ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
23.06.2025Справа № 910/7611/25
Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (м. Хмельницький)
до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (м. Київ)
про стягнення 11 106 215,23 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" (далі - ТОВ "Новатор", позивач) до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (далі - АТ «КЗ «Радар» відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 11 106 215,23 грн. за договором № 067/212 від 23.08.2022.
Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Як вбачається із позову, ТОВ "Новатор" заявило вимогу майнового характеру, однак, доказів сплати судового збору за вказану вимогу заявник суду не надав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Судовий збір згідно з ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 133 274,58 грн. (за 1 вимогу майнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Позивач вказану суму судового збору не сплатив, а виклав у позові заяву щодо відстрочення його сплати на три місяці.
Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку, що у її задоволенні слід відмовити.
Так, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
У постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, заявник не наводить будь-яких доводів щодо майнового стану ТОВ "Новатор", як того вимагає пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а спір стосується виключно стягнення заборгованості за договором.
Також суд зауважує, що сертифікат Хмельницької ТПП про форс-мажорні обставини № 6800-24-0263 не стосується господарських відносин між ТОВ "Новатор" та АТ «КЗ «Радар», та неможливістю оплати позивачем судового збору, а інших доказів на підтвердження наведених ним обставин, позивачем суду не надано.
Разом з цим суд зазначає, що сума судового збору у розмірі 133 274,58 грн. є адекватною та співмірною відносно заявлених позовних вимог (майнового характеру), а тому сплата судового збору у вказаній сумі не може розцінюватись як обмеження права на доступ до правосуддя, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення суду від 10.07.98 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72), у яких Європейський суд визнає фінансування функціонування органів судової влади в якості "законної мети" та в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, п. 57).
Отже, у даному випадку суд вважає, що сплата судового збору не є обмеженням права позивача на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати позов до розгляду та залишати позовну заяву без руху.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", в яких визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстав для відстрочення позивача від сплати судового збору немає.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, у порушення вказаних норм позивач не надав суду доказів тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позову, а саме - доказів на підтвердження наявності боргу у сумі 2 210 519,50 грн. (сальдо початкове), а також доказів часткової сплати боргу на суму 851 333,97 грн., які зазначені у акті звірки станом на 30.09.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 162, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» про стягнення 11 106 215,23 грн. залишити без руху.
Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Новатор" строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Котков О.В.