"03" листопада 2010 р. м. Київ К-152/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівВесельської Т.Ф.
Мироненка О.В.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Судацької міської ради Автономної Республіки Крим (далі -Судацька міська рада), третя особа -ОСОБА_7 про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року,
У жовтні 2005 року ОСОБА_6 у Центральному районному суді м. Сімферополя Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Судацької міської ради, третя особа -ОСОБА_7 про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що виконавчим комітетом Судацької міської ради народних депутатів на підставі рішення Судацької міської ради від 15 жовтня 1997 року йому і ОСОБА_7 був виданий Державний акт на право спільного постійного користування земельною ділянкою площею 0,1074 га у м. Судаку, по вул. Морська, 8.
Земельна ділянка була надана для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Він за згодою ОСОБА_7І на цій земельній ділянці побудував літню кухню, більярдну та влаштував майданчик для відпочинку.
Проте, Судацька міська рада 31 березня 2005 року прийняла рішення № 211/35-05 “Про передачу громадянці ОСОБА_7 земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,0644 га за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким було вирішено:
- припинити право постійного користування йому та ОСОБА_7 частиною земельної ділянки площею 0,0644 га у АДРЕСА_1;
- внести зміни до державного акту КМ -Суд № 000116 на право постійного користування землею йому та ОСОБА_7, зареєстрованого 15 жовтня 1997 року;
- присвоїти юридичну адресу домоволодінню ОСОБА_7: АДРЕСА_1;
- передати громадянці України ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0, 00644 га для індивідуального житлового будівництва (індивідуальне, житлове, гаражне і дачне будівництво, відповідно до УКЦІЗ).
Цим же рішенням надані розпорядчо-рекомендаційні вказівки щодо належного оформлення ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку.
Дане рішення було прийнято на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18 жовтня 1999 року і рішення Судацької міської ради від 11 серпня 2004 року № 656/27-04 й інших документів, наданих ОСОБА_7
Вважає, що вказаним рішенням відповідач суттєво порушив його право власності на частину нерухомого майна, яке створено ним на вказаній земельній ділянці за власні кошти.
Просив визнати неправомірним рішення Судацької міської ради від 31 березня 2005 року № 211/35-05 “Про передачу громадянці ОСОБА_7 земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,0644 га за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати його.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 березня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не порушує право власності ОСОБА_6 на частину нерухомого майна. З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів не може погодитися з таким правовим висновком судів, оскільки він є поспішним, ґрунтується на неповно встановлених обставинах у справі та суперечить чинному законодавству.
З матеріалів справи видно, що згідно з договором купівлі-продажу від 12 лютого 1997 року ОСОБА_6 придбав будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1. У травні 1997 року він продав 3/5 долі у цьому будинку ОСОБА_7
На підставі рішення Судацької міської ради від 15 жовтня 1997 року виконавчим комітетом Судацької міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було видано Державний акт на право постійного користування землею. В їхнє спільне користування було передано земельну ділянку площею 0,1074 га. під будівництво та обслуговування жилого будинку.
Отже, і ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у відповідності з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (від 15 березня 1991 року) та на підставі вказаного Державного акту правомірно набули права постійного користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1.
Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України (від 15 жовтня 1991 року) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.
Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.
Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.
Отже, за обставин, коли між землекористувачами, земельна ділянка в яких перебуває у спільному користуванні, не було досягнуто домовленості про порядок користування нею, а також якщо відповідний земельний спір між ними не був вирішений у судовому порядку, ради не можуть приймати рішення про безоплатну передачу будь-кому з землекористувачів частини земельної ділянки у власність без згоди та без урахування інтересів усіх землекористувачів.
В матеріалах справи відсутні докази того, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладалася угода про використання земельної ділянки, відповідно до якої визначено порядок користування земельною ділянкою. Відсутня у справі й копія судового рішення про встановлення між ними порядку користування земельною ділянкою за позовом одного з них.
На час вирішення судами даного спору будинок та інші господарські споруди, які були предметом договорів купівлі-продажу, вже були знесені. На цій земельній ділянці були споруджені інші будівлі.
Рішенням від 31 березня 2005 року № 211/35-05 “Про передачу громадянці ОСОБА_7 земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,0644 га за адресою: АДРЕСА_1 Судацька міська рада вирішила припинити право постійного користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частиною земельної ділянки площею 0,0644 га у АДРЕСА_1, внести зміни до державного акту КМ -Суд № 000116 на право постійного користування землею ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрованого 15 жовтня 1997 року, присвоїти нову адресу домоволодінню ОСОБА_7 та передати ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,00644 га для індивідуального житлового будівництва, тощо.
Перевіряючи правомірність рішення суб'єкта владних повноважень суди повинні були з'ясувати чи прийнято воно з дотриманням вимог частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як видно з тексту вказане рішення Судацькою міською радою було прийнято з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена у відповідності з ухвалою судді Судацького районного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 1999 року щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням долів кожного з власників будинку у АДРЕСА_1 та інших документів.
ОСОБА_6 під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції вказував на те, що на тій частині земельної ділянки, яка безоплатно передана у власність ОСОБА_7, розміщені будівлі, побудовані ним за рахунок його особистих коштів.
Ці пояснення позивача судами були залишені без перевірки та належної правової оцінки.
Між тим, висновок судової будівельно-технічної експертизи, який слугував прийняттю оскаржуваного рішення, був виготовлений ще у жовтні 1999 року. Він стосувався лише можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою і не міг бути взятий до уваги суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки не відображав фактичного стану забудови земельної ділянки та не містив у собі відомостей про право власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на об'єкти нерухомого майна або їх право на будівлі з підстав особистої участі у їх створенні. Тому, суди повинні були його оцінити з тієї позиції, чи однаково він враховував інтереси кожного з землекористувачів.
Також цей експертний висновок містить в собі лише один варіант встановлення порядку користування.
Суди повинні були з'ясувати чи ОСОБА_6 був запрошений на засідання Судацької міської ради, коли приймалося оскаржуване рішення, і чи мав він можливість надати свої пояснення та відповідні пропозиції щодо варіантів приватизації земельної ділянки ОСОБА_7
На ці обставини суди не звернули уваги й залишили без належної правової оцінки рішення суб'єкта владних повноважень з позиції правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Не є таким, що виправдовує правомірність прийнятого Судацькою міською радою рішення наявність рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2004 року. Резолютивна частина цього рішення містить у собі положення щодо визнання неправомірною відмови суб'єкта владних повноважень безоплатно передати ОСОБА_7 частину земельної ділянки у АДРЕСА_1, оскільки вона, як громадянка України, мала право на отримання у приватну власність земельної ділянки, а не бажання ОСОБА_6 приватизувати земельну ділянку не є підставою для прийняття радою рішення про відмову у задоволені заяви. Разом з тим, суд з метою поновлення порушеного права ОСОБА_7 зобов'язав Судацьку міську раду вирішити її вимоги у відповідності з положеннями статті 118 Земельного кодексу України і ні в якому разі своїм рішенням не спонукав раду до прийняття незаконного рішення.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Судами першої та апеляційної інстанцій не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
За таких обставин, ухвалені судами рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
При новому розгляді суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, більш повно встановити обставини у справі та у залежності від встановленого -вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року скасувати та справу за позовом ОСОБА_6 до Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - ОСОБА_8 про скасування рішення направити до суду першої інстанції для нового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мироненко О.В.
Смокович М.І.
Чумаченко Т.А.