Постанова від 19.06.2025 по справі 910/3262/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа№ 910/3262/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року

у справі №910/3262/16 (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

у межах справи №910/3262/16

за заявою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Сталеплавильна Компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у даній справі та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3262/16 за позовом ОСОБА_1 .

08.05.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3262/16/2704/25 від 07.05.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 01.05.2025 по 09.05.2025 року перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

26.05.2025 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 19.05.2025 подано докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 19.06.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До дати судового засідання від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

Позивач та його представник в судове засідання 19.06.2025 не з'явились, у поданих поясненнях представник просив розглянути апеляційну скаргу без участі позивача та його представника.

Відповідач та його представники в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.06.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/3262/16 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3262/16 про банкрутство ПрАТ "Азовзагальмаш".

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Азозагальмаш" про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11285,04 грн., стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у невизначеному розмірі за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2015 по день ухвалення рішення.

У результаті автоматизованого розподілу позовну заяву в межах справи №910/3262/16 було передано судді Паську М.В. для розгляду.

У подальшому, після задоволення самовідводів суддів Паська М.В. та Яковенко А.В., справу №910/3262/16 про банкрутство ПрАТ "Азозагальмаш" передано на розгляд судді Омельченка Л.В.

У зв'язку із наявністю в позовній заяві певних недоліків ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 року подану заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити: визначення ціни позову, зазначення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Оскільки у встановлений строк недоліки позовної заяви позивачем не було усунуто, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/3262/16 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.

Позивач з даною ухвалою суду не погоджується та в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначає про позбавлення його можливості ознайомитись зі всіма матеріалами справи №910/3262/16 про банкрутство ПрАТ "Азовзагальмаш", фактичне скасування оскаржуваною ухвалою суду вже ухваленого раніше судового рішення про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , а також помилкове застосування до позовної заяви положень ГПК України в редакції, чинній з 19.12.2017 року.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Так, з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд, серед іншого, стягнути з відповідача компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилася за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2015 по день ухвалення рішення.

Проте, у позові не зазначено, у якому саме розмірі позивач просить стягнути компенсацію та середній заробіток, тобто в супереч п.3 ч.3 ст. 162 ГПК у позовній заяві ОСОБА_1 не визначена ціна позову.

Згідно ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до позовної заяви не додано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Так, позивач, посилаючись на ст. 5 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що відповідні квитанції про сплату судового збору ним не надаються у зв'язку з тим, що позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору.

Однак, як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , окрім стягнення заробітної плати, позивач також просить суд стягнути з відповідача ПрАТ "Азовзагальмаш" компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка утворилася за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2015 по день ухвалення рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, згідно якої передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати і не є заробітною платою, а тому не є підставою для звільнення від сплати судового збору в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції на дату подання позову, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно приписів ч.ч. 1,2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, встановивши спосіб усунення відповідних недоліків шляхом визначення ціни позову, зазначення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, подання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 місцем його проживання є м. Маріуполь, Донецької області.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" м. Маріуполь з 05.03.2022 є тимчасово окупованою територією російською федерацією.

У той же час, судом встановлено, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляє його адвокат - Лаврищев В.В. відповідно до ордеру серії АН №1207828 від 20.08.2023, який має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній інформаційно-комунікаційній системі.

Відтак, оскільки позивач у справі знаходиться на тимчасово окупованій території, куди АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштової кореспонденції, та має у справі повноважного представника - адвоката Лаврищева В.В., зазначену ухвалу про залишення позовної заяви без руху було надіслано представнику позивача в його електронний кабінет в Єдиній інформаційно-комунікаційній системі.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 13.02.2025 року надіслано одержувачу Лаврищеву В.В. через систему "Електронний суд" 13.03.2025 року та в цей же день о 17:46 отримано останнім в електронному кабінеті.

Згідно до ч.7 ст.242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, зазначене судове рішення вважається врученим ОСОБА_1 13.03.2025 року, а тому граничний строк для усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням вихідних днів, є 24.03.2025 року.

Однак, станом на 03.04.2025 вказані в ухвалі суду від 13.02.2025 недоліки позовної заяви у встановлений судом строк у повному обсязі не усунуто, не визначено ціну позову, не зазначено обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, та не подано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

В частині 4 ст. 174 ГПК України зазначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 6 ст. 260 ГПК України).

За вказаних обставин, оскільки ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про повернення йому позовної заяви про стягнення з ПрАТ "Азовзагальмаш" заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Твердження скаржника про позбавлення його можливості ознайомитись зі всіма матеріалами справи №910/3262/16 судом відхиляються, оскільки в даному випадку не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо не усунення позивачем недоліків поданої ним позовної заяви.

Більш того, апелянтом не зазначено жодних обґрунтувань з відповідними доказами на їх підтвердження, які б унеможливлювали виконання позивачем вимог ухвали суду від 13.02.2025 року у встановлений судом строк, як і не вказано причинно-наслідкового зв'язку між неознайомленням з основною справою №910/3262/16 про банкрутство та невиконанням вимог ухвали суду.

Що стосується доводів апелянта про фактичне скасування оскаржуваною ухвалою суду вже ухваленого раніше судового рішення про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , на підтвердження чого долучено копію ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/3262/16, то з цього приводу суд зазначає, що скаржником належними доказами не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що Господарським судом міста Києва вже було прийнято до провадження саме позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ "Азозагальмаш" про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11 285,04 грн., стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у невизначеному розмірі за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2015 по день ухвалення рішення.

Тобто, наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника в цій частині є безпідставними та будуються на припущеннях. Водночас, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, позаяк обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

При цьому, зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/3262/16 вбачається факт прийняття до розгляду заяви, в тому числі, ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПрАТ "Азозагальмаш" та призначення її до розгляду в попередньому засіданні безпосередньо у справі №910/3262/16 про банкрутство ПрАТ "Азозагальмаш".

Судова колегія звертає увагу скаржника, що позовна заява з майновими вимогами до боржника, зокрема і про стягнення заробітної плати тощо, подана в порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на дату подання у травні 2017 року позовної заяви, не є в даному випадку тотожною заяві кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, поданій в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

Доводи скаржника про помилкове застосування судом першої інстанції до позовної заяви положень ГПК України в редакції, чинній з 19.12.2017 року, також підлягають відхиленню, оскільки згідно п. 11 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, чинного з 19.12.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки на дату введення в дію нової редакції ГПК України провадження у справі №910/3262/16 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Азовзагальмаш" не було порушено, місцевий господарський суд правомірно керувався положеннями нової редакції ГПК України.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 року у справі №910/3262/16 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 24.06.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх