Справа № 509/2794/25
24 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення
До Овідіопольського районного суду Одеської області звернулась представник позивача Матвєєвої Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтувала тим, що 22 травня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті чого було винесено постанову №648 від 22 травня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП на накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
Громадянин ОСОБА_1 , 22.05.2025 року о 10 годині 50 - хвилин, був доставлений працівниками НП до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При перевірці документів вказаного громадянина було встановлено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з цим ОСОБА_1 , не з'явився по повістці 17.01.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_6 , та не надав оновлені військово - облікові да чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військо службу» п. 8 та 10 ч.1 додатку N 2 Правил військового обліку призовник військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року N 1487. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, під час особливого періоду.
На думку ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач будучи оповіщеним не прибув у визначений йому час до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за повісткою від 17.01.2025 року. Тобто, датою, коли відповідачу стало відомо, що позивач ніби то вчинив адміністративне правопорушення частиною 3 статті 210 КУпАП є 17.01.2025 року. Позивач вважає в даному випадку порушено положення статті 38, пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, тобто строки притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративне правопорушенн. Що інкримінується позивачу не є триваючим. Бо оскільки для того , щоб адміністративне правопорушення було триваючим, то виклики до ІНФОРМАЦІЯ_1 мали б бути оформлені одним документом на кожен календарний день протягом двох і більше днів. Вважаю, що у даному випадку строк накладення адміністративного стягнення сплив 18 березня 2025 року. Тому ,відповідно, провадження має бути закрито згідно пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Бо За змістом статті 38 КУпАП - адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Крім того, відповідно до відомостей з електронного сервісу РЕЗЕРВ +, позивач, ОСОБА_1 , вчасно уточнив свої військово-облікові дані. Має право на відстрочку від призову за мобілізацією на час особливого періоду за п. 3 .ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Вказана інформація, була відома уповноваженим працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач свої дані оновив вчасно, крім того відповідач має можливість перевірити відомості про наявність у позивача на утриманні трьох дітей в тому числі шляхом запиту до реєстру актів цивільного стану населення.
Сам протокол № 648 від 22 травня 2025 року складено із порушенням. За змістом вказаного протоколу уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 вказується, що останньому відомо, що позивач не з'явився по повістці 17.01.2025 року, тобто з вказаної дати уповноважені працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 були обізнані, що позивач не виконав їхньої вказівки для явки за повісткою. Тобто, про неявку позивача відповідачу стало відомо 17 січня 2025 року. А сам протокол про адміністративне правопорушення було складено по цьому факту лише 22 травня 2025 року, тобто через 3 місяці та 6 днів з моменту виявлення цієї обставини. Що є порушенням статті 254 КУпАП. Бо відповідно до вказаної статті вчинення адміністративного про правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року провадження по справі було відкрито, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. В ухвалі відповідачу встановлено п'ятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У визначений в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.05.2025 року відзиву на позов не надав.
Суд, з'ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову за мобілізацією на час особливого періоду за п. 3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", оскільки має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
22.05.2025 р. о 10:50 год., ОСОБА_1 був доставлений працівниками НП до ІНФОРМАЦІЯ_8 . При перевірці документів було встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці 17.01.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_8 та не надав оновлені військово-облікові дані. Після чого посадовими особами РТЦК було складено протокол №648 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 22.05.2025 р. о 10:50 год., при перевірці документів ОСОБА_1 , було встановлено, що він перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 та не надав оновлені військово-облікові дані, чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Додатку № 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487.
Після складення протоколу 22.05.2025 року було складено постанову № 648 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2233-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану'в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку .
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП, адміністративна відповідальність настає завчинення дій, передбачених частиноюпершою цієїстатті,в особливийперіодта тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За приписами ч. 2 ст.8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Постанова винесена на підставі формального тлумачення без аналізу фактичних обставин, що є грубим порушенням принципу індивідуального підходу до справедливості, закріпленого у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того позивач посилається на положення статей 210,210 - 1 цьогоКодексу, які не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові не вказано, які ж саме «оновлені військово-облікові дані» не надав позивач, і що саме ці дані унеможливлюють отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210 КУпАП, вимагає наявності вини як у формі умислу, так і у формі необережності, а отже усвідомлення особою неправомірності своїх дій або бездіяльності та бажання вчинити це. У даному випадку: ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову за мобілізацією на час особливого періоду за п. 3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", оскільки має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. При цьому Позивач наголошував, що не отримував жодних офіційних повідомлень або викликів, не отримував повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усе це на думку позивача свідчить про відсутність суб'єкта і суб'єктивної сторони правопорушення, а отже неможливість притягнення до адміністративної відповідальності.
Абзацем 11 пункту 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно п. 8 Додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженогопостановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241, 246, 255, 268, 269,286,293,297 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову №648 від 22.05.2025 року, винесену тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень - скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Кочко В.К.