24.06.2025 м. Дніпро Справа № 908/2705/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 (повна ухвала складена 23.12.2024, суддя Боєва О.С.) у справі № 908/2705/24
за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
про визнання недійсним одностороннього правочину
у справі № 908/2705/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг»
про стягнення 14 792 255,63 грн.,
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з позовом про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» загальної суми 14 792 255,63 грн, з яких: 8 525 435,38 грн - основний борг за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу від 19.10.2021 № 2рд_БГр-АСТ та Індивідуальним договором від 19.10.2021 № БГр-21/22-АСТ, 2 143 580,76 грн - пеня, 1 623 852,70 грн - штраф, 1 895 893,20 грн - інфляційні втрати, 603 493,59 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» було повернуто зустрічний позов у справі № 908/2705/24 (вх. № 3336/08-07/24 від 19.11.2024, який був направлений засобами поштового зв'язку 15.11.2024).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у справі № 908/2705/24 повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.12.2024 у справі № 908/2705/24 скаржнику без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 908/2705/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез трейдінг» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 у справі №908/2705/24 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.
23.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» у справі № 908/2705/24 (вх. № 3673/08-07/24 від 23.12.2024; направлений до суду засобами поштового зв'язку 18.12.2024) до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з вимогами про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.08.2022 № 125/7-4266.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» у справі № 908/2705/24 (вх. № 3673/08-07/24 від 23.12.2024) повернуто заявнику.
Не погодившись із зазначеною ухвалою від 23.12.2024, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи “Електронний суд», з апеляційною скаргою звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг», в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі №908/2705/24 про повернення зустрічного позову повністю, зустрічний позов передати до суду першої інстанції раніше визначеному складу суду для подальшого розгляду. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 29.05.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2705/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, виходячи з наступного.
Розглянувши викладену в тексті апеляційної скарги заяву відповідача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 23.12.2024, апеляційний господарський суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 (отримана представником відповідача в електронному кабінеті 24.12.2024 відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України), подана через систему "Електронний суд" 26.05.2025, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали є 02.01.2025.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апеляційна скарга містить заяву скаржника про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, яка мотивоване поданням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 09.12.2024 та поданням касаційної скарги на ухвалу ЦАГС від 21.04.2025.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскарження ухвали господарського суду від 09.12.2024 та ухвали ЦАГС від 21.04.2025 не є об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення від 23.12.2024, відтак, скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду, підстави для поновлення строку на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України відсутні.
Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки, передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Розглянувши подане відповідачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване війною в Україні, апеляційний господарський суд зазначає про таке.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати урегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення наведеної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Із системного аналізу змісту зазначеної норми вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пп. 3 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Між тим, відповідно до п. 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом ст. 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору, однак лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 вказаної норми.
Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, відсутні правові підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору у даній справі.
За таких обставин, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.
Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, з урахуванням подання апеляційної скарги в електронній формі через систему «Електронний суд», скаржником за подання апеляційної скарги мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (3028 грн. х 0,8).
Також, суд звертає увагу, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX. Зокрема, імперативним змістом частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до відомостей КП “Діловодство спеціалізованого суду», у представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» адвоката Руденка А.О. наявний зареєстрований електронний кабінет у модулі ЄСІТС “Електронний суд», втім, у самого Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг»/скаржника - такий електронний кабінет відсутній.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» відноситься до переліку осіб, які в обов'язковому порядку реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції висновує про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати Центральному апеляційному господарському суду:
- вмотивовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі №908/2705/24 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;
- докази оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 422,40 грн.;
- докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі № 908/2705/24 - залишити без руху.
Апелянту, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати Центральному апеляційному господарському суду:
- вмотивовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі №908/2705/24 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;
- докази оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 422,40 грн.;
- докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросинтез Трейдінг» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.В. Чус