07.05.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1441/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Букін С.М. (поза межами суду) - самопредставництво;
від відповідача-1: Майструк Є.С. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 (повне рішення складено 28.10.2024, суддя Горохов І.С.) у справі № 908/1441/24
за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп", м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехконструкція", м. Київ
про визнання недійсним договору купівлі - продажу,
Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Маштехконструкція» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маштехконструкція», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236403623101, номер відомостей про речове право 52299518).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у квітні 2021 ТОВ “Промактив Груп» (відповідач 1) набуло та зареєструвало за собою право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, яке розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16. ТОВ “Промактив Груп» 27.10.2023 уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ “Маштехконструкція» (відповідача 2), що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009, в тому числі оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Оспорюваний договір став підставою для переходу 27.10.2023 права власності від ТОВ “Промактив Груп» до ТОВ “Маштехконструкція» на нерухоме майно (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.). Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що є фраудаторним правочином, оскільки ТОВ “Промактив Груп» не виконало зобов'язань по сплаті орендної плати за землю, на якій знаходилося належне йому на праві власності нерухоме майно; наявні чисельні судові справи щодо стягнення з ТОВ “Промактив Груп» заборгованості за користування земельними ділянками, на яких знаходиться придбане товариством у квітні 2021 нерухоме майно, зокрема у справі № 908/2646/23 рішення суду від 13.10.2023 стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061,12 грн; ціна оспорюваного договору призвела до штучної неплатоспроможності ТОВ “Промактив Груп» та унеможливлення виконання рішень Господарського суду Запорізької області щодо стягнення з ТОВ “Промактив Груп» заборгованості за користування земельними ділянками.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024, в даній справі, позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв. №100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маштехконструкція» (0315, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 346, офіс 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 44650580), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236403623101, номер відомостей про речове право 52299518).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 02140892; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маштехконструкція» (0315, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 346, офіс 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 44650580) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер юридичної особи 02140892; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю підстав вважати оспорюваний правочин таким, що містить критерії фраудторності, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо визнання оскаржуваного правочину недійсним підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, через систему “Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 по справі №908/1441/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц, де зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: - відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; - відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; - майно відчужено на підставі безвідплатного правочину; - майно відчужене на користь пов'язаної особи; - після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги наведені вище правові висновки Верховного Суду та не надано аналізу тому, що на момент вчинення оспорюваного правочину у Відповідача-1 не існувало заборгованості на яку посилається Позивач у своєму позові, а майно було відчужене на користь Відповідача-2 до виникнення заборгованості перед Позивачем; вказане майно було відчужене на основі платного договору. Майно не відчужене на користь пов'язаної особи. Після відчуження майна, на балансі ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» перебуває у власності нерухоме майно вартість якого становить близько 149 528 053,56 грн., що в свою чергу доводить платоспроможність скаржника, тому обвинувачення Позивача у навмисному зменшенні платоспроможності - є безпідставними.
Апелянт зазначає, що об'єктивно відсутні підстави для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
По-перше, - щодо наявності іншого майна на балансі Відповідача-1, варто зазначити, що відповідно до витягу з державного реєстру нерухомого майна, який долучений до матеріалів справи, на балансі ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» знаходиться велика кількість нерухомого майна, що спростовує позицію Запорізької міської ради щодо суттєвого зменшення майнового стану Відповідача-1 у зв'язку з укладенням оспорюваного договору, що, як наслідок, унеможливило виконати зобов'язання перед Позивачем. Варто відзначити, що формування витягу було здійснено 27.06.2024 року, що свідчить про поточну наявність вказаного у витязі нерухомого майна. Крім того, зазначена вище позиція підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП», відповідно до якої, на балансі Товариства перебуває рухомого та нерухомого майна на загальну суму 149 528 053,56 грн. Однак, як випливає з позиції Запорізької міської ради, з якою погоджується суд першої інстанції, загальна сума боргів ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» становить близько 32 млн., що є значно менше, чим вартість майна на балансі Товариства. Вказане спростовує позицію про відсутність можливості здійснити погашення боргу за рахунок майна боржника.
По-друге, Позивачем не було надано доказів неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів з Відповідача-1. Належним доказом могла бути постанова приватного чи державного виконавця про вчинення виконавчих дій та відсутності майна на балансі ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП». Таким чином, наведені рішення судів не виконуються не тому, що відсутнє майно, а тому, що виконавцем в рамках виконавчого провадження не вчиняються дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Отже, належним доказом неможливості виконання рішення суду є саме постанова виконавця про відсутність майна на балансі підприємства, а не внутрішнє переконання Позивача. Водночас, Позивачем було повідомлено суду, а судом не було прийнято та оцінено вказану позицію Позивача, що станом на початок 2024 року за рахунок реалізації майна Відповідача-1, Позивачем вже було отримано близько 370 тисяч гривень в рахунок погашення поточного боргу.
По-третє, оспорюваний правочин був вчинений згідно з балансовою вартістю майна на момент проведення угоди. Водночас, Позивачем не було надано в якості доказу будь-якого висновку, який би підтверджував факт заниження вартості майна та здійснення його продажу значно нижче ринкової вартості. Посилання Позивача на те, що ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» не обґрунтовується встановлення ціни укладеного Договору, та жодним чином не спростовуються/заперечуються доводи Позивача щодо її невідповідності ринковій ціні та її заниженості тощо" - не підлягає жодній критиці, оскільки, вказане твердження суперечить вимогам ст. 74 ГПК України, так як тягар доказування лежить на стороні, яка посилається на ту чи іншу обставину. Отже, саме на Позивача покладається тягар доказування того, що вартість майна була занижена з певною метою. В іншому випадку, вказане є припущенням Позивача, що не може братися судом як належний та допустимий доказ.
По-четверте, щодо пов'язаності Відповідача-1 та Відповідача-2 варто відзначити, що Позивачем не було надано жодних доказів та підтвердження вказаної позиції пов'язаності. Сам факт здійснення вказаного твердження не є належним та допустити доказом в розумінні ГПК.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення Відповідачами правочину, що унеможливив виконати певні рішення суду у зв'язку з "прихованням" майна, а тому Відповідач-1 переконаний, що подання позовної заяви є передчасним та неналежним способом захисту майнових прав Позивача.
Апелянт відзначає, що суд першої інстанції не відобразив в оскаржуваному рішенні доводи викладені Відповідачем-1 стосовно факту наявності іншого нерухомого майна достатнього для погашення всіх боргів перед Позивачем. Вказане свідчить про порушення принципу змагальності сторін (ст. 13 ГПК України), диспозитивності (ст. 14 ГПК України), а судом надано перевагу одним доказам та не надано аналізу іншим доказам поданим Відповідачем-1 (ст. 74, 237 ГПК України).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 по справі №908/1441/24 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Промактив Груп» без задоволення.
Позивач акцентує на моменті вчинення правочину - укладенні договору, що є предметом спору - після пред'явлення позовних вимог до відповідача-1, подачі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача-1, та ухвалення рішення Господарським судом Запорізької області 13.10.2023 по справі № 908/2646/23, про стягнення із відповідача-1 на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061,21 грн. Тобто, відповідачу-1 на момент укладення оспорюваного договору було відомо про вищенаведені обставини, про початок судово-претензійної діяльності Позивача стосовно заборгованості Відповідача-1, а також про перше позитивне рішення на користь Позивача зі стягнення заборгованості за користування Відповідачем-1 однієї з 21 земельних ділянок Позивача.
Також у відповіді на відзив Позивачем зазначалось про навмисні протиправні дії Відповідача-1, які вчинялись 01.09.2022 як встановлено Запорізьким апеляційним судом в ухвалі від 19.12.2022 по справі № 335/4626/22 шляхом демонтажу будівель, споруд, промислового обладнання, що перебувають у нього на праві власності, в тому числі шляхом їх знищення, переробки та подальшим продажом третім особам, що дає всі підстави припустити, що ці дії також спрямовувались на майбутнє ускладнення виконання рішень, оскільки таке нерухоме майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, в результаті чого, в подальшому, реальне виконання рішень суду по стягненню з Відповідача-1 заборгованості з орендної плати буде дуже ускладнене.
Відповідно до п.4 оспорюваного Договору продаж нерухомого майна за домовленістю Сторін вчиняється за ціною 208 261,51 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 41 652,30 грн., а всього з урахуванням ПДВ - 249 913,81 грн. Позивачем, враховуючі наявні відомості про об'єкт нерухомого майна - 105- холодильно-компресорну станцію інв.№100984, загальною площею 5107.9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, 16, і розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:026:0008 - було сформовано таку довідку про оцінку майна від 17.04.2024 № 201-20240417-0007660972 (копія додавалась разом із позовом, є в матеріалах справи). Зауважуємо, що відомості про рік введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна Позивачем достовірно невідомі і були зазначені для формування довідки саме 2003 (відповідно до дати держреєстрації колишнього власника майна - ПрАТ «Завод напівпроводників» з загальнодоступних джерел), тож водночас повідомляємо, що отримані відомості мають довідковий характер, на які, однак, додатково вважаємо за доцільне звернути увагу суду для всебічної оцінки фактичних обставин тощо. Згідно з довідкової інформації, яка міститься у вищенаведеній довідці, оціночна вартість об'єкта оцінки 94932513,41 грн , яка складається з: оціночної вартості поліпшень 8630228,49 грн. та оціночної вартості земельної ділянки 86302284,92 грн. Позивач зазначає про необґрунтованість, упередженість, у розрахунку «балансової вартості» відчужуваного нерухомого майна Відповідачем-1 за укладеним оспорюваним Договором від 27.10.2023, а також істотно занижена ціна правочину. До того ж, «занижена» вартість майна вбачає також можливе ухилення Відповідачів від сплати належного розміру ПДВ 20% при укладенні договору, фіктивно зменшивши його ціну.
Позивач зауважує на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №372349030 від 02.04.2024 (є в матеріалах справи, подавалась із позовом) вбачається факт відсутності у Відповідача-2 нерухомого майна, окрім того, що було придбано внаслідок укладення з Відповідачем 5 договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023. На думку Позивача, в сукупності з усіма наведеними обставинами, ці відомості також дають можливість вбачати фіктивність дій щодо правової мети набуття права власності на придбане нерухоме майно Відповідачем-2, тобто вважати, що в даному випадку відбулося використання юридичної особи Відповідача-2 для перереєстрації на неї відчужуваного нерухомого майна з метою його приховання від подальшого можливого звернення на нього стягнення в рамках погашення існуючої заборгованості з орендної плати, яку Позивач почав стягувати в примусовому порядку через суд тощо.
На відповідача-1 згідно приписів ст.7 ЗУ «Про оренду землі», приписів ЦКУ, ст.287 Податкового кодексу України, після набуття права власності на нерухоме майно, покладено обов'язок протягом 30 днів наступних за звітнім періодом сплачувати орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя, тобто 01.04.2021 ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП», через аукціон з реалізації майна боржника-банкрута ПрАТ «ЗАВОД НАПІВПРОВІДНИКІВ», набуло право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, яке розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, тож борг виник з 31 травня 2021 року, коли відповідач-1 прострочив перший орендний платіж за земельні ділянки за квітень 2021 року, а не безпосередньо після ухвалення рішення суду.
Позивач вважає у якості додаткового критерія фраудаторності оспорюваного правочину зазначити факт відсутності у матеріалах справи підтвердження проведення розрахунків за оспорюваним правочином між Відповідачами-1,-2.
Відповідач-2 як платник орендної плати за землю з моменту придбання нерухомого майна 27.10.2023 по 31.05.2024 в базі ІАС відсутній, з чого вбачається невиконання Відповідачем-2 обов'язків щодо сплати оренди за ту частину земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, яке виступає предметом оспорюваного правочину.
Зауважуємо, що з наявних в матеріалах справи листа ГУ ДПС України у Запорізькій області та департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, поданих з додатковими поясненнями від 19.07.2024, підтверджується факт несплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності Відповідачами-1,2, на яких зокрема розташоване нерухоме майно, що є предметом 5- ти оспорюваних правочинів від 27.10.2023 (в т.ч. оспорюваного правочину по даній справі). З відповідача-1 було лише стягнуто в примусовому порядку за рішенням суду по справі 908/2646/23 307 тисяч гривень, що свідчить про його нехтування інтересами територіальної громади міста Запоріжжя та ігнорування договірних зобов'язань, правонаступником яких він став після набуття права власності на нерухоме майно за адресою м. Запоріжжя, вул.Теплична,16 ще 01.04.2021.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1441/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1441/24.
03.12.2024 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 у справі № 908/1441/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
13.12.2024 від скаржника/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн, відповідно до квитанції від 13.12.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 у справі № 908/1441/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 07.05.2025 о 12 год. 20 хв.
08.04.2025 від відповідача-1 до ЦАГС надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зауважив на такому:
- на момент вчинення оспорюваного правочину у Відповідача-1 не існувало заборгованості на яку посилається Позивач у своєму позові. Вказана заборгованість виникла після ухвалення судового рішення на користь Позивача. Вказаний факт не спростовується Позивачем;
- майно було відчужене на користь Відповідача-2 до виникнення заборгованості перед Позивачем. Вказаний факт не спростовується Позивачем;
- вказане майно було відчужене на основі платного договору, а грошові кошти були перераховані на користь Відповідача-1;
- майно не відчужене на користь пов'язаної особи. Вказаний факт не доводиться Позивачем жодним наданим доказом;
- після відчуження спірного майна, на балансі ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» перебуває у власності нерухоме майно вартість якого становить близько 149 528 053,56 грн., що в свою чергу доводить платоспроможність нашого Товариства, тому обвинувачення Позивача у навмисному зменшенні нашої платоспроможності - є безпідставними. Вказаний факт не спростовується Позивачем. Таким чином, жоден з критеріїв, який би підтверджував факт фраудаторності укладеного договору - Позивачем не надано. Варто відзначити, що на підтвердження факту неможливості виконання рішення суду позивачем не було надано відповідних доказів, а саме вчинення приватним виконавцем дій з реалізації нерухомого майна.
08.04.2025 від представника відповідача-1 до ЦАГС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
28.04.2025 від представника позивача до ЦАГС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
07.05.2025 від відповідача-1 до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, якими надав повний текст постанов ЦАГС у справах №908/1419/24 та №908/1415/24.
У судове засідання 07.05.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції. Відповідач-2 явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 07.05.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
01.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» (відповідач 1 у справі) через аукціон з реалізації майна боржника - банкрута Приватного акціонерного товариства “Завод напівпровідників» - набуло право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, що розташоване на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.
Загальна (ринкова власність майна складала 136 681 543,20 грн.
Державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» на об'єкти нерухомості з вищезазначеною адресою проведено 01 та 02 квітня 2021 року, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 372348883 від 02.04.2024.
Як стверджує позивач, з моменту набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, ТОВ “Промактив Груп» на облік в ГУ ДПС в Запорізькій області не стало, договори оренди земельних ділянок не уклало, орендну плату за користування земельними ділянками, що належать територіальній громаді м. Запоріжжя - не сплачує.
13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 908/2646/23 про стягнення із відповідача на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061 грн 21 коп. Рішення набуло законної сили та було виконано в примусовому порядку. На вказане рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.
27.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Промактив Груп» уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ “Маштехконструкція», що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009.
Оспорюваним правочином є договір купівлі-продажу нерухомого майна (105 - холодильно-компресорної станції інв.№100984, загальною площею 5107,9 кв.м.) від 27.10.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1206 від 27.10.2023.
Позивач вважає, що наявні підстави вважати вищевказаний договір фіктивним через такі характеристики: момент вчинення правочинів, ціна договорів, відсутність у відповідача-2 іншого нерухомого майна, окрім придбаного за вищевказаним договором, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Об'єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Запорізької міської ради до ТОВ “Промактив Груп», ТОВ “Маштехконструкція про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав його фраудаторності.
Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом норм матеріального права під час вирішення питання належності спірного правочину до фраудаторних угод.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зазначила про можливість визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання “зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Тому, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.
Верховний Суд в постанові від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23 визначив такі критерії для кваліфікації договору як фраудаторного:
- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;
- відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);
- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);
- майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з'ясування при доведенні фраудаторності, тому й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, оскільки це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.
Верховний Суд сформував усталену судову практику про можливість оскарження фраудаторного правочину особою, яка не є стороною правочину, чиї майнові інтереси порушує правочин, якщо ця особа доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.
Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірного правочину з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачу, який є кредитором відповідача-1 за договорами оренди земельних ділянок, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності.
Апеляційна скарга відповідача-1 обґрунтована відсутністю ознак фраудаторності спірного правочину, оскільки на момент вчинення правочину у відповідача-1 не існувало заборгованості, на яку посилається позивач у позові, майно було відчужено до її виникнення перед позивачем, а також наголошує на тому, що майно було відчужено на основі платного договору не пов'язаній особі. Після відчуження майна за спірним правочином на балансі відповідача-1 перебуває у власності нерухоме майно, вартість якого становить близько 149 528 053,56 грн., що доводить платоспроможність скаржника.
Господарським судом встановлено, що ТОВ “Промактив Груп» на час укладення спірного правочину мало у власності нерухоме майно загальною вартістю 136 681 543,20 грн. (майновий комплекс, який складається із нерухомого майна, що розташоване на 21 земельній ділянці), стягнення заборгованості за використання деяких з них стало предметом позовів у справах № 908/2646/23, № 908/3288/23, № 908/3290/23, № 908/962/24, 908/755/24, № 908/814/24, № 908/3289/23, № 908/1149/24, № 908/1150/24.
Апеляційний господарський суд зазначає, що на момент укладення 27.10.2023 спірного правочину, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала лише одна справа про стягнення з ТОВ “Промактив Груп» на користь Запорізької міської ради заборгованості з орендних платежів за одну земельну ділянку - справа № 908/2646/23, рішення у якій ухвалено 13.10.2023, а наказ на його примусове виконання видано 16.11.2023.
Зазначеним рішенням господарського суду з ТОВ “Промактив Груп» стягнуто на користь Запорізької міської ради 307 061,21 грн, водночас, вартість майна, відчуженого за спірним правочином становить 208 261,51 грн. без ПДВ (249 913,81 грн. з ПДВ), а загальна вартість належного відповідачу-1 майна становила 136 681 543,20 грн, тобто, у нього залишилася достатня кількість майна, за рахунок якого могло бути виконане зазначене рішення суду.
Таким чином, такі критерії як відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості та його відчуження після пред'явлення позову, необхідні для кваліфікації договору як фраудаторного, у даному випадку відсутні, у зв'язку з чим апеляційний господарський доходить висновку, що момент вчинення спірного правочину не може вважатися ознакою фраудаторності оспорюваного правочину.
Також відсутні й інші критерії, властиві фраудаторним правочинам, такі як безоплатне відчуження майна, чи то його відчуження на користь пов'язаної особи, або відсутність іншого майна за рахунок якого може бути погашена заборгованість, оскільки майно за спірним правочином відчужене не безоплатно, не на користь пов'язаної особи, а після його відчуження у відповідача-1 залишалася достатня кількість майна, за рахунок якого могло бути виконане рішення господарського суду від 13.10.2023 у справі №908/2646/23.
З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд доходить висновку, що відчуження відповідачем-1 із майнового комплексу, який складається із 71-ї одиниці нерухомого майна, однієї одиниці нерухомого майна, не спричинило неспроможність останнього погасити наявну заборгованість перед позивачем.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо моменту вчинення спірного правочину, апеляційний господарський суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, згідно з якими вимога боржнику утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, зокрема з реалізації належного йому майна, за умов існування невиконаних зобов'язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною та надмірною, а також такою, що призводить до втручання у господарську діяльність боржника.
Таким чином, пред'явлення позивачем до відповідача-1 інших позовів після вчинення спірного правочину, не може свідчити про його фраудаторність, оскільки, суд не захищає інтереси позивача “на майбутнє».
Визначальним при вирішенні даного спору суд вважає ту обставину, що на момент спірного правочину та інших правочинів, з чим пов'язує фраудаторність позивач, у відповідача-1 перебувало у власності майно балансова вартість якого, станом на 27.06.2024, складало 149 528 053,56 грн, що повністю спростовує доводи позивача про неможливість виконання рішення суду.
Крім того, позивач має процесуальну можливість у разі пред'явлення позову щодо майнових вимог до відповідача, скористатись передбаченими ГПК України заходами щодо забезпечення позову, зокрема щодо накладення арешту або заборони відчуження спірного майна.
Інший підхід до вирішення спору у даній ситуації повністю нівелює передбачене законодавством право власника майна на свій розсуд розпоряджатися цим майном.
Крім того, колегія зазначає, що належним способом захисту прав чи інтересів позивача (не сторони за спірним правочином) у даному випадку є повернення сторін спірного правочину у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього (Постанова Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23).
Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем-1, які свідчать про платоспроможність товариства після укладення спірного договору та наявність на його балансі іншого нерухомого майна значної вартості. Цей факт спростовує ключовий критерій фраудаторності - створення боржником стану неплатоспроможності шляхом відчуження майна. Крім того, спірний договір мав оплатний характер, укладений не з пов'язаною особою, що виключає наявність фіктивного характеру правочину.
Позивач не довів наявності шкоди своїм майновим інтересам, яка б прямо випливала з укладення спірного договору. У матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання зобов'язань відповідачем-1, ані постанов виконавця, ані доказів про вичерпання можливостей для примусового стягнення.
Факт укладення боржником договору за наявності зобов'язань не є безумовною підставою для визнання такого договору недійсним, якщо відсутні ознаки зловживання правом чи мети завдати шкоди кредитору. У даній справі оспорюваний правочин не відповідає критеріям його оцінки в контексті фраудаторності, оскільки відсутні ключові ознаки фраудаторності, що повинні розглядатися комплексно, зокрема: безоплатність, пов'язаність сторін, момент вчинення угоди після винесення рішення та відсутність іншого майна.
З огляду на встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги ТОВ “Промактив Груп» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 слід вважати таким, що ухвалене без належної оцінки всіх суттєвих обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 по даній справі з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України, у резолютивній частині постанови має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 у справі № 908/1441/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2024 у справі № 908/1441/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промактив Груп" витрати по сплаті судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн., про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24.06.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін