79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" червня 2025 р. Справа №914/1852/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок»
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 (повне рішення складено 17.03.2025, суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/1852/24
за позовом ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», м. Львів
про скасування рішення загальних зборів ТОВ «Ярмарок» з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнання недійсним Статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції та скасування державної реєстрації
за участю представників:
від позивача - Шегинський Р.А.
від відповідача - Костків Н.С.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ярмарок» про скасування рішення загальних зборів ТОВ «Ярмарок» з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, визнання недійсним статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції та скасування державної реєстрації.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_1 покликається на порушення новою редакцією статуту ТОВ «Ярмарок», учасником якого він є, його корпоративних прав, що полягає у фактичному позбавленні його права брати участь в управлінні товариством, оскільки ОСОБА_2 , згідно з положеннями цього статуту, є єдиним учасником, який має право та можливість збільшувати розмір статутного капіталу, внаслідок чого остання матиме змогу приймати рішення про розподіл часток товариства одноособово. Крім цього, позивач вказує, що нова редакція спірного статуту прийнята з порушенням вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018, а його положення, на думку позивача, суперечать вимогам згаданого Закону. Згодом позивач звернувся до суду із завою про зміну предмету позову за змістом якої, зокрема, просив скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом № 2/2022 від 24.06.2022; визнати недійсним статут ТОВ «Ярмарок» в новій редакції, затвердженій оскаржуваним рішенням загальних зборів товариства; скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії щодо ТОВ «Ярмарок» що стосуються державної реєстрації змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміна установчих документів.
Господарський суд Львівської області 05.03.2025 ухвалив рішення яким, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволив; скасував рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції; визнав недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (ідентифікаційний код 23885231) у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок», оформленим протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року; скасував запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (ідентифікаційний код 23885231), а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.»; за рахунок відповідача відшкодував позивачу витрати зі сплати судового збору.
При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин справи, які в сукупності з аналізом чинного на час затвердження оспорюваного статуту законодавства свідчать про те, що нова редакція статуту порушує корпоративні права позивача відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду.
ТОВ «Ярмарок» не погодилось з ухваленим рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції не було досліджено в повному обсязі зміст статуту ТОВ «Ярмарок» та, відповідно, не з'ясовано дійсні права та обов'язки учасників ТОВ «Ярмарок», що призвело до помилкового висновку про те, що оскаржуваним статутом порушені права позивача, а також до протиправного скасування статуту ТОВ «Ярмарок», внаслідок чого порушуються як права відповідача, так і права інших учасників товариства. Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення відповідач в своїй апеляційній скарзі покликається на таке:
- суд не надав жодної оцінки доводам відповідача про те, що учасники товариства одностайно (100% голосів) затвердили чинну редакцію статуту, п.6.5.2 якого передбачено, що при збільшенні статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити додатковий вклад мають право лише ті учасники, що володіють не менше 20 відсотків статутного капіталу товариства, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів учасників. При цьому, у відповідності до ч.8 ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю» вимога про дотримання пропорцій часток учасників у статутному капіталі не підлягає застосуванню;
- відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження задля розгляду клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 914/2968/24, суд, на думку відповідача, допустився надмірного формалізму, позаяк відповідне клопотання відповідачем було подано до першого засідання із розгляду справи по суті;
- разом з тим, скаржник вважає, що суд формально підійшов до розгляду його заяви про застування позовної давності, покликаючись на те, що можливість зупинення позовної давності має бути обґрунтована реальними непереборними перешкодами, які не дозволяли позивачу звернутися до суду в межах строків, визначених законодавством. Отже, застосування у даній справі зупинення строків позовної давності, що передбачене п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, спотворює дійсне призначення інституту позовної давності та порушує принцип рівності сторін;
- на переконання апелянта, суд допустив помилкове трактування норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки залишив поза увагою та не з'ясував, що за умови, якщо учасник, який відповідно до норм статуту, не наділений правом вносити додатковий вклад до статутного капіталу; не може претендувати на збереження пропорційності відсоткового відношення його частки в статутному капіталі при збільшенні статутного капіталу; не вніс додаткового вкладу та не висловлював наміру вносити додатковий вклад - не має права, голосувати щодо питання перерозподілу часток учасників після збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів інших учасників. Відповідач, покликаючись на редакцію ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за змістом якої таке рішення приймається одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідного питання, зазначає, що в цьому разі потрібно враховувати не 100% голосів учасників товариства, а лише 100% голосів тих учасників, які мають право голосу з цього питання;
- відповідач також наголошує, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення взагалі не врахував його інтересів, оскільки скасуванням статуту позбавлений можливості залучити додаткові кошти учасників як інвестиції шляхом збільшення статутного капіталу. Жодного балансу інтересів позивача як учасника та відповідача як юридичної особи, а також інших учасників не дотримано. Суд взагалі не розглянув можливості скасування лише тих пунктів статуту, які на думку суду суперечать Закону. В такому разі можна було б певною мірою досягти балансу інтересів усіх учасників та відповідача.
З огляду на вказані обставини, відповідач просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи відповідача, покликаючись на таке:
- положення статуту ТОВ «Ярмарок» в новій редакції, зокрема його пункти 5.6.2 та 5.6.3 щодо кількості голосів учасників, яка необхідна для прийняття товариством рішення про перерозподіл часток учасників суперечать вимогам чинного законодавства, а саме ч. 3 та ч. 5 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Враховуючи положення чинної редакції статуту ТОВ «Ярмарок», інші учасники товариства, в тому числі й позивач, фактично позбавлені права брати участь в управлінні товариством. Натомість часник товариства ОСОБА_2 , згідно положень статут, - єдиний учасник який має право та можливість збільшувати розмір статутного капіталу та, очевидно, своєї частки, що в сукупності з можливістю нею одноосібно приймати рішення про перерозподіл часток учасників, надає їй можливість фактично знівелювати частки інших учасників товариства та встановити необмежений контроль над товариством;
- згідно з частинами 3,4,5 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10, 14 частини другої статті 30 Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства ( але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства;
- аналіз норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» свідчить про те, що до змісту установчих документів загалом застосовується диспозитивний підхід, що надає можливість учасникам визначати окремі положення статуту на власний розсуд в межах, що допускається Законом. Однак, Закон містить й імперативні норми, які не можуть за бажанням учасників змінюватися чи коригуватися. Положення статуту товариства не можуть суперечити чи відрізнятися від таких імперативних норм Закону, а мають в цілому повністю відповідати таким;
- спростовуючи доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, позивач покликається на введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, який діє безперервно і до цього часу, та положення п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідно до якого перебіг позовної давності зупиняється на строк дії воєнного стану. Відтак, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, станом на момент подання позову не завершився, а тому позивачем такий строк не пропущено.
Підсумовуючи наведене, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку із відмовою в задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання задля розгляду клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 914/2968/24, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 30.07.2024 було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2024.
Підготовче засідання у цій справі було закрито ухвалою суду першої інстанції від 11.12.2024, а справу призначено до розгляду по суті на 15.01.2025.
07.01.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано клопотання про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до розгляду справи № 914/2968/24.
З матеріалів справи слідує, що адвокат Костків Н.С., яка була представником ТОВ «Ярмарок» у справі №914/1852/24, у справі №914/2968/24 також здійснювала представництво інтересів ТОВ «Ярмарок».
За даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», адвокат Костків Н.С. через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.11.2024) скерувала до Господарського суду Львівської області позовну заяву, яка 02.12.2024 була зареєстрована загальним відділом діловодства суду та, якій присвоєно єдиний унікальний номер справи №914/2968/24 згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи. Згодом, ухвалою суду від 09.12.2024 матеріали позовної заяви у справі №914/2968/24 залишено без руху, надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі.
Отже, з наведеного слідує, що представниці відповідача у цій справі, станом на дату закриття підготовчого провадження (11.12.2024), було достеменно відомо про перебування у провадженні суду першої інстанції іншого спору, який, на її думку, може вплинути на результат розгляду цієї справи. Однак, відповідач (через свого представника) належним чином своїми процесуальними правами в межах визначених процесуальним законодавством строків не скористався.
Суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже, заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження, заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21).
Таким чином, з огляду на встановлені та не спростовані відповідачем обставини процесуального ходу розгляду цієї справи, судова колегія не вбачає у діях суду першої інстанції прояву надмірного формалізму, як і не вбачає порушення норм процесуального права, на які в своїй апеляційній скарзі покликається апелянт.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила таке:
За даними з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.07.2024 за кодом 613559971296, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» зареєстроване 11.12.1995 року, про що 09.02.2005 внесено відповідний запис за номером 14151200000003229, розмір статутного капіталу якого складає 575000,00 грн; засновниками (учасниками), які володіють статутним капіталом є:
- ОСОБА_4 : 80500,00 грн;
- ОСОБА_5 : 57500,00 грн;
- ОСОБА_6 : 57500,00 грн;
- ОСОБА_2 : 299000,00 грн;
- ОСОБА_1 : 80500,00 грн.
Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Ярмарок» є ОСОБА_2 з прямим вирішальним впливом та відсотковою часткою статутного капіталу або з відсотковим правом голосом, що становить 52%.
В матеріалах справи наявна копія протоколу №2/2024 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», з якої вбачається, що 23.02.2024 відбулися загальні збори учасників товариства, третім питанням порядку денного яких було збільшення статутного капіталу товариства на 600 тис. грн за рахунок додаткових вкладів учасників. По третьому питанню виступила ОСОБА_2 , яка повідомила учасників про те, що з метою залучення додаткових коштів у товариство, що необхідні для реалізації планів розвитку, зокрема, виготовлення проектної документації, тощо, необхідно збільшити статутний капітал товариства на 600 тис. грн. Строк для внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства - 6 місяців.
Щодо питання третього порядку денного за даними протоколу №2/2024 від 23.02.2024, «За» проголосувало 86% голосів, «Проти» - немає та «Утримались» - ОСОБА_7 .
Таким чином, загальним зборами відповідно до протоколу №2/2024 від 23.02.2024 вирішено:
3.1. збільшити статутний капітал товариства на 600 тис. грн за рахунок додаткового вкладу учасника - ОСОБА_2 в розмірі 600 тис. грн.
3.2. строк для внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства - 6 місяців. Додатковий вклад ОСОБА_2 може вноситися грошовими коштами на розрахунковий рахунок товариства частинами у строк не пізніше 22.08.2024 року.
3.3. запланований розмір статутного капіталу ТОВ «Ярмарок» після внесення додаткового вкладу ОСОБА_2 , становитиме 1175000,00 грн.
3.4. з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у відповідності до п. 6.5.2. статуту, ОСОБА_2 вносить додатковий вклад без дотримання пропорцій часток учасників у статутному капіталі. Після внесення додаткового вкладу загальні збори учасників затверджують новий розподіл часток учасників товариства.
3.5. зобов'язати директора товариства ОСОБА_8 скликати загальні збори учасників у строк до 22.09.2024 року включно для затвердження результатів внесення додаткового вкладу, збільшення статутного капіталу товариства та затвердження розміру часток учасників, з урахуванням фактично внесеного вкладу.
Протокол №2/2024 від 23.02.2024 підписано учасниками товариства, без підпису позивача, з приміткою про те, що учасники товариства не мають будь-яких претензій та зауважень щодо порядку скликання загальних зборів, порядку денного зборів, порядку проведення загальних зборів та результатів голосування; відповідно, рішення прийняті.
24.06.2022 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «Ярмарок».
Відповідно до протоколу №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022, що засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. та зареєстрований у реєстрі №№1505-1509 (надалі - протокол №2/2022 від 24.06.2022), на зборах були присутні учасники:
- ОСОБА_2 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 299000,00 грн, що становить 52% статутного капіталу;
- ОСОБА_9 , який володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 80500,00 грн, що становить 14% статутного капіталу;
- ОСОБА_10 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 57500,00 грн, що становить 10% статутного капіталу;
- ОСОБА_1 , який володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 80500,00 грн, що становить 14% статутного капіталу;
- ОСОБА_6 , яка володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 57500,00 грн, що становить 10% статутного капіталу.
А також, був запрошений директор ТОВ «Ярмарок» - ОСОБА_11 .
Вказане свідчить про те, що на загальних зборах ТОВ «Ярмарок» були присутніми учасники, які в сукупності володіють 100% часток в статутному капіталі товариства, а загальні збори учасників правомочні приймати рішення з питань порядку денного.
Протоколом №2/2022 від 24.06.2022 було визначено такий порядок денний:
1.Про обрання голови зборів.
2.Заслуховування звіту директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2021 рік.
3.Про затвердження статуту товариства у новій редакції.
4.Про надання згоди директору на укладення товариством значних правочинів.
Як вбачається з протоколу №2/2022 від 24.06.2022 по третьому питанню порядку денного ОСОБА_2 ознайомила присутніх із проектом нової редакції статуту товариства та запропонувала затвердити її. За інфорацією, наведеною у протоколі №2/2022 від 24.06.2022 року, «За» проголосували 5 учасників (100%), «Проти» - немає, «Утримались» - немає.
Отож, по визначеному протоколом №2/2022 від 24.06.2022 питанню третьому порядку денного, загальні збори товариства вирішили затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції. Уповноважений директор товариства звернувся до державного реєстратора для державної реєстрації статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції.
Водночас, протокол №2/2022 від 24.06.2022 містить посилання на те, що учасники товариства не мають будь-яких претензій та зауважень щодо порядку скликання загальних зборів, порядку денного зборів, порядку проведення загальних зборів учасників та результатів голосування. Відповідно, рішення прийняті; протокол №2/2022 від 24.06.2022 підписаний головою зборів ОСОБА_2 та учасниками товариства: ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. засвідчено справжність підписів у протоколі №2/2022 від 24.06.2022, що були проставлені учасниками товариства у присутності цього нотаріуса, а також встановлено осіб, що підписали означений протокол і перевірено їх дієздатність.
Отож, загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок», відповідно до протоколу №2/2022 від 24.06.2022, затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» у новій редакції (надалі - статут).
27.06.2022 о 16:39:24, 1004151070023003229, було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.
Відповідно до п. 1.1. статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» (надалі - товариство) створено на основі приватної власності учасників з метою ведення підприємницької діяльності. Товариство створене з метою надання послуг населенню, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його учасників та працівників (п. 2.1. статуту).
У відповідності до п. 3.3. статуту зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством, цим статутом (п. 3.4. статуту).
Згідно з п. 3.15. статуту товариство може виконувати всі інші дії у відповідності із статутними завданнями і статусом юридичної особи, які не заборонені законом.
Учасники товариства до п. 4.1. статуту, мають право:
- брати участь в управлінні товариства у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства;
- отримувати інформацію про господарську діяльність;
- брати участь у розподілі прибутку товариства;
- отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість;
- вийти у встановленому порядку з товариства.
Відповідно до п. 4.2. статуту, учасники товариства зобов'язані:
- дотримуватися статуту;
- виконувати рішення загальних зборів учасників товариства;
- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
- вносити свій вклад до статутного капіталу товариства у порядку та розмірах, визначених загальними зборами учасників;
- не діяти з метою отримання власної вигоди за рахунок товариства, в тому числі і отриманню прибутку, інших благ.
Згідно з п. 5.1. статуту, вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.
За умовами п. 5.2. статуту до виключної компетенції зборів учасників відносяться питання, передбачені, зокрема, підпунктами 2, 3, 4, 5, 9, 10: - внесення змін до статуту товариства; - зміна розміру статутного капіталу товариства; - затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; -перерозподіл часток між учасниками товариства в порядку передбаченому цим статутом; - створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; - прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника.
У відповідності до п. 5.3.2. та п. 5.3.9. статуту, річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
Загальні збори учасників можуть приймати рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. (п. 5.4.1. - 5.4.2. статуту).
Повідомлення, передбачене п. 5.3.2. надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (п. 5.4.3. статуту).
Відповідно до пунктів 5.4.5., 5.5.1. статуту пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників; у такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників
Рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, згідно з п. 5.5.4. статуту, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Повноваження представника за довіреністю щодо надання такої згоди мають бути спеціально обумовлені довіреністю.
Пунктом 5.6.1. статуту передбачено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням.
Відповідно до п. п. 5.6.2., 5.6.3. статуту рішення з питань, передбачених підпунктами 4, 9, 10 пункту 5.2. статуту, приймаються одностайно усіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктом 5.2. статуту приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, крім випадків, передбачених п. 5.6.2. цього статуту.
Пунктами 5.6.4., 5.6.5. статуту визначено, що учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально. Голос учасника товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом з ним.
У відповідності до п. 5.6.13. статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення.
Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (п. 6.4. статуту).
За умовами п. 6.5.1. статуту учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
Відповідно до п. 6.5.2. статуту при збільшенні статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів учасників до статутного капіталу, вносити додатковий вклад мають право лише ті учасники, що володіють не менше 20 відсотків статутного капіталу товариства, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів учасників. При цьому у відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю» вимога дотримання пропорцій часток учасників у статутному капіталі не підлягає застосуванню.
Згідно з п.п. 10.1., 10.2., 10.3. статуту зміни до cтатуту товариства вносяться за рішенням загальних зборів учасників товариства і підлягають державній реєстрації за правилами, встановленими чинним законодавством України. Рішення про внесення змін до cтатуту товариства приймаються більшістю голосів учасників товариства. Зміни до cтатуту товариства підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення змін або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення.
Нова редакція статуту товариства підписана особисто усіма учасниками ТОВ «Ярмарок», у тому числі й позивачем. Крім того, статут товариства у новій редакції від 24.06.2022 року засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. Приватним нотаріусом засвідчено справжність підписів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (позивача). Одночасно, приватним нотаріусом зроблено відмітку про те, що усі учасники товариства, які підписали статут товариства від 24.06.2022 року у новій редакції є дієздатними.
Нотаріально посвідчений статут товариства від 24.06.2022 року у новій редакції зареєстрований у реєстрі за номерами 1510-1514.
Позивач також долучив до матеріалів позовної заяви копію повідомлення про проведення чергових загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 26.06.2024 року.
На виконання вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасників товариства 26.06.2024 було повідомлено про те, що заплановані на 19.07.2024 загальні збори учасників товариства відбудуться 26.07.2024 року об 11 годині за адресою: м. Львів, вул. Широка, 65А, з таким порядком денним:
1.Про обрання голови зборів;
2.Про затвердження результатів внесення додаткового вкладу учасника до статутного капіталу товариства та збільшення статутного капіталу товариства;
3.Про перерозподіл часток учасників;
4.Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про особу, що має право представляти товариство без довіреності;
5.Про проведення реєстраційних дій.
Умовами п. 4.3. статуту передбачено право учасника товариства на звернення до суду із заявою про захист своїх законних прав та інтересів, які випливають з участі у товаристві.
Отож, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами до ТОВ «Ярмарок», у яких просить суд скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформлене протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції; визнати недійсним статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», яке оформлене протоколом №2/2022 від 24.06.2022 року; скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно ТОВ «Ярмарок», а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області».
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що згідно з реєстром учасників ТОВ «Ярмарок», присутніх на загальних зборах учасників 23.02.2024 року, що проходили за адресою: АДРЕСА_1 , позивач був присутній особисто, про що свідчить його підпис у відповідному реєстрі (а.с. 86, т. 1).
З долученої копії реєстру учасників ТОВ «Ярмарок», присутніх на загальних зборах учасників 26.07.2024 року, що проходили за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 був присутній разом із своїми представниками, що діють на підставі довіреності - ОСОБА_12 (за довіреністю від 25.07.2024 №2628) та ОСОБА_13 (за довіреністю від 28.07.2024 №2630). Разом з тим, відповідач вважав за доцільне зазначити, що за клопотанням позивача, рішення 26.07.2024 року про затвердження результатів внесення додаткового вкладу, збільшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток учасників, прийнято не було.
Водночас, відповідач долучив до матеріалів справи копію повідомлення про відкладення проведення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 22.08.2024 року, що направлялась директором товариства на адресу позивача. У зв'язку із зверненням ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ «Ярмарок» про визнання статуту товариства недійсним, директор товариства в повідомленні від 22.08.2024 зазначив, що вважає доцільним відкласти прийняття рішень загальними зборами учасників із питань затвердження результатів збільшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток учасників на строк до завершення судового розгляду справи. Згадане повідомлення про відкладення було надіслано позивачу цінним рекомендованим листом №7905202598674 від 22.08.2024 з описом вкладення у цінний лист, що підтверджується відповідними доказами, долученими до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке:
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Верховний Суд у постанові від 01.09.2023 у справі №909/1154/21 виснував, що при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також: з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється. Зокрема, учасник товариства може звернутися з такою позовною вимогою, посилаючись на порушення порядку скликання загальних зборів чи порядку ухвалення рішення загальних зборів, наприклад на неповідомлення чи невчасне повідомлення позивача про їх проведення, на прийняття загальними зборами рішення з питання, не передбаченого порядком денним, тощо. У подібних випадках може бути порушене корпоративне право учасника брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законом та статутом товариства (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Внаслідок такого порушення воля або волевиявлення товариства в особі його вищого органу могли бути спотворені через спотворення волі або волевиявлення учасника - особи, яка входить до складу такого органу, адже учасники, діючи разом як вищий орган товариства, формують волю і волевиявлення товариства. У цьому разі позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили (його анулювання зі зворотною силою в часі) внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про задоволення такої позовної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного протоколу №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», 24.06.2022 було прийнято рішення, зокрема, щодо питання третього порядку денного та затверджено статут ТОВ «Ярмарок» у новій редакції. На загальних зборах 24.06.2022 були присутні всі учасники товариства.
Корпоративні відносини за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Таким чином, протоколи (рішення) зборів учасників товариства не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними з підстав, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16).
Водночас, Верховний Суд у згаданій постанові зазначив, що суди при розгляді таких справ мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Як слідує з обставин цієї справи ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Ярмарок», відтак, рішення товариства можуть впливати на корпоративні права та обов'язки позивача, оскільки ОСОБА_1 є власником частки у статутному капіталі товариства розміром 14 % (80500,00 грн).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 28.08.2019 у справі №921/283/18, від 31.10.2019 у справі №910/14724/18, рішення загальних зборів учасників та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до усталеної судової практики (постанови Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 01.09.2023 у справі №909/1154/21) безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори учасників ТОВ «Ярмарок», на яких було прийнято рішення (оформлене протоколом № 2/2022 від 24.06.2022), проходили за участю всіх учасників юридичної особи відповідача, якими розглянуто всі питання, включені до порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» 24.06.2022 року. З аналізу порядку денного, відображеного у вказаному протоколі, слідує, що на загальних зборах 24.06.2022 рішення про зміну статутного капіталу ТОВ «Ярмарок» не приймалось; інші питання, які заздалегідь не були внесені до повідомленні та/або змінені під час проведення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», до порядку денного включені не були та не вирішувались.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним, є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №922/172/16).
Відповідно до п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.
Визнати недійсним статут юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (ч. 3 п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).
При цьому правомірність рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ «Ярмарок» має оцінюватися відносно до норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положень Статуту товариства, що йому не суперечать.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 45 постанови від 22.10.2019 року у справі №923/876/16, своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
Отож, для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з зазначених у позові підстав, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 вказала, що вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Відповідно до частин 1-3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства;
2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;
3) зміна розміру статутного капіталу товариства;
4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;
5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;
6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;
7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;
8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;
9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;
10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;
11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;
12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;
13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;
14) прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.
Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.
Частинами 1, 2, 3, 5 статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Здійснивши аналіз нової редакції статуту ТОВ «Ярмарок», судова колегія встановила, що пунктом 5.2 статуту передбачено перелік питань, які відносяться до виключеної компетенції зборів учасників. Водночас, пунктами 5.6.2 та 5.6.3 вказаного статуту регламентовано, що
- рішення з питань, передбачених підпунктами 4.9.10 пункту 5.2 статуту, приймаються одностайно усіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань (п. 5.6.2.);
- рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктом 5.2 статуту приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, крім випадків, передбачених п. 5.6.2 цього статуту.
З наведеного слідує, що рішення з питання, визначеного підпунктом 5 пункту 5.2. статуту (перерозподіл часток між учасниками товариства в порядку передбаченому цим статутом) за новою редакцією статуту від 24.06.2022 року згідно пункту 5.6.3. статуту може прийматися більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, крім випадків, визначених п. 5.6.2. статуту. Однак, підпункт 5 пункту 5.2. статуту (відповідно до вимог законодавства, чинного на час спірних правовідносин), який передбачає перерозподіл часток між учасниками товариства в порядку передбаченому цим статутом, мав бути віднесений до виключень, передбачених п. 5.6.2. статуту та відносить до рішень, що приймаються одностайно усіма учасниками товариства.
Таким чином, нова редакція статуту товариства від 24.06.2022 року суперечить імперативним нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та обмежує права позивача як учасника такого товариства щодо управляння ТОВ «Ярмарок». Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт підписання позивачем статуту у новій редакції від 24.06.2022 не спростовує того факту, що положення цієї редакції статуту ТОВ «Ярмарок» суперечать нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Зважаючи на те, що в ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що нова редакція статуту ТОВ «Ярмарок» (п. 5.6.2., 5.6.3.), що затверджена протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022, суперечить нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у редакції, чинній на момент прийняття такого, відтак позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» №2/2022 від 24.06.2022 року, з третього питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» щодо затвердження статуту ТОВ «Ярмарок» у новій редакції, й, відповідно нової редакції статуту товариства, правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Окрім вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства та нової редакції статуту, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною вимогою про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області».
Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця, у відповідності до п. 1-3 частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо, зокрема, визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Верховний Суд у пунктах 109-111 постанови від 08.02.2023 у справі №904/3783/21 зазначив, що практика Верховного Суду щодо скасування реєстраційних дій/записів, вчинених на підставі недійсного рішення загальних зборів товариства, є усталеною.
Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 02.08.2022 у справі №926/365/19, вимоги про визнання положень статуту товариства щодо складу учасників та скасування реєстраційної дії, призведуть до реального відновлення корпоративного права позивача та свідчить про ефективність обраного способу захисту в цій частині.
Водночас, встановивши наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, похідна позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи підлягає задоволенню, відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №922/2120/19.
Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб (п. 7.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17).
З огляду на вказані висновки Верховного Суду, враховуючи, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок», оформленого протоколом №2/2022 загальних зборів учасників ТОВ «Ярмарок» від 24.06.2022, яке визнано судом недійсним, відтак, скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.06.2022 16:39:24, 1004151070023003229, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна установчих документів., ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.» є ефективним способом судового захисту, у зв'язку з чим, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі також покликався на незастосування судом наслідків спливу строку позовної давності, однак судова колегія не вбачає порушень місцевим господарським судом норм матеріального права, з огляду на таке:
За змістом статей ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (12-143гс18)).
Отже, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, що відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 26.09.2019 у справі №924/1114/18, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15).
Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
З 01.07.2023 в Україні завершилась дія карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу. Це встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Водночас, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан на всій території України.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на вказане, позивачем строк позовної давності не пропущений, а у рішенні суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає порушення чи неправильного застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарок» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 у справі № 914/1852/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повну постанову складено 23.06.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік