майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"19" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/509/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Гарбар К.Г., адвокат. ордер серії АМ №1125855 від 16.04.2025 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Вітюніної Діани Андріївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"
про стягнення 140 689, 86 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 18.04.2025 розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця Вітюніної Діани Андріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Малинівська" про стягнення 140 689, 86 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 20.05.2025 о 11:00.
Згідно довідки господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття провадження від 18.04.2025 доставлено в електронний кабінет Відповідача 18.04.2025 о 20:44 год та, з урахуванням абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 19.04.2025.
30.04.2025 до Суду повернулася ухвала суду від 18.04.2025, надіслана на адресу Позивача з відміткою органу зв'язку про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд ухвалою від 20.05.2025 відклав розгляд справи по суті на 03.06.2025 о 14:30.
Згідно довідки господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу від 20.05.2025 доставлено в електронний кабінет Відповідача 21.05.2025 о 21:04 з урахуванням абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 22.05.2025.
30.05.2025 до Суду повернулася ухвала суду від 20.05.2025, надіслана на адресу Позивача з відміткою органу зв'язку про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд ухвалою від 03.06.2025 призначив розгляд справи по суті на 19.06.2025 о 14:30.
Згідно довідки господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу від 03.06.2025 доставлено в електронний кабінет Відповідача 06.06.2025 о 08:04.
16.06.2025 до Суду повернулася ухвала суду від 03.06.2025, надіслана на адресу Позивача з відміткою органу зв'язку про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, Суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до змісту п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абз. 2 п. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Суд звертає увагу на те, що ухвали суду надсилалися Відповідачу через підсистему "Електронний суд" в його електронний кабінет, про що свідчать довідки про доставки електронних листів (а.с.35 зворот, 45 зворот, 52).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ч. 4 ст. 11 Кодексу).
Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
З врахуванням викладеного у судовому засіданні 19.06.2025 розглянуто справу по суті та за наявними матеріалами, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Фізична особа-підприємець Вітюніна Діана Андріївна звернулася з позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська" про стягнення 140 689, 86 грн, з яких: 110 000,00 грн основного боргу, 11 512, 33 грн пені, 19 177, 53 грн інфляційних втрат (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
В обгрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на те, що 01.05.2023 між П(ПО)СП "Малинівське" правонаступником якого є ТОВ "Агрофірма Малинівська" та ФОП Вітюніною Д.А. був укладений Договір №1/05 на надання транспортних послуг.
Позивач у позові доводить, що на виконання умов укладеного договору 31.05.2023 надано Відповідачу транспортні послуги (маніпулятором Mersedes) в кількості 12 змін на загальну вартість 82 500, 00 грн; 04.06.2023 надано транспортні послуги (маніпулятором Mersedes) в кількості 4 змін на загальну суму 27 500, 00 грн; 24.10.2023 надано транспортні послуги (автобусом Mersedes) в кількості 12 змін на загальну суму 29 680, 00 грн; 24.11.2023 надано транспортні послуги (автобусом Mersedes) в кількості 22 зміни на загальну суму 57 963, 16 грн.
Позивач у позові доводить, що Відповідач за надані послуги свої зобов'язання по сплаті коштів виконав не належним чином у зв'язку з чим заборгованість складає 110 000, 00 грн.
Позивач доводить, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання Відповідачу додатково нараховано пеню в сумі 11 512, 33 грн та 19 177, 53 грн інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Справу розглянуто за наявними у ній доказами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
1. 01.05.2023 між П(ПО)СП "Малинівське" (як замовник, Відповідач) та ФОП Вітюніною Діаною Андріївною був укладений Договір №1/05 про надання транспортних послуг (тут і далі за текстом - Договір №1/05), відповідно до якого виконавець зобов'язався доставити автомобільним транспортом в обумовлені строки ввірений йому вантаж в пункт призначення, та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується оплатити надані йому послуги (п. 1.1. Договору №1/05).
Конкретні обсяги вантажу по кожному замовленню оформлюються заявкою, яка подається замовником виконавцеві у письмовій формі не пізніше одного дня до дати завантаження, вказаній у заявці. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджується підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін (п. 1.2. Договору №1/05).
Обов'язки сторін сторони обумовили у розділі 2 Договору №1/05.
Всі розрахунки за транспортні послуги між сторонами здійснюються у взаємно погодженому в заявці порядку та строки (п. 3.1. Договору №1/05).
У п. 3.2. Договору №1/05 сторони погодили, що всі можливі інші непередбачені в результаті надання транспортних послуг, а також основні платежі у випадку неузгодження їх сторонами у заявці, замовник оплачує виконавцю згідно отриманих оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаро-транспортна накладна, заявка, договір, інші) протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня їх отримання.
Відповідальність сторін сторони погодили у розділі 4 Договору №1/05, відповідно до п. 4.5. якого сторони зазначили, що у випадку несвоєчасної оплати за транспортні перевезення замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен прострочений день.
Строк дії Договору №1/05, згідно п 5.2. якого, даний договір укладено на 1 (один) рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
2. Факт належного виконання Позивачем свого обов'язку по наданню послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): 1) №04-06 від 04.06.2023 на суму 27500, 00 грн; ) №24-10 від 24.10.2023 на суму 29 680, 00 грн; 3) №24-11 від 24.11.023 на суму 57 963, 16 грн; 4) №31-05 від 31.05.2023 на суму 82 500, 00 грн (а.с. 9-12), а також рахунками-фактурами: 1) №СФ 04-06 від 04.06.2023 на суму 27 500, 00 грн; 2) №СФ 24-10 від 24.10.2023 на суму 29 680, 00 грн; 3) №СФ24-11 від 24.11.2023 на суму 57 963, 16 грн; 4) №СФ31-05 від 31.05.2023 на суму 82 500, 00 грн (а.с. 22-25).
3. Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів виконав неналежним чином, частково сплатив кошти за надані послуги на суму 29 680, 00 грн згідно платіжної інструкції №415 від 15.12.2023 та 57 963, 16 грн згідно платіжної інструкції №431 від 18.12.2023.
4. 09.01.2025 Позивач надіслав Відповідачу претензію з вимогою про погашення заборгованості, однак яка залишилася без відповіді та задоволення.
5. Позивач звернувся з позовом до суду до Відповідача про стягнення в примусовому порядку заборгованості за надані послуги в сумі 110 000, 00 грн.
Додатково, Позивач заявив до стягнення 11 512, 33 грн пені та 19 177, 53 грн інфляційних втрат.
6. Причиною виникнення цього спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за послуги згідно умов, порядку та строків, визначених у Договорі №1/05.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (стаття 526 ЦК України).
Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Укладений між сторонами Договір №1/05 є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 64 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Частиною першою статті 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Судом встановлено, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №04-06 від 04.06.2023 на суму 27500, 00 грн, №24-10 від 24.10.2023 на суму 29 680, 00 грн, №24-11 від 24.11.023 на суму 57 963, 16 грн, №31-05 від 31.05.2023 на суму 82 500, 00 грн підписані сторонами у повному обсязі та без зауважень.
Як свідчать матеріали справи, Відповідач за надані послуги здійснив частково оплату на суму 87 643,16 грн, залишилися несплаченими акти наданих послуг №31-05 від 31.05.2023 на суму 82 500, 00 грн та №04-06 від 04.06.2023 на суму 27500, 00 грн, загалом на суму 110 000, 00 грн.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 599 ЦК України визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
З урахуванням зазначеного, добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору.
Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про задоволення суми основного боргу в розмірі 110 000, 00 грн в повному обсязі.
2. Щодо позовних вимог про стягнення пені на суму 11 512, 23 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Отже, якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання він вчиняє протиправну бездіяльність, що виявляється в ухиленні від дій, які він повинен був здійснити в силу договору. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка, однак також вольова.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст.231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі №911/952/22).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені є показник облікової ставки НБУ, а період нарахування за вимогою ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд констатує, що сторони у п. 4.5 Договору №1/05 передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за транспортні перевезення замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Отже, сторони у Договорі №1/05 погодили розмір пені - розмір облікової ставки НБУ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Суд перевірив розрахунок пені на суму 11 512, 33 грн, визнає його арифметично правильним, тому задовольняє його у повному обсязі.
3. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 19 177, 53 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Відповідно до правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Необхідність врахування саме позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, підтвердив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.
Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).
Суд перевірив розрахунок суми інфляційних втрат на суму 19 177, 53 грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильними, за наслідками якого встановлено його обґрунтованість.
4. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні з позовною заявою до суду Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422, 40 грн
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Малинівська" (11641, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Пиріжки, сільрада Пиріжківська (з), Комплекс будівель і споруд №2 (п), будинок б/н, приміщення 2-1, код ЄДРПОУ 30853543) на користь Фізичої особи-підприємця Вітюніної Діани Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):
- 110 000, грн основного боргу;
- 11 512, 33 грн пені;
- 19 177, 53 грн інфляційних втрат;
- 2 422, 40 грн судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.06.25
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2- позивачу (рек. з повідомл), РНОКПП НОМЕР_1 + адвокату (через Ел. суд)
3- відповідачу (через Ел.суд)