Справа № 641/6018/24 Головуючий суддя І інстанції Зелінська І. В.
Провадження № 33/818/807/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
16 червня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Макогона Д.О. на постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 27.08.2024 року о 03-34 год. за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, 2В, керував транспортним засобом Mersedes-Benz E200, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога відмовився. Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.5ПДР України, кваліфіковані за ч.1ст.130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Макогоном Д.О. було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
Свої апеляційні вимоги апелянт обгрунтовав тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усіх обставин, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, захисник посилається на те, що матеріали справи не містять відомості щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також щодо його зупинки у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, апелянт вважає, що відомості відеозапису в частині підстави зупинки транспортного засобу суперечать іншим відомостям матеріалів справи в цій частині. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей щодо підтвердження стану алкогольного сп'яніння, що на думку захисника, обумовлює порушення працівниками поліції вимог щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, адвокат просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Крім того, захисник просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, не зміг подати апеляційну скаргу вчасно у зв'язку із дією на території України воєнного стану, що обумовило отримання ним копії повного тексту 03.02.2025, пропустивши незначний строк апеляційного оскарження.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, враховуючи незначний термін пропущеного строку апеляційного оскарження та дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Макогона Д.О.
В судове засідання для розгляду власної апеляційної скарги ані захисник, ані особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явились. Захисник Макогон Д.О. на адресу суду надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на бойовому завданні, пов'язаним із захистом України від збройної агресії російської федерації. Разом з тим, відповідно до доповідної секретаря судового засідання Гуржія І.В., захисником підтримано подане клопотання, а також повідомлено, що ОСОБА_1 відомо про місце, день та час судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Приписами ч. 5-6 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що всі учасники цієї конкретної справи обізнані про місце, день та час розгляду апеляційної скарги адвоката Макогона Д.О., який до початку апеляційного розгляду подав клопотання в якому просив розглядати подану апеляційну скаргу за відсутності сторони захисту.
За таких обставин з урахування поданого клопотання, а також доповідної секретаря судового засідання, суд апеляційної інстанції, дотримуючись принципу розумності строку розгляду апеляційної скарги вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомлених учасників справи. Апеляційний розгляд належить провадити в межах доводів поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга адвоката Макогона Д.О. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 104779 від 27.08.2024 року, в якому зазначено, факт керування ОСОБА_1 27.08.2024 року о 03-34 год. за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, 2В, керував транспортним засобом Mersedes-Benz E200, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога відмовився. Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.5ПДР України, кваліфіковані за ч.1ст.130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА № 104779 від 27.08.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «відмова», що свідчить про відмову водія від надання пояснень по суті правопорушення.
Відомостями довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області В. Бурикіної встановлено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 (а.с.3).
Згідно відомостей акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія (а.с. 5,6).
Відомостями направлення на огляд особи з метою виявлення стану сп'яніння встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я також не проводився у зв'язку із відмовою водія (а.с. 7).
З відомостей рапорту працівника поліції Д. Коєва вбачається, що 27.08.2024 за порушення комендантської години було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 в ході проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку. Від виконання цієї законної вимоги поліцейського ОСОБА_1 відмовився. Водію було роз'яснено його права. Від підписів у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданих до протоколу АБА №104779 встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 їхав по зустрічній смузі для руху під час дії комендантської години. Особу водія, було встановлено за посвідченням водія із застосунку «Дія». Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлені ознаки алкогольного сп'яніння. Від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, ігноруючи вимогу поліцейського щодо проведення огляду на стан сп'яніння, що стороннім спостерігачем об'єктивно сприймається, як відмова водія від проведення медичного огляду на стан сп'яніння. Водія було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об'єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу АБА №104779 та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними, оскільки спростовуються відомостями відеозапису.
Оглянутим відеозаписом встановлено, що ОСОБА_1 , особу якого працівники поліції встановили на місці зупинки, рухався в комендантську годину по зустрічній смузі дороги загального користування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині вочевидь є безпідставними.
З приводу доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу належить зазначити наступне.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Зокрема, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський може зупинити транспортний засіб якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Крім того, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Згідно з п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби зокрема і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
З відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години на дорозі загального користування, який обладнано перешкодами у вигляді бетонних блоків, які вочевидь обмежують проїзд транспортних засобів, що відповідає вимогам ст. ст. 31, 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також п. 10 Порядку № 1456 від 29.12.2021.
За таких обставин дії поліцейського належить вважати законними, а доводи апеляційної скарги в цій частині - безпідставними та суб'єктивними.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, які підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння належить вважати способом захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку із наступним.
Вимогами п. 2. 5 Правил дорожнього руху встановлено імперативний обов'язок водія пройти медичний огляд на стан сп'яніння за вимогою поліцейського на підставах визначених Законом.
Приписами ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність не тільки за керування в стані сп'яніння, а і за відмову від проведення огляду на стан сп'яніння, як окреме правопорушення.
З відомостей відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час дії комендантської години під час його руху зустрічною смугою дороги загального користування. Під час проведення процесуальних дій, поліцейським встановлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан сп'яніння водій відмовився, що і стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, суб'єктивними та розцінюються судом як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що відомості відеозапису в частині підстави зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 суперечать іншим відомості матеріалів справи є суб'єктивними з огляду на наступне.
З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв'язку з рухом зустрічною смугою під час дії комендантської години. Про підставу зупинки повідомлено водію.
Разом з тим, відомостями рапорту поліцейського встановлено, що причиною зупинки було порушення комендантської години водієм ОСОБА_1 , що вочевидь узгоджується з відомостями відеозапису.
Належить зазначити, що відсутність у рапорті поліцейського відомостей про рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зустрічною смугою, як підставу його зупинки не свідчить про безпідставність зупинки транспортного засобу водія, оскільки всі відомості матеріалів справи підлягають оцінці судом у їх сукупності.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Макогона Д.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши йому строк апеляційного оскарження постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Макогона Д.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков