Справа № 303/2063/24
2/303/330/24
24 червня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
за участю: представника позивача Шаповалов А.Р.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивований тим, що 23.11.2023 року о 10 год. 29 хв. в м. Мукачево по вул. Митрополита Володимира біля, буд. 1 «Л» сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки BMW 520, державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу та безпечної швидкості руху, був неуважним і не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд (зіткнення) на припаркований транспортний засіб марки FORD EDGE, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить - ОСОБА_2 . В результаті даної ДТП, яку скоїв відповідач, вказаний автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2023 року по справі № 303/11610/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності згідно закону.
Так, згідно звіту № 14.24 про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТ3) від 26.02.2024 року вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 876 547,01 грн., а величина розміру матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ складає 571 282,65 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0,39).
Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вказаної ДТП не була застрахована належним чином як того вимагає закон, оскільки належний йому транспортний засіб, на якому він скоїв ДТП, не був забезпечений жодним страховим полісом ОСЦГВ.
В свою чергу, зазначений транспортний засіб позивача на момент ДТП був забезпечений страховим полісом ОСЦІВ за №ЕР.213185998 в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», а також додатково застрахований згідно з договором (офертою) добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) за №AM.11441220 від 07.02.2023 року, укладеного з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
З метою відшкодування матеріальних збитків Позивач звертався до свого страховика -ПрАТ СК «ПЗУ Україна», внаслідок чого було визначено суму страхового відшкодування як при повній загибелі застрахованого ТЗ, у відповідності до умов укладеного договору (оферти) добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) за № AM.11441220 від 07.02.2023 року, яка була розрахована наступним чином: 809 170,09 грн. (страхова сума) - 64 290,23 грн. (сума знецінення) - 415 000,00 грн. (вартість залишків) - 80 917,01 (франшиза 10 % від страхової суми) = 248 962,85 грн. (сума страхового відшкодування).
Отже, за результатами цього, з урахуванням особливого порядку обчислення розміру збитків згідно умов вказаного договору (КАСКО) та на підставі страхового акту № 34888/1 і розпорядження № 34888/1/1, що додаються, на користь Позивача було здійснено страхове відшкодування в межах страхової суми (ліміту) з боку такого страховика у розмірі 248 962.85 гривень та, як наслідок, лише частково відшкодовано шкоду, завдану Позивачу внаслідок ДТП.
Додатково, у зв?язку з недостатністю вказаної суми страхової виплати для покриття збитку, а також через відсутність у Відповідача страхового полісу ОСЦГВ, задля дотримання інституту страхування цивільно-правової відповідальності та процедури і порядку реалізації права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП, Позивач звертався до МТСБУ (Моторне транспортне страхове бюро України) з метою повного відшкодування шкоди та отримання регламентної виплати (відшкодування шкоди) з фонду захисту потерпілих, за результатами чого МТСБУ було прийнято рішення про виплату Позивачу відшкодування шкоди у розмірі 160 000,00 гривень (документи на підтвердження додаються) та безпосередньо здійснено таку виплату, але й цього не вистачило для повного покриття і відшкодування всього розміру завданої шкоди.
Тобто, загальна сума страхового відшкодування, яка була виплачена Позивачу, все одно не покриває усього розміру завданої шкоди, а саме: 876 547,01 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 248 962,85 грн. (страхова виплата ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») - 160 000,00 грн. (страхова виплата МТСБУ) = 467 584.16 гривень (різниця між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування), а також інших понесених витрат, які мають бути включені до загального (фактичного) розміру шкоди, зокрема: 3 600,00 грн. (витрати на стоянку (зберігання) і технічний огляд ТЗ (дефектовку/СТО) та 4 000,00 грн. (витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку).
Підсумовуючи наведене, до залишку розміру матеріальної шкоди, що завдана Позивачу та пов?язана з подією ДТП і пошкодженням його ТЗ, відноситься таке: різниця між фактичним розміром шкоди та страховими виплатами (страховим відшкодуванням) в сумі 467 584,16 грн., витрати на стоянку (зберігання) і технічний огляд ТЗ (дефектовку/СТО) в сумі 3 600,00 грн. та витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку в сумі 4 000,00 грн., що загалом становить 475 184,16 гривень.
Крім того, Позивачу було завдано моральної шкоди, яка оцінюється у 50 000,00 гривень.
Відтак, в даному випадку з Відповідача як винної особи, яка заподіяла шкоду, на користь Позивача як потерпілої особи, яка зазнала шкоди, підлягає до стягнення загальний розмір відшкодування шкоди, який залишається непогашеним, що становить 525 184,16 гривень.
Ухвалою судді від 06.03.2024 року постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2024 року, у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
26.05.2025 до суду надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи №2255-Е від 29.04.2025 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2025, у справі поновлено провадження.
Ухвалою суду від 12.06.2025 року задоволено клопотання представника позивача про виклик в судове засідання судового експерта Білого О.О..
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, представник позивача Шаповалов А.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити. Також просив врахувати заяву щодо уточнення правової позиції.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні просив взяти до уваги висновок експерта.
Судовий експерт Білий О.О. в судовому засіданні надав пояснень щодо висновку №2255-Е експертного транспортно - товарознавчого дослідження від 29.04.2025 року. Пояснив, що вартість матеріального збитку врахована з ПДВ, залишкова вартість автомобіля після ДТП становить 212283,07 грн..
Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи та матеріали справи, суд приходить до висновку.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля " FORD " д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.27-28).
23.11.2023 року о 10 год. 29 хв. в м. Мукачево по вул. Митрополита Володимира біля, буд. 1 «Л» сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки BMW 520, державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу та безпечної швидкості руху, був неуважним і не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд (зіткнення) на припаркований транспортний засіб марки FORD EDGE, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить - ОСОБА_2 . В результаті ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно із постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/11610/23 від 14.12.2023 року відповідач визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 ч.5 та ст. 124 КУпАП, постанова набула законної сили 25.12.2023 року (а.с. 86-87).
Відповідно до звіту №14.24 про оцінку розміру матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 FORD EDGE реєстраційний номер АО4859CE, внаслідок ДТП становить 571 282,65 грн. (п'ятсот сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят дві гривні 65 копійок без врахування ПДВ 20%). (а.с.41-85).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.213185998 та додатково застрахований згідно з договором (офертою) добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) за №AM.11441220 від 07.02.2023 року (а.с.29-30).
07.02.2023 року позивачу було здійснено виплату ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в розмірі 248 962,85 гривень, що підтверджується страховим актом № 34888/1 і розпорядженням № 34888/1/1 (а.с.31-32).
Додатково МТСБУ було прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 відшкодування шкоди у розмірі 160 000,00 гривень (а.с.33).
Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вказаної ДТП не була застрахована, що підтверджується витягом перевірки чинності полісу внутрішнього страхування (а.с.97).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.
В силу статті 5 зазначеного вище Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положенням пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог пункту 36.4. статті 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Тому при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов'язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, у зв'язку із чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи № 3-50гс15, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справи № 910/1272/18, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 910/12722/18).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Натомість, згідно ч. 1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У постанові Верховного суду від 06.07.2018 р. у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, суд зазначив що: ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2024 року про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз складено Висновок експерта № 2255-Е від 29.04.2025 року року. Відповідно до даного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «FORD EDGE 2.0 GTDi 2WD», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в цінах на дату 23.11.2023 року, складає 784599,00 грн.
Вирішуючи питання про надання переваги одному доказу перед іншим, суд звертає увагу на те, що висновок судової експертизи має перевагу порівняно з наявними у справі іншими доказами, у тому числі й звітами спеціалістів-оцінювачів, з огляду на те, що судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складено безпосередньо для подання до суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Оскільки коефіцієнт зносу авто не виплачується відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страховим полісом, відшкодування розміру коефіцієнта зносу замінених складових покладається на винну особу.
З аналізу норм статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слідує, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання підтверджуючих документів про понесення таких витрат. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем були понесені витрати зі сплати ПДВ, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу вартості ремонту автомобіля саме з урахуванням сум податку на додану вартість.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 12.07.2023р. у справі № 591/1861/22.
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати, у таких випадках з'ясовується наявність фактичне здійснення ремонту автомобіля та чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
Позивач під час розгляду справи не заявив клопотання про стягнення суми податку на додану вартість, оскільки такі витрати не передбачалися, понесені не були, а тому включення такої суми ПДВ при розрахунку розміру матеріального збитку (ремонту авто) в експертизі є безпідставним.
На підставі викладеного суд приходить висновку про те, що вартість відновлювального ремонту підлягає зменшенню на суму ПДВ (20%), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє.
Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «FORD EDGE 2.0 GTDi 2WD», реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно висновку експерта № 2255-Е складає 784599,00 грн. та така сума включає ПДВ, що підтверджується судовим експертом у судовому засіданні.
Таким чином розмір страхового відшкодування складає 784599,00 грн. (вартість ТЗ до ДТП) - 212283,07 грн. (вартість залишків ТЗ після ДПТ) = 572 315,93 грн.
Таким чином розмір страхового відшкодування, за виключенням суми ПДВ в розмірі 114463,18 грн. та із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складатиме 457852,74 грн.
Оскільки, позивачу було здійснено страхові виплати: ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у розмірі 248 962,85 грн. та МТСБУ у розмірі 160 000,00, тому сума недоплаченого страхового відшкодування складає: 457852,74 - 248 962,85 - 160 000,00 = 48889,89 грн.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок проте, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої незважаючи на те, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Виходячи з викладених обставин, позов в частині стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає частковому задоволенню у сумі 48 889,89 грн..
З урахуванням вищевказаного, з огляду на розмір виплаченого страховою компанією страхового відшкодування та недоплаченого страхового відшкодування, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача про стягнення майнової шкоди та приходить до висновку, що така вимога підлягає задоволенню частково в розмірі 48 889,89 грн.
Суд також враховує понесені позивачем витрати на сплату послуг з оцінки транспортного засобу у розмірі 4 000,00 грн. та витрати на стоянку/СТО у розмірі 3 600,00 грн., а тому такі підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне.
За п. 9 ч.2ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку із істотним пошкодженням транспортного засобу, порушенням звичного способу життя через пошкодження автомобіля як засобу пересування, тому враховуючи характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що розмір компенсації в грошовому еквіваленті відповідає сумі в 20 000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України, передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Шаповалов А.Р. надано договір про надання правової допомоги від 26.12.2023 року, Додаткову угоду до нього та акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.03.2024.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Враховуючи складність і обсяг справи та виконаної адвокатом роботи, процесуальні дії, які вчинялись під час розгляду даної справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про їх задоволення у розмірі 15 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 48 889,89 грн., моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а також 4 000, 00 грн. - витрати з оцінки, 3 600,00 грн. витрати на стоянку/СТО, а в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 914,89 грн.
Крім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 914,89 грн. (91489,89*5251,84/525184,16), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 386, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень компенсації моральної шкоди та матеріальної шкоди в сумі 48 889,89 (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 89 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 914,89 (дев'ятсот чотирнадцять гривень 89 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7 600,00 (сім тисяч шістсот гривень 00 копійок) гривень, що складається з витрат за проведення Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №14.24 від 26.02.2024 року у розмірі 4 000,00 грн. та витрат на технічних огляд ТЗ (дефектовку/СТО) у розмірі 3 600,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Представник позивача: Шаповалов Антон Романович ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ).
Представник відповідача: Рега Євгеній Євгенійович ( АДРЕСА_4 ).
Головуюча Л.В.Курах