79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" червня 2025 р. Справа №914/2380/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів М.Б. Желік О.І. Матущака,
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» б/н від 15.04.2025 (вх. № 01-05/1168/25 від 16.04.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 (повний текст рішення складено 26.03.2025, м. Львів, суддя Б.І. Яворський)
у справі № 914/2380/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28», м. Львів
про стягнення 614 672,50 грн заборгованості,
за участю представників:
від позивача: Бень В.Е.
від відповідача: Грищенко С.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» про стягнення 614 672,50 грн заборгованості.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого упродовж вересня 2022 року природного газу за умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015. Факт включення відповідача до портфеля постачальника останньої надії підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом тощо.
Позивач зазначає, що належність споживача до категорії споживачів визначає оператор ГРМ, тому правові підстави для перерахунку вартості спожитого газу як для побутових споживачів у позивача відсутні. Відповідачем дії оператора ГРМ щодо включення ОСББ до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (форма №10) як непобутового не оскаржувалися.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений газ у вересні 2022 року позивачем нараховано 111 337,52 грн. пені, 19 071,98 грн. 3% річних та 35 222,17 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 449 040, 83 грн основного боргу, 111 337,52 грн пені, 19 071,98 грн 3% річних, 35 222,15 грн інфляційних втрат та 7 376,07 грн судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення умов типового договору розрахунків за отриманий природний газ у вересні 2022 року не провів, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 449'040,83 грн. Непідписання договору та акту не може бути підставою для звільнення від виконання умов договору, адже відповідач як користувач інформаційної платформи володів інформацією про обсяги спожитого газу, і його обов'язок оплати вартості отриманого газу виникає в силу закону (ст.ст.655, 692, 712 ЦК України) та відповідно до умов типового договору не залежить від факту підписання акту та виставлення рахунку на оплату.
Місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії» не мало правових підстав для зміни у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» статусу позивача на побутового, а твердження відповідача про те, що позивач не мав правових підстав для постачання природного газу ОСББ як для непобутового споживача і що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладатися не міг не спростовує ту обставину, що постачання природного газу та споживання відбулося, і вчиняючи такі дії сторони керувалися умовами типового договору. Відповідачем не подано суду доказів того, що він як користувач інформаційної платформи звертався до оператора ГТС щодо внесення змін про його статус.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.04.2025 (вх. № 01-05/1168/25 від 16.04.2025) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 року по справі №914/2380/24 та ухвалити нове рішення, згідно з яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначає, що позивачем неправомірно розрахована вартість спожитого ОСББ «Житловий комплекс на Липинського,28» природного газу за тарифами для непобутових споживачів, а з огляду на приписи Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» застосуванню підлягає тариф станом на 24.02.2022 у розмірі 7 583,89 грн. за 1 тис. куб. м (з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги з транспортування).
На переконання скаржника, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Натомість, у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма №10) ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» з ЕІС-кодом споживача природного газу № 56XQ000155YO300G не визначено в якості побутового споживача, що суперечить висновкам Верховного суду та положенням законодавства.
Так, апелянт вказує, що якщо вважати, що газ постачався відповідачу в вересні 2022р. в кількості 4,17469 тис. куб.м., тоді з урахуванням вищенаведених обставин розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися виходячи з ціни 7583,89 грн. за 1 тис.куб.м., тобто ціни яка була встановлена станом на 24.02.2022р., що в загальному розмірі становить 31 660,39 грн. (4,17469 тис. куб. м х 7.583,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236». Пунктом 2 даної постанови визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого ОСББ з 01.09.2022 по 30.09.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача, зокрема у спірний період з 01.09.2022 по 30.09.2022 до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» із споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G;
- листом оператора ГТС від 07/03.2022 №ТОВВИХ-24-3558 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G;
- інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача;
- інформацією від оператора ГРМ/оператора ГТС щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма №10).
- інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальників (надано у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС);
- повідомленням про споживачів в зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).
Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 (Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (п. 2.3 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно п.4.2 договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п.4.3 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо, якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 договору).
За умовами п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 4.3 договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу № 25908 від 10.10.2022 на суму 449'040,83 грн (надіслано засобами поштового зв'язку 21.10.2022, про що свідчить список групованих поштовх відправлень).
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов п. 4.4 договору за отриманий природний газ у вересні 2022 року не розрахувався.
27.09.2022 відповідачу скеровувалась вимога про оплату заборгованості, однак така залишена без задоволення.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник «останньої надії», яким є позивач у цій справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).
За відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХQ000155YO300G.
Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 556ХQ000155YO300G становив 4,17469 тис.куб.м і такий обсяг газу правомірно віднесено до об'ємів, поставлених позивачем, адже сторони вчинили дії на виконання типового договору.
Відповідач в порушення умов типового договору розрахунків за отриманий природний газ у вересні 2022 року не провів. Непідписання договору та акту не може бути підставою для звільнення від виконання умов договору, адже відповідач як користувач інформаційної платформи володів інформацією про обсяги спожитого газу, і його обов?язок оплати вартості отриманого газу виникає в силу закону (ст.ст.655, 692, 712 ЦК України) та відповідно до умов типового договору не залежить від факту підписання акту та виставлення рахунку на оплату. Така правова позиція є сталою у судовій практиці та викладена у п.41 постанови ВС у справі №916/3883/23 від 22.01.2025.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Колегія суддів зауважує, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24 тощо.
Відповідач задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з Компанією (постачальником «останньої надії» за Типовим договором) фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник " останньої надії?" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.
Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника «останньої надії», визначених умовами конкурсу на обрання постачальника «останньої надії», які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник «останньої надії».
Аналіз зазначених нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньой надій» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
У цьому випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема, для опалення своїх квартир (будинків), у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Близька за змістом правова позиція щодо комплексного застосування вказаних вище норм права викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2025 у справі № 916/1071/24, від 09.04.2025 у справі № 916/847/24, від 03.04.2025 у справі № 916/1530/24.
Відтак, колегія суддів висновує, що ОСББ є колективним побутовим споживачем.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 916/2778/24.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24.02.2022 року.
Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
В даному випадку станом на 24.02.2022р. для ОСББ «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НА ЛИПИНСЬКОГО, 28» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7 583,89 грн., про що свідчить Договір постачання природного газу від 13.07.2021 року № 2541-НГТ-21, який був укладений між ТОВ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНКА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕИ?ДИНГ» та ОСББ ОСББ «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС НА ЛИПИНСЬКОГО, 28».
А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Так, судом встановлено, що газ постачався відповідачу в вересні 2022р. в кількості 4,17469 тис. куб.м., тоді з урахуванням вищенаведених обставин розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися виходячи з ціни 7583,89 грн. за 1 тис.куб.м., тобто ціни яка була встановлена станом на 24.02.2022р., що в загальному розмірі становить 31 660,39 грн. (4,17469 тис. куб. м х 7.583,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.
А отже стягнення судом першої інстанції з відповідача суми заборгованості в сумі 449040,83 грн. розрахованої як непобутовому споживачу є протиправним, суперечить чинному законодавству та наведеним висновкам Верховного суду, відтак, рішення в цій частині підлягає скасуванню частково.
Крім суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 11 337,52 грн пені, 19 071,98 грн 3% річних та 35 222,17 грн. інфляційних втрат.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 4.5. договору, яким визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відносини, виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.
Як було встановлено судом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач є споживачем комунальної послуги.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на момент прийняття судом рішення у цій справі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Таким чином, беручи до уваги наведене, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення 11 337,52 грн. пені, 19 071,98 грн. 3% річних та 35 222,17 грн. інфляційних втрат, є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Відтак, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Таким чином, в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржників обґрунтовані і є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі № 914/2380/24 не ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підлягає скасуванню.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі № 914/2380/24 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати
З огляду на те, що суд задовільняє частково апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 скасувати частково. Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (79019, м.Львів, вул.Липинського, 28; код ЄДРПОУ 41214867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 31 660, 39 грн основного боргу.
3.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (79019, м.Львів, вул.Липинського, 28; код ЄДРПОУ 41214867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 379, 92 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (79019, м.Львів, вул.Липинського, 28; код ЄДРПОУ 41214867) 10 494, 21 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції
4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 23.06.2025.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя М.Б. Желік
Суддя О.І. Матущак