"10" листопада 2010 р. м. Київ К-29432/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Гашицького О.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання незаконною відмови у перерахунку допомоги та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, -
В лютому 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про визнання незаконною відмови у перерахунку допомоги та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі на вказані судові рішення ОСОБА_5 ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить постановити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
У відповідності до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зазначеного Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли до правильного висновку, що позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, ст. 99 КАС України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З заперечень відповідача вбачається, що Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради наполягало на залишенні без задоволення позовних вимог позивачки, в тому числі і в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Крім того, матеріали справи не містять належного підтвердження поважності пропуску позивачкою строку звернення до суду за захистом її порушених прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_5 -залишити без задоволення, а постанову Іллічівського районного м.Маріуполя Донецької області від 19 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: