24 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/1035/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№1020Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 (суддя Байбак О.І, повний текст складено 21.04.2025) у справі №922/1035/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" м. Київ,
до Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області,
про стягнення 201062,64 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області (далі - відповідач) 201062,64 грн, з яких: 120540,16 грн - основного боргу; 25676,77 грн - пені; 10471,56 грн - 3% річних; 44374,15 грн - інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 19-1031/21-БО-Т від 05.11.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Рішенням Господарського суду Харківської області позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг": 120540,16 грн - основного боргу; 2567,67 грн - пені; 1047,15 грн - 3% річних; 44374,15 грн - інфляційних втрат; 2422,40 грн - судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Місцевий господарський суд, встановивши наявність заборгованості у вказаному позивачем розмірі та правильність здійснення позивачем розрахунків сум відсотків річних, інфляційних та пені, водночас дійшов висновку про зменшення на 90% пені та відсотків річних в порядку ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а також з урахуванням необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, виходячи з загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України - із посиланням на те, що на території смт Дворічна ведуться активні бойові дії, оскільки селище фактично знаходиться на лінії бойового зіткнення; зазначені обставини вкрай негативно впливають на діяльність Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь позивача. В обґрунтування зменшення суми відсотків річних суд першої інстанції послався також на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 у справі №922/1035/25 у частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення: 9 424,41грн. - три проценти річних; 23 109,1 грн. - пені, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення: 9 424,41грн. - три проценти річних; 23 109,1 грн. - пені, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн покласти на відповідача.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на таке:
- доводи щодо бойових дій на території діяльності відповідача є необґрунтованими, оскільки ці обставини не є виключними; при цьому бюджетне фінансування має ряд механізмів для залучення коштів: дотації, субвенції та інші; судом не з'ясовано фінансовий стан Відповідача;
- у системному аналізі фактичних обставин функціонування ринку природного газу та його нормативного регулювання, єдиним джерелом компенсації понесених Постачальником втрат є стягнення з контрагентів усіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено законодавством України і умовами укладеного договору, до того ж, сума неустойки (пені) у співвідношенні до суми несвоєчасно сплаченого основного боргу становить 21,3 %, тобто, стягнення пені у такому розмірі не набуде карального характеру для Відповідача та не створить для нього надмірного фінансового навантаження;
- суд першої інстанції безпідставно застосував до даних відносин правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, адже відносини, які розглядаються у даному спорі (справа №922/1035/25), не є подібними з відносинами у справі №902/417/18.
30.04.2025 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/1035/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали даної справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - не пізніше 15 днів з моменту вручення вказаної ухвали. З урахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
16.05.2025, у межах установленого судом строку, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідач зазначає, що місцевий господарський суд при зменшенні розміру відсотків річних та пені правильно застосував норми чинного законодавства та врахував загальновідомі обставини, щодо перебування смт Дворічна в окупації, а також щодо ведення в ньому активних бойових дій на теперішній час.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 19-1031/21-БО-Т (далі за текстом - договір; а. с. 12-16), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. п. 1.1-1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2021 (а. с. 17) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 83,6 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна природного газу за 1000 куб. метрів з ПДВ становить 16554,00 грн (п. 4.1. договору).
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був оплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. договору).
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, на виконання умов Договору протягом листопада - грудня 2021 року та січня-березня 2022 року позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 527578,75 грн.
Як зазначає позивач, спожитий природний газ відповідачем, всупереч умовами договору, повністю не оплачений, його борг перед позивачем становить 120540,16 грн. Обставини щодо стягнення боргу за спожитий природний газ в сумі 120540,16 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України додатково нараховано до стягнення з відповідача 10471,56 грн 3% річних за прострочення щомісячних платежів за лютий-березень 2022 року за загальний період прострочення з 16.04.2022 по 10.03.2025, 44374,15 грн індексу інфляції за прострочення щомісячних платежів за лютий-березень 2022 року за загальний період прострочення травень 2022 - лютий 2025, та 25676,77 грн пені за прострочення щомісячних платежів за лютий-березень 2022 року за шість місяців.
Розглянувши справу, місцевий господарський суд частково задовольнив позов - з наведених вище підстав.
Як було встановлено вище, позивач, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», не погоджується з рішенням частково, а саме - в частині зменшення господарським судом суми пені та суми 3% річних. Отже, в даному апеляційному провадженні, у відповідності до вищенаведених вимог ст.269 ГПК України, рішення суду першої інстанції переглядається саме в цій частині.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та викладеним в апеляційній скарзі доводам позивача, у відповідності до ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення - такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 18.06.2025 у справі № 922/4716/24.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення (зокрема, таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №916/2273/24).
Як встановлено місцевим господарським судом у даній справі №922/1035/25 на підставі її матеріалів, а також з урахуванням загальновідомих обставин, місцем реєстрації Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області є смт. Дворічна, Куп'янського району Харківської області, яке знаходиться близько 30 км. від державного кордону з Російською Федерацією. З першого дня повномасштабної війни з РФ 24.02.2022, смт Дворічна опинилася в окупації військами РФ, в селищі в часи окупації фактично було припинено електропостачання та газопостачання. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року) смт Дворічна Дворічанської селищної територіальної громади з 26.03.2022 року була внесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих військами Російської федерації. Згідно з даним наказом, смт Дворічна Дворічанської селищної територіальної громади була звільнена 11.09.2022. Однак загальновідомим є той факт, що після звільнення смт Дворічна бої навколо селища не припинялися, воно постійно перебувало під обстрілами військ РФ, в зв'язку з чим у населеному пункті так і не відновили електропостачання та теплопостачання, селище майже повністю зруйновано, а мешканців в ньому майже не залишилося. Станом на даний час безпосередньо на території смт Дворічна ведуться активні бойові дії, оскільки селище фактично знаходиться на лінії бойового зіткнення.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вищевказані обставини не є підставою для зменшення нарахувань на суму боргу, однак колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки вважає, що обставини, пов'язані з окупацією території, яка є місцезнаходженням відповідача, а також із триваючими бойовими діями, вкрай негативно впливають на діяльність Відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь позивача - навіть за умови, якщо в подальшому буде залучено кошти у вигляді дотацій та субвенцій (про що у вигляді припущень зазначає позивач).
Висновок про винятковість наведених обставин узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 19.03.2025 у справі №922/444/24 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що неможливість для відповідача здійснювати діяльність на території, яка є тимчасово окупованою, свідчить про наявність підстав для зменшення неустойки за договором постачання природного газу.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині зменшення неустойки за договором.
В обґрунтування зменшення суми 3% річних, як уже зазначалося, місцевий господарський суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Апелянт наполягає на тому, що обставини справи № 902/417/18 та даної справи №922/1035/25 не є подібними.
Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає, що, за змістом вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що вирішуючи питання про зменшення розміру заходів відповідальності та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Тобто, у постанові із справи № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, таке зменшення або відмова у зменшенні відсотків річних має відбуватись зважаючи на встановлені судом виключні обставини або їх відсутність. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.04.2025 у справі № 910/2991/24.
Як уже зазначалося, в даній справі №922/1035/25 судом першої інстанції встановлено наявність виняткових (виключних) обставин, пов'язаних з воєнними діями, окрім того, більшу частину заборгованості за спірний період відповідачем було оплачено.
Колегія суддів також враховує, що господарський суд не звільнив відповідача від сплати 3% річних (так само, як і від сплати неустойки), а лише зменшив розмір відповідних нарахувань виходячи з критерію розумності, з урахуванням вищенаведених виняткових обставин.
На думку суду апеляційної інстанції, внаслідок зменшення пені та відсотків річних баланс майнових інтересів сторін не буде порушено та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не зазнає негативних наслідків, враховуючи, що втрати позивача від невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання достатньою мірою компенсуються за рахунок стягнення з останнього інфляційних втрат у розмірі 44374,15 грн (понад 36,8% від суми заборгованості), що за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування (в оскаржуваній частині).
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 у справі №922/1035/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов