ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9377/25
провадження № 2-н/753/585/25
про відмову у видачі судового наказу
"23" червня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Якусик О.В., розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Академічний-20»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за житлово-комунальні послуги,
Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Академічний-20» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за житлово-комунальні послуги в розмірі 17896,24 грн за період з травня 2018 року по вересень 2024 року.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 травня 2025 року вказану заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.
Розглянувши заяву та наявні матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, визначений ст. 161 ЦПК України, п. 3 ч. 1 якої передбачає, зокрема, вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦПК України).
Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення боргу в зобов'язанні з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку.
Якщо умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплатити борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за цей платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
У такому випадку позовна давність за вимогами позивача про стягнення коштів, сплату яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як вбачається з матеріалів заяви, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Академічний-20»просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка почала формуватися з травня 2018 року, що підтверджується, зокрема, даними розрахунку заборгованості, яка додана до заяви.
При цьому, як вбачається з матеріалів заяви, заявник звернувся до суду 02 травня 2025 року, тобто більш ніж через 3 роки з моменту виникнення права вимоги, а тому з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України підстави зупинення, переривання, продовження позовної давності не є предметом оцінки суду під час вирішення обґрунтованості поданої заяви про видачу судового наказу. У цій нормі законодавець пов'язує відмову у видачі судового наказу саме зі спливом певного строку, а не спливом позовної давності.
А тому посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також у період дії воєнного стану, суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності і положення статті 165 ЦПК України не містить таких вимог.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
На підставі викладеного у видачі судового наказу Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Академічний-20» слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Керуючись статтями 160, 161, 163-166, 352-355 ЦПК України, суд
У видачі судового наказу за заявою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Академічний-20»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Олександр ЯКУСИК