"26" жовтня 2010 р. м. Київ К-32475/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівВесельської Т.Ф.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Ситникова О.Ф.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року,
У січні 2008 року ОСОБА_6 у Таращанському районному суді Київської області пред'явила позов до УПФ України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом 2-ої групи. Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Відповідач відмовив їй у перерахунку вказаної пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
Просила визнати неправомірною відмову УПФ України у Таращанському районі Київської області провести додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФ України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом та виплатити заборгованість у сумі 9053,34 грн. за 2005-2007 роки.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 20 лютого 2008 року позов ОСОБА_6 до УПФ України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано неправомірними дії УПФ у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_6 у перерахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Зобов'язано УПФ України в Таращанському районі провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_6 відповідно до статті 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 січня 2007 року з розрахунку 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тобто в розмірі 285 грн., з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року апеляційну скаргу УПФ у Таращанському районі Київської області задоволено частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 20 лютого 2008 року скасовано.
Адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано УПФ України у Таращанському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 08 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, УПФ України у Таращанському районі Київської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 2-ої групи і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України у Таращанському районі Київської області.
Їй призначена додаткова пенсія відповідно до положень статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір якої обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
ОСОБА_6 зверталася до УПФ України у Таращанському районі Київської області з заявою про проведення перерахунку цієї пенсії відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_6 в задоволенні її заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також апеляційний суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтею 50 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, апеляційний суд правильно задовольнив позов ОСОБА_6
Також, апеляційний суд вірно зазначив, що позивачем було пропущено строк, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини другої якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягав на застосуванні статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судове рішення є законним і обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді: Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мироненко О.В.
Мороз Л.Л.
Ситников О.Ф.