вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2025 р. Справа№ 911/3933/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп»
на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025
у справі № 911/3933/23 (суддя - Карпечкін Т.П.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп»
про стягнення 24 612,04 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (далі - відповідач) про стягнення 24 612,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору № 02.5-141-9 від 03.03.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а також Додаткових угод № 1 від 15.06.2018, № 2 від 18.04.2019, № 3 від 18.05.2022 та листів ДП МА «Бориспіль» від 30.12.2022 № 37-22-280 та від 31.03.2023 № 25-22-1-31 «Про зміну вартості послуг», які є невід'ємною частиною Договору), укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період січень-жовтень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 20 811,91 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі пункту 4.2. Договору нараховано 3 454,15 грн пені та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 242,31 грн 3% річних та 104,03 грн інфляційних нарахувань.
У подальшому, від позивача надійшла заява про зміну предмету позову у зв'язку із збільшенням періоду прострочення зобов'язань, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за отримані на підставі Договору послуги в розмірі 22 560,36 грн за період січень-листопад 2023 року, з яких 20 811,91 грн (заборгованість за період січень-жовтень 2023 року) та 1 748,45 грн (заборгованість за листопад 2023 року), а також 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань. Вказана заява прийнята судом.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 22 560,36 грн основного боргу, 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних, 345,24 грн інфляційних втрат та 2 147,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх обґрунтованості, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених при обґрунтуванні позовних вимог періодів прострочення.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 року по справі № 911/3933/23 повністю, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та покласти судові витрати на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
07.02.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3933/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025, розгляд якої підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3933/23.
26.02.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що судом не було надано належної оцінки тій обставині, що орендар зобов'язаний оплатити лише надану йому послугу, що відповідає ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, посилаючись на п. 2.2.3. Договору, яким врегульовано підписання Акту приймання - здачі виконаних робіт.
Відповідач звертає увагу, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2021 року по справі № 911/2914/20, що набрало законної сили 02.06.2021, вже надано оцінку положенням Договору в умовах відсутності у Орендаря можливості користуватись Майном за цільовим призначенням.
Відтак, посилаючись на те, що питання (спір) щодо відсутності підстав для стягнення з Орендаря послуг, визначених у п.п. 1.1.1. п. 1.1 Договору, за період неможливості користуватись Майном за цільовим призначенням, вже було предметом судового розгляду у справі № 911/2914/20 (між тими самими ж сторонами, що і у справі № 911/3933/23) і з цього питання на момент розгляду справи №911/3933/23 вже є остаточне рішення суду, а тому судом першої інстанції в даній справі не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто дану справу.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
03.03.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (відповідач, Орендар) укладено Договір від № 02.5-14/1-9 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір), який набув чинності 03.03.2015.
У подальшому до Договору було внесено зміни та доповнення, які викладені в Додаткових угодах № 1 від 15.06.2018, № 2 від 18.04.2019, № 3 від 18.05.2022 та листах ДП МА «Бориспіль» від 30.12.2022 № 37-22-280 та від 31.03.2023 № 25-22-1-31 «Про зміну вартості послуг», які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 3 від 18.05.2022), у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини нежитлового приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 80,00 кв. м (надалі - Майно), для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує наступні послуги (надалі - Послуги):
- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;
- вода, використана для прибирання 1-го кв. м. приміщення самостійно;
- відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами;
- утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль» (побутові відходи та великогабаритні відходи);
- забезпечення технічної можливості для під'єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі Орендарю електричної енергії, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача за цінами (тарифами), наведеними у таблиці № 2 Договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 3 від 18.05.2022);
- відшкодування вартості спожитої електричної енергії.
Вартість (ціна) Послуг викладена в таблицях № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору з врахуванням листа ДП МА «Бориспіль» від 31.03.2023 року № 25-22/1-31 щодо зміни вартості Послуг, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Орендар відшкодовує вартість спожитої електричної енергії з дати підписання акту включення електроустановки до діючої електромережі, після виконання Орендарем електромонтажних робіт згідно технічних умов.
Згідно з умовами п. п. 2.1.1 та 2.1.6 пункту 2.1 Договору (в редакції, викладеній в додатковій угоді № 2 від 18.04.2019) Балансоутримувач зобов'язується надавати Орендарю визначені Договором Послуги та щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру за надані Послуги (надалі рахунок) за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних Послуг (надалі - Акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за Договором та щомісячно, з 10 числа місяця, що слідує за звітним самостійно одержувати в бухгалтери Балансоутримувача рахунок, Акт виконаних послуг та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п.п. 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту виконаних послуг. Датою отримання Рахунку та Акту виконаних послуг вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту виконаних послуг Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору).
Пунктом 1.5 Договору встановлено, що при порушенні Балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Внаслідок укладення Договору № 02.5-141-9 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.03.2015 із змінами, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
На виконання взятих на себе зобов'язань, Балансоутримувачем з січня по листопад 2023 (включно) Орендарю були надані послуги, зазначені в підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору, що підтверджується Актами виконаних послуг від 31.01.2023, 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023 року та від 30.11.2023. Для оплати наданих у січні - листопаді 2023 року Послуг, Балансоутримувачем було виставлено Орендарю рахунки - фактури, на загальну суму 28 715,58 грн, а саме: № 897/14 від 02.02.2023 на суму 4 680,66 грн, № 897/159 від 28.02.2023 на суму 4 401,48 грн, № 897/246 від 31.03.2023 на суму 3 283,80 грн, № 897/305 від 30.04.2023 на суму 2 080,69 грн, № 897/385 від 31.05.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/474 від 30.06.2023 на 2 086,75 грн, № 897/707 від 31.07.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/793 від 31.08.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/865 від 30.09.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/1018 від 31.10.2023 на суму 2 086,75 грн та № 897/1277 від 30.11.2023 на суму 1 748,45 грн.
Однак, у порушення умов Договору Орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунки на загальну суму 28 715,58 грн та Акти.
Оскільки зазначені рахунки-фактури та Акти викопаних послуг не були отримані Орендарем в бухгалтерії Балансоутримувача, Балансоутримувач направив їх Орендарю за допомогою засобів поштового зв'язку та електронного документообігу у (ПЗ) M.li.Doc, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повідомленнями системи електронного документообігу про доставку документа.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору відповідач не в повному обсязі сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період з січня по листопад 2023, (здійснив оплату лише в загальній сумі 6 155,22 грн), в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 22 560,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем відповідачу було пред'явлено письмову претензію від 07.06.2023 року № 35-28/5-146 на суму 8 291,41 грн основного боргу, що виник за період січень-квітень 2023 року.
03.08.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 35-28/5-191 від 31.07.2023 на суму 12 464,91 грн основного боргу, що виник за період січень-червень 2023 року.
05.10.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу № 35-28/5-235 від 05.10.2023 на суму 16 638,41 грн основного боргу, що виник за період січень-серпень 2023 року.
Зазначені претензії та вимога були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, але залишені ним без відповіді.
У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП МА «Бориспіль», з 24.02.2022 до теперішнього часу відповідач не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території ДП МА «Бориспіль» та перебуває на його балансі.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від писання актів, у строки передбачені Договором, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.
При цьому, листи на які посилається відповідач при запереченні позовних вимог № 23-12/13 від 13.12.2023 та № 23-12/20 від 20.12.2023 не є належним доказом ненадання Балансоутримувачем в період січень-листопад 2023 року послуг за Договором № 02.5-14/1-9, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки, як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.
У вказаному листі відповідач, висловлюючи свою незгоду з нарахуванням Балансоутримувачем вартості послуг за Договором № 02.5-14/1-9, в якості єдиної підстави вказував на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовується спірне орендоване приміщення.
Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених договором, на період їх дії (далі - Форс-мажор).
Відповідно до пункту 5.2 Договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за Договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на Форс-мажор у майбутньому.
У статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.
Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України »Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом та Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.».
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.
Однак, матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за Договором № 02.5-141-9.
Також у матеріалах справи відсутні докази повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків.
Відповідно до підпункту 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли Балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення Балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить Балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.
Водночас, судова колегія враховує, що предметом спору є послуги не з орендної плати, а саме послуги, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється з обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.
Оскільки відповідач не надав на розгляд суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до Договору № 02.5-14/1-9 за період з січня 2023 року по листопад 2023 року, то відповідно до умов Договору перелічені вище акти вважаються підписаними.
Наведені вище обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, чим порушив умови Договору № 02.5-14/1-9, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 22 560,36 грн.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відшкодування витрат позивача на утримання орендованого відповідачем нерухомого майна та відшкодування вартості наданих комунальних послуг у відповідному нерухомому майні здійснюється незалежно від того чи користується відповідач орендованим майном чи ні. За відсутності бажання отримувати вказані послуги та виконувати свої договірні зобов'язання щодо відшкодування їх вартості відповідач не позбавлений права розірвати зазначений вище договір.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 22 560,36 грн за надані послуги на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 22 560,36 грн заборгованості підлягає задоволенню.
У п. 4.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг Орендар зобов'язаний сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем основного зобов'язання зі сплати на користь позивача 22 560,36 грн вартості наданих/отриманих у період січень-листопад 2023 року на умовах Договору Послуг, позивачем:
- на підставі п. 4.2 Договору нараховано і заявлено до стягнення 4 452,12 грн пені;
- на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.
Тобто, окрім основного боргу, позивач просив суд стягнути 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених при обґрунтуванні позовних вимог періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
За викладених обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення 4 452,12 грн пені, нарахованої на підставі п. 4.2 Договору, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Статтею 285 Господарського кодексу України визначено основні права та обов'язки орендаря, серед яких передбачено, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Приписами ст. 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Доводи позивача зводяться до того, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2021 року по справі № 911/2914/20, що набрало законної сили 02.06.2021, вже надано оцінку положенням Договору в умовах відсутності у Орендаря можливості користуватись Майном за цільовим призначенням.
Колегія суддів, оцінивши вказані доводи, зазначає наступне:
По - перше, за змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
По - друге, фактично, відповідач вважає, що питання (спір) щодо відсутності підстав для стягнення з Орендаря послуг, визначених у п.п. 1.1.1. п. 1.1 Договору, за період неможливості користуватись Майном за цільовим призначенням, вже було предметом судового розгляду у справі № 911/2914/20, тобто посилається на вказані обставини як на преюдиційні.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Колегія суддів дослідила, що у справі №911/2914/20 розглядався позов ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «БФ Груп» про стягнення 123032,13 грн боргу, 4665,57 грн пені; 1128,20 грн 3% річних, обґрунтований несплатою відповідачем комунальних послуг на підставі укладеного Договору оренди укладено Договір №02.5-14/1-9 від 03.03.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг тимчасовому користувачу за період з березня по червень 2020.
У даній справі стягується заборгованість за Договором № 02.5-141-9 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.03.2015 із змінами за період з січня по листопад 2023.
Враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати про преюдиційність обставин, встановлених у справі №911/2914/20 для даної справи, оскільки хоч і стягується заборгованість за одним й тим самим договором між тими ж сторонами, натомість як періоди стягнення різняться, тобто рішення у справі №911/2914/20 приймалось за інших встановлених фактичних обставин справи.
Відтак, посилання відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2021 року по справі № 911/2914/20 колегія суддів відхиляє як нерелевантні.
Інший довід відповідача стосується ненадання судом належної оцінки тій обставині, що орендар зобов'язаний оплатити лише надану йому послугу, що відповідає ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, посилаючись на п. 2.2.3. Договору, яким врегульовано підписання Акту приймання - здачі виконаних робіт, натомість як належного обґрунтування такого аргументу апеляційна скарга не містить, а з огляду на встановлені обставини справи про те, що доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до Договору № 02.5-14/1-9 за період з січня 2023 року по листопад 2023 року матеріали справи не містять, то відповідно до умов Договору відповідні акти вважаються підписаними, а тому вказаний довід також підлягає відхиленню як необґрунтований.
Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2025 у справі № 911/3933/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
Г.А. Кравчук