ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 червня 2025 року Справа № 902/560/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників:
кредитора: Ковальчук Ю.М. (ФГ "Кальній");
боржника: не з'явився;
арбітражний керуючий: Томашук М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ланецького" на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 31.03.2025 суддею Маслієм І.В. у м. Вінниця (повний текст ухвали складено 31.03.2025) у справі № 902/560/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс"
до Фермерського господарства "Ланецького"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/560/20 задоволено заяву ФГ "Кальній" про визнання кредиторських вимог у справі № 902/560/20; визнано кредиторські вимоги ФГ "Кальній" до ФГ "Ланецького" в зальному розмірі 52887, 80 грн, що складається з 48043 грн основного боргу, з віднесенням до 4 черги задоволення та 4844, 80 грн витрат зі сплати судового збору, з віднесенням до 1 черги задоволення; доручено арбітражному керуючому Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника у справі № 902/560/20.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФГ "Ланецького", в якій боржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у даній справі; відмовити у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог ФГ "Кальній" до боржника.
В обґрунтування доводів скарги боржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи та прийняття невірного рішення. Крім того скаржник вважає, що судом, під час постановлення оскаржуваної ухвали, не було враховано актуальні правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Ланецького" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/560/20; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Від арбітражного керуючого Томашука М.С. до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній повідомив, що повністю підтримує подану боржником апеляційну скаргу та просить суд оскаржувану ухвалу скасувати.
В судовому засіданні представник ФГ "Кальній" вимоги апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.
Арбітражний керуючий Томашук М.С. підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у відзиві, просив її задовольнити.
Від скаржника на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої ФГ "Ланецького" підтримує апеляційну скаргу, просить задовольнити її, а також здійснити розгляд справи без участі представника боржника.
Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що усі учасники провадження належним чином були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи та оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши арбітражного керуючого та представника ФГ "Кальній" у судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2023 у даній справі відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Томашука М.С.
20.06.2023 на офіційному веб-порталі Судової влади України було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" та встановлено кредиторам 30 днів на подання заяв з вимогами до боржника.
З матеріалів справи вбачається, що ФГ "Кальній" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в загальній сумі 52887, 80 грн, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/560/20 у наступній черговості: 48043 грн - четверта черга; 4844, 80 грн - перша черга.
Обґрунтовуючи відповідну заяву ФГ "Кальній" зазначило, що 06.08.2018 між ФГ "Ланецького" (замовник) та Філією "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник) укладено договір виконання робіт № 31/18, згідно п. 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню площадки ФГ "Ланецького" за адресою: 22252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., с. Плисків, вул. Центральна, будинок, 2. Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість виконаних робіт становить 48043 грн. Пунктом 3.1. договору визначено, що порядок розрахунків по даному договору передбачено; а) розрахунок проводиться перерахуванням коштів через банк в повному обсязі після виконання робіт. Договір набирає чинності з дня підписання і діє до моменту коли сторони виконають свої зобов'язання по даному договору. До матеріалів заяви додано акт № 17/18 від 20.12.2018 форми каб2в, в якому вказано найменування робіт і витрат на суму 48043 грн.
Однак, замовник зобов'язання не виконав, оплату не здійснив, таким чином заборгованість фермерського господарства перед підрядником за договором виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 року склала 48043 грн.
У зв'язку з припиненням (реорганізацією) шляхом приєднання Філії "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Філії "Липовецький райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", всі права та обов'язки з 01.10.2021 перейшли до останньої.
Згодом, 20.11.2024 між ФГ "Кальній" (новий кредитор) та Філією "Липовецький райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належать первісному кредиторові та виникли із зобов'язань ФГ "Ланецького" з правовідносин між первісним кредитором та боржником по влаштуванню площадки останнього за адресою: 22252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., село Плисків, вул. Центральна, будинок, 2, на підставі договору № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018. Згідно п. 1.2. договору, новий кредитор повністю одержує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 48043 грн.
Розрахунок за договором про відступлення права вимоги проведено частково 12.12.2024, що підтверджується доданою до кредиторської заяви платіжною інструкцією № 469 на суму 20000 грн.
Згідно умов договору відступлення права вимоги з 20.11.2024 (дати укладення договору) ФГ "Кальній" набуло право вимоги за договором № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018.
ФГ "Кальній" було надіслано ФГ "Ланецького" повідомлення від 13.12.2024, яким повідомлено про відступлення права вимоги за договором виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018.
Зважаючи на вищезазначене, предмет та зміст кредиторських вимог обумовлений правом вимоги, що перейшло до ФГ "Кальній" за вищенаведеним договором про відступлення права вимоги від 20.11.2024 та полягає у стягненні основної заборгованості з боржника ФГ "Ланецького", яка на момент подачі даної заяви є простроченою та боржником не сплаченою за договором виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018.
Оскаржуваною ухвалою від 31.03.2025 місцевий господарський суд визнав вимоги ФГ "Кальній" такими, що нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства, доведеними належними і достатніми доказами та повністю обґрунтованими.
Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на слідуюче.
Згідно ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Статтею 45 КУзПБ обумовлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
В силу приписів ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Апеляційний господарський суд наголошує на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Так, як вбачається із поданого в матеріали справи акту виконаних робіт № 17/18 від 20.12.2018 на загальну суму 48043 грн, сторонами визначено розмір податку на додану вартість в сумі 8007 грн, в зв'язку із чим Філія "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор", як платник ПДВ, зобов'язана була сформувати та подати на реєстрацію податкову накладну, а ФГ "Ланецького" відобразити зареєстровану податкову накладну в податкові декларації із ПДВ.
Судом встановлено, що на підставі наданих ФГ "Кальній" первинних документів, а саме договору виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 на загальну суму 48043 грн та акту виконаних робіт № 17/18 від 20.12.2018 на загальну суму 48043 грн, виконавцем робіт не подавалась на реєстрацію податкова накладна та, відповідно, в декларації з ПДВ у ФГ "Ланецького" така операція не була відображена.
З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням розпорядника майна боржника, ухвалою суду першої інстанції від 08.01.2025 від ДП "Вінницький облавтодор" витребовувались судом податкова накладна та квитанції про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, на виконання ухвали суду від 08.01.2025 підприємством не було надано суду податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, складеної на підставі договору виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 та акту виконаних робіт № 17/18 від 20.12.2018 на загальну суму виконаних робіт 48043 грн, що у свою чергу свідчить про відсутність формування та реєстрації податкової накладної.
Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 31.12.2015 № 1307 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в п. п. 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, виконавець робіт надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Верховний Суд, у своїй постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).
Відтак, судова колегія зауважує, що відсутність податкової накладної та доказів її реєстрації у виконавця робіт, відсутність у боржника відображення у податковій звітності відомостей про реєстрацію податкової накладної з боку виконавця робіт, відсутність відображення такої операції в декларації з ПДВ у фермерського господарства, а також відсутність у ФГ "Ланецького" будь-якої первинної документації щодо заявлених вимог кредитора у своїй сукупності ставлять під сумнів дійсність виконаних робіт за договором від 06.08.2018 та актом виконаних робіт № 17/18 від 20.12.2018.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ДП "Вінницький облавтодор", на вимогу ухвали суду від 08.01.2025 про витребування доказів, повідомило суд про те, що претензійно-позовна робота по стягнення боргу за договором від 06.08.2018 підприємством не проводилась, оскільки ФГ "Ланецького" визнавало борги. При цьому, ДП "Вінницький облавтодор" не надано жодного доказу на підтвердження визнання фермерським господарством боргу в сумі 48043 грн.
Суд відмічає, що після порушення справи про банкрутство ФГ "Ланецького" 14.06.2023, ДП "Вінницький облавтодор" не зверталось до суду із заявою про визнання підприємства кредитором боржника в порядку, встановленому КУзПБ. Більше того, справа про банкрутство ФГ "Ланецького" неодноразово порушувалась, однак підприємство жодного разу не зверталось до суду із заявою про визнання кредиторських вимог.
Колегія суддів також зауважує, що ухвалою місцевого господарського суду від 08.01.2025 у ДП "Вінницький облавтодор", серед іншого, витребовувались судом і наступні документи: наявні акти звірок за договором від 06.08.2018 № 31/18; розподільчий баланс/передавальний акт, відповідно до якого борг ФГ "Ланецького" в розмірі 48043 грн в процедурі реорганізації було передано від Філії "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" до Філії "Липовецький райатодор" ДП "Вінницький облавтодор"; повідомлення ФГ "Ланецького" про реорганізацію кредитора Філії "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор", шляхом приєднання до Філії "Липовецький райатодор" ДП "Вінницький облавтодор" (заміни кредитора); претензій та вимог від нового кредитора - Філії "Липовецький райатодор" ДП "Вінницький облавтодор" щодо несплати ФГ "Ланецького" за договором від 06.08.2018 боргу в сумі 48043 грн.
Однак, суд констатує, що підприємством не було надано жодного із наведених вище витребуваних судом першої інстанції документів.
Як зазначено вище та відповідно до заяви ФГ "Кальній", грошові вимоги первісного кредитора виникли на підставі того, що 06.08.2018 між ФГ "Ланецького" та Філією "Погребищенський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було укладено договір виконання робіт № 31/18 на загальну суму виконаних робіт 48043 грн. 20.12.2018 актом № 17/18 сторонами було підтверджено виконання робіт та погоджено суму виконаних робіт в розмірі 48043 грн.
Відповідний договір виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018, а також акт № 17/18 від 20.12.2018 від імені боржника підписані його головою - ОСОБА_1 .
Водночас, як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 станом на 06.08.2018 та 20.12.2018 не перебував на посаді голови ФГ "Ланецького", відтак, суд констатує відсутність у останнього права укладати від імені боржника будь-які правочини та акти.
З метою перевірки перебування на посаді голови ФГ "Ланецького" ОСОБА_1 станом на 06.08.2018 та станом на 20.12.2018, місцевим господарський судом, за клопотанням розпорядника майна боржника, було витребувано матеріали реєстраційної справи ФГ "Ланецького".
В матеріалах реєстраційної справи міститься опис документів справи під реєстраційним № 1_163_000414_14. В межах даних реєстраційних дій 28.02.2018, реєстратору було подано на реєстрацію заяву про внесення змін до відомостей про юридичну особу, на арк.105 реєстраційної справи наявна заява про зміну керівних органів ФГ "Ланецького" відповідно до яких ОСОБА_1 виключено, як керівника господарства, а ОСОБА_2 включено керівником ФГ "Ланецького" . На арк. 108 реєстраційної справи наявне рішення № 1/18 зборів засновників ФГ "Ланецького" від 28.02.2018, відповідно до якого вирішено звільнити з посади голови ФГ "Ланецького" ОСОБА_1 з 28.02.2018 та призначено на посаду голови ФГ "Ланецького" ОСОБА_2 з 29.02.2018.
Статтею 4 Закону України "Про фермерське господарство" обумовлено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа. Тобто відомості про голову господарства мають бути зазначені в статуті господарства.
В матеріалах реєстраційної справи наявний статут ФГ "Ланецького" в редакції від 28.02.2018, в якому головою господарства зазначено ОСОБА_2
01.03.2018 державним реєстратором Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ "Ланецького", про що здійснено запис № 11631050015000414 та внесено зміни до відомостей про ФГ "Ланецького", зокрема відомості про зміну керівника юридичної особи та зміни складу підписантів.
Відтак, як встановлено матеріалами реєстраційної справи, з 29.02.2018 на посаду голови ФГ "Ланецького" було призначено ОСОБА_2 .
Також, в матеріалах реєстраційної справи також містяться статути ФГ "Ланецького" в редакції від 15.04.2019 та від 14.12.2019, у яких головою господарства зазначено ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 визнано недійсним рішення зборів засновників ФГ "Ланецького" № 1/18 від 28.02.2018, на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи за реєстраційними номерами № 11631050015000414 та № 11631050016000414 від 01.03.2018. Після виконання вказаного рішення та виключення з державного реєстру запису № 11631050015000414, яким внесено зміни до відомостей про ФГ "Ланецького", зокрема відомості про зміну керівника юридичної особи, відомості про призначення ОСОБА_2 головою господарства із 29.02.2018 перестали існувати в державному реєстрі, в зв'язку із чим в реєстрі відображено відомості від 2010, відповідно до яких головою ФГ "Ланецького" із 2010 року по грудень 2019 року є ОСОБА_1 .
Водночас, суд відмічає, що матеріали реєстраційної справи ФГ "Ланецького" свідчать про те, що у період із 29.02.2018 по грудень 2019 головою господарства був ОСОБА_2 .
Зазначене вказує на наявність підстав дійти висновку про те, що договір виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 та акт № 17/18 від 20.12.2018 підписано ОСОБА_1 , як головою ФГ "Ланецького", повноваження якого були припинені на зборах засновників ФГ "Ланецького", що оформлене рішенням № 1/18 від 28.02.2018.
Проте, судом першої інстанції, під час прийняття оскаржуваної ухвали, не було взято до уваги факту відсутності права підпису у ОСОБА_1 договору виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 та акту № 17/18 від 20.12.2018, а також не було надано належної оцінки наданим суду доказам відсутності повноважень у ОСОБА_1 на підписання договору та акту.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції взято до уваги свідчення голови ФГ "Кальній" Ланецького І.Є., який повідомив про те, що останній, на час укладання договору виконання робіт, діяв від імені господарства на підставі довіреності, а через постійні судові спори та рейдерські захоплення господарства, неможливо було провести збори та внести зміни у реєстрі. Також судом вказано, що договір виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 та акт № 17/18 від 20.12.2018 мають підписи сторін та скріплені їх печатками, а роботи, передбачені даним договором, виконано та прийнято боржником, проте розрахунок за виконані роботи не проведено.
З даного приводу апеляційним господарським судом відмічається, що як вже вказано вище, у договорі виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018 та акті № 17/18 від 20.12.2018 зазначено, що від імені ФГ "Ланецького" діє його голова Ланецький І.Є., який діє на підставі статуту. Разом з тим, як у договорі, так і в акті відсутні посилання на довіреність, видану на ім'я Ланецького І.Є. та про яку йдеться в поясненнях голови ФГ "Кальній", в матеріалах справи відповідна довіреність також відсутня.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17).
Враховуючи зазначені обставини, судова колегія вважає, що висновки місцевого господарського суду про те, що договір та акт підписано повноважними представниками сторін, не відповідають дійсності та зроблені помилково.
Суд зазначає, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а
наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого
замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
При цьому, у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов'язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд зауважує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі мав би застосувати наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду та відмовити ФГ "Кальній" у визнанні останнього кредитором у даній справі.
Одночасно колегія суддів зауважує, що обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна особа яка звертається до суду повинна довести ті обставини на які вона посилається.
Частиною 3 ст. 45 КУзПБ обумовлено, що заява кредитора, серед іншого, має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника та їх обґрунтування.
З мотивів, зазначених вище, колегія суддів констатує наявність усіх підстав для задоволення апеляційної скарги ФГ "Ланецького" та скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/560/20 з підстав ст. 277 ГПК України, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ланецького" задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року у справі № 902/560/20 скасувати. Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства "Кальній" від 15.12.2024 про визнання грошових вимог в сумі 52887, 80 грн до Фермерського господарства "Ланецького" у справі № 902/560/20.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Матеріали оскарження ухвали у справі № 902/560/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складено "24" червня 2025 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.