707/2430/24
2/707/62/25
17 червня 2025 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
з участю секретаря Культенко Н.В.
представника позивача адвоката Хоміка С.Г.
відповідачки ОСОБА_1
представника відповідачки адвоката Чорноіваненко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Червонослобідська сільська рада про визначення порядку користування будинком з надвірними спорудами, встановлення порядку користування земельною ділянкою та вселення у будинок, -
03.09.2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2024 року їй на праві власності належить частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_1 є співвласником іншої частини вказаного будинку та надвірних споруд. Вказаний об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності позивачки та відповідачки, складається з житлового будинку А-1, має житлову площу 44,0 кв.м, житлову - 34,9 кв.м, господарських і побутових споруд: літня кухня літ.Б, сарай літ.б, літня кухня літ.В, погріб літ.Г, вбиральня літ.Д, гараж літ.Е, сарай літ.Ж, огорожа №1,2, свердловина №3.
ОСОБА_3 зазначає, що вона як співвласник бажає, щоб в судовому порядку було встановлено порядок користування житловим будинком та надвірними спорудами між нею та ОСОБА_1 відповідно до ідеальних часток в праві власності.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Крім того, позивачка зазначає, що за будинковолодінням закріплена земельна ділянка площею 0,31га, яка не приватизована. Порядок користування земельною ділянкою між сторонами як співвласниками не встановлювався. Будучи власником лише частини будинку ОСОБА_1 займає весь будинок та одноосібно ним користується, не надає доступ до будинку позивачці. ОСОБА_3 намашалася вирішити даний спір в позасудовому порядку, однак ОСОБА_1 на це не погодилась.
З огляду на викладені обставини ОСОБА_3 змушена звернутися в суд з даним позовом та просить визначити порядок користування будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_1 відповідно до ідеальних часток в будинку; усунути перешкоди в користуванні будинком з надвірними спорудами шляхом вселення ОСОБА_2 в будинок та зобов'язати ОСОБА_1 надати позивачці ключі від будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання відзиву на позовну заяву.
17.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити з наступних підстав. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та її рідний брат - ОСОБА_5 набули право власності на спадкове майно. Дружиною ОСОБА_5 є ОСОБА_3 (позивач). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.01.2024 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 , громадянка Чеської республіки, яка успадкувала частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 . Тобто, вищевказане домоволодіння перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (1/2 частка). Відповідачка зазначає, що після смерті чоловіка ОСОБА_5 позивачка жодного разу не приїздила до України. 27.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до адкоката Хоміка С.Г. з письмовим зверненням, в якому просила повідомити ОСОБА_6 про те, що відповідачка не проти передати ключі від будинку та готова здійснити передачу ключів в будь-який час, однак така передача може бути здійснена безпосередньо в руки позивачці, а тому спору між нею та ОСОБА_7 не існує, оскільки вона готова передати ключі. Відповідачка вказує, що у ОСОБА_8 відсутні повноваження щодо отримання доступу до даного житлового будинку, отримання ключів від будинку чи отримання грошових коштів за частку домоволодіння, оскільки довіреність оформлена ОСОБА_7 на чеській мові та перекладена на українську мову перекладачем, який не володіє чеською мовою, а тому є документом який не має ридичної сили. Ніяких перешкод ОСОБА_1 не чинила та не чинить ОСОБА_9 у користуванні спільним майном чи щодо вселення. З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, а тому просить відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 .
27.09.2025 року від представника позивача, адвоката Хоміка С.Г. надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 . Згідно якого зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 не зрозуміла суть позовних вимог, оскільки мова йде про визначення порядку користування будинком зх надвірними спорудами, земельною ділянкою та вселення. ОСОБА_3 є власницею частини будинку і має законнє право ставити питання про визначення порядку користування та вселення. Відзив на позов є юридично безграмотним, а позовні вимоги є законними, обгрунтованими та підлягають до задоволення.
03.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив. Згідно якого, звертає увагу на те, що згідно господарських книг за домоволодінням по АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка загальною площею 0,25га. ОСОБА_3 не приїздила до України з часу смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, разом з відповіддю на відзив на позовну заяву стороною позивача подано клопотання про призначення експертизи, де зазначено, що сторона відповідача бажає щоб дана експертиза проводилася в КНДІСЕ.
25.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява. Згідно якої повідомила, що вона через свого представника повідомляла адвоката Хоміка С.Г., що готова купити частину спірного домоволодіння у ОСОБА_2 за 5000 Євро. Також, вона намагалася особисто зв'язатися з позивачкою, але ОСОБА_3 не бажає з нею спілкуватися. Тобто пропозицій від останньої, який саме вона бачить варіант врегулювання спору, не надходило.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11.11.2024 року клопотання представника позивача адвоката Хоміка С.Г. про призначення судової будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертизи задоволено та призначено у справі судову будівельно-технічну та судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Оніщенко Надії Сергіївні ( АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 ).
03.02.2025 року від судового експерта Оніщенко Н.С. надійшов висновок будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №10/24-БТ, ЗТ від 27.01.2025 року. На вирішення даної еспертизи ставилися такі питання: Які можливі варіанти встановлення порядку користування будинком з надвірними спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , відповідно до належних сторонам часток по за кожною із сторін? та які можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , відповідно до належних сторонам часток по за кожною із сторін?.
По результатах проведення експертизи експертом було складено висновок експерта від 27.01.2025р. №10/24-БТ, ЗТ.
Згідно висновку по першому питанню. На розсуд суду, запропоновано один варіант встановлення порядку користування житловим будинком літ. «А-І» та два варіанти розподілу надвірних будівель та споруд між співвласниками у відповідності до часток у праві власності на домоволодіння до . При встановленні порядку користування житловим будинком літ. «А-І» експертом вказано на необхідність виконати перепланування та переобладнання. 1) Перепланування в приміщенні 1-2, кімната. Влаштування перегородки на відстані 1.30м від внутрішньої несучої стіни, внаслідок перепланування утворилося два приміщення: І приміщення розміром 1.30 х 3.0м, площею 3.9 кв.м., функціональне призначення новоутворення приміщення - коридор. ІІ приміщення розміром 2.23 х 3.0м, площею 6.7 кв.м. 2) Між приміщенням 4 кімната та новоутвореним приміщенням площею 6.7 кв.м, частково демонтувати перегородку, при цьому зберігається груба, або ж повністю демонтувати грубу та перегородку. 3) Демонтаж дверного блоку, мурування дверного прорізу між приміщеннями 1-1, коридор та новоутвореним приміщенням площею 3.9 кв.м; між новоутвореним приміщенням площею 6.7 кв.м та приміщення 1-3, кімната. 4) Влаштування дверних прорізів між новоутвореним приміщенням площею 3.9 кв.м та приміщенням 1-1, коридор; між новоутвореним приміщенням 3.9 кв.м та приміщення 1-3, кімната. Внаслідок перепланування запропоновані приміщення: приміщення 3 (кімната), площею 18.2 кв.м запропоновано І співвласнику; приміщення 4, площею 6.1 кв.м та новоутворене приміщення, площею 6.7 кв.м, загальна площа цих приміщень складає 12.8 кв.м, запропоновано ІІ співвласнику. Новоутворене приміщення площею 3.9 кв.м (коридор), приміщення 1-1 (коридор), площею 4.3 кв.м. та приміщення 5 (кухня), площею 4.8 кв.м запропоновано в спільне користування. 5) Відповідно до п.5.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». «… в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 7 кв.м.. Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об'єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією». Отже, приміщення 1-5, кухня, необхідно обладнати електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією. Варіант встановлення порядку користування житловим будинком літ. «А-І», надвірними будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , відповідно до належних сторонам часток по за кожною зі сторін описані у висновку і зображені в додатку 1, 2, 3 до висновку.
Згідно висновку по другому питанню. На розсуд суду, запропоновано два варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 0.25 га, що розташована в АДРЕСА_1 , з виділом частин земельної ділянки пропорційно розмірам запропонованого варіанту порядку користування житловим будинком літ. «А-І», варіантів розподілу надвірних будівель та споруд, варіанти описані у висновку та зображені в додатках 2,3 до висновку.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.03.2025 року відмовлено у прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Червонослобідська сільська рада про припинення частки майна у праві спільної власності та виплати грошової компенсації.
12.05.2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Чорноіваненка Д.О. через «Електронний суд» надійшло заперечення на висновок експерта №10/24-БТ, ЗТ від 27.01.2025 року. Згідно якого, заявник вважає що висновки експерта в частині поділу земельної ділянки площею 0,25 га є такими, що не відповідають чинному законодавству, експертний висновок суперечить чинному законодавству. Зокрема, експертом, як вбачається з її висновку, було досліджено матеріли даної справи. В матеріалах даної справи відсутні докази набуття ОСОБА_10 у приватну власність частини земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована під домоволодінням. З технічного паспорту на спірне домоволодіння вбачається, що земельна ділянка складається із двох частин - частина на якій розташоване домоволодіння (як земля під забудовою та город, як земля сільськогосподарського призначення). Оскільки зазначена земельна ділянка не була приватизована, то вона знаходиться у власності територіальної громади (Червонослобідської сільської ради). Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою - не право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади й держава
мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131 Земельного кодексу України). Спадкодавець позивачки ( ОСОБА_5 ) не мав права емфітевзису, суперфіцію, сервітуту, право оренди цієї земельної ділянки, щоб передати зазначене право в користування у спадок. Інше право користування у спадок не передається. Крім того, судовий експерт перебрав на себе дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, Державного земельного кадастру та землевпорядної організації. Земельна ділянка не має кадастрового номера, її межі не виділено в натурі, її межі не відображені в публічній кадастровій карті. Натомість експерт не має права підміняти собою орган, який з одного боку надає дозвіл на розробку документації із землеустрою та затверджує її (Червонослобідьска сільська рада), а з іншого боку не може підміняти землевпорядну організацію, що має дозвіл на здійснення робіт із землеустрою та підготовки технічної документації, не може підміняти ДЗК в питанні визначення кадастрового номера та внесення інформації про земельну ділянку до Публічної кадастрової карти України. Судовий експерт не може займатися створенням юридичного факту - документації із землеустрою. Експертом ототожнені поняття «ринкової вартості земельної ділянки» та вартості «права користування земельною ділянкою», що не одне й те саме. Так, у своєму висновку експерт посилається на наказ Держкомстату №56 від 11.04.2016 та зазначає, що у вартість домоволодіння включається вартість земельних поліпшень та вартість земельної ділянки. Експерт здійснює розрахунок саме ринкової вартості земельної ділянки і зазначає, що сама земельна ділянка коштує 17500 доларів США? Однак земельна ділянка, що знаходиться у користуванні не має вартості, адже не може бути об'єктом купівлі-продажу. Від так, експертом істотно завищено ринкову вартість домоволодіння за рахунок завищення вартості земельної ділянки. Всі аналоги, які бралися експертом для порівняння мають приватизовані земельні ділянки. Запропоновані варіанти поділу порушують житлові та санітарні норми. Так, експертом не враховано, що у спірному домоволодінні вже зареєстровані та проживають три особи, а позивачка буде четвертою. В Україні мінімальні норми житлової площі на одну особу встановлені Житловим кодексом України та Державними будівельними нормами (ДБН). Стаття 47 ЖК України визначає норму житлової площі на одну особу: 13,65м загальної площі, з яких не менше 9 м. має припадати на житлову площу. Державні будівельні норми (ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення"). Ці норми встановлюють мінімальні площі окремих приміщень у житлових будинках: Спальня на одну особу: не менше 8 м.0, спальня на дві особи: не менше 10 м., кухня: не менше 7 м., в однокімнатній квартирі допускається зменшення до 5 м. Загальна кімната в однокімнатній квартирі: не менше 14 м. Загальна кімната в інших квартирах: не менше 16 м. Ці норми є обов'язковими при проектуванні, будівництві та реконструкції житлових будинків, а також при визначенні можливості поділу житлового приміщення або встановлення порядку користування ним. При складанні експертного висновку та визначенні вартості домоволодіння експерт взагалі не врахувала аварійний стан домоволодіння та відсоток зносу будинків, що унеможливлює його поділ. З урахуванням наведеного, просив врахувати дані письмові пояснення при прийнятті рішення уданій справі та оцінити даний висновок судового експерта як недопустимий доказ.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Чорноіваненко Д.О. про повернення у підготовче провадження та зупинення провадження по справі.
У судовому засіданні 16.06.2025 року представник позивача Хомік С.Г. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 заперечили щодо позовних вимог ОСОБА_2 , просили відмовити в їх задоволенні. Вважають висновок експерта ОСОБА_12 недопустим доказом. Адвокат Чорноіваненко Д.О. також зазначив, що він вважає, що у висновку експертом фактично запропоновано варіант поділу домоволодіння між сторонами, а не варіант встановлення порядку користування, що є різними вимогами по суті та по правових наслідках. Тому він вважає і з даної підстави, що висновок експерта є неналежним доказом.
Дослідивши надані сторонами письмові докази, заслухавши доводи сторін в судовому засіданні, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2024 року ОСОБА_13 на праві власності належить частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 .
Відповідачка ОСОБА_1 є співвласником вказаного будинку на надвірних споруд і є власницею частини будинку. Вказаний об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності позивачки та відповідачки складається з житлового будинку А-1, має загальну площу 44,0 кв.м, житлову - 34,9 кв.м; має господарські і побутові споруди: літня кухня літ.Б, сарай літ.б, літня кухня літ.В, погріб літ.Г, вбиральня літ.Д, гараж літ.Е, сарай літ.Ж, огорожа №1,2, свердловина №3.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивілього судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи даний спір, суд вважає, що визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо. При цьому, в межах даної справи не було заявлено позовних вимог про виділ в натурі частки майна позивачки та не з'ясовувалось перед експертом питання чи технічно можливо виділити частину будинку для позивачки з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою
власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної
часткової власності.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно
враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності.
Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві
власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Суд констатує, що з висновку експерта вбачається, що експертом фактично запропоновано реальний розподіл спірного будинку А-1, що не заявлялось позивачем та виходить за межі позовних вимог. При умові рівності часток співвласників до , експертом запропоновано приміщення для першого співвласника площею 18,2 кв.м., а для другого співвласника площею 12,8 кв.м., що на думку суду не є співмірним, навіть з урахуванням судової практики про можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. При цьому, суд вважає, що виконання значної кількості переобладнань та перепланувань, запропонованих експертом у висновку (а.с.109-111) з виникненням новоутворених приміщень: коридора 3,9 кв.м., коридора 4,3 кв.м., кухні 4,8 кв.м. - не свідчить про встановлення порядку користування існуючими приміщеннями будинку А-1, а свідчить про фактичний реальний розподіл будинку.
Тому, суд оцінює критично висновок експерта від 27.01.2025р. №10/24-БТ, ЗТ, вважаючи, що експертом фактично запропоновано варіант розподілу домоволодіння, а не встановлення порядку користування, що виходить за межі позовних вимог та виходить за межі питань, що ставились експерту за ухвалою суду. Сторонами не заявлялось клопотань про виклик і допит експерта з даного приводу, про призначення повторної чи додаткової експертизи. Тому, висновок експерта суд вважає неналежним доказом по справі.
Вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою є похідними від вимог про встановлення порядку користування будинком, тому у разі незадоволення перших вимог, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Крім цього, зважаючи на суть спору, та позиції обох сторін, суд вважає, що запропонований експертом порядок користування не відповідатиме інтересам обох сторін, оскільки встановлення порядку користування будинком не вирішуватиме спір по суті.
Інші доводи відповідачки та її представника у запереченні на висновок експерта щодо грошової оцінки земельної ділянки, щодо недотриманні експертом законодавства з приводу встановлення порядку користування земельною ділянкою, щодо необхідності дотримання житлових норм при вселенні у спірне домоволодіння - суд вважає несуттєвими і необгрунтованими.
З приводу вселення, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтовані і недоведені. Позивач не надала доказів та не довела про те, що відповідачка ОСОБА_1 чинить або чинила перешкоди позивачці у вселенні в будинок, не допустила чи не допускає її до будинку, тощо. Доводи представника позивачки, адвоката Хоміка С.Г. про те, що відповідачка не надала йому ключі від будинку, для суду є непереконливими та явно недостатніми для прийняття рішення про вселення позивачки у будинок. Суд враховує, а сторонами не оспорюється та обставина, що ОСОБА_14 після оформлення свого права власності на частину спірного домоволодіння (з січня 2024 року) не приїжджала в Україну. Крім цього, суд враховує пояснення безпосередньо відповідачки ОСОБА_1 та її доводи, що викладені у відзиві про те, що ніяких перешкод вона ОСОБА_13 не чинить, ніякого спору щодо будинку між сторонами немає, вона не заперечує щодо проживання ОСОБА_2 у вказаному будинку по АДРЕСА_1 , що ОСОБА_14 не приїжджала у с.Слобода та з нею не спілкувалась з даного приводу, тому, з урахуванням всіх цих обставин в сукупності суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про вселення ОСОБА_2 у будинок.
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю таких вимог.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Червонослобідська сільська рада про визначення порядку користування будинком з надвірними спорудами, встановлення порядку користування земельною ділянкою та вселення у будинок - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 23 червня 2025 року.
Суддя: О. М. Суходольський