого відповідним рішенням загальних зборів членів релігійної організації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 за позовом релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування розпорядження зазначила, що фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішеннями загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. Із цього вбачається, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту (пункти 51, 52). Тобто оскарження реєстраційних дій, що зазначено як предмет позову в цій справі, по суті є похідною вимогою від спору щодо дійсності статуту релігійної організації в новій редакції (пункт 87).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення, які були прийняті загальними парафіяльними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були ухвалені всередині цієї громади (релігійної організації) щодо реалізації цивільних прав, свобод та інтересів членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної організації як юридичної особи з метою задоволення інтересів її членів (пункт 88). Ухвалене рішення загальних парафіяльних зборів членів релігійної громади, що стало підставою для вчинення відповідачем спірної державної реєстрації, стосується прав та інтересів релігійної громади та її членів, адже в результаті його ухвалення було змінено канонічне підпорядкування релігійної організації (позивача), обрано її нового керівника (настоятеля парафії) та затверджено нову редакцію статуту. Тобто ухвалене рішення стосується, у тому числі, порядку організації та управління релігійною організацією як юридичною особою (пункт 89).
Судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції (пункт 96).
Отже, зважаючи на обставини справи, суд звертає увагу, що вимоги члена (колишнього члена, керівника) релігійної організації про визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції не можуть розглядатись без участі такої релігійної організації, адже спір, в якому доводиться протиправність прийняття рішення про зміну канонічної підлеглості та затвердження статуту релігійної організації в новій редакції безпосередньо стосуються прав та обов'язків релігійної організації, а саме порядку організації та управління релігійною організацією як юридичною особою, втім остання не залучена до участі у цій справі як відповідач, на що звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 910/9304/23.
За загальним правилом, вміщеним у частині 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Отже спір між членом релігійної організації та релігійною організацією про визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням останньої.
Відповідно до частини 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як встановлено судом із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа з ідентифікаційним кодом 25668390 має назву - Релігійна організація «Релігійна громада Парафія Святого пророка Іллі Київської Єпархії Української православної церкви (православної церкви України) с. Циблі Бориспільського району Київської області» та розташована за адресою: вул.Соборна, буд.27а, с.Циблі, Бориспільський р-н, Київська обл., 08454.
Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Відтак, оскільки відповідачем визначено Київську обласну військову адміністрацію, позивачем було подано позов до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За висновком суду, пред'явивши позов до Київської обласної військової адміністрації, яка не є суб'єктом спірних правовідносин, оскільки не скликала та не проводила збори релігійної організації, а також не приймала рішення про затвердження нової редакції статуту релігійної організації, про які стверджує позивач, та не навівши у позовній заяві інших порушень його прав та законних інтересів з боку саме цього відповідача, й не залучивши до участі в справі релігійну організацію, про визнання недійсним статуту якої в новій редакції заявлено позов, позивач домігся зміни підсудності справи, що є ознакою зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання зловживанням процесуальними правами подання позову із таким складом сторін та необхідність його повернення позивачу.
Керуючись статтями 43, 234, 235 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Релігійної громади Української православної церкви Святого пророка Іллі с.Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області в особі Карпеця Стефана Олександровича до Київської обласної військової адміністрації про визнання недійсним статуту у новій редакції повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Капцова