Справа № 161/6964/25 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.
Провадження № 22-ц/802/666/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
17 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представників позивача - Богачука Я. О., ОСОБА_1 ,
представника відповідача Карпюк К. В. (в режимі відеконференції) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного малого підприємства «Євро-В» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2025 року
У квітні 2024 року Приватне мале підприємство (далі - ПМП) «Євро-В» звернулося до суду із зазначеним позовом та у своїх вимогах просило визнати недійсним договір дарування від 15 березня 2024 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н. В., зареєстрований в реєстрі за №675.
Одночасно з позовною заявою ПМП «Євро-В» подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 313,1 кв. м, житловою площею 146,8 кв. м, реєстраційний номер майна 33700335, та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4882, місце розташування - с. Струмівка, Луцький район, Волинська область.
Заяву мотивувало тим, що оспорюваний договір дарування від 15 березня 2024 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 675, є фраудаторним, оскільки укладений у період коли ОСОБА_5 було достеменно відомо про існування у нього грошових зобов'язань перед ПМП «Євро-В» у розмірі 489 730 грн, а також про наявність заявлених до нього вимог ПМП «Євро-В» про повернення безпідставно набутих коштів.
Чинність цих грошових зобов'язань ОСОБА_3 перед ПМП «Євро-В» підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.
З банківського рахунку ПМП «Євро-В» було безпідставно перераховано фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_3 489 730 грн.
ПМП «Євро-В» неодноразово вживало заходів щодо повернення цих коштів, як безпідставно набутих ОСОБА_3 . Зокрема, підприємство 05 березня 2024 року заявляло письмову вимогу ФОП ОСОБА_3 про повернення коштів, подало відповідний позов до суду, зверталося до правоохоронних органів.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 903/420/24 за позовом ПМП «Євро-В з ФОП ОСОБА_3 на користь ПМП «Євро-В» стягнуто 489 730 грн безпідставно набутих коштів, 7 345 грн 95 коп. судового збору за подання позовної заяви та 11 018 грн 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Зазначало, що вказане рішення суду не виконане навіть частково. Це сталося тому, що ОСОБА_3 позбувся прав на нерухоме майно, за рахунок якого можна було б виконати рішення суду. Так, через кілька днів після отримання ОСОБА_3 вимоги ПМП «Євро-В» від 05 березня 2024 року про необхідність повернення коштів, 15 березня 2024 року відповідачі уклали договір дарування, згідно з яким яким ОСОБА_3 подарував своїй дружині ОСОБА_4 по 1/2 частці належних йому житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки.
Зважаючи на наведене, ПМП «Євро-В» звернулося до суду із позовом про визнання цього договору недійсним, як фраудатного. На даний час є всі підстави для забезпечення цього позову, оскільки ОСОБА_3 , з метою унеможливити стягнення з нього коштів, уклав фраудаторний договір, що свідчить про намір відповідачів ухилятися від виконання рішення суду. Тому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2025 року заяву ПМП «Євро-В» задоволено.
Вжито захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 313,1 кв. м, житловою площею 146,8 кв. м, реєстраційний номер майна 33700335, та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4882, місце розташування - с. Струмівка, Луцький район, Волинська область.
Ухвалу суду допущено до негайного виконання.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати як незаконну і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПМП «Євро-В» про забезпечення позову у цій справі відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову є помилковими та зроблені з порушенням норм процесуального права. Суд дійшов передчасного висновку про вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину належних їй житлового будинку та земельної ділянки, оскільки на момент укладення оспорюваного позивачем ПМП «Євро-В» договору дарування від 15 березня 2024 року був відсутній будь-який спір про стягнення з ОСОБА_3 безпідставно набутих коштів. Суд не врахував, що позивач належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду. У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову. В заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може бути не виконане відповідачами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ПМП «Євро-В» Богачук Я. О., вважаючи, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із позовними вимогами, які заявлені позивачем, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Вказував, що оспорюваний договір дарування від 15 березня 2024 року є фраудаторним, оскільки укладений в період, коли ОСОБА_3 було відомо про існування у нього грошових зобов'язань перед ПМП «Євро-В» у розмірі 489 730 грн, які підтверджені судовим рішенням, що свідчить про зловмисний намір відповідачів ухилятися від виконання рішення суду.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі існує спір щодо визнання недійсним договору дарування від 15 березня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 675. Позивач ПМП «Євро-В» у заявлених позовних вимогах зазначало, що зазначений договір є фраудаторним, оскільки укладений у період коли ОСОБА_5 було достеменно відомо про існування у нього грошових зобов'язань перед ПМП «Євро-В» у розмірі 489 730 грн, а також про наявність заявлених до нього вимог ПМП «Євро-В» про повернення безпідставно набутих коштів. Наявність у ОСОБА_7 грошових зобов'язань перед ПМП «Євро-В» підтверджується постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року, якою у справі №903/420/24 за позовом ПМП «Євро-В» з ФОП ОСОБА_3 на користь ПМП «Євро-В» стягнуто 489 730 грн безпідставно набутих коштів та понесені по справі судові витрати.
З доданої до позовної заяви копії договору дарування від 15 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 безоплатно відчужив на користь своєї дружини - відповідача ОСОБА_4 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 313,1 кв. м, житловою площею 146,8 кв. м, реєстраційний номер майна 33700335, та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4882, місце розташування - с. Струмівка, Луцький район, Волинська область.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у цій справі.
В заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач ПМП «Євро-В» вказало на ймовірну загрозу того, що нерухоме майно, що є предметом заявленого позову, може бути відчужене у майбутньому на користь третіх осіб, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Врахувавши доводи поданої позивачем заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки предметом пред'явленого ПМП «Євро-В» позову є визнання недійсним, укладеного 15 березня 2024 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договору дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 313,1 кв. м, житловою площею 146,8 кв. м, реєстраційний номер майна 33700335, та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4882, місце розташування - с. Струмівка, Луцький район, Волинська область, тому невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову, оскільки ОСОБА_4 може відчужити спірне майно третім особам до вирішення справи по суті.
Разом з тим, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Отже, вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спір стосується оспорюваного договору дарування нерухомого майна, який є предметом позову. Невжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту зазначеного нерухомого майна може істотно ускладнити ефективний захист прав ПМП «Євро-В» у випадку задоволення його позову.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви про забезпечення позову ПМП «Євро-В» відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про те, що оскаржувана ухвала суду про забезпечення позову є незаконною, постановлена судом з порушенням норм процесуального права, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, наведених у мотивувальній частині судового рішення, є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно за оспорюваним правочином (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У розглядуваному випадку позивач заявив вимоги немайнового характеру, предметом якого є визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, а тому накладення арешту на нього не завдасть шкоди та збитків ОСОБА_4 , та не позбавить її конституційних прав на володіння та користування нерухомим майном, оскільки такі заходи спрямовані виключно на заборону відчуження нерухомого майна третім особам, мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову у позові.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: