24.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1466/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 20.11.2024р.)
у справі
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс», Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке
про стягнення коштів
1. Короткий зміст позовних вимог
Концерн “Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс», заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 42 261,18 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного з ним типового індивідуального договору у частині сплаті наданих за цим договором послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 42 261,18 грн. за період з 01.04.2023 по 31.03.2024.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 у справі №908/1466/24 у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Концерн “Міські теплові мережі» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що система опалення в нежитловому приміщенні Відповідача відноситься до загальної внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку, що вже є фактичним підтвердженням споживання теплової енергії нежитловим приміщенням. Відсутність радіаторів, а також відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється.
Також Апелянт зазначає, що Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (оновлена редакція) визначено, що в будинку/будівлі вирізняється 4 типи приміщень: опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опаленням, окремі приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення. Разом з тим, доказів на підтвердження типу, до якого відноситься приміщення Відповідача (проект будинку, висновок експерта, або рішення Запорізької міської ради про встановлення нежитлового приміщення 164 в будинку № 27 по вул. Тбіліській) останній не надав, а встановлення нежитлового приміщення на підставі фото таблиці є безпідставним.
За доводами Скаржника, при розгляді справи у суді першої інстанції, Позивач надав всі необхідні документи на підтвердження факту заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії відповідно до умов Договору, тому Скаржник вважає, що позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, на думку Апелянта, Відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість за фактично надані послуги, а враховуючи ст.322 ЦК України, також зобов'язаний був отримувати інформацію щодо нарахувань за надані комунальні послуги та своєчасно сплачувати їх.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ"Компанія "Техпромсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що відповідно до положень КТМ 204 України 244-94 (норматив, на який сам же Позивач і посилався), необладнаний підвал багатоквартирного будинку - нежитлове приміщення, не є поверхом будинку та не включається до його а ні житлової площі, а ні загальної площі, а отже і застосування цих норм у даному випадку виключається.
Відповідач вказує, що твердження Позивача про те, що спірне нежитлове приміщення підвалу приєднано до внутрішньо-будинкової систем з 1 по 3 вводи житлового будинку не відповідають дійсності, оскільки жодного належного та допустимого доказу щодо такого підключення Позивачем до суду не надавалось. Всі транзитні мережі опалення, які наявні у всьому підвалі будинку, з яких Відповідачу належить лише 21/100 , не приєднані до жодного з приладів обліку, так як це зробити неможливо, а прилади обліку обліковують тільки теплопостачання на опалювальну площу будинку (з 1-го по 6 поверх).
Відповідач зазначає, що тип спірного приміщення - підвал підтверджується й наданим самим Позивачем до позовної заяві Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому застосування Порядку КМУ № 630 можливо лише до споживачів, які отримують чи мають намір отримувати послуги з централізованого опалення, та лише щодо виключно опалювальних приміщень будинку (квартир, тощо, окрім підвалу) .
Відповідач звертає увагу, що Господарським судом Запорізької області у рішенні від 06.08.2020 р. по справі № 908/1459/20 та у рішенні від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23 (між тими самими сторонами) вже було встановлено обставини, що у вказаному приміщенні труби опалення проходять транзитом, а отже теплового навантаження не несуть, також воно не містить жодних опалювальних приладів та гаряче водопостачання відсутнє. Належна Відповідачу частина приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку. Під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо. Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення. наведені обставини є преюдиціальними для справи , що розглядається.
На думку Відповідача, подаючи позови до нього про стягнення певних сум за неіснуючі послуги, Позивач постійно змінює порядок розрахунків, Нормативно-правові акти за для обґрунтування своїх вимог, періоди, тощо, чим намагається спростувати обставини, встановлені у справах № 908/1459/20 та № 908/1367/23 між тими самими сторонами (тобто спростувати їх преюдиціальність) та створити ситуацію, яка буде передумовою для виникнення «колізії» судових рішень, що є неприпустимим.
Окрім того, Відповідач стверджує, що Позивач у суді першої інстанції не навів жодного нормативно правового чи технічного акта, який би містив формули по яких він проводив розрахунки, а також який би містив вихідні дані для них.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1466/24.
Матеріали справи № 908/1466/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 313303467 від 25.10.2022 нежиле приміщення підвалу літ. А-6, розташоване за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Тбіліська, буд. 27, прим. № 164 на праві спільної часткової власності (21/100) належить ТОВ “Компанія Техпромсервіс» з березня 2018.
За твердженням Позивача, 01.11.2021 Концерном “Міські теплові мережі» (виконавцем) та ТОВ “Компанія Техпромсервіс» (споживачем) укладено типовий індивідуальний договір № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27, приміщення №164, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу за договором) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору).
Згідно з п.п. 32 - 34 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
За період з 01.04.2023 по 31.03.2024 Позивачем надані послуги з теплопостачання Відповідачу на загальну суму 42 261,18 грн .
На оплату цих послуг щомісячно формувались відповідні рахунки, а саме: за квітень 2023 на суму 764,14 грн, за травень 2023 на суму 764,14 грн, за червень 2023 на суму 764,14 грн, за липень 2023 на суму 764,14 грн, за серпень 2023 на суму 893,84 грн, за вересень 2023 на суму 875,83 грн, за жовтень 2023 на суму 792,48 грн, за листопад 2023 на суму 4 255,30 грн, за грудень 2023 на суму 8 611,67 грн, за січень 2024 на суму 9 865,44 грн, за лютий 2024 на суму 7 526,92 грн і за березень 2024 на суму 6 383,14 грн.
26.04.2024 вказані рахунки були надіслані Відповідачу, згідно зі списком поштовх відправлень та фіскальних чеків поштового відділення про здійснення відправки від 26.04.2024.
Неоплата Відповідачем вартості нарахованих Позивачем сум за постачання теплової енергії стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.
За результатом розгляду позовної заяви місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що з наданих Позивачем копій рахунків за надані послуги за період з квітня 2023 року по березень 2024 року включно, пояснень щодо проведення розрахунку заборгованості за вказаний період, використаної для розрахунку формули нарахування вартості послуг з теплопостачання вбачається, що розрахунок здійснений без урахування положень Методики № 315 у частині спеціального порядку проведення розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення. При цьому рішенням суду від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що належне Відповідачу нежиле приміщення підвалу № 164 літ. А-6 у будинку № 27 по вул. Тбіліська в м. Запоріжжя є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення. Отже, Позивачем неправомірно розраховано Відповідачу вартість послуг з теплопостачання за спірний період.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії у приміщення Відповідача, за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Тбіліська, буд. 27, прим. 164, у період з квітня 2023 року по березень 2024 року у визначеному Позивачем розмірі.
Відповідно до статуту Концерну “Міські теплові мережі» основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
За приписами ст. 19 Закону теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч. ч. 3, 13 ст. 20 Закону тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено вище, Відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення підвалу літера А-6, приміщення № 164 в багатоквартирному будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27.
Частиною 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно із ч.7 ст. 14 З цього Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
02.10.2021, на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону про ЖКП, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
У даному випадку, з огляду на відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування на офіційному сайті індивідуального договору, з 01.11.2021 між Позивачем з Відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27, приміщення № 164.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.
Відповідна правова позиція викладена в п.п.27, 28 Постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17.
Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену Позивачем та фактично спожиту Відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Позивач при здійсненні розрахунку вартості наданих послуг з теплопостачання виходив з того, що відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, використовуючи формулу 13, яка визначена в п. 5 розділу ІІІ Методики № 315 - “для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень» де: фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді, Гкал; Sпр.і площа i-го опалюваного приміщення, не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії, м2; Si Sпр.i загальна опалювальна площа i-их опалюваних приміщень у будівлі/будинку, не оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, або об'єктами нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, м2.
Між тим суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).
Норми ст. 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
У силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відповідні правові висновки щодо неприпустимості нівелювання законної сили судового рішення та створення передумов для виникнення «колізії» судових рішень, викладені у постанові КЦС ВС від 04.10.2024р. № 607/6215/23 (61-7267св24).
Щодо досліджуваної справи, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у рішенні суду по справі № 908/1367/23 встановлені фактичні обставини, які мають преюдиційний характер для вирішення цієї справи.
Так, Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23, яке набрало законної сили, Концерну “Міські теплові мережі» відмовлено у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Техпромсервіс» на користь позивача 89324,40 грн заборгованості за індивідуальним договором № 72222101 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, за період з листопада 2021 року по березень 2023.
Вказаним рішенням у справі № 908/1367/23 встановлено, що: предметом спору було стягнення з Відповідача заборгованості за надані Позивачем послуги з теплопостачання за період з листопада 2021 по березень 2023 (тобто період, що передував заявленому періоду у даній справі - з квітня 2023 по березень 2024); належна Відповідачу частина приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку. З фототаблиць №№ 1-6 нежитлового приміщення № 164 по вул. Тбіліській, 27 вбачається, що станом на день фотофіксації у вказаному приміщенні труби опалення проходять транзитом, приміщення не містить радіаторів опалення. З огляду на вищезазначене та на положення пунктів 2 та 3 частини 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежиле приміщення підвалу № 164 літ. А-6 у будинку № 27 по вул. Тбіліська в м. Запоріжжя наразі є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення.
Отже, рішенням суду від 09.11.2023 у справі № 908/1367/23 встановлено, що належна Відповідачу частина приміщення є підвальним приміщенням житлового будинку, в якому труби опалення проходять транзитом, приміщення не містить радіаторів опалення.
Тобто, факт наявності у приміщенні Відповідача транзитних мереж опалення встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним.
Ця обставина повторному доказуванню не підлягає, що, у тому числі, спростовує доводи Скаржника про недоведення наявності у приміщенні Відповідача транзитних мереж опалення та до якого типу це приміщення відноситься.
При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо.
Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення.
Таким чином, місцевим господарським судом було встановлено, що Позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення Відповідача, опалення до приміщення останнього здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку.
Разом з тим, за приписами п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Пункт 2 розд. 1 Методики № 315 надає визначення термінів, що вживаються у Методиці, зокрема:
- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 3 розд. III Методики № 315 встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
З огляду на наведені вище норми права, у даному випадку, розрахунок споживання та розподілу теплової енергії до приміщення Відповідача повинен здійснюватися за формулою Методики № 315, з урахуванням спеціального порядку “розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення».
Між тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, з наданих Позивачем копій рахунків за надані послуги за період з квітня 2023 року по березень 2024 року включно, пояснень щодо проведення розрахунку заборгованості за вказаний період, використаної для розрахунку формули нарахування вартості послуг з теплопостачання вбачається, що розрахунок здійснений без урахування положень Методики № 315 у частині спеціального порядку проведення розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Отже, Позивачем неправомірно розраховано Відповідачу вартість послуг з теплопостачання за спірний період без врахування встановленого у судовому порядку факту, що приміщення Відповідача є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитними мережами опалення, і для визначення розміру вартості послуг з теплопостачання до такого приміщення не застосовано передбачену Методикою № 315 формулу розрахунку.
Відтак, апеляційний господарський суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи наведені докази зазначає, що Позивач не довів обсяг спожитої Відповідачем у спірний період теплової енергії та її вартість, а отже не довів наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за теплову енергію за період з квітня 2023 по березень 2024 у визначеному ним розмірі, а саме - 42261,18грн.
Такими чином, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про необґрунтованість позову та, у зв'язку з цим, про відмову у його задоволенні.
Доводи Скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наведеним вище.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що зазначені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За пориписами п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024р. у справі № 908/1466/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А.Верхогляд