18 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4184/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
за участю представників:
від позивача - Пивоваров О.М. - на підставі посвідчення від 24.12.2024 №АБ№055162;
від відповідача - Пирогов О.І. - на підставі довіреності від 03.03.2025,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, (вх.№1055 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 (суддя Рильова В.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 19.03.2025)
за позовом: Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,
до відповідача: Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго", Харківвська область, Харківський район, смт. Безлюдівка,
про стягнення 3051913,95грн.,
Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 3051913,95грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою було встановлено, що у процесі своєї господарської діяльності відповідач, у період з 01.02.2019 по 31.12.2020, здійснював видобування підземних вод із свердловин з перевищенням дозволеного обсягу (300 кубічних метрів на добу) без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), забравши за вказаний період 2333000 куб. м. води, що є порушенням статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, у зв'язку із чим має відшкодувати відповідну шкоду завдану державі.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 13.12.2024 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 відмовлено повністю в задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Харківській області, з підстав відсутності у спірних правовідносинах складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України та статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Враховуючи приписи статті 23 Кодексу України про надра, господарський суд першої інстанції дійшов висновки про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, зокрема, бездозвільного видобування підземних вод, не підтверджені матеріалами справи та дійсними обставинами спору, адже за фактичними обсягами забору підземних вод спірний період з кожного водозабору, відповідач не перевищував встановленого статтею 23 Кодексу України про надра добового ліміту водовидобутку, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Судом також було відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з огляду на недоведеність позовних вимог.
Державна екологічна інспекція у Харківській області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 поновлено Державній екологічній інспекції у Харківській області строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 18.06.2025 о 10:00годин.
15.05.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6152), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Харківській області, рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 залишити без змін.
Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 №39200/1/1-21 та доручення Державної екологічної інспекції України від 14.09.2021 № 159 щодо здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства підприємствами-забруднювачами водних ресурсів, зокрема Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго", керуючись ст.ст. 4,6,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, з урахуванням наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Інспекція) від 08.12.2021 №1172/12-01 та направлення від 08.12.2021 №1172/12-01/02-04 підставі наказу від 08.12.2021 №1172/12-01 та направлення від 08.12.2021 №1172/12-01/02-04 здійснено позаплановий державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства: про оцінку впливу на довкілля, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" (т.1 а.с.8-9,10).
02.05.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну відомостей про юридичну особу, а саме зміну її назви та юридичної адреси. На теперішній час - КП Безлюдівської селищної ради "Комуненерго".
За результатами перевірки складено акт від 22.12.2021 №1172/12-01/02-04 (т.1 а.с.20), яким зафіксовано наступне.
Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" здійснює діяльність по наданню послуг з теплопостачання. Діяльність по наданню послуг з централізованого водопостачання населення та водовідведення вказаний суб'єкт господарювання не здійснює з 01.06.2021. Підземні джерела (артезіанські свердловини) та очисні споруди передано до районних об'єднаних територіальних громад на підставі відповідних актів приймання - передачі майна.
До акту перевірки надано дозвіл на спеціальне водокористування від 06.02.2019 №608/XР/49д-19, терміном дії до 06.02.2023 (т.1 а.с.73-76).
Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 21.10.2015 №Укр. №04.01-10-663 А/Хар., терміном дії до 24.10.2018.
Забір води з підземних джерел (артезіанських свердловин) за період 25.10.2018 по 05.02.2019 здійснювався за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, тобто самовільно.
КП Харківської районної ради "Комуненерго" надано довідку щодо забору води з підземних джерел (артезіанських свердловин) у відповідності до якої забір вод з артезіанських свердловин за період з грудня 2018 по 01.02.2019 складає 158310,91куб.м. до 31.05.2021 здійснювало діяльності по забезпеченню населення питною водою із підземних джерел (артезіанських свердловин).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення у разі використання підземних вод для питного водопостачання підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
КП Харківської районної ради "Комуненерго" до 31.05.2021 здійснювало передачу води населенню за відсутності спеціального дозволу на користування (підземні води).
На перевірку також надано звіти 2-ТП (водгосп) за 2019 та 2020 роки, згідно яких забір води з підземних джерел (артезіанських свердловин) з 01.02.2019 по 31.12.2020 складає 2333000 куб. м. води.
Таким чином, за твердженнями позивача відповідач здійснював самовільний забір води з вищевказаних підземних джерел (артезіанських свердловин) в період з 01.02.2019 по 31.12.2020 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).
Від підписання акту перевірки відповідач відмовився, що підтверджується підписом т.в.о. директора Масалтіна В.В. (т.1 а.с.16), у зв'язку із чим даний акт було направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
14.12.2021 Інспекцією на адресу КП Харківської районної ради "Комуненерго" засобами поштового зв'язку було направлено припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №57/02-10 (т.1 а.с.21-22).
Крім того, 28.12.2021 фахівцями Інспекції складено претензію №281 із розрахунком збитку заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води).
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №289, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.08.2009 №767/1678 відповідачу нараховано збитки у розмірі 3051913,95грн.
У вказаній претензії Інспекція пропонувала відповідачу відшкодувати збиток, нанесений державі у розмірі 3051913,95грн. шляхом перерахування коштів на рахунок НОМЕР_1 .
Позивач зазначав, що у разі відмови від добровільної сплати збитку протягом 30 днів з дня отримання вказаної претензії, він буде вимушений звернутись до суду для примусового стягнення збитків (т.1 а.с.23-24).
Відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, як не було сплачено в добровільному порядку суму нарахованих збитків, що і стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Харківській області до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 3051913,95грн. (т.1 а.с.1-27).
Позивач зазначив, що дії посадових осіб позивача щодо порядку проведення перевірки, складання акту перевірки, надання припису, складання розрахунку розміру збитків та пред'явлення претензій, щодо добровільного відшкодування шкоди, відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі даній справі відмовлено повністю в задоволенні позову (т.1 а.с.152-163).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 56 Кодексу України "Про надра" основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Згідно статті 65 Кодексу України "Про надра" порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.
Статтею 111 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам І організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно з приписами частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до частин 4 та 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
В свою чергу, в преамбулі Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вказано, що наведений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
Статтею 15 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає: централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів; питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних); виробництво фасованої питної води; питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, в тому числі, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).
Статтею 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" унормовано, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Відповідно до ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до статті19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Стаття 23 Кодексу України "Про надра" встановлює, що землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.
Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.
Таким чином, враховуючи положення статті 1 Водного кодексу України, кожна із артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об'єкта, відповідно є водозабором.
Як вбачається з матеріалів справи, Дозволом на спеціальне водокористування 06.02.2019 №608/ХР/49д-19 (надалі - Дозвіл), наданим відповідачу Державним агентством водних ресурсів України з терміном дії з 06.02.2019 до 06.02.2022 щодо 54 свердловин та 3 каптажних колодязів ліміт забору води було встановлено на термін дії дозволу на спеціальне водокористування: з підземних джерел (окремо для кожного річкового басейну): 8136,926 м3/добу або 2936,161 тис. м3/рік.(т.1 а.с.122).
В пункті 6 "Умови спеціального водокористування" Дозволу зазначено, що відповідно до статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та статті 10 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання, суб'єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що отримання спеціального дозволу на користування надрами для відповідача є обов'язковим в силу приписів статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", оскільки метою водокористування є питні і санітарно-гігієнічні та виробничі потреби, передача води для потреб населення та вторинних водокористувачів.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи як безпідставні з огляду на те, що відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Тобто одержання дозволу на користування надрами здійснюється у відповідності з діючим законодавством з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України "Про надра", про що також зазначено в пункті 6 Дозволу.
Наявним в матеріалах справи актом від 22.12.2021 №1172/12-01/02-04, складеним Державною екологічною інспекцією у Харківській області за результатами проведення позапланового державного нагляду (контроль) щодо дотриманням КП Харківської районної ради "Комуненерго" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів підтверджується, що за період з 01.02.2019 по 31.12.2020 (700 діб), відповідачем отримано з підземних джерел (57 водозаборів - 54 свердловини та 3 капотажні колодязі) 2333000 куб. м. води (т.1 а.с.11-20).
Отже, добовий видобуток складає: 2333000 куб. :700 діб = 3332857 куб.м із 57 водозаборів.
З одного водозабору видобувалось за добу 58,471 куб.м.(3332857:57).
Отже, такий обсяг видобутку води є меншим, аніж зазначено в дозволі на спеціальне водокористування 06.02.2019 №608/ХР/49д-19 - 8136,926куб.м. та менший, ніж визначений законом - 300 куб.м.
Факт забору відповідачем з підземних джерел саме 2333000 куб. м. куб.м. води протягом спірного періоду було визнано позивачем як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи.
При цьому, частина 1 статті 23 Кодексу України "Про надра" зобов'язує водокористувачів отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами за умови, якщо обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Докази того, що відповідачем було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по кожній із свердловин понад 300 куб.м. на добу, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодній із свердловин понад 300 куб. м. на добу, що свідчить про відсутність необхідності отримання останнім спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).
Відповідачем не було перевищено лімітів забору води згідно наявного на той час дозволу на спеціальне користування.
Щодо доводів апелянта про те, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 м3 на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько- побутових потреб та що видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу, судова колегія зазначає наступне.
Кодекс України "Про надра" передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.
Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції вказаного Закону №867-VІІІ, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Тобто, вказана норма звільняє землевласників та землекористувачів від обов'язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту видобування підземних вод із кожного з водозаборів 300 кубічних метрів на добу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №922/3488/19.
Разом з цим, в апеляційній скарзі позивач посилається на положення статті 23 Кодексу України "Про надра" в редакції станом на 01.01.2015, яка передбачала, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Вказане спростовує твердження апелянта про те, що видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу, оскільки редакцією статті 23 Кодексу України "Про надра", яка діяла у спірний період було передбачено що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у спірних правовідносинах складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України та статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Враховуючи приписи статті 23 Кодексу України про надра, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, зокрема, бездозвільного видобування підземних вод, не підтверджені матеріалами справи та дійсними обставинами спору, адже за фактичними обсягами забору підземних вод спірний період з кожного водозабору, відповідач не перевищував встановленого статтею 23 Кодексу України про надра добового ліміту водовидобутку, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності викладеної у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.40-43), судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2025 у справі №922/4184/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 24.06.2025
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий