вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа № 910/19133/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024
у справі № 910/19133/23 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач; ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» (надалі - відповідач; ТОВ «Спецторг Трейд») про стягнення 572 824,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022, несвоєчасно поставив узгоджений товар, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 352 348,84 грн та штраф у розмірі 220 475,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19133/23.
18.01.2024 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ «Спецторг Трейд» (в подальшому - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (в тексті - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 106 103,34 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022, несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню у розмірі 71 183,83 грн, 3% річних у розмірі 195,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 34 724,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 106 103,34 грн до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19133/23, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 позовні вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "Спецторг Трейд" про стягнення 572 824,40 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Спецторг Трейд" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" пеню - 281 879 (двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн 07 коп., штраф - 176 380 (сто сімдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн 45 коп. та судовий збір - 8 592 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн 37 коп. В решті позовних вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Спецторг Трейд" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 106 103,34 грн відмовлено.
За висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідач за первісним позовом допустив порушення строків поставки товару, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 352 348,84 грн та штраф у розмірі 220 475,56 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача за первісним позовом в цій частині підлягають задоволенню. Разом з цим, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%. Так, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем за первісним позовом, приймаючи до уваги попереднє інформування покупця про можливе порушення строку поставки та необхідність у продовженні строків поставки, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків поставки, місцевий господарський суд виснувався, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 20%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Тому стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягає пеня - 281 879,07 грн та штраф - 176 380,45 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 в частині залишених без задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 114 564, 88 грн, з яких пеня складає 70 469,77 грн та штраф становить 44 095,11 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "Спецторг Трейд" про стягнення штрафних санкцій.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог є: необґрунтованим та незаконним, таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт, в межах фактичних даних у справі, зазначає, що останнім днем поставки товару капелюхи та головні убори (головні убори) за договором згідно специфікації є 09.03.2023. Водночас поставку частини товару капелюхи та головні убори (головні убори) згідно акта № 996 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткової накладної від 28.03.2023 № 94 на суму 2 662 920,00 грн постачальником здійснено лише 30.03.2023, чим прострочено виконання на 20 календарних днів. Крім того, поставку частини товару капелюхи та головні убори (головні убори) згідно акта № 1116/2 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткової накладної від 08.06.2023 № 175 на суму 2 258 928,00 грн постачальником здійснено лише 09.06.2023, чим прострочено виконання на 91 календарний день. Також, поставку частини товару капелюхи та головні убори (головні убори) згідно акта № 1240 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткової накладної від 19.06.2023 № 181 на суму 890 424,00 грн постачальником здійснено лише 23.06.2023, чим прострочено виконання на 105 календарних днів. Частину товару капелюхи та головні убори (головні убори) згідно акта № 1237 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткової накладної від 29.06.2023 № 198 на суму 298,80 грн постачальником здійснено лише 30.06.2023, чим прострочено виконання на 112 календарних днів.
Скаржник вказує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків). При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. В свою чергу, як вважає позивач, безпідставне та необґрунтоване зменшення розміру пені нівелює інститут неустойки як відповідальності за порушення зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів замовника під час виконання договору.
Апелянт акцентує, що більшість підприємств на території України внаслідок збройної агресії російської федерації 24.02.2022 понесли значних збитків під час ведення господарської діяльності на території України, в тому числі ТОВ «Оператор ГТС України». Отже, дана обставина стосується обох сторін. Скаржник звертає увагу, що з метою виконання своєї господарської діяльності та для забезпечення безперебійного транспортування нею природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», зокрема, але не виключно здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, а також капітальний та поточний ремонт трубопроводів газотранспортної системи України, газорозподільних станцій (ГРС), систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРС, компресорних станцій тощо. Забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування неї природного газу (в т.ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів. Поряд із цим, згідно бухгалтерської довідки від 06.01.2025 станом на 15.12.2024 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових небалансів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 30.11.2024 складає - 38 723 401 657,20 грн. Станом на 06.01.2025 в бухгалтерському обліку ТОВ «Оператор ГТС України» відображена дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 31.11.2024, яка складає 942 847 684,05 грн. Зазначене свідчить про наявність скрутного фінансового стану ТОВ «Оператор ГТС України», що не було враховано судом першої інстанції.
Окремо скаржник звернув увагу, що в умовах повномасштабної військової агресії рф проти України, належне функціонування газотранспортної системи та можливість здійснювати транспортування (транзит) природного газу іншим країнам вкрай важливе для економіки України. Більше того, після початку повномасштабної військової агресії рф проти України значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Найбільша кількість пошкоджень газотранспортної системи припадає не лише на Харківську область, а й на Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Сумську та інші області, на території яких позивач здійснює свою діяльність з транспортування природного газу. Попри вказані події, з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ «Оператор ГТС України» за власні кошти постійно здійснює проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для Замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України, так і до країн Європейського Союзу. Так, позивач наголошує, що припинення транспортування природного газу в цілому матиме ланцюгову реакцію і вплив на інтереси всіх учасників ринку природного газу України, загальнодержавні інтереси й на інтереси побутових споживачів. Враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу інтересів між сторонами», на думку позивача не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, апеляційна скарга ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 910/19133/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/19133/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/19133/23 призначено на 28.04.2025.
У судовому засіданні 28.04.2025 оголошено перерву до 02.06.2025.
Представник апелянта в судовому засіданні 02.06.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 114 564, 88грн, з яких пеня складає 70 469,77 грн та штраф становить 44 095, 11 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "Спецторг Трейд" про стягнення штрафних санкцій.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.06.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення у відповідній частині залишити без змін.
Також судова колегія вказує, що письмового відзиву на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
За ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 09.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 (скорочено - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця капелюхи та головні убори (головні убори) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Згідно пункту 1.3 Договору постачальник гарантує, що товари належать йому на праві власності; не перебувають під забороною відчуження; не перебувають під арештом; не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є російська федерація чи республіка білорусь.
Обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (пункт 1.4 Договору).
За умовами пункту 3.1 Договору його ціна становить 4 843 809,00 грн (чотири мільйони вісімсот сорок три тисячі вісімсот дев'ять гривень), крім того ПДВ 968 761,80 грн (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят одна гривня 80 коп.). Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить - 5 812 570,80 грн (п'ять мільйонів вісімсот дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят гривень 80 коп.).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 4.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.
Постачальник, якщо є платником ПДВ, зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПК України (пункт 4.3 Договору).
Згідно пункту 4.4 Договору несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПК України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПК України, є відкладальною обставиною для настання обов'язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором, до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Умовами пункту 5.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 5.6 Договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.
Пунктом 5.7 Договору сторони погодили, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.
За умовами пункту 5.8 Договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів: видаткової накладної; документа про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документа про якість (паспорт або сертифікат якості) виробу у якому повинно бути вказано: підприємство-виробник, місяць та рік та/або рік виготовлення, термін експлуатації і зберігання, гарантійний термін виробу, артикул та склад тканини виробу; протокол(и) випробувань тканин(и), на підставі яких видано сертифікати відповідності, які будуть застосовані у виробі; копії декларації про відповідність засобів індивідуального захисту вимогам технічного регламенту засобів індивідуального захисту; копії позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади в сфері охорони здоров'я України; документа про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; документа про експлуатацію товарів; Інструкції з експлуатації товарів.
Згідно пункту 5.16 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.
Приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором. Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (пункт 5.16.1 та 5.16.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець зобов'язаний: прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором; оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.
Згідно пункту 6.3 Договору постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; надати покупцю належним чином оформлені документи, зазначені в п. 5.8 договору.
Постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов'язань з оплати товарів лише у разі підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю покупцем відповідно до п. 5.16 договору (пункт 6.4 Договору).
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно пункту 7.2 Договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов'язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов'язання в повному обсязі (пункт 7.12 Договору).
Додатком № 1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022 (далі - додаток № 1) сторонами було погоджено специфікацію, за умовами якої було встановлено найменування товару, визначено виробника товарів та країну, технічні та якісні характеристики товарів, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, строк поставки, місце поставки та гарантійний строк.
Відповідно до додатку № 1 визначено такі товари: головний убір літній З, виробник - ТОВ «Спецторг Трейд» (Україна), технічні та якісні характеристики - згідно додатку № 2 до договору, 10541 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 249,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 2 624 709,00 грн, строк поставки - 90 днів (з дати укладення договору), місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, гарантійний строк - 12 місяців; головний убір утоплений ЗТн, виробник - ТОВ «Спецторг Трейд» (Україна), технічні та якісні характеристики - згідно додатку № 2 до договору, 2 845 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 780,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 2 219 100,00 грн, строк поставки - 90 днів (з дати укладення договору), місце поставки: Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, гарантійний строк - 12 місяців.
Додатком № 2 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022 (далі - додаток № 2) сторонами було погоджено технічні та якісні характеристики товарів.
06.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з листом № 113 (вхідний номер № ТОВВХ-23-5898 від 22.03.2023), у якому просило позивача за первісним позовом продовжити термін поставки товару по договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022, у зв'язку із затримкою поставки сировини для виготовлення обумовленого договором та специфікацією товару.
У відповідь на вказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-23-3910 від 27.03.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» відхилило пропозицію відповідача за первісним позовом про продовження терміну поставки за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022 та просило здійснити поставку товару за Договором.
В той же час, на виконання умов Договору відповідачем за первісним позовом було поставлено позивачу за первісним позовом обумовлений у специфікації товар, а саме: головний убір утоплений ЗТн, у кількості 2 845 шт., на загальну суму 2 662 920,00 грн у тому числі ПДВ та головний убір літній З, у кількості 10541 шт., на загальну суму 3 149 650,80 грн у тому числі ПДВ про що свідчать видаткові накладні № 94 від 28.03.2023, № 175 від 08.06.2023, № 181 від 19.06.2023 та № 198 від 29.06.2023, які підписані сторонами за допомогою електронних підписів без зауважень та заперечень.
Позивачем за первісним позовом було прийнято поставлений відповідачем за первісним позовом товар, а саме: за видатковою накладною № 94 від 28.03.2023, товар було прийнято на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю № 996 від 30.03.2023; за видатковою накладною № 175 від 08.06.2023, товар було прийнято на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1116/2 від 09.06.2023; за видатковою накладною № 181 від 19.06.2023, товар було прийнято на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1240 від 23.06.2023; за видатковою накладною № 198 від 29.06.2023, товар було прийнято на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1237 від 30.06.2023.
Отже, відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку товарів поза межами строку визначеного у специфікації, так за видатковою накладною № 94 від 28.03.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.03.2023 чим прострочено виконання на 20 календарних днів; за видатковою накладною № 175 від 08.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 09.06.2023 чим прострочено виконання на 91 календарний день; за видатковою накладною № 181 від 19.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 23.06.2023 чим прострочено виконання на 105 календарних днів; за видатковою накладною № 198 від 29.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.06.2023 чим прострочено виконання на 112 календарних днів.
02.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» з претензією № ТОВВИХ-23-11565 від 23.08.2023, у якій просило сплатити штраф та пеню за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006848 від 09.12.2022, однак відповідач вказану претензію не задовольнив, як і не надав на неї відповіді, що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Договору відповідач за первісним позовом повинен був поставити обумовлений договором та специфікацією товар у строк до 09.03.2023 включно.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, та як зазначалось вище, відповідач за первісним позовом допустив прострочення поставки товару, а саме: за видатковою накладною № 94 від 28.03.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.03.2023 чим прострочено виконання на 20 календарних днів; за видатковою накладною № 175 від 08.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 09.06.2023 чим прострочено виконання на 91 календарний день; за видатковою накладною № 181 від 19.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 23.06.2023 чим прострочено виконання на 105 календарних днів; за видатковою накладною № 198 від 29.06.2023 постачальником здійснено поставку лише 30.06.2023 чим прострочено виконання на 112 календарних днів.
Дані обставини сторонами не заперечуються.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалось, пунктом 7.4 Договору визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 (постанова від 01.06.2021) зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - non bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині поставки товару, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, зокрема в межах заявлених до стягнення 352 348,84 грн пені та 220 475,56 грн штрафу, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
В той же час, 18.01.2024 до відділу діловодства господарського суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, з огляду на ступінь виконання зобов'язань по договору, незначний строк прострочення виконання, строк поставки сировини від іноземного виробника, добросовісну поведінку відповідача, відсутність доказів завдання позивачу збитків та об'єктивні обмеження у зв'язку з воєнним станом.
Поряд із цим, позивач у відповіді на відзив наголосив на відсутності правових підстав для зменшення розміру неустойки, з огляду на необхідність врахування балансу інтересів та скрутного фінансового становища позивача, що підтверджується фінансовою звітністю за 2022 рік.
В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку можливим є часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 20%. Відтак, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягає пеня - 281 879,07 грн та штраф - 176 380,45 грн.
Тобто, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 114 564,88 грн, з яких пеня складає 70 469,77 грн та штраф становить 44 095,11 грн, що і є предметом даного апеляційного розгляду.
Судова колегія вказує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях настання господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 26.07.2022 у справі № 922/2567/21, від 24.05.2022 у справі № 910/12996/17 від 19.01.2022 у справі № 924/462/21, від 21.11.2019 в справі № 916/553/19 та від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і це питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Колегія суддів акцентує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Водночас, слід враховувати, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Суд апеляційної інстанції вказує, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальноприйнятих уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом звертався до позивача з листами № 113 від 03.03.2023, № 113 від 06.03.2023 в яких, зазначаючи про наміри безумовної поставки товару за Договором та отримання очікуваного економічного результату для кожної із сторін Договору, порушував перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» питання продовження терміну поставки, зокрема, у зв'язку із затримкою у поставці сировини, необхідної для виготовлення товару за Договором. В підтвердження викладених обставин щодо затримки поставки товару з об'єктивних причин ТОВ «Спецторг Трейд» та відсутності сировини, необхідної для виготовлення товару, відповідач за зустрічним позовом надав ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (електронна адреса отримувача: info@tsoua.com) лист № 42 від 28.02.2023 ТОВ «А-Технолоджі», у якому останнє зазначало про затримку поставки сировини з огляду на логістичні обставини.
Відповідно, дії відповідача за первісним позовом, спрямовані на повідомлення позивача про затримку у поставці сировини, а тому такі слід розглядати крізь призму принципів добросовісності, що закріплені у статті 3 ЦК України і така поведінка ТОВ «Спецторг Трейд», навіть за умов несвоєчасного виконання договірних зобов'язань, свідчить про його намір діяти відкрито та прозоро, що є важливим елементом взаємної довіри та відповідальності сторін у договірних правовідносинах так як повідомлення контрагента завчасно про можливі порушення строків виконання зобов'язань забезпечує можливість іншій стороні мінімізувати ризики або адаптувати свою господарську діяльність до нових умов. Тим самим, відповідні дії відповідача слід кваліфікувати як міри превентивних заходів, спрямованих на зменшення або уникнення збитків, що узгоджується з приписами цивільного законодавства про необхідність реалізації своїх прав та виконання обов'язків добросовісно і розумно.
В свою чергу, належне інформування про затримку у поставці створює передумови для уникнення правових конфліктів, зберігає баланс інтересів сторін Договору та демонструє прагнення відповідача за первісним позовом забезпечити ефективність виконання договірних відносин, навіть у складних для нього обставинах.
На дане, за висновками колегії суддів, правильно акцентував увагу суд першої інстанції.
За наведеного, враховуючи попереднє інформування покупця про можливе порушення строку поставки та необхідність у продовженні строків поставки за Договором, з урахуванням відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків поставки, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду попередньої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 20%, що є розумним балансом між інтересами боржника та кредитора у даних правовідносинах і запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін Договору.
Поряд із цим, з огляду те, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, зважаючи, що застосовуючи дискрецію для вирішення питання про зменшення розміру неустойки суд першої інстанції прийняв до уваги всі конкретні обставини цієї справи, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, невмотивованими, як вважає судова колегія, є доводи апелянта про безпідставне та необґрунтоване зменшення місцевим господарським судом неустойки на 20% (із заявлених у клопотанні відповідачем 50%).
Крім цього, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків поставки за Договором, колегією суддів критично оцінюються аргументи скаржника про неврахування судом попередньої інстанції наявності у відповідача підстав для зменшення розміру неустойки.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 114 564,88 грн, з яких пеня складає 70 469,77 грн та штраф становить 44 095,11 грн є: необґрунтованим та незаконним, таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/19133/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (позивача у справі).
Додатково колегія суддів вказує, що спірне рішення в іншій частині (щодо зустрічного позову) апелянтом не оскаржується, тому правова оцінка у відповідних межах апеляційним господарським судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/19133/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/19133/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
4. Справу № 910/19133/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.06.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак