номер провадження справи 22/65/24
19.06.2025 Справа № 908/724/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників учасників справи:
від прокуратури: Маруєва Т.В., службове посвідчення № 075579 від 01.03.2023
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Пакуля О.А., самопредставництво, виписка з ЄДР, службове посвідчення № 34 від 04.07.2024
від відповідача-2: адвокат Кузнєцов Д.О.,ордер АР № 1242448 від 27.05.2025
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/724/25
за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах:
позивач: Міністерство освіти і науки України (пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135)
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000)
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-3: Запорізького національного університету (вул. Університетська, буд. 66, м. Запоріжжя, 69011)
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернення нерухомого майна
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивача
24.03.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 52-103-2270вих-25 від 21.03.2025) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України (позивач) до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА, відповідача-3: Запорізького національного університету, згідно якої просив:
1. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної
власності від 22.02.2022 № 12/1-3945/д, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Фізичною особою-підприємцем Мироненком Сергієм Володимировичем.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Мироненка Сергія Володимировича повернути нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 6 включно, загальною площею 171,4 кв.м, будівлі (літ. В), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, вартістю 3025801,57 гривень, Запорізькому національному університету, шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
Позов обґрунтовано недодержанням у момент вчинення правочину приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, невідповідності договору положенням Законів України “Про освіту», “Про оренду державного та комунального майна», “Про вищу освіту», “Про приватизацію державного та комунального майна».
18.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення позивача щодо позову. Міністерством було надано позитивні висновки щодо укладення оспорюваного договору. Пріоритетним при передачі майна в оренду є встановлення призначення використання державного майна орендарем у спірних відносинах. Міністерство покладається на прийняття обґрунтованого та законного рішення суду за результатом розгляду позовних вимог.
22.04.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Відповідно до технічного паспорту на спірний об'єкт нерухомого майна, первинне призначення приміщень - розташування гаражів, кабінету, магазину та коридору. Проте, на сьогоднішній день призначення приміщень незаконно змінено. Згідно з інформацією ТОВ «Запорізьке бюро технічної інвентаризації» від 20.09.2022 № 1069, за даними первинної технічної інвентаризації об'єкту нерухомості, проведеної 17.07.1963, призначення приміщень: «службова» (прим.1-1) та «торгово-складська» (прим. 2-1, 3-1, 4-1, 4-2). Використання приміщень з № 1 по № 6 включно не за цільовим призначенням - для здачі в оренду з метою зайняття підприємницькою діяльністю, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки невикористання Запорізьким національним університетом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу. Приміщення, які передано в оренду, є будівлями державного навчального закладу, тому вони можуть передаватись в оренду виключно з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо цим закладом, обов'язково пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу. Доводи відповідача про те, що прокурором не доведено про порушення інтересів держави при передачі державного майна навчального закладу ФОП МИРОНЕНКУ С.В. для використання його у діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, є необґрунтованими. У даній справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства, яке хоч і не є учасником спірного договору, але виконує функцію державного органу та власника майна, у зв'язку з чим є заінтересованою особою щодо спірних правовідносин. Таким чином, відповідне звернення щодо недійсності правочину і наслідків його недійсності є правомірним. Власником спірних приміщень є Держава Україна в особі Міністерства освіти і науки України.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на додаткові пояснення відповідача-1. Надання погодження Міністерством освіти і науки України на укладення договору оренди не робить його дійсним. Жоден вид діяльності ФОП МИРОНЕНКА С.В. не пов'язаний із навчальним чим освітнім процесом.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача-1. Заяви відповідача-1
17.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Прокурором не зазначено конкретних фактів порушення майнових прав та інтересів держави внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору та не доведено, що в результаті визнання такого договору недійсним його права будуть захищені та відновлені, зважаючи на те, що спірне приміщення не використовується балансоутримувачем. Крім того, Міністерство освіти і науки України не є стороною договору оренди.
23.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. Оспорюваний договір був укладений за результатами аукціону, оголошеного Регіональним відділенням. Нежитлові приміщення площею 171,4 кв.м, що передані в оренду, не використовувалися закладом освіти більше 7 років, отже могли бути передані в оренду відповідно до абзацу 10 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна. До сфери управління Міністерства належить спірне майно, отже Міністерство може бути позивачем у суді. Міністерством було надано дозвіл на укладення оспорюваного договору для розміщення автомайстерні. Отже, твердження про протиправну передачу у користування об'єкта державної власності не відповідає дійсності.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Позиція (аргументи) відповідача-2. Заяви відповідача-2
Відзив на позову заяву у встановлений судом строк не надійшов.
Представник відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті проти позову заперечив. Вважає, що прокурором не доведено порушення прав позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові. Підтримав доводи Регіонального відділення, зауваживши, що Університет не використовував спірні приміщення у своїй діяльності. ФОП МИРОНЕНКО С.В. зробив ремонт в орендуємих приміщеннях, створив робочі місця, сплачує орендну плату, тобто поніс певні витрати.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
4. Позиція (аргументи) відповідача-3. Заяви відповідача-3
Відзив на позову заяву у встановлений судом строк не надійшов.
Представник відповідача у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував. Звернув увагу, що договір оренди був укладений за погодженням із Міністерством, спірні приміщення не використовувалися Університетом, а тому могли бути передані в оренду. Діяльність ФОП МИРОНЕНКА С.В. ніяким чином не порушує освітнього процесу, від орендаря надходить орендна плата.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
5. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/724/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/724/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.04.2025.
31.03.2025 вказана ухвала була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів прокуратури, позивача, відповідачів-1,3, що підтверджується відповідними довідками.
У зв'язку з відсутністю у відповідача-2 ФОП МИРОНЕНКА С.В. зареєстрованого електронного кабінету, ухвала від 31.03.2025 була надіслана на адресу місцезнаходження останнього: АДРЕСА_1 , та повернута до суду без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Ухвалою суду від 24.04.2025, у зв'язку з неявкою позивача та відповідачів-1,2, підготовче засідання відкладено на 22.05.2025.
Ухвалою суду від 09.05.2025, у зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. 22.05.2025 у відрядженні, підготовче судове засідання призначено на 29.05.2025.
Підготовче судове засідання, призначене на 29.05.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. з 29.05.2025 по 04.06.2025 включно на лікарняному.
Ухвалою суду від 05.06.2025, у зв'язку зі спливом строку підготовчого провадження, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 30.06.2025 включно. Підготовче засідання призначено на 10.06.2025.
09.06.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
Представник відповідача-2 - адвокат Кузнєцов Д.О. у судовому засіданні 10.06.2025 заявив, що ФОП МИРОНЕНКО С.В. ухвали суду не отримував, представник із позовною заявою ознайомився 28.05.2025. У зв'язку з цим просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву з підстав неповажності причин його пропуску. Відзив відповідача-2 залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі № 908/724/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025.
У судове засідання 19.06.2025 з'явилися представники прокуратури, відповідачів-1,2.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представники позивача та відповідача-3 не з'явилися, причини неявки відповідача-3 суду невідомі. Позивач у письмовому поясненні, що надійшло до суду 18.04.2025, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Міністерства освіти і науки України у зв'язку зі значною кількістю справ.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд визнав можливим розглянути справу по суті за відсутності представників позивача та відповідача-3, які належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання: ухвала від 10.06.2025 доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача-3.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв'язку з наданням у наступне судове засідання звіту за результатами перевірки та контролю орендованого майна. Зазначив, що наразі звіт усіма представниками не підписаний, а тому не може бути наданий у це судове засідання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання як процесуально необґрунтованого, зауваживши про пропуск відповідачем-1 строку для надання доказів. Відповідач-1 у відзиві не зазначав про неможливість подання такого доказу, клопотання про поновлення процесуального строку для надання доказу не заявлялося.
У судовому засіданні 19.06.2025 справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Листом від 17.05.2021 № 1/11-3402 Міністерством освіти і науки України надано дозвіл Запорізькому національному університету на укладення договору оренди державного нерухомого майна: одноповерхової будівлі гаражу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, площею 117,2 кв.м, для розміщення автомайстерні, строком до 5-ти років.
22.02.2022, за результатами проведеного аукціону, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець за договором, відповідач-1), Фізичною особою-підприємцем МИРОНЕНКОМ СЕРГІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ (орендар за договором, відповідач-2) та Запорізьким національним університетом (балансоутримувач за договором, відповідач-3) було укладено Договір № 12/1-3945/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно п. 1.1 Договору, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення з № 1 по № 6 включно, загальною площею 171,4 кв.м, будівлі (літ. В), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46.
Майно, згідно п. 1.2, передається в оренду для використання за цільовим призначенням на розсуд орендаря за винятком таких цільових призначень: закладів харчування, кафе, барів, ресторанів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; закладів харчування, їдалень, буфетів, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельних об'єктів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; нічних клубів, ресторанів з нічним режимом роботи (після 22 год.), саун, лазень, організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності, готелів, хостелів, турбаз, мотелів, кемпінгів, літніх будиночків, комп'ютерних клубів та Інтернет-кафе; ритуальних послуг, громадських вбиралень, збору і сортування вторинної сировини.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна (п. 2.1).
Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 7001,00 грн. без ПДВ. Вартість майна - балансова вартість: 517735,00 грн. без ПДВ.
Відповідно п. 12.1, цей договір укладено на строк - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Нерухоме майно за Договором було передано в оренду ФОП МИРОНЕНКУ С.В. за актом приймання-передачі від 22.02.2022.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 30.01.2025 № 201-20250130-0009041808 (додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку), оціночна вартість нежитлових приміщень загальною площею 171,40 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, буд. 71, складає 3025801,57 грн.
Згідно з інформаційною довідкою від 30.01.2025 № 410512649 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об'єкти нерухомого майна (учбовий корпус № 1 літ. А-4, будівля майстерні літ. Б, гараж літ. В, склад літ. Г, учбовий корпус № 2, гуртожиток літ. Е-6), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 71/вул. Гастелло, 46, належать до державної власності, власник майна - Держава Україна в особі Міністерства освіти і науки України, право господарського відання на вказані об'єкти нерухомого майна належить Запорізькому національному університету; цільове призначення земельної ділянки за вказаною адресою: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.
Як зазначено у листі від 23.06.2022 № 01/01-18/708 Запорізького національного університету, нежитлові приміщення площею 171,4 кв.м не використовуються закладом освіти більше 7 років. Використання орендованих площ ФОП МИРОНЕНКОМ С.В. не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у Запорізькому металургійному коледжі Запорізького національного університету.
Згідно інформації ТОВ «ЗМБТІ» (лист від 20.09.2022 № 1069), за даними первинної технічної інвентаризації об'єкту нерухомості, проведеної 17.07.1963, на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, був розташований гараж літ. В, який складався із гаражу, складів, кладової, із призначенням приміщень «службова» (прим. 1-1) та «торгово-складська» (прим. 2-1, 3-1, 4-1, 4-2). При проведенні поточної інвентаризації 25.02.2004 був встановлений факт будівництва до гаражу літ. В прибудов із функціональним призначенням «транспорт» та «торгівля». Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 457/4 від 25.11.2004 було оформлено право державної власності на об'єкти нерухомості по вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, у тому числі на гараж літ. В загальною площею 219,9 кв.м. Функціональне призначення приміщень гаражу літ. В визначено згідно його фактичного використання.
У листі від 14.10.2022 № 01/01-18/1173 Запорізький національний університет зазначив, що будівля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, знаходиться на земельній ділянці, відведеній для розташування коледжу, осторонь від навчальних корпусів, вхід окремий. Електропостачання, водопровід, каналізація, опалення відсутні. Протягом багатьох років не використовується для навчального процесу і господарської діяльності та на сьогодні у цьому потреби немає. Будівля використовується орендарем під розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Обґрунтовуючи позов недодержанням у момент вчинення правочину приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, невідповідності договору оренди положенням Законів України “Про освіту», “Про оренду державного та комунального майна», “Про вищу освіту», “Про приватизацію державного та комунального майна», Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з позовною заявою, за якою відкрито провадження у цій справі.
7. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Згідно ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 41 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб; у господарських справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Згідно з пунктом 1 “Положення про Міністерство освіти і науки України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України (далі Міністерство освіти) є центральним органом виконавчої влади. Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
За змістом підпункту 89 пункту 4, підпункту 3 пункту 5 Положення, Міністерство освіти здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
З викладених правових положень слідує, що Міністерство освіти є центральним органом виконавчої влади та у нього наявні правомочності на управління об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління.
Відповідно п. 1.1 нової редакції Статуту Запорізького національного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 2023 № 310, Університет заснований на державній формі власності й належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
У даному випадку спірне нерухоме майно належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, а тому Міністерство повноважне представляти інтереси держави у спірних правовідносинах як державний орган та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації відповідних повноважень задля забезпечення виконання функцій держави.
Як зазначив прокурор, при наявності порушень інтересів держави Міністерство освіти і науки України тривалий час бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до їх усунення. Вказаний орган володів інформацією про передачу приміщень ЗНУ в оренду ФОП МИРОНЕНКУ С.В. для цілей, що не пов'язані з освітнім процесом.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя надіслано Міністерству освіти і науки України лист № 52-5422вих22 від 29.08.2022 до щодо вжиття заходів позовного характеру за оспорюваним Договором.
Відповіддю Міністерства № 1/11819-22 від 07.10.2022 окружну прокуратуру повідомлено про те, що інформація щодо надання дозволу на укладення вказаного Договору оренди державного нерухомого майна відсутня. Із метою належного опрацювання порушеного питання та прийняття ефективного управлінського рішення на адресу ДВНЗ «Запорізький національний університет» Міністерством направлений лист від 29.09.2022 № 1/11442-22 для надання відповідних письмових пояснень по суті порушеного питання. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами міністерство просить вжити заходи, спрямовані на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
Окружною прокуратурою листами від 20.06.2024 № 52-103-6085вих-24 та від 16.09.2024 № 52-106-8767вих-24 повідомлено Міністерство освіти і науки України про виявленні порушення при укладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2022 № 12/1-3945/д.
Відповіді на ці листи у матеріалах справи відсутні.
Тобто, Міністерству освіти і науки України було достеменно відомо про наявність порушень, пов'язаних з укладенням Договору оренди від 22.02.2022 № 12/1-3945/д.
Отже, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (позивача), допущено нездійснення такого захисту - не вжито заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо визнання недійсним у судовому порядку Договору оренди від 22.02.2022 № 12/1-3945/д.
Унаслідок нездійснення захисту згадані інтереси держави залишилися незахищеними.
У зв'язку з цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
У матеріалах справи міститься повідомлення від 17.03.2025 вих. № 52-103-2130вих-25, адресоване позивачу, щодо пред'явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.
Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.
8. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Закон України «Про освіту» № 2145-VIII (тут і надалі у редакції станом на 22.02.2022) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Згідно ч. 3 ст. 22 вказаного Закону, заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
За змістом ч. 1 ст. 79 Закону України “Про освіту», джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства, зокрема можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Згідно ч. 1 ст. 80 Закону № 2145-VIII, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
У відповідності до ч. 4 ст. 80 Закону № 2145-VIII, об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII VIII (тут і надалі у редакції станом на 22.02.2022), матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право: використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.
Об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17).
Орендоване за Договором № 12/1-3945/д від 22.02.2022 нерухоме майно є державним майном, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 та Закону України “Про управління об'єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 у редакціях станом на 22.02.2022.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Законом України “Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що: суб'єктами управління об'єктами державної власності є з-поміж інших міністерства (далі уповноважений орган управління), Фонд державного майна України (частина 1 статті 4); уповноважений орган управління надає орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (пункт 30 частини 1 статті 6).
Відповідно п.п. 1.1, 1.8, нової редакції Статуту Запорізького національного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 2023 № 310, Університет заснований на державній формі власності й належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Університет є багатогалузевим (класичним) закладом вищої освіти, що провадить освітню, методичну, наукову, науково-технічну, інноваційну, мистецьку та виховну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої та післядипломної освіти.
Відповідно п.п. 10.1, 10.2 цього Статуту, матеріально-технічну базу Університету становлять будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, гуртожитки та інші матеріальні цінності. Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання та не підлягає використанню не за призначенням.
Заперечуючи проти позову відповідачі посилалися на Порядок передачі в оренду державного та комунального майна та невикористання відповідачем-3 спірного об'єкту нерухомості більше 7 років. Зауважили, що використання ФОП МИРОНЕНКОМ С.В. орендованих приміщень не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у Запорізькому металургійному коледжі Запорізького національного університету.
Як визначено пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (у редакції станом на 22.02.2022), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди: майно закладів освіти. Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів. Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Судом встановлено, що за Договором оренди № 12/1-3945/д від 22.02.2022 нерухоме майно, що перебуває у власності Міністерства освіти і науки України та у господарському віданні Запорізького національного університету, було передано в оренду ФОП МИРОНЕНКУ С.В. за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком таких цільових призначень: закладів харчування, кафе, барів, ресторанів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; закладів харчування, їдалень, буфетів, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельних об'єктів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; нічних клубів, ресторанів з нічним режимом роботи (після 22 год.), саун, лазень, організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності, готелів, хостелів, турбаз, мотелів, кемпінгів, літніх будиночків, комп'ютерних клубів та Інтернет-кафе; ритуальних послуг, громадських вбиралень, збору і сортування вторинної сировини.
Відповідно до інформації, яка міститься у витязі з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ФОП МИРОНЕНКА С.В. (орендаря) є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний) (45.20), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).
У листі від 14.10.2022 № 01/01-18/1173 Запорізький національний університет зазначив, що будівля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46 використовується орендарем під розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Тобто, відповідач-2 використовує орендоване нерухоме майно для провадження господарської діяльності, не пов'язаної з наданням послуг із забезпечення освітнього процесу або обслуговування учасників цього процесу.
Сторони цієї обставини не заперечили та не спростували.
При цьому, за змістом положень ч.ч. 1, 4 ст. 80 Закону України “Про освіту», нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.
Тобто, Запорізький національний університет вправі надавати в оренду майно, яке перебуває у нього на балансі, але лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, має підзаконний характер і має застосовуватися лише у контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням.
Суд зазначає, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу, не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Судом встановлено, що у листопаді 2022 року до Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та фізичної особи-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА про визнання недійсним Договору оренди № 12/1-3945/д від 22.02.2022 та зобов'язання ФОП МИРОНЕНКА С.В. повернути нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 6 включно.
Підставою для звернення з позовом до суду прокурор зазначив використання приміщень з № 1 по № 6 включно, загальною площею 171,4 кв.м будівлі (літ. В), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя по вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, не за цільовим призначенням, а саме: для здачі в оренду з метою зайняття підприємницькою діяльністю, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі № 908/2204/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 908/2204/22, у позові відмовлено у зв'язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту порушених прав, оскільки прокурор просив зобов'язати ФОП МИРОНЕНКА С.В. повернути нерухоме майно на користь Міністерства освіти, яке не є учасником спірного договору. Судом було встановлено, що звернення прокурора з позовними вимогами, які стосуються не тільки визнання недійсним договору, але й проведення реституції між ЗНУ та відповідачем 2 (ФОП МИРОНЕНКОМ С.В.) лише до двох учасників оспорюваного договору не відповідає правовим приписам.
При цьому судом було встановлено, що звернення прокурора щодо недійсності правочину і наслідків його недійсності є правомірним.
Судовим рішенням від 21.06.2023 у справі № 908/2204/22 встановлено, що спірний об'єкт оренди розміщено на території Відокремленого структурного підрозділу “Запорізький металургійний фаховий коледж Запорізького національного університету», що забезпечує здобуття загальної середньої освіти у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про повну загальну середню освіту».
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.09.2020 № 2205 затверджено Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти, який визначає медичні вимоги безпеки (правила і норми) щодо освітнього середовища у всіх типах закладів загальної середньої освіти (далі - заклади освіти), а також структурних підрозділах інших юридичних осіб, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти (крім спеціальних закладів освіти) усіх форм власності. Вимоги цього Санітарного регламенту обов'язкові для врахування при влаштуванні і обладнанні приміщень закладів освіти, що будуються та експлуатуються.
Пунктом 11 розд. I Санітарного регламенту (у редакції станом на 22.02.2022) вказано, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання державних та комунальних закладів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання не за освітнім призначенням, крім випадків передбачених законодавством, не дозволяється.
Суд вважає за необхідне зазначити, що попереднє надання Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим управляти майном Університету, дозволу на передачу ФОП МИРОНЕНКУ С.В. в оренду спірного нежитлового приміщення жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки саме по собі дотримання процедури погодження договору оренди нерухомого державного майна, передбаченої Законом України "Про оренду державного та комунального майна", не робить такий договір дійсним.
Відтак, за результатами оцінки доказів та обставин справи господарський суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного договору оренди Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Запорізький національний університет і ФОП МИРОНЕНКО С.В. допустили порушення діючого законодавства, що є підставою для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2022 № 12/1-3945/д.
Щодо порушення прав позивача, суд зазначає таке.
Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, вправі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.
Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
У даному випадку, як було встановлено судом, спірне нерухоме майно належить до державної власності, власник майна - Держава Україна в особі Міністерства освіти і науки України (позивач), право господарського відання на вказані об'єкти нерухомого майна належить Запорізькому національному університету (відповідач-3).
Отже, права позивача - Міністерства освіти і науки України (як власника спірного нерухомого майна) були порушені внаслідок укладення незаконного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Щодо зауважень відповідача-2 про те, що ФОП МИРОНЕНКОМ С.В. були понесені витрати на орендоване майно: проведений ремонт, створені робочі місця, суд зазначає.
По-перше, доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем-2 суду не надано. Нежитлові приміщення з № 1 по № 6 будівлі літ. В є гаражем (літ. В). Спірні приміщення використовуються орендарем під розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, тобто, фактично гараж використовується як авто майстерня, відповідно будь-якого значного ремонту таке приміщення не потребувало. Згідно акту від 22.02.2022, яким орендоване майно було передано в оренду, інформація про об'єкт оренди, яка оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду, повністю відповідає дійсності.
Крім того, за умовами п. 5.1 Договору оренди, орендар має право: проводити поточний та/або капітальний ремонт майна лише за згодою балансоутримувача; здійснювати невід'ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди.
Відповідних згоди балансоутримувача (відповідача-3) та рішення орендодавця (відповідача-1) матеріали справи не містять.
По-друге, як вказано у позовній заяві, питання правомірності передачі в оренду спірних приміщень, на підставі аналогічних договорів, для здійснення підприємницької діяльності вже вирішувалось судами. Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 908/2380/16 задоволено позов керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області та визнано недійсним договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії від 10.12.2009 № 2513/д, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та приватним підприємцем МИРОНЕНКОМ СЕРГІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ та зобов'язано фізичну особу-підприємця МИРОНЕНКА С.В. повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області державне нерухоме майно - частини вбудованих в будівлю гаражу (літера В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/Гастелло, 71/46, шляхом їх звільнення. На виконання вказаного рішення суду ФОП МИРОНЕНКОМ С.В. повернуто освітнє майно.
Однак, у подальшому, відповідач-2 знову орендує вказане державне нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у справі № 908/2204/22, що набрало законної сили, також було зроблено правовий висновок щодо недійсності спірного Договору оренди № 12/1-3945/д.
При цьому, відповідач-2 продовжував та продовжує користуватися державним нерухомим майном, використовуючи його у своїй підприємницькій діяльності та отримуючи дохід. Жодна зі сторін Договору, у тому числі й відповідач-2 після ухвалення рішення у справі № 908/2204/22 не були позбавлені можливості розірвати Договір оренди.
У даному випадку суд приходить до висновку, що як орендар та балансоутримувач, так і орендар діяли недобросовісно, укладаючи завідомо незаконний договір оренди.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки: "За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)".
Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Відтак, наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину.
При цьому, як вказано у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 910/9652/23, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином припиняються на майбутнє.
Враховуючи визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2022 № 12/1-3945/д, суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання Фізичної особи-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА шляхом підписання акту прийому-передачі майна повернути нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 6 включно, загальною площею 171,4 кв.м, будівлі (літ. В), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, вартістю 3025801,57 гривень, Запорізькому національному університету, який є стороною договору оренди та у господарському віданні якого перебувають спірні нежитлові приміщення.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
9. Судові витрати
Прокурор просив стягнути з відповідачів-1-3 солідарно на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійснення представництва інтересів держави у розмірі 4844,80 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 4844,80 грн. покладається на відповідачів-1-3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Законодавством не передбачено права солідарного стягнення судового збору з учасників справи.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної
власності від 22.02.2022 № 12/1-3945/д, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945), Запорізьким національним університетом (код ЄДРПОУ 02125243) та Фізичною особою-підприємцем МИРОНЕНКОМ СЕРГІЄМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 6 включно, загальною площею 171,4 кв.м, будівлі (літ. В), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/вул. Гастелло, 71/46, вартістю 3025801,57 гривень, Запорізькому національному університету (вул. Університетська, буд. 66, м. Запоріжжя, 69011, код ЄДРПОУ 02125243), шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
Стягнути з Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42767945) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 807 (вісімсот сім) грн. 46 коп. судового збору.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця МИРОНЕНКА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 2018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 67коп. судового збору.
Стягнути з Запорізького національного університету (вул. Університетська, буд. 66, м. Запоріжжя, 69011, код ЄДРПОУ 02125243) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 2018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 67коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 червня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко