вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"17" червня 2025 р. Справа№925/35/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025
у справі №925/35/25 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат»
про стягнення 4 009 579,32 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» (далі по тексту - відповідач), за яким просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 009 579,32 грн, що складається з основної суми боргу у розмірі 3 200 086,85 грн, пені у розмірі 489 281,04 грн; інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 264 078,76 грн та 3% у розмірі 56 132,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів за договором про надання послуг з організації та перевезення вантажів №245/24-В від 28.03.2024 на загальну суму 3 200 086,85 грн, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані зі сторони позивача та відповідача. Будь-яких претензій щодо якості та терміну виконання відповідач перевізнику не пред'являв, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань. Відповідач не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 3 200 086,85 грн. Позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити вказану заборгованість за договором, у відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист-оферту, у якій підтвердив наявність заборгованості у вказаній сумі та запропонував розстрочку оплати заборгованості строком на 6 місяців шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Позивач не погодив умови цієї додаткової угоди, тому вона не була укладена. Несплата відповідачем заборгованості за надані послуги стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за примусовим її стягненням разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними витратами.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 01.04.2025 у справі №925/35/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» 3 200 086,85 грн основної заборгованості, 415 759,66 грн пені, 264 078,76 грн інфляційних витрат, 56 132,67 грн 3% річних та 59 040,87 грн судового збору. У іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що розмір заборгованості підтверджено належними доказами та визнано відповідачем у відповіді на претензію, проте відповідач не сплатив суму заборгованості і на час розгляду справи судом вона становить 3 200 086,85 грн. З огляду на встановлені судом обставини та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні докази щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 3 200 086,85 грн, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у цій сумі визнана судом обґрунтованою.
Дослідивши розрахунок пені позивача, суд встановив, що позивач здійснюючи розрахунок пені на загальну суму 3 200 086,85 грн не врахував строки виникнення у нього права на таке нарахування враховуючи, що строк виконання зобов'язань з оплати вартості транспортних послуг є різним у залежності від дати підписання відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт і відповідно як наслідок є різним строк щодо кожного з таких актів для нарахування пені враховуючи шестимісячний строк, від дня коли зобов'язання повинно бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальний розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.06.2024 до 01.12.2024 становить 415 759,66 грн, тому позовні вимоги позивача у цій частині задоволені у такому розмірі за період прострочення червень-листопад 2024 року.
Судом перевірено також розрахунки позивача та встановлено, що вони здійсненні арифметично вірно, розмір 3% річних за період з 01.06.2024 по 31.12.2024 становить 56 132,67 грн, а розмір інфляційних витрат за період з 01.06.2024 по 31.12.2024 становить 264 078,76 грн, тому позовні вимоги у цій частині задоволені у заявленому позивачем розмірі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченка Олексія Леонідовича. За посиланням відповідача, додані до позовної заяви на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 70 849, 04 грн за подання апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 10.06.2025 о 13 год. 30 хв; витребував матеріали справи №925/35/25 з Господарського суду Черкаської області.
Матеріали справи №925/35/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 12.05.2025.
05.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» сформовано та подано через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції поновити строк на подачу відзиву та долучити відзив до матеріалів справи №925/35/25; у задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» відмовити повністю, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 по справі №925/35/25 залишити без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс».
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що документальні дані (рахунки-фактури виконавця, що надані замовнику для оплати, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу Виконавцем, оскільки на останніх містяться підписи уповноваженої особи та печатка у графі «прийняв-отримав» товар, Акти прийому-передачі наданих послуг, що підписані Сторонами) свідчать про факт належного надання Виконавцем послуг з перевезення товару Замовника та підтверджують наявність заборгованості Замовника перед Виконавцем.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на долучення відзиву до матеріалів справи, позивачем зазначено, що Північним апеляційним господарським судом випадково не було долучено представника позивача до матеріалів електронної справи №925/35/25 у системі ЄСІТС.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що представник позивача не подавав окремо заяву про вступ у справу адвоката Любаренка Ігора Олеговича в Північному апеляційному господарському суді до 05.06.2025. При реєстрації апеляційної скарги, канцелярією суду в електронному вигляді додаються ті особи, які зазначаються апелянтом та є учасниками судового процесу, у даному випадку, це Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат», які і були долучені до матеріалів електронної справи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно Ордера на надання правничої допомоги від 06.01.2025 серії АА №1071112, представництво інтересів позивача здійснював адвокат Любаренко Ігор Олегович у Господарському суду Черкаської області та до апеляційної скарги не додано Ордера на надання правничої допомоги від 31.05.2025 серії АА №1071111 на представництво інтересів позивача адвокатом Любаренка Ігора Олеговича у Північному апеляційному господарському суді. Позивачем не зазначено на підставі чого Північний апеляційний господарський суд самостійно мав долучити представника позивача до матеріалів електронної справи, а тому зазначені представником позивача підстави визнаються необґрунтованими.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Частиною 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Оскільки підстави для поновлення строку судом визнані не обґрунтованими, суд апеляційної інстанції вважає за можливе з власної ініціативи продовжити процесуальний строк встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень до десяти днів з 26.05.2025. З урахуванням продовженого судом строку, останнім днем на подання відзиву є 05.06.2025, а отже, відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача є таким, що поданий у строк встановлений судом.
З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивачем долучений лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» №13/11 від 13.11.2024 та додаток який був доданий до цього листа, однак зазначені докази судом апеляційної інстанції не приймають і не розглядаються, оскільки ці докази позивачем вже були подані до суду першої інстанції разом із позовною заявою.
10.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю отримання професійної правничої допомоги.
Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2025 заперечив проти задоволення клопотання відповідача.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2025 враховуючи першу неявку апелянта в судове засідання, з метою необхідності забезпечення прав учасників судового процесу на участь їх представників у засіданні господарського суду, дотримання принципів рівності та змагальності учасників спору, забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дійшов висновку про відкладення розгляду справи №925/35/25 на 17.06.2025 на 12 год. 05 хв.
16.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із викликом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченка О.Л. до Черкаського окружного адміністративного суду на розгляд справи №580/2905/25, а тому директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченко О.Л. не зможе взяти участь у судовому засіданні, а інших уповноважених представників у Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» немає.
Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2025 заперечив проти задоволення клопотання відповідача.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України (якою передбачено наслідки неявки в судове засідання учасника справи), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, участь представників учасників справи в судовому засіданні 17.06.2025, призначеному ухвалою від 10.06.2025 обов'язковою не визнавалась, суд апеляційної інстанції постановив здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваного рішення без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №245/24-В (далі - договір). За умовами цього договору виконавець зобов'язується організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України, а також надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажу та погоджені із замовником, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
На підставі цього договору замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві вартість наданих послуг, розмір яких зазначається в додатках до цього договору або у відповідній заявці на конкретне перевезення, та в подальшому вказується в актах прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.1 договору).
Підставою для проведення розрахунків за цим договором є акт прийому-передачі наданих послуг та оригінали товарно-транспортних накладних (CMR, ТТН) з підписом вантажовідправника та вантажоодержувача, а також копії інших документів, що підтверджують виконання перевезення та надання інших послуг. Замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг та оплатити виконавцю повну вартість наданих послуг протягом 45 банківських днів з моменту його пред'явлення виконавцем, або у 5 денний термін письмово повідомити виконавця про свої заперечення (пункт 3.4 договору).
В разі неповідомлення в зазначений термін про обґрунтовані зауваження щодо наданих виконавцем послуг, послуги вважаються наданими належним чином та підлягають оплаті замовником у повному обсязі (пункт 3.5 договору).
Ціною договору є сума вартості всіх послуг, наданих протягом строку його дії (пункт 3.6 договору).
За несвоєчасну оплату послуг замовник на письмову вимогу виконавця сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що нараховується на суму боргу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.3 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє протягом одного року. Якщо по закінченні строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (пункт 7.1 договору).
На виконання умов договору, позивач у період з 06.04.2024 до 15.04.2024 надав відповідачу послуг з організації перевезення вантажів на загальну суму 3 200 086,85 грн (06.04.2024 - на суму 284 177,60 грн, 07.04.2024 - на суму 500 228,11 грн, 08.04.2024 - на суму 406 989,32 грн, 09.09.2024 - на суму 502 966,24 грн, 10.04.2024 - на суму 347 475,25 грн, 11.04.2024 - на суму 231 547,33 грн, 12.04.2024 - на суму 179 756,26 грн, 13.04.2024 - на суму 225 394,77 грн, 14.04.2024 - на суму 484 338,33 грн, 15.04.2024 - на суму 99008,00 грн), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.68-99) та актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств (т.1, а.с.103-187). Акти прийому-передачі наданих послуг також містять таблиці, у яких зазначено дату навантаження та розвантаження товару, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, ім'я, по батькові водія та точки розвантаження.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг з організації та перевезення вантажів згідно з умовами договору на загальну суму 3 200 086,85 грн, у яких наявні посилання на номер та дату актів прийому-передачі наданих послуг.
Відповідач у визначений договором строк не оплатив вартість наданих послуг з перевезення, тому позивач звернувся до відповідача із претензією №298 від 01.10.2024, у якій просив відповідача протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії оплатити заборгованість за договором у розмірі 3 591 325,74 грн.
Ця претензія була отримана представником відповідача 09.10.2024, що підтверджене його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.194).
У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №13/11 від 13.11.2024, у якому просив розстрочити оплату заборгованості строком на 6 місяців із внесенням рівних частин заборгованості щомісячною. До цього листа відповідачем була додана редакція додаткової угоди №1 до договору №245/24-В про надання послуг з організації та перевезення вантажів, яка підписана зі сторони замовника. Згідно з цією додаткової угоди, відповідач пропонував встановити графік погашення заборгованості у сумі 3 200 086,85 грн зі щомісячною сплатою суми 533 347,81 грн протягом 6 місяців.
Докази підписання цієї додаткової угоди, як і докази належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати транспортних послуг позивача в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із статтею 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 2 статті 307 ГК України та частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У гл. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (гл.1 Правил №363).
ТТН є основним документом на перевезення вантажів, форма її наведена у додатку 7 до Правил №363. Суб'єкт господарювання може оформлювати ТТН без дотримання форми, наведеної в додатку 7, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1 Правил №363).
Отже, документи, які передбачені Правилами №363, зокрема ТТН, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.11.3 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Відповідно до п. 11.4 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.11.5 Правил).
Аналізуючи надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що всі товарно-транспортні накладні містять підпис вантажовідправника - ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» - директора Іванченка Олексія Леонідовича та скріплені печаткою зазначеного підприємства та підписи вантажоодержувача, а тому доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не містять підпису уповноваженої особи замовника не знайшли своє підтвердження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і, як наслідок, є доказами факту надання послуг з перевезення вантажів.
Підставою для проведення розрахунків за цим договором сторонами визначено акт прийому-передачі наданих послуг та оригінали товарно-транспортних накладних (CMR, ТТН) з підписом вантажовідправника та вантажоодержувача, а також копії інших документів, що підтверджують виконання перевезення та надання інших послуг. Підписаний акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для отримання коштів за послугу з перевезення протягом 45 днів з дня підписання такого акту.
Між Сторонами підписані Акти прийому-передачі наданих послуг №:
Т1070/4-2024 від 06.04.2024 на суму 31 248,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1071/4-2024 від 06.04.2024 на суму 55 776,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1072/4-2024 від 06.04.2024 на суму 48 921,60 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1067/4-2024 від 06.04.2024 на суму 52 640,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1066/4-2024 від 06.04.2024 на суму 28 560,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1440/4-2024 від 06.04.2024 на суму 19 040,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1073/4-2024 від 06.04.2024 на суму 17 472,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1437/4-2024 від 06.04.2024 на суму 30 520,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1129/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 23 486,40 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1128/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 59 920,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1127/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 42 336,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1442/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 17 472,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1068/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 52 640,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1126/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 16 464,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1094/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 74 475,07 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1082/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 86 800,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1069/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 55 104,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1441/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 28 560,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1064/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 22 736,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1439/4 -2024 від 07.04.2024 на суму 20 234,64 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1192/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 50 131,20 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1154/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 62 608,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1157/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 21 324,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1153/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 19 819,52 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1147/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 32 928,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1195/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 60 292,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1145/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 64 960,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1445/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 23 486,40 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1444/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 42 336,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1443/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 17 472,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1056/4 -2024 від 08.04.2024 на суму 11 625,60 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1449/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 19 819,52 грн, в т.ч.ПДВ20%
Т1151/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 38 780,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1155/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 50 400,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1162/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 99 025,92 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1163/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 27 720,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1156/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 62 720,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1159/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 26 880,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1451/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 21 324,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1149/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 50 960,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1447/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 32 928,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1446/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 23 486,40 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1148/4 -2024 від 09.04.2024 на суму 48 921,60 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1166/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 26 320,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1450/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 19 819,52 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1161/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 54 656,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1448/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 38 780,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1455/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 27 720,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1165/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 45 920,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1158/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 15 930,13 грн, в т.ч.ПДВ20%
Т1452/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 21 324,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1167/4 -2024 від 10.04.2024 на суму 32 524,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1453/4 -2024 від 11.04.2024 на суму 15 930,13 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1168/4 -2024 від 11.04.2024 на суму 54 835,20 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1160/4 -2024 від 11.04.2024 на суму 64 512,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1172/4 -2024 від 11.04.2024 на суму 70 000,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1456/4 -2024 від 11.04.2024 на суму 26 320,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1174/4 -2024 від 12.04.2024 на суму 35 280,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1454/4 -2024 від 12.04.2024 на суму 15 930,13 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1175/4 -2024 від 12.04.2024 на суму 18 517,33 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1176/4 -2024 від 12.04.2024 на суму 40 880,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1181/4 -2024 від 12.04.2024 на суму 69 148,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1183/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 25 972,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1178/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 28 459,20 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1186/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 29 120,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1460/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 18 517,33 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1170/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 44 432,64 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1173/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 43 612,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1459/4 -2024 від 13.04.2024 на суму 35 280,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1187/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 35 280,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1462/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 28 459,20 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1463/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 25 972,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1182/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 61 095,55 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1190/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 34 608,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1189/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 10 752,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1188/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 44 688,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1184/4 -2024 від « 14.04.2024 на суму 78 680,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1191/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 29 120,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1457/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 44 432,64 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1458/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 43 612,80 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1464/4 -2024 від « 14.04.2024 на суму 29 120,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1461/4 -2024 від 14.04.2024 на суму 18 517,34 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1466/4 -2024 від 15.04.2024 на суму 34 608,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1467/4 -2024 від « 15.04.2024 на суму 29 120 грн, в т.ч. ПДВ20%
Т1465/4 -2024 від 15.04.2024 на суму 35 280,00 грн, в т.ч. ПДВ20%
Суд апеляційної інстанції зазначає, розмір заборгованості підтверджено належними доказами та визнано відповідачем у відповіді на претензію, проте відповідач не сплатив суму заборгованості у розмірі 3 200 086,85 грн, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу у зазначеному розмірі.
За положеннями статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначено судом вище, акти прийому-передачі наданих послуг та товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття замовником виконаних послуг з перевезення вантажу та виникнення зобов'язання у відповідача за умовами Договору щодо їх оплати.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач не заперечує проти заявленої суми заборгованості.
Главою 24 ГК України визначено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, які врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник на письмову вимогу виконавця сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що нараховується на суму боргу за кожен день прострочення платежу.
Судом першої інстанції був проведений власний розрахунок, згідно з яким розмір пені за актами прийому-передачі наданих послуг:
від 06.04.2024 у сумі 284 177,60 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 22.11.2024 становить 35 429,03 грн;
від 07.04.2024 у сумі 500 228,11 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 23.11.2024 становить 62 719,86 грн;
від 08.04.2024 у сумі 406 989,32 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 24.11.2024 становить 51 317,83 грн;
від 09.04.2024 у сумі 502 966,24 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 25.11.2024 становить 63 777,77 грн;
від 10.04.2024 у сумі 347 475,25 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 26.11.2024 становить 44 307,84 грн;
від 11.04.2024 у сумі 231 547,33 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 27.11.2024 становить 29 696,35 грн;
від 12.04.2024 у сумі 179 756,26 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 28.11.2024 становить 23 176,77 грн;
від 13.04.2024 у сумі 225 394,77 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 29.11.2024 становить 29 221,65 грн;
від 14.04.2024 у сумі 484 338,33 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 30.11.2024 становить 63 136,02 грн;
від 15.04.2024 у сумі 99008,00 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 01.12.2024 становить 12 976,54 грн.
Загальний розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.06.2024 до 01.12.2024 становить 415 759,66 грн.
Суд апеляційної інстанції з'ясувавши обставини справи, перевіривши матеріали справи та відповідність власного розрахунку пені суду першої інстанції, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Закону.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Щодо стягнення заявлених 3% річних у сумі 56 132,67 грн за період прострочення з 01.06.2024 до 31.12.2024 та 264 078,76 грн інфляційних витрат за період прострочення з 01.06.2024 до 31.12.2024, то суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведений позивачем їх розрахунок є арифметично правильним.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №925/35/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 24.06.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова