ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10620/25
провадження № 2/753/8110/25
про залишення позову без руху
"23" червня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , житловою площею 28,20 кв.м.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Вимоги до форми, змісту та додатків до позовної заяви передбачені статтями 175 - 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до пунктів 2, 4, 5, 7, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім іншого, повинна містити:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч наведеним вимогам позовна заява не містить зазначення ціни позову, визначеної відповідно до ринкової вартості будинку, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, позивач просить визнати право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , однак не вказує вартість вказаного майна.
Як визначено пунктом 2 частини першої стаття 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
ЦК України при класифікації речей як об'єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
В якості доказу дійсної вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна або висновок суб'єкта оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Отже, документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Позивачем у позовній заяві не зазначено ціну позову, виходячи з вартості майна, а також не надано доказів на підтвердження вартості майна, визнання права власності на яке є предметом позову у цій справі та підтвердження виконаних процедур з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Окрім того, у позовній заяві позивач вказує, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано 01 липня 2023 року, однак зазначає та не надає докази на підтвердження вказаних обставин, що впливає на правову кваліфікацію взаємовідносин сторін.
Клопотання про витребування таких доказів, у випадку неможливості їх надання, позивач всупереч вимогам ч. 3 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви також не додав.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви додано заяву про звільнення позивача від сплати судового збору, яка обгрунтована неможливістю сплати судового збору у зв'язку з відсутністю доходів.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом необхідно розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20).
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, є вимогою майнового характеру, за пред'явлення якої Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору, який визначається з урахуванням вартості спірного майна.
Конституційний Суд України у рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7, а саме: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені виключні підстави для звільнення від сплати судового збору, доказів належності позивача до переліку осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору позивачем не наведено та не надано відповідних доказів.
Також згідно з частиною першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відомостей щодо розміру річного доходу за попередній календарний рік (2024) позивач не надав та не навів інших обставин, які б давали можливість суду вирішити питання про звільненн його від сплати судового бору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, а саме: подання доказів перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та розірвання шлюбу; подання звіту про оцінку спірного майна; надання доказів сплати судового збору відповідно до ціни позову, визначеної виходячи з ринкової вартості майна, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подання заяви з зазначенням відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання заяви з зазначенням дати народження відповідача або її ідентифікаційного коду.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Олександр ЯКУСИК