Справа № 554/8410/23 Номер провадження 22-ц/814/1593/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
20 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року, ухвалене суддею Материнко М.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради на його користь грошові кошти у розмірі 155610,24 грн., з яких 100036,64 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та судові витрати у розмірі 5 573,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2023 близько 00:01 год. біля будинку 4 по вул. Леваневського міста Полтави сталося падіння гілки дерева на припаркований автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак « НОМЕР_1 », білого кольору 2016 р.в., який належить позивачу на праві власності.
На місце події, позивачем було викликано працівників поліції. Екіпаж поліції, у складі: поліцейського взводу 2 роти 1 БУПП в Полтавській області ДПП України капрала поліції Гупалової Наталії Олександрівни та поліцейського взводу 1 роти 1 БУПП в Полтавській області ДПП України молодшого лейтенанту поліції Собяніна Данили Олексійовича, які прибули на виклик, зафіксували обставини події та зібрали відповідні матеріали, а саме: склали протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та отримали пояснення очевидців гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Також, дану подію було зафіксовано на мобільний телефон, у вигляді фото та відео запису.
Матеріали за даним фактом 22.04.2023 зареєстровано в ЄО Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за № 7935. Разом з цим, вказані відомості до ЄРДР не вносились, було прийнято рішення про списання матеріалу до справи, у зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.
Внаслідок вищевказаної події транспортний засіб, який належить позивачу, зазнав механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальної шкоди.
Згідно звіту Республіканського науково-дослідного центру судових експертиз № 230426-002 про оцінку транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу складає 100036,64 грн.
Крім того, йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому, що належний йому автомобіль був єдиним засобом пересування його родини. У зв'язку з його пошкодженням позивач був вимушений витрачати значний час для пошуку автозапчастин для ремонту автомобіля, безпечного місця його стоянки, оскільки хвилювався за його цілісність, зокрема збереження від вандалів та розкрадання. Вищевказані події викликали у нього душевні переживання, внаслідок ушкодження належного йому автомобіля та порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість його використання, чим завдано йому моральної шкоди, яку він оцінює у 50000 грн.
28.04.2023 адвокатом Ігнатенко О.О., в інтересах позивача, з метою встановлення балансоутримувача прибудинкової території (зелених насаджень) за адресою: місто Полтава, вулиця Леваневського, 4, були надіслані відповідні адвокатські запити до Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради та Комунального підприємства «Полтавська Міська Шляхово-Експлуатаційна Дільниця» Полтавської міської ради, однак, належної відповіді отримано не було (надходили без інформативні відписки, зі змісту яких неможливо було встановити хто є балансоутримувачем). Також, відповіді від Полтавської міської ради не надійшло, замість цього було отримано два листа від Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на адвокатські запити № 2804/1 та № 2804/4.
Крім того, 28.04.2023 було надіслано адвокатський запит № 2804/6 до Полтавського обласного центру з гідрометеорології з проханням надати довідку про погодні умови з врахуванням чинників, що впливають на дорожню обстановку у місті Полтава в період з 23:00 год. 21 квітня 2023 року по 01:00 год. 22 квітня 2023 року, з зазначенням, в тому числі, інформації чи були в той період часу в даному місті сильні пориви вітру чи урагану.
16.05.2023 була отримана відповідь про те, що за даними метеорологічних спостережень на метеостанції Полтава, Полтавського району Полтавської області дані якої характерні для міста Полтава, Полтавської області в період з 23:00 год. 21 квітня 2023 року по 01:00 год. 22 квітня 2023 року відмічались такі погодні умови: часом слабкий дощ. Вітер північної чверті, 3м/с пориви до 6м/с, температура повітря 7-80 тепла. Небезпечних метеорологічних явищ не відмічалось.
На підставі вищевикладеного, відповідачами за відшкодування шкоди позивач визначив Полтавську міську раду, Комунальне підприємство «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунальне підприємство «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради у зв'язку із тим, що саме на ці органи покладено обов'язок забезпечення належного та безпечного функціонування та експлуатації зелених насаджень м. Полтави.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 155610, 24 грн., що складається з матеріальних збитків у розмірі 100036,64 грн., судових витрат у розмірі 4500,00 грн., моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5573,60 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради про відшкодування шкоди відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Полтавська міська рада, яка не визначила балансоутримувача зелених насаджень за цією адресою, на яку покладено обов'язок забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, має нести обов'язок з відшкодування майнової шкоди внаслідок падіння гілки дерева на автомобіль позивача, а також моральної шкоди.
Позивач обґрунтував належним чином заподіяння йому моральної шкоди, зокрема у зв'язку з значним пошкодженням автомобіля, та послідуючим його коштовним ремонтом, проявилося порушення його нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, користуватись цим майном, залишення сім'ї без транспортного засобу під час повномаштабного вторгнення рф, що саме і спричинило моральні страждання і проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними бездіяльністю відповідача. Враховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд визнав достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржила Полтавська міська рада, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Полтавська міська рада не є балансоутримувачем зелених насаджень, що пошкодили автомобіль позивача.
Місцевим судом не враховано, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 закріплена за Полтавським державним технічним університетом ім. Юрія Кондратюка в постійне користування для розміщення та експлуатації житлового будинку на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.06.2000 № 190 «Про закріплення земельних ділянок». Таким чином, догляд за розташованими на вказаній земельній ділянці зелених насаджень має здійснювати вищевказаний університет, тому саме він є належним відповідачем у справі.
Окрім того, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 07.09.2007 зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Леваневського, 4, що здійснює його обслуговування.
Полтавською міською радою було подано клопотання до суду першої інстанції про залучення Національного університету «Полтавська Політехніка імені Юрія Кондратюка» та ОСББ «Леваневського,4» до участі у справі в якості третіх осіб, проте суд відмовив в задоволенні даних клопотань.
Також, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Розмір стягнутої з Полтавської міської ради моральної шкоди у сумі 50000 грн., що становить половину вартості матеріальних збитків, не відповідає принципам справедливості та співмірності.
Окрім того, судом під час розподілу судових витрат було двічі стягнуто з Полтавської міської ради витрати за оцінку вартості матеріального збитку.
Оскільки за подачу даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., тому за перегляд вказаного рішення в суді апеляційної інстанції підлягав стягненню судовий збір у сумі 1610,40 грн. Проте, судовим рішенням стягнуто з апелянта судовий збір в сумі 5573,60 грн., тому саме дана сума була врахована відповідачем при визначенні розміру судового збору, що підлягав сплаті до Полтавського апеляційного суду, а саме 8360,40 грн. Оскільки, судом першої інстанції було безпідставно враховано до розміру судового збору суму витрат на проведення експертизи, Полтавською міською радою було надмірно сплачено за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 6750 грн., який прохає повернути.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Ігнатенко О.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2025 року залучено до участі у справі № 554/8410/23 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леваневського, 4» та Національний університет «Полтавська Політехніка імені Юрія Кондратюка».
Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» адвоката Щербакова Є.А. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Представники КП «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради, КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леваневського, 4» в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак « НОМЕР_1 », білого кольору, 2016 р.в., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1, а.с. 92).
22 квітня 2023 року на належний позивачу автомобіль, який був припаркований біля будинку 4 по вул. Леваневського міста Полтави сталося падіння гілки дерева, внаслідок чого автомобілю завдано значних пошкоджень.
За фактом падіння гілки з дерева, на місце події, позивачем було викликано працівників поліції та працівників МНС.
Відповідно до інформації з Полтавського обласного центру з гідрометеорології від 16 травня 2023 року щодо погодних умов, що впливають на дорожню обстановку у місті Полтава в період з 23:00 год. 21 квітня 2023 року по 01:00 год. 22 квітня 2023 року, зазначено, що небезпечних метеорологічних явищ не відмічалось (т. 1, а.с. 48).
24.04.2023 року на замовлення позивача відносно вартості матеріальних збитків було подано заяву до Республіканського НДЦ судових експертиз з проханням провести транспортно-товарознавчу експертизу вищевказаного транспортного засобу.
Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 26.04.2023 автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав пошкодження, а саме: скла дверей багажника; панелі дверей багажника; заднього правого ліхтаря; склопідйомника; даху; лакофарбового покриття дверей задка; заднього бамперу; облицювання дверей задка над склом (обрив кріплень); облицювання дверей задка внутрішнього правого та лівого (обрив кріплень); емблеми на задніх дверях (т. 1, а.с. 73-74).
Відповідно звіту експерта № 230426-002 про оцінку транспортного засобу від 10.05.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 100036,64 грн. (т. 1, а.с. 49-70).
З метою визначення балансоутримувача зелених насаджень, за адресою: місто Полтава, вулиця Леваневського, 4, адвокатом позивача неодноразово були надіслані відповідні адвокатські запити до Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради та Комунального підприємства «Полтавська Міська Шляхово-Експлуатаційна Дільниц» Полтавської міської ради (т. 1, а.с. 13-43).
Однак, з наданих відповідей неможливо встановити хто є балансоутримувачем зелених насаджень за вказаною адресою. В той же час, відповіді від Полтавської міської ради не надійшло.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина друга статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша та друга статті 22 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), зазначено, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.
Задовольняючи позовні вимоги та покладаючи на Полтавську міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки Полтавською міською радою не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів перебування на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації дерева, внаслідок падіння якого позивачу було завдано матеріальних збитків, враховуючи розташування дерева на земельній ділянці комунальної форми власності, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що у даній справі належним відповідачем є Полтавська міська рада, яка має відшкодувати позивачу завдано майнову шкоду за пошкодження автомобіля у сумі 100036,64 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що Полтавська міська рада не є балансоутримувачем зелених насаджень по АДРЕСА_1 , оскільки дана земельна ділянка була закріплена за Полтавським державним технічним університетом ім. Юрія Кондратюка в постійне користування для розміщення та експлуатації житлового будинку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано доказів передачі зелених насаджень, які розташовані на вказаній земельній ділянці на баланс даного навчального закладу.
З аналогічних підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обов'язку ОСББ «Леваневського,4» щодо утримання зелених насаджень на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом позивач окрім відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, просив також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Задовольняючи в повному обсязі дану позовну вимогу, суд першої інстанції з огляду на факт порушення нормальних життєвих зав'язків позивача через неможливість продовження активного громадського життя та користування належним йому майном, враховуючи залишення сім'ї без транспортного засобу під час повномаштабного вторгнення рф, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках позивача, зусиллях, які необхідні для відновлення попереднього стану визнав достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, проте не погоджується з її розміром з огляду на наступне.
За змістом частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. п. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, закріплені в ч. 1 ст. 1167 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 202/10602/22 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., позивач зазначав, що йому була завдана не лише матеріальна шкода, але й моральна шкода, оскільки в результаті падіння дерева на його автомобіль було пошкоджено не тільки його майно, а й заподіяні душевні страждання, адже він був вимушений витрачати час та кошти на відновлення свого порушеного права, що створювало зайві незручності, проте доказів на підтвердження даних обставин матеріали справи не містять.
Враховуючи характер правопорушення та його наслідки, обсяг страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на корись позивача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ч. 4 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню в відповідача на користь позивача з 50000 грн. до 10000 грн.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
В апеляційній скарзі Полтавська міська рада посилалась на те, що під час розподілу судових витрат за результатами розгляду справи місцевим судом було здійснено подвійне стягнення з відповідача витрат понесених позивачем за проведення оцінки вартості матеріального збитку, в результаті чого Полтавською міською радою було надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесених позивачем судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги у відповідній частині з наступних підстав.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Згідно рахунку № РФ230425-002 від 25.04.2023 позивачем було сплачено за проведення оцінки транспортного засобу для визначення матеріального збитку грошові кошти у сумі 4500 грн. (т. 1, а.с. 81).
Таким чином, загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 становить 5573,60 грн., який складається з судового збору у сумі 1073,60 грн. та витрат пов'язаних з проведенням оцінки транспортного засобу у сумі 4500 грн.
З резолютивної частини рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року вбачається, що місцевим судом було здійснене подвійне стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення оцінки майна, що є підставою для здійснення перерозподілу судових витрат.
Полтавською міською радою, з огляду на визначений судовим рішенням розмір судового збору, при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачений Законом України «Про судовий збір» (підлягав сплаті в сумі 1610,40 грн. (1073,60 грн. ? 150 %), а фактично сплачено 8360,40 грн.).
Таким чином, надмірно сплачений Полтавською міською радою судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6750 грн. підлягає поверненню.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч.ч. 1, 4, ст. 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 50000 грн. до 10000 грн.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 573,60 грн.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2024 року залишити без змін.
Повернути Полтавській міській раді надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6750 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук