18.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6704/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/6704/23
За позовом: Акціонерного товариства «Укрпошта»
До: ОСОБА_1
Про: стягнення грошових коштів
АТ «Укрпошта» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до гр. ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 348 069,43 грн. (в т.ч.: 255407,25 грн. - основний борг; 2 528,11 грн. - пеня; 72 519,93 грн. - інфляційні втрати та 17614,14 грн. - 3% річних). Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №151019-11/3.3Р34 від 15.10.19р. в частині сплати орендної плати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/6704/23 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача гр. ОСОБА_1 на користь позивача - Акціонерного товариства «Укрпошта»: 255 407,25грн. - заборгованості, 2 528,11 грн. пені, 17 614,14 грн. 3% річних, 72 519,93 грн. інфляційних втрат та 5 221,04 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024р. у справі № 904/6704/23 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог або про часткове на 50 % задоволення позову згідно з наданим контррозрахунком, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості 43 599,00 (сума боргу), 14 825,07 (інфляційне збільшення), 2 293,31 (штрафні санкції), а всього 60 717,38 грн. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги 7831,50 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- наявні підстави для повного звільнення відповідача від орендної плати, а саме орендоване майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Відповідач орендував приміщення магазину, у якому продавав пиво, використовуючи орендоване обладнання. Такий вид торгової діяльності передбачає приймання відвідувачів. Але Постановою № 211 (в редакції постанови КМ від 14.05.2020 №377) таке приймання відвідувачів було заборонено, що призвело до повної зупинки торгівельної діяльності, що у контексті вищенаведених норм законодавства є обставинами, за які орендар не може відповідати. Так, доказами повного зупинення роботи магазину є факт повернення орендованого приладдя у березні 2020 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі;
- наявні підстави для звільнення відповідача орендної плати на 50%. До спірних правовідносин сторін має бути застосована постанова КМУ №611, зокрема, її Додаток №2, за п. 2 якої вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах). Доказами наявності у відповідача у цій справі статусу суб'єкта малого підприємництва є свідоцтво платника, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а також дані про штатний розклад, у відповідності до якого він мав найманих працівників у кількості 3 осіб;
- судом порушені норм матеріального права при постановленні судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат за комунальні послуги, електроенергію та земельний податок.
Апелянт надає власний контррозрахунок, відповідно до якого загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов'язання у 640 днів складає: 60 717,38 грн = 43 599,00 (сума боргу) + 14 825,07 (інфляційне збільшення) + 2 293,31 (штрафні санкції).
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
20.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
26.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
30.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наголосив на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та відсутності підстав для його скасування.
В судовому засіданні 18.06.2025 приймали участь представники сторін.
Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю або частково.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.10.19р. між АТ «Укрпошта» (орендодавець) та ФОП Якименко І.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 151019-11/3.3Р34., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 57,3 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, бульвар Будівельників, 8г (п.1.1).
Мета використання - продаж продовольчих товарів (п.1.1.1).
Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту (п.2.1).
Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-08-30-000007-3 від 16.09.19р. орендна плата становить 6 900,00 грн. з ПДВ за місяць оренди, у т.ч. ПДВ - 1150,00 грн.
Згідно з умовами аукціону орендар має право на 2 календарні місяці орендних канікул.
Орендна плата за перший місяць оренди з 15.10.19р. по 14.12.19р. включно складає 2 грн. з ПДВ.
При цьому з третього місяця оренди, тобто з 15.12.19р., орендна плата сплачується в повному обсязі.
Починаючи з 01.10.20р. кожного наступного року оренди орендна плата за користування майном (за виключенням плати за послуги з утримання нерухомого майна), автоматично збільшується на 10% від ставки, що діяла за попередній рік оренди.
Сторони погодили, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін і доповнень до договору.
Орендар додатково відшкодовує витрати орендодавця на утримання майна, у тому числі податку на землю та податку на нерухоме майно, а також відшкодовує втрати з надання комунальних послуг, або сплачує їх за окремими договорами, укладеними з постачальником таких послуг (п.3.1).
Оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду (п.3.2).
Щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю акт про надання послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов'язаний підписати акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця (п.3.3).
Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором (п.3.4).
Орендна плата при укладанні договору сплачується за перший та останній місяць оренди. При цьому орендна плата за останній місяць оренди виступає незнижувальною сумою протягом строку оренди. У випадку збільшення розміру орендної плати орендар зобов'язаний доплатити орендодавцю відповідну суму орендної плати за останній місяць оренди згідно з рахунком орендодавця (п.3.5).
Із суми орендної плати за останній місяць орендодавець має право задовольнити будь-які грошові вимоги до орендаря. Не пізніше 20 календарних днів від дати закінчення договору та підписання акту приймання-передачі майна орендодавець зобов'язаний повернути орендарю суму орендної плати за останній місяць, якщо вона не була використана для погашення грошових зобов'язань орендаря за договором (п.3.6).
Орендна плата за перший місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акту приймання-передачі майна в оренду (п.3.7).
Орендна плата за останній місяць оренди розраховується за фактичний період користування протягом звітного місяця згідно з актом приймання-передачі майна з оренди і сплачується орендарем на підставі акту про надані послуги. Сума, належна до сплати/повернення за останній місяць оренди, розраховується орендодавцем з урахуванням наявності невикористаного завдатку (п.3.8).
За умовами п.5.1 договору орендодавець (крім іншого) має право, зокрема:
вимагати своєчасної оплати оренди майна (п.5.1.1);
змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому договором (п.5.1.2);
вносити зміни до договору або достроково припиняти його дію в порядку, визначеному договором (п.5.1.4).
Згідно з п. 6.1 договору, орендар зобов'язаний, зокрема:
своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором (п.6.1.3);
протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у т.ч. на компенсацію податку на землю та податку на нерухоме майно або самостійно укласти договори на постачання комунальних послуг (п.6.1.11).
Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє протягом 35 календарних місяців, а саме до 14.09.22р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1).
Термін дії договору може бути продовжено за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору (п.11.2).
15.10.19р. сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди .
30.09.22р. АТ «Укрпошта» продало нерухоме майно, яке було об'єктом оренди по вказаному вище договору , між продавцем та покупцем підписано акт приймання - передачі нерухомого майна. Таким чином, останнім днем оренди нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна №151019-11/3.3Р34 від 15.10.19р. для позивача є 30.09.22р.
31.07.23р. відповідачем припинено підприємницьку діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань зі своєчасної сплати орендних платежів, що спричинило виникнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 170 749,70грн.
Крім того, позивач вказує на те, що згідно з пп. 6.1.11 п. 6.1 договору відповідач був зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у т.ч. на компенсацію податку на землю та податку на нерухоме майно або самостійно укласти договори на постачання комунальних послуг
Однак, доказів належного виконання вказаного обов'язку за договором відповідачем не надано. В порушення п.3.1 договору оренди орендарем своєчасно не відшкодовувались витрати орендодавця на утримання нерухомого майна, земельного податку, електроенергії та опалення, у зв'язку з чим виникла заборгованість з вказаних платежів у розмірі 84 657,55 грн.
На час розгляду справи загальна сума заборгованості за договором оренди нерухомого майна №151019-11/3.3Р34 від 15.10.19р. складає 255 407,25 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати позивач направив йому повідомлення за № 34-8-740 від 20.11.20р., №34-8-148 від 26.05.21р. щодо сплати заборгованості за договором оренди нерухомого майна №151019-11/3.3Р34 від 15.10.19р. Однак вказані вимоги (претензії) залишені без відповіді та виконання, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
АТ «Укрпошта» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до гр. Якименко І.І. (відповідач) про стягнення 348 069,43 грн. (в т.ч.: 255407,25 грн. - основний борг; 2 528,11 грн. - пеня; 72 519,93 грн. - інфляційні втрати та 17614,14 грн. - 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №151019-11/3.3Р34 від 15.10.19р. в частині сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.23р. відкрито провадження у справі №904/6704/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Копію даної ухвали направлено Якименко І.І., проте остання повернулася з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правові позиції у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено адресату у зв'язку з посиланням на «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, судові рішення господарського суду надсилалися у визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України порядку, а судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 762 цього Кодексу за найм (оренду) майна наймач повинен сплачувати плату, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 293 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів частин 1, 4 статті 294 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
З урахуванням умов договору, строк для оплати орендної плати за період з грудня 2020р. по вересень 2022р., а також строк для сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, витрат на комунальні послуги за вказаний період є таким, що настав. Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами суду не надано.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Як вказувалось вище, відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Позивачем надано розрахунок пені (на заборгованість з орендної плати) за загальний період з 21.12.19р. по 19.06.23р. (по кожному акту окремо) у розмірі 1 921,34 грн.
Також, позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість з утримання нерухомого майна, земельного податку, електроенергії та опалення у розмірі 606,77 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 30.10.19р. по 30.11.23р. (по кожному акту окремо) у розмірі 11 645,12 грн та інфляційних втрат в розмірі 49 043,24 грн.
Також, позивачем здійснено нарахування 3% річних на заборгованість з утримання нерухомого майна, земельного податку, електроенергії та опалення у розмірі 5 969,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23 476,69 грн.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків та встановлено, що розрахунки здійснено арифметично та методологічно правильно.
Апелянтом цих висновків суду не спростовано.
Натомість він зазначає, що наявні підстави для повного звільнення відповідача від орендної плати, а саме орендоване майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Відповідач орендував приміщення магазину, у якому продавав пиво, використовуючи орендоване обладнання. Такий вид торгової діяльності передбачає приймання відвідувачів. Але Постановою № 211 (в редакції постанови КМ від 14.05.2020 №377) таке приймання відвідувачів було заборонено, що призвело до повної зупинки торгівельної діяльності, що у контексті вищенаведених норм законодавства є обставинами, за які орендар не може відповідати. Так, доказами повного зупинення роботи магазину є факт повернення орендованого приладдя у березні 2020 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.
Судом зауважується, що карантин на території України був введений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211».
Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX, яким запроваджені додаткові соціальні та економічні гарантії у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, внесені також зміни до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) щодо сплати за користування майном. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦКУ доповнено, зокрема, п. 14, відповідно до якого з моменту встановлення карантину, введеного постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 і до його завершення в установленому законом порядку плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Ця норма кореспондується і з частиною 6 статті 762 цього Кодексу, тобто якщо можливість використовувати наймане приміщення взагалі відсутня через обставини, за які орендар не відповідає, то він може розраховувати на повне звільнення від орендної плати протягом відповідного періоду.
Проте, введення карантину не тягне за собою автоматичне припинення орендних правовідносин, тобто орендар має право використовувати орендоване приміщення та обов'язок сплачувати орендну плату.
Так, постановою № 211 (в редакції постанови КМ від 14.05.2020 №377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22.05.2020 на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики.
Законом «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, п.14 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених КМ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до ч.2 ст.286 Господарського кодексу, ч.ч.4 та 6 ст.762 ЦК, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування положень ч. 6 ст.762 ЦК у контексті п.14 «Прикінцеві та перехідні положення»: «у ч.6 ст.762 ЦК відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У п.6.10 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Доказами неможливості користуватись орендованими приміщеннями внаслідок карантину може бути наявність серед основних видів діяльності орендаря, відповідно до переліку зареєстрованого у ЄДРПОУ, діяльності що була обмежена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611; наявність цільового призначення у приміщення (у тому числі визначеного договором оренди), що збігається в видами діяльності, яка була обмежена; наявність у приміщенні встановленого обладнання для провадження діяльності, що була обмежена; наказ про часткове або повне припинення роботи підприємства чи його структурних підрозділів у зв'язку з карантином.
Отож, якщо господарська діяльність пов'язана з використанням орендованого приміщення була обмежена у зв'язку з карантином, орендарю необхідно направити орендодавцю вимогу про зменшення орендної плати із зазначенням у чому саме полягають обмеження в використанні приміщення. У випадку неможливості сторін договору оренди дійти згоди щодо умов зменшення орендної плати, орендар має право вимагати зменшення такої плати у судовому порядку. При цьому, самовільна несплата орендної плати до остаточного вирішення питання про її зменшення може мати наслідком притягнення орендаря до цивільної відповідальності.
Відповідач (апелянт) зазначає, що орендував приміщення магазину, у якому продавав пиво, використовуючи орендоване обладнання. Такий вид торгової діяльності передбачає приймання відвідувачів. Але Постановою № 211 (в редакції постанови КМ від 14.05.2020 №377) таке приймання відвідувачів було заборонено, що призвело до повної зупинки торгівельної діяльності, що у контексті вищенаведених норм законодавства є обставинами, за які орендар не може відповідати.
Водночас, як вбачається з підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору оренди нерухомого майна № 151019-11/3.3Р34 від 15.10.2019 року та з апеляційної скарги Відповідача, метою використання нерухомого майна є продаж продовольчих товарів і цей вид діяльності жодним нормативним актом, зокрема і Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами та доповненнями, не були під забороною.
Окрім того, у листі від 28.05.2020 (т. 1 а.с. 239), на який посилається апелянт, зазначено не про припинення діяльності внаслідок введеної заборони, а про скорочення робочого часу магазину внаслідок вжиття заходів щодо запобігання поширення коронавірусу.
У цьому листі Якименко І.І. також повідомив про, що «протягом дії карантину вказане орендоване приміщення використовується не в повному обсязі», а не «не використовується взагалі», доказів чого суду представлено не було.
Сам відповідач особисто визнав можливість продовження здійснення ним підприємницької діяльності, незважаючи на вжиті карантинні заходи, та підтвердив використання ним орендованого приміщення після введення карантину.
В свою чергу, лист не містить доказів причинно-наслідкового зв'язку між настанням карантину та «суттєвим погіршенням показників фінансово-господарської діяльності» про що АТ «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» повідомила Відповідача, пропонуючи у разі несплати існуючого боргу, передати майно Орендодавцю за актом приймання передачі, чого зроблено не було (т. 1 а.с. 237-238).
Повернення орендованого майна Орендарем Орендодавцю (як реакція на його пропозиції, т. 1 а.с. 234-236, 241-242, 245-246) допомогла б мінімізувати наступні витрати з оплати оренди, які заявлені до стягнення, та уникнути компенсаційних нарахувань та сплати штрафних санкцій.
Поміж іншого, судом зазначається, що скаржником не надано суду доказів неможливості здійснення передбаченого договором виду діяльності, перепрофілювання його на дистанційну роботу, зокрема, шляхом доставки продовольчих товарів тощо, а відповідно і не доведено наявність законодавчих обмежень щодо провадження певного виду діяльності, який передбачає інші форми ведення, окрім безпосереднього приймання відвідувачів.
Акт приймання-передачі орендованого приладдя від 20.03.2020 року ТОВ «Експресторг» підтверджує лише обставини повернення певного обладнання (спеціального холодильного та рекламного), проте не підтверджує неможливість подальшого провадження господарської діяльності (зупинення роботи магазину) з урахуванням тверджень самого Якименко І.І. у листі від 28.05.2020, що це спростовують.
Що посилань в апеляційній скарзі на те, що наявні підстави для звільнення відповідача орендної плати на 50%. До спірних правовідносин сторін має бути застосована постанова КМУ №611, зокрема, її Додаток №2, за п. 2 якої вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах). Доказами наявності у відповідача у цій справі статусу суб'єкта малого підприємництва є свідоцтво платника, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а також дані про штатний розклад, у відповідності до якого він мав найманих працівників у кількості 3 осіб.
Колегія суддів зауважує, що Постановою КМУ № 611 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у п.1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого КМ:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ від 4.10.95 №786, здійснюється у розмірі:
50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Згідно з п. 2 Переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків* (Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 611) вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).
Разом з тим, Акціонерне товариство «Укрпошта» є юридичною особою приватного права тип-приватне акціонерне товариство, відповідно до з п.3.7. Статуту діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності. Товариство має у власності майно, що обліковується на його балансі та внесене до статутного капіталу або набуте ним на законних підставах, здійснює володіння, користування, розпорядження ним відповідно до мети своєї діяльності.
У п. 12.3 Договору оренди нерухомого майна № 151019-11/3.3Р34 від 15.10.2019 року (надалі - Договір) Сторони погодилися, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.
В свою чергу, постанова КМУ №611 стосується оренди нерухомого державного майна, а відповідачем не надано доказів належності орендованого ним майна саме до такого статусу. Більше того, Якименко І.І. і не доведено, що він був суб'єктом малого підприємництва, який провадив саме виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах, в той час, як судом встановлено, що ним здійснювався продаж продовольчих товарів.
Відхиляє суд й посилання апелянта на форс-мажорні обставини виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності
Законодавче визначення форс-мажору міститься у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР). Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Східний» про визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди, оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника Верховний Суд посилався на висновки щодо застосування ст. 14-1 Закону № 671/97-ВР, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та дійшов висновку, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Водночас, у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 Верховний Суд звернув увагу, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.
Висновок про те, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення орендаря від орендної плати також вказано у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Розглядаючи цю справу Верховний Суд зазначив, що запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України. У свою чергу відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності у період карантину, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна.
Однак, враховуючи, що у матеріалах справи відсутній як сертифікат ТПП України, так і будь-які інші докази, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідні доводи є безпідставними.
При цьому положення укладеного між сторонами Договору про форс-мажор передбачено строк, протягом якого сторона, яка опинилася під дією обставини непереборної сили, має сповістити іншу сторону про настання таких обставин, а саме протягом трьох дні (п. 10.1). Порушення цієї умов унеможливлює право Орендаря посилатися на ці положення Договору.
Таким чином, у Орендаря відсутнє право посилатися на обставини непереборної сили у зв'язку з порушенням п. 10.1 договору та у зв'язку з не наданням сертифікату ТПП України та/або будь-яких інших доказів, які б підтверджували неможливість виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором.
До того ж, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а не від самого зобов'язання. Іншими словами, якщо магазин Відповідача зачинено через карантин, то саме лише застосування форс-мажору могло звільнити Орендаря від відповідальності за прострочку сплати орендної плати (неустойка, штраф, пеня), а не від самої орендної плати за цей період.
Отже, оскільки господарська діяльність Орендаря, а саме торгівля продовольчими товарами, для здійснення якою було орендовано нерухоме майно, не була під забороною в період дії карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то у Орендодавця були усі правові підстави для відмови у зменшенні орендної плати або звільненні від її сплати.
Натомість якщо орендар не здійснює жодних дій спрямованих на зміну порядку та розміру сплати оренди, то орендодавець може вимагати сплатити плату у повному обсязі визначеному договором (ст.ст. 526, 762 ЦК України), а у випадку прострочення- нарахувати ще й встановлені договором штрафні санкції (ст. 624 ЦК України), витрати від інфляції та 3% річних, якщо інший розмір не встановлений договором (ст. 625 ЦК України).
Щодо рахунків та актів виконаних робіт Позивачем у матеріали справи надані докази надсилання їх Орендарю, а також часткове отримання Апелянтом/його уповноваженою особою. При цьому Відповідач не повідомляв Позивача про зміну адреси реєстрації (проживання) або адреси для листування.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині оплати електроенергії, опалення та відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно, необхідно наголосити, що Відповідач, як орендар, згідно з умовами договору оренди нерухомого майна, додатково відшкодовує витрати позивача (орендодавця) на утримання майна та надання комунальних послуг Орендарю, у тому числі здійснює відшкодування податку на землю та податку на нерухоме майно, або сплачує їх за окремими договорами, укладеними з постачальниками таких послуг, які Орендар повинен укласти з Орендодавцем протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди нерухомого майна (п/п 6.1.11. Договору).
Матеріалами справи засвідчується, що рахунки та акти виконаних робіт Апелянт отримував особисто або через довірену особу Альварес О.І., за період з жовтня 2019 по грудень 2020 року. У подальшому Позивач направляв рахунки та акти приймання - передачі поштою, які Апелянт не отримував і вони були повернуті у зв'язку з закінченням строку зберігання, хоча інформація про зміну адреси реєстрації (проживання)/адреси для листування від Якименко І.І ДО АТ «Укрпошта» не надходила (письмово, електронними засобами комунікації тощо).
Скаржник відомості, зазначені в Актах та рахунках не спростував, контррозрахунку сум на оплату електроенергії, опалення та відшкодування земельного податку та податку на нерухоме майно суду не представив. Жодних доказів незаконності чи то неправильності проведення відповідних нарахувань у справу не надано.
Відтак, вимога Орендодавця про відшкодування Орендарем витрат позивача (орендодавця) на утримання майна та надання комунальних послуг Орендарю, у тому числі відшкодування податку на землю та податку на нерухоме майно, є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена господарським судом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим та неспростованим апелянтом висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.
З огляду на що, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 14.03.2024, яке відповідає вимогам встановленим ст. 236 ГПК України.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі № 904/6704/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 у справі №904/6704/23 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 24.06.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко