н.п.2/599/312/2025
Справа № 599/731/25
"24" червня 2025 р.
Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого суду судді Іваницького О.Р.
при секретарі Сеньківській З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
Позивач посилається на те, що 01 липня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «CITROEN-DS4» ОСОБА_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який внаслідок порушення правил дорожнього руху України здійснив зіткнення із автомобілем марки HYUNDAI-SANTA FE» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля HYUNDAI, її малолітня дочка ОСОБА_2 , 2009 року народження, отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока, що поширюється на виличну ділянку, садно ділянки лівого променево-запястно суглоба, синець правої гомілки із ділянкою гіперпігментації шкіри (сліди загоєння) на його тлі.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року ОСОБА_3 визнано виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В результаті ДТП ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка полягає душевних переживаннях, фізичному болі, моральних стражданнях, що настали у зв'язку з цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності лікування, емоційної напруги, тривоги, стресу, страху їздити у машині. Дитина була позбавлена фізичної можливості продовжити активне життя, підтримувати зв'язки та потребувала допомоги, тому вважає визначену ним суму моральної шкоди у розмірі 100000 грн. такою, що відповідає розміру завданого морального немайнового збитку малолітній потерпілій.
ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала що подала відповідну заяву.
Відповідач згідно поданого відзиву вважає вимоги необгрунтованими та такими, що спрямовані на безпідставне збагачення.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з вимогами статей. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.
Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Поняття джерела підвищеної небезпеки визначено у статті 1187 ЦК України, відповідно до якої під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.
Таким чином, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Судом встановлено, що 01 липня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «CITROEN-DS4» ОСОБА_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який внаслідок порушення правил дорожнього руху України здійснив зіткнення із автомобілем марки HYUNDAI-SANTA FE» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля HYUNDAI, її малолітня дочка ОСОБА_2 , 2009 року народження, отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока, що поширюється на виличну ділянку, садно ділянки лівого променево-запястно суглоба, синець правої гомілки із ділянкою гіперпігментації шкіри (сліди загоєння) на його тлі.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року ОСОБА_3 визнано виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 було вчинено ДТП в результаті чого малолітня ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.
При визначенні розміру завданої малолітній потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди, суд, із врахуванням характеру, обсягу та тривалості фізичного болю та страждань, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тривалості лікування малолітньої потерпілої, глибини та тривалості душевних страждань потерпілої, яких потерпіла зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, які також призвели і до емоційного стресу, вимушеної втрати потерпілою звичайного способу життя, внаслідок чого вона змушена докладати значних додаткових зусиль для його організації та відновлення свого душевного стану, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану з урахуванням вимушених змін у її житті, і завданих у зв'язку із цим моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконання про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в розмірі 50 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п/п 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь держави належить стягнути 1211,20 грн. судового збору за розгляд справи.
Керуючись ст. ст12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст..23, 1166, 1167, 1187 ЦК України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 50 000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 30 днів.
Суддя Зборівського
районного суду О.Іваницький