Справа № 157/630/25
Провадження №2-а/157/78/25
16 червня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на звернення до суду, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 215 від 04 квітня 2025 року і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та протиправною, оскільки прийнята останнім всупереч чинному законодавству. Постанова мотивована тим, що «04 квітня 2025 року о 16 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_1 під час дії особливого періоду було встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив адресу проживання, номер засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) на виконання абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-XI, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив зазначену норму. Відповідальність за встановлене триваюче правопорушення начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 визначив ч. 3 ст. 210 КпАП України». Із оскарженої постанови неможливо точно встановити порушення якого законодавства ставиться йому у вину, чи порушення правил військового обліку, чи порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки із-за цього залежить чи правильно начальник ТЦК та СП кваліфікував зазначене правопорушення. Неправильність кваліфікації адміністративного правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови. Стаття 210 КпАП України визначає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами Правил військового обліку, в тому числі в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку. Проте, в оскаржуваній постанові не міститься жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який було порушено. Зазначене свідчить про незаконність постанови. Жодного протоколу посадові особи ТЦК та СП на нього не складали, що є грубим порушенням КпАП України та Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року № 3 (далі - Інструкція). Тобто, у начальника ТЦК та СП не було жодних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Тобто, у його конкретному випадку уповноважена особа зобов'язана була скласти протокол та відповідно до п. 4 Розділу II Інструкції під час складання протоколу йому уповноважена особа, яка складає протокол, мала довести зміст статті 63 Конституції України та роз'яснити права та обов'язки, передбачені статтею 268 КпАП України, проте уповноваженою особою цього зроблено не було. Єдиною підставою не складання протоколу є не з'явлення без поважних причин або не повідомлення причини неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час/місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику. Виклику до ТЦК та СП він не отримував, що підтверджується самою постановою, а тому уповноважена особа зобов'язана була скласти спочатку протокол, роз'яснити йому права, передбачені ст. 268 КпАП України, призначити справу до розгляду, повідомити йому час, дату та місце розгляду справи, а тоді вже розглянути її. На розгляді справи він не був, пояснень у нього ніхто не відбирав, він був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою, що є грубим порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Постанова начальника ТЦК та СП свідчить про свавілля, беззаконня та безправ'я, що не може відповідати вимогам правової держави та практики Європейського суду з прав людини. У постанові зазначено, що він не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив зазначену норму. Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади він з 24 липня 2014 року зареєстрований по АДРЕСА_2 , тобто з часу створення реєстру територіальної громади. Електронної пошти у нього немає, номер телефону з'явився місяць назад, а тому йому не відомо, які інші персональні дані він не уточнив. ТЦК та СП має усі можливості отримання шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а тому щодо місця мого проживання у ТЦК та СП є дані, які вони можуть отримати самостійно. Оскаржувана постанова не містить жодних належних та обґрунтованих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення ним адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340). В контексті наведеного зазначає, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КпАП України тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність в уповноваженої особи ТЦК та СП повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КпАП України дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КпАП України), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КпАП України, тобто, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає в тому, що він в період з 19.05.2024 по 16.07.2024 вчасно не оновив даних. Тобто, днем вчинення (виявлення) правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України, є день, коли він фактично не вчинив дії, які повинен був вчинити цього дня, а саме останнім днем 16.07.2024. Таким чином, датою виявлення правопорушення є 16.07.2024, коли закінчився строк для оновлення даних. Представники ТЦК та СП мають доступи до всіх державних реєстрів, а тому вони зобов'язані були моніторити їх з 17.07.2024 для встановлення порушень. Тобто, халатність працівників ТЦК та СП при перевірці даних у системі не дає підстави для продовження строку притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, враховуючи сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, він констатує, що вказана постанова від 04 квітня 2025 року була складена поза межами строку притягнення його, а саме після спливу трьох місяців з дати його вчинення, а тому вказана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Ухвалою судді від 14 квітня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовом, поновлено такий строк, позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, із змісту позовної заяви вбачається, що він позовні вимоги підтримує та просить справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, з якої вбачається, що вона просить справу розглянути у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що уожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 серії ВН № 215 від 04 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У цій постанові зазначається, що 04 квітня 2025 року о 16 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_1 , під час дії особливого періоду було встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив адресу проживання, номер засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) на виконання абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-XI; громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив зазначену норму. Відповідальність за встановлене триваюче правопорушення начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 визначив ч. 3 ст. 210 КпАП України
Частиною 1 ст. 210 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку
Частиною 3 ст. 210 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Вказаний обов'язок щодо військовозобов'язаних визначено також абз.3 пп.10-1 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядку №1487).
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу несуть відповідальність згідно із законом.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неуточнення своїх облікових та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, тобто протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.
ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, що вчинене після 19.05.2024, тобто після набуття чинності Законом № 3696-ІХ, яким ст. 210 КпАП України було доповнено частиною 3, при цьому саме з 19.05.2024 у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.
Приміткою у ст. 210 КпАП України визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до ст. 210 КпАП України не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Відтак ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.3 пп.10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 з відповідними змінами, визначено способи, якими військовозобов'язані зобов'язані уточнити протягом встановленого шести десятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на спростування зазначених в оскаржуваній постанові обставин щодо скоєння правопорушення, як після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, так і у період із 17 липня 2024 року по 04 квітня 2025 року.
Заперечуючи факт вчинення зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів щодо виконання обов'язку по оновленню (уточненню) даних, який визначений Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та строк виконання якого встановлений був до 16 липня 2024 року, як і не надав доказів виконання такого обов'язку і після цієї дати.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_3 04 квітня 2025 року, тобто адміністративне стягнення накладено в межах строків, визначених ст. 38 КпАП України.
Згідно зі ст. 286 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
За змістом ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КпАП України, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Представником відповідача не надано суду доказів про сповіщення позивача про час, дату та місце розгляду щодо нього відповідачем справи про адміністративне правопорушення, відзиву на позовну заяву не подано, та у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів про дотримання встановленої законом процедури щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та її розгляду у встановленому законом порядку, та надіслати справу щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КпАП України суб'єкту владних повноважень на новий розгляд.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені частково, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 302 грн 80 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 215 від 04 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати та надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення повного судового рішення - 20 червня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк