Справа №766/7304/23
н/п 1-кп/766/2847/25
16.06.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду м.Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 19.05.2023 під № 42023230000000250 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Шацького району Рязанської області РРФСР, громадянина рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України,-
I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Так, згідно зі статтею 1 Основного Закону України - Конституції, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтями 6 та 8 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У той же час статтею 5 Конституції України констатовано, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом від 05.10.2005 № 6-рп/2005 (справа № 1-5/2005)) встановлено, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо.
Також відповідно до статтей 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Окрім викладеного, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Згідно з частиною 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (далі - Резолюція) № 36/103 від 09.12.1981, що містить Декларацію про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, Резолюцією № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, Резолюцією № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, Резолюцією № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та Резолюцією № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватись від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, серед іншого, визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Згідно з пунктами 1-3 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання відповідно до принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; утримуватись від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй; утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.
Окрім викладеного, згідно з описом та картою державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003, ратифікованого Російською Федерацією 22.04.2004, територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеною Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та інших міжнародно-правових актів, є окупацією частини території суверенної держави України та відповідно до міжнародного права - діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 року визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Усупереч нормам міжнародного гуманітарного права представники влади Російської Федерації (далі - РФ) та службові особи з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), діючи у порушення вимог Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 та інших міжнародно-правових актів, поетапно спланували, підготували та розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ підрозділам ЗС РФ та іншим підпорядкованим їм військовим підрозділам, силовим відомствам і збройним формуванням про повномасштабне військове вторгнення на територію України, у тому числі з метою захоплення її територій та державної влади.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу щодо повномасштабного військового вторгнення на територію України, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, здійснили незаконне повномасштабне вторгнення на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях. Окрім цього, останні здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви, цивільні та інші об'єкти та окупували частину території України. Тобто, вчинили дії, спрямовані на виконання раніше розробленого злочинного плану і реалізацію вищевказаного злочинного умислу, направлені на порушення суверенітету і незалежності України, насильницьку зміну та повалення її конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, посягання на її територіальну цілісність і недоторканність, з метою зміни меж території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України та міжнародно-правовими актами, що продовжується до теперішнього часу, та призвело і призводить до загибелі значної кількості людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з викладеним, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строки дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.
У подальшому, військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу представників влади РФ, здійснивши повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, констатоване на найвищому юридичному рівні Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022, а також проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй від 16.03.2022, крім інших сухопутних територій та населених пунктів України, у строк до 03.03.2022 зайняли та взяли під свій контроль місто Херсон та всі населені пункти Херсонської області, тимчасово окупувавши їх території з розташованими там державними органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об'єктами.
Так, з того часу були окуповані й органи Державної кримінально-виконавчої служби України, розташовані на території м. Херсона та Херсонської області, а саме державна установа «Північна виправна колонія (№ 90)», державна установа «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)», державна установа «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» та державна установа «Херсонський слідчий ізолятор».
Крім того, з метою подальшого захоплення виконавчої гілки державної влади на вказаній території, наказом військового коменданта Херсонської області від 07.05.2022 № 18 «Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань по Херсонській області» створено Управління служби виконання покарань по Херсонській області, якому, згідно з цим наказом, передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована РФ територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною 1 статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону передбачено, що тимчасово окупована РФ територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль, або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
За змістом частин 1-3 статті 9 та статті 19 Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену законом.
У той же час 23.01.2023 Урядом Російської Федерації видано Розпорядження № 97-р про створення, серед іншого, федеральної казенної установи «Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», федеральної казенної установи «Виправна колонія № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», федеральної казенної установи «Виправна колонія № 3 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», федеральної казенної установи «Лікувальна виправна установа № 4 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області» та визначено, що основною метою діяльності цих установ є виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого Кримінальним кодексом Російської Федерації, у відповідності до кримінально-виконавчого законодавства Російської Федерації.
Пунктом 5 Розпорядження обов'язки щодо здійснення функції та повноваження засновника установ, зазначених у пункті 1; затвердження статутів установ та забезпечення державної реєстрації установ; визначення переліку нерухомого майна, що підлягає закріпленню на праві оперативного управління (наданню у постійне (безстрокове) користування) за установами; забезпечення здійснення заходів з організації функціонування установ покладено на Федеральну службу виконання покарань Росії (далі - ФСВП).
Так, згідно з указом Президента Російської Федерації від 09.03.2023 № 314 «Про систему та структуру федеральних органів виконавчої влади», на ФСВП покладено функції по забезпеченню виконання кримінальних покарань, утриманню підозрюваних, обвинувачених, підсудних та засуджених, які перебувають під вартою, етапуванню, конвоюванню, а також контролю за поведінкою умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання.
Крім того, відповідно до Положення про Федеральну службу виконання покарань, затвердженого указом Президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1314 (далі - Положення), ФСВП Росії є федеральним органом виконавчої влади, здійснюючим правозастосовні функції, функції по контролю та нагляду у сфері виконання кримінальних покарань відносно засуджених, функції по утриманню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, та підсудних, які перебувають під вартою, їх охороні та конвоюванню, а також функції по контролю за поведінкою осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання, та по контролю за знаходженням осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, у місцях виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та за дотриманням ними накладених судом заборон та (або) обмежень.
ФСВП Росії здійснює свою діяльність безпосередньо та (або) через свої територіальні органи, установи, які виконують покарання, слідчі ізолятори, а також підприємства, установи та організації, спеціально створені для забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи.
Однією з основних задач служби, передбаченою Положенням, є управління територіальними органами ФСВП Росії та безпосередньо підпорядкованими установами та організаціями.
Згідно з Положенням, ФСВП Росії очолює директор.
Указом Президента Російської Федерації від 25.11.2021 № 675 на посаду директора ФСВП Росії призначено ОСОБА_6 , який достеменно перебував на вказаній посаді по час затвердження обвинувального акту.
У пункті 11 розділу ІІІ Положення зазначено, що директор ФСВП, поміж іншого, здійснює на основі єдиноначальності керівництво діяльністю ФСВП Росії; затверджує структуру та штатний розклад територіальних органів ФСВП Росії, положення про структурні підрозділи ФСВП Росії, типові структури, типові штатні розклади територіальних органів ФСВП Росії, а також типові структури, типові штатні розклади та граничну штатну чисельність працівників установ, що виконують покарання, слідчих ізоляторів та інших установ і організацій, що входять до кримінально-виконавчої системи, в межах встановленої Президентом Російської Федерації штатної чисельності працівників кримінально-виконавчої системи, положення про територіальні органи ФСВП Росії відповідно до типового положення про територіальний орган ФСВП Росії, затвердженого Міністром юстиції Російської Федерації; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію територіальних органів ФСВП Росії відповідно до законодавства Російської Федерації, про заснування, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ, що виконують покарання; вносить Міністру юстиції Російської Федерації пропозиції про створення, реорганізацію та ліквідацію установ, виконуючих покарання, для надання до Уряду Російської Федерації; має інші повноваження, визначенні Положенням про ФСВП Росії.
Директор ФСВП Росії несе персональну відповідальність за здійснення покладених на ФСВП повноважень.
Так, діючи на виконання Розпорядження голови Уряду Російської Федерації від 23.01.2023 № 97-р відповідно до наданих кримінально-виконавчим законодавством та нормативно-правовими актами Російської Федерації повноважень, громадянин РФ - директор Федеральної служби виконання покарань Росії, генерал-полковник внутрішньої служби ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, зі своєю системою державних органів, які утворюються та діють відповідно до українського законодавства, усвідомлюючи, що РФ здійснила повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, у тому числі з метою захоплення її територій з розташованими там державними органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об'єктами, у порушення визначених українським національним та міжнародним правом норм, перебуваючи на території Російської Федерації, у січні - лютому 2023 року (більш точні дата, місце та час досудовим розслідуванням не встановлені) вчинив дії з метою захоплення державної влади в частині України, які виразились у незаконному заснуванні (створенні) установ виконання покарань на території м. Херсона та Херсонської області, частина якої з березня 2022 року по цей час залишається тимчасово окупованою представниками РФ та яка фактично є адміністративно-територіальною невід'ємною складовою України, способом, не передбаченим Конституцією та законами України, шляхом внесення пропозицій щодо створення таких установ до Міністерства юстиції РФ та Уряду РФ та після видання Розпорядження № 97-р - державної реєстрації цих установ у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації. Після вчинення вказаних дій новостворені установи виконання покарань увійшли до складу ФСВП Росії, очолюване ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_6 , як директор ФСВП Росії, незаконно заснував на території м. Херсона та Херсонської області, забезпечив функціонування та підпорядкував собі федеральну казенну установу «Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області» (місцезнаходження та адреса юридичної особи - Херсонська область, муніципальне утворення Голопристаньке, с. Стара Збур'ївка, вул. Набережна, 1Б), федеральну казенну установу «Виправна колонія № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області» (місцезнаходження та адреса юридичної особи - Херсонська область, міський округ Херсонський, м. Херсон, вул. Некрасова, 234), федеральну казенну установу «Виправна колонія № 3 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області» (місцезнаходження та адреса юридичної особи - Херсонська область, муніципальний район Херсонський, сільське поселення Дар'ївське, с. Дар'ївка, вул. Соборна, 193), федеральну казенну установу «Лікувальна виправна установа № 4 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області» (місцезнаходження та адреса юридичної особи - Херсонська область, муніципальний округ Снігурівський, с. Центральне, вул. Суворова, 1), тобто заснував установи виконання покарань на території України, на якій такі установи утворюються та функціонують виключно відповідно до національного законодавства України та входять до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, на яку покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та виконання правозастосовних та правоохоронних функцій.
На час затвердження обвинувального акту вищевказані установи виконання покарань залишалися зареєстрованими на території м. Херсона та Херсонської області за законодавством Російської Федерації, входили до складу Управління служби виконання покарань по Херсонській області, який є територіальним органом Федеральної служби виконання покарань Росії, очолюваний ОСОБА_6 , та на який покладено виконання аналогічних завдань, визначених для Державної кримінально-виконавчої служби України, однак які реалізовувалися у сфері виконання кримінальних покарань в інтересах окупаційної адміністрації РФ, діючої на території Херсонської області.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 109 КК України, як дії, вчинені з метою захоплення державної влади.
ІI. Застосовані судом правові процедури.
Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 02.10.2023 було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання: 16.11.2023, 20.12.2023, 15.01.2024, 05.02.2024, 26.03.2024, 10.04.2024, 23.04.2024, 30.05.2024, 02.07.2024, 20.08.2024, 16.09.2024, 04.12.2024, 05.02.2025, 22.04.2025.
Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_6 не скористався.
Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року .
Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 109 КК України, за якою пред'явлено обвинувачення ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 до призначених судових засідань здійснювались шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_6 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов'язковою з огляду на положення ч. п.8 ч.2 ст. 52 КПК України, оскільки здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження.
Разом з цим, оскільки стосовно ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов'язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 30.05.2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42023230000000250 від 19.05.2023 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 22.04.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
Разом з цим, за період часу з 02.10.2023 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 16.06.2025, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
Захисник обвинуваченого здійснювала захист обвинуваченого: приймала участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступала у дебатах.
За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов'язків.
У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_6 про розпочате кримінальне провадження та його відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, і захищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового провадження за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
IV. Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурори в ході судових дебатів висловили позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просили визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винним та призначити відповідне максимальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 109 КК України, застосувавши додаткове покарання.
Захисник зазначила, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки він виконував покладені на нього обов'язки, а саме: вказівки органів влади рф і не приймав самостійних рішень.
V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09.2023 (справа №490/8908/23, н/п №1-кс/490/6759/2023), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
Так вина ОСОБА_6 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
-протоколом огляду від 24.05.2023, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт опублікованих правових актів РФ та встановлено, що у переліку опублікованих правових актів уряду Російської Федерації за порядковим номером 1492 наявне Розпорядження Уряду Російської Федерації від 23.01.2023 № 97-р (мовою оригіналу - Распоряжение Правительства Российской Федерации от 23.01.2023 № 97-р).
Вивченням цього правового акту встановлено, що 23.01.2023 голова уряду РФ ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Москві, видав Розпорядження № 97-р про створення низки виправних та лікувальних закладів, а також колоній-поселень на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Зокрема цим рішенням було створено так званні федеральні казенні установи «Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Виправна колонія № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Виправна колонія № 3 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Лікувальна виправна установа № 4 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області».
Як зазначено у Розпорядженні, основною метою діяльності цих установ є виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого Кримінальним кодексом Російської Федерації, відповідно до кримінально-виконавчого законодавства Російської Федерації.
Функції та повноваження засновника вказаних установ, затвердження положень, забезпечення їхньої державної реєстрації та здійснення заходів з організації функціонування головою уряду РФ покладено на Федеральну службу виконання покарань Росії.;
-протоколом огляду від 02.06.2023, відповідно до якого оглянуто інтернет-сторінки російського державного федерального інформаційного агентства «ТАСС», медіа-групи та російської державної інформаційної агенції РФ «Ріа Новини», а також офіційної інтернет-сторінки Федеральної служби виконання покарань Росії.
Оглядом інтернет-сторінки російського державного федерального інформаційного агентства «ТАСС» виявлена публікація з наступним змістом (мовою оригіналу): «Мишустин включил исправительные учреждения в новых регионах в состав ФСИН России. В частности, там будет образовано 28 исправительных колоний. Глава Кабмина РФ ОСОБА_7 подписал распоряжение правительства РФ о создании исправительных учреждений на территории четырех новых субъектов РФ в составе ФСИН России. Согласно документу, опубликованному на портале правовой информации во вторник, будет образовано 28 исправительных колоний: 12 исправительных колоний и лечебно-исправительных учреждений Главного ФСИН по ДНР, 7 исправительных колоний и лечебно-исправительных учреждений Управлений ФСИН по ЛНР, 2 исправительных колонии и колония - поселение Управления ФСИН по Запорожской области и 3 исправительных колонии и лечебно-исправительное учреждение УФСИН по Херсонской области. Распоряжением правительства ФСИН предписывается осуществить функции учредителя этих учреждений».
Оглядом інтернет-сторінки російської державної інформаційної агенції РФ «Ріа Новини» виявлена публікація з наступним змістом (мовою оригіналу): «В новых регионах создадут 25 исправительных колоний. Мишустин подписал распоряжение о создании в новых регионах 25 исправительных колоний. Премьер-министр России Михаил Мишустин подписал распоряжение, согласно которому ФСИН должна организовать исправительные колонии, лечебно-исправительные учреждения и исправительные центры в Донецкой и Луганской Народных Республиках, а также в Запорожской и Херсонской областях, соответствующий документ во вторник опубликован на портале правовой информации. Как следует из текста распоряжения, в Херсонской области будут созданы три колонии плюс лечебно-исправительное учреждение».
Оглядом офіційної інтернет-сторінки Федеральної служби виконання покарань Росії виявлена публікація з наступним змістом (мовою оригіналу): «Главе Херсонской области и руководящему составу правоохранительных органов представили нового начальника регионального УФСИН. В понедельник, 15 мая 2023 года, директор Федеральной службы исполнения наказаний Аркадий Гостев в режиме ВКС представил нового начальника УФСИН России по Херсонской области. Указом Президента Российской Федерации на эту должность назначен Евгений Соболев. В церемонии принял участие глава региона Владимир Сальдо. Директор ФСИН рассказал, что в целях стабилизации и организации деятельности территориального органа выполнен комплекс первоочередных мероприятий, направленных на интеграцию учреждений, исполняющих наказание в Херсонской области, в уголовно-исполнительную систему России».;
-протоколами огляду від 25.05.2023, 26.05.2023, 02.06.2023, відповідно до яких оглянуто офіційну інтернет-сторінку Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії - федерального інформаційного ресурсу, що містить загальні систематизовані відомості про юридичні особи на території Російської Федерації, ведення якого здійснюється Федеральною податковою службою Росії.
У ході огляду сторінки сформовано Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії з відомостями про юридичні особи - Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області, федеральні казенні установи «Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Виправна колонія № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Виправна колонія № 3 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», «Лікувальна виправна установа № 4 Управління Федеральної служби виконання покарань по Херсонській області».
Так, вивченням Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії від 25.05.2023 № ЮЕ9965-23-75398491 установлено, що 23.11.2022 як юридичну особу РФ зареєстровано Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області, місцем знаходження та юридичною адресою установи значиться Херсонська область, міський округ Херсонський, місто Херсон, вул. Дружби, 4, e-mail: 84@KRIM.FSIN.GOV.RU. Вид діяльності - діяльність повноважених представників Президента Російської Федерації в регіонах Російської Федерації та територіальних органів федеральних органів виконавчої влади в суб'єктах Російської Федерації (республіках, краях, областях). Спосіб утворення - створення юридичної особи. Відомості про засновника - Російська Федерація, Федеральна служба виконання покарань Росії.
Вивченням Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії від 25.05.2023 № ЮЕ9965-23-75573826 установлено, що 10.02.2023 як юридичну особу РФ зареєстровано Федеральну казенну установу «Виправна колонія № 1 Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», місцем знаходження та юридичною адресою установи значиться Херсонська область, муніципальний округ Голопристанський, селище Стара Збур'ївка, вул. Набережна, 1Б. Вид діяльності - діяльність з управління та експлуатації в'язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також з надання реабілітаційної допомоги колишнім засудженим. Спосіб утворення - створення юридичної особи. Відомості про засновника - Російська Федерація, Федеральна служба виконання покарань Росії. Підстава реєстрації - Розпорядження № 97-р від 23.01.2023.
Вивченням Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії від 25.05.2023 № ЮЕ9965-23-75694572 установлено, що 10.02.2023 як юридичну особу РФ зареєстровано Федеральну казенну установу «Виправна колонія № 2 Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», місцем знаходження та юридичною адресою установи значиться Херсонська область, міський округ Херсонський, місто Херсон, вул. Некрасова, 234. Вид діяльності - діяльність з управління та експлуатації в'язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також з надання реабілітаційної допомоги колишнім засудженим. Спосіб утворення - створення юридичної особи. Відомості про засновника - Російська Федерація, Федеральна служба виконання покарань Росії. Підстава реєстрації - Розпорядження № 97-р від 23.01.2023.
Вивченням Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії від 26.05.2023 № ЮЕ9965-23-76096161 установлено, що 14.02.2023 як юридичну особу РФ зареєстровано Федеральну казенну установу «Виправна колонія № 3 Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», місцем знаходження та юридичною адресою установи значиться Херсонська область, муніципальний район Херсонський, сільське поселення Дар'ївське, селище Дар'ївка, вул. Соборна, 193. Вид діяльності - діяльність з управління та експлуатації в'язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також з надання реабілітаційної допомоги колишнім засудженим. Спосіб утворення - створення юридичної особи. Відомості про засновника - Російська Федерація, Федеральна служба виконання покарань Росії. Підстава реєстрації - Розпорядження № 97-р від 23.01.2023.
Вивченням Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії від 02.06.2023 № ЮЕ9965-23-78804438 установлено, що 13.02.2023 як юридичну особу РФ зареєстровано Федеральну казенну установу «Лікувальна виправна установа № 4 Управління федеральної служби виконання покарань по Херсонській області», місцем знаходження та юридичною адресою установи значиться Херсонська область, муніципальний округ Снігурівський, селище Центральне, вул. Суворова, 1. Вид діяльності - діяльність з управління та експлуатації в'язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також з надання реабілітаційної допомоги колишнім засудженим. Спосіб утворення - створення юридичної особи. Відомості про засновника - Російська Федерація, Федеральна служба виконання покарань Росії. Підстава реєстрації - Розпорядження № 97-р від 23.01.2023.
Вказаними оглядами підтверджуються створення виправних установ на території м. Херсона та Херсонської області.;
-протоколом огляду від 14.08.2023, відповідно до якого оглянуто офіційне інтернет-представництво президента Російської Федерації, сторінка якого містить укази президента, серед яких є указ Президента Російської Федерації від 09.03.2004 № 314 «Про систему та структуру федеральних органів виконавчої влади» (мовою оригіналу - указ Президента Российской Федерации от 09.03.2004 № 314 «О системе и структуре федеральных органов исполнительной власти»).
Вивченням змісту цього нормативно-правового акту встановлено, що указом № 314 (пункт 13) у структурі виконавчої влади РФ утворено Федеральну службу виконання покарань, передавши їй функції Міністерства юстиції Російської Федерації по забезпеченню виконання кримінальних покарань, утримання підозрюваних, обвинувачених, підсудних та засуджених, які утримуються під вартою, етапування, конвоювання, а також контроль за поведінкою умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання, за виключенням функції по прийняттю нормативно-правових актів.;
-протоколом огляду від 26.07.2023, відповідно до якого оглянуто офіційне інтернет-представництво президента Російської Федерації, сторінка якого містить укази президента, серед яких є указ Президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1314 «Питання Федеральної служби виконання покарань» (мовою оригіналу - указ Президента Российской Федерации от 13.10.2004 № 1314 «Вопросы Федеральной службы исполнения наказаний»), яким затверджено Положення про Федеральну службу виконання покарань.
Вивченням Положення установлено, що ФСВП є федеральним органом, підвідомчим Міністерству юстиції Росії. Одним із завдань ФСВП є управління його територіальними органами. ФСВП очолює Директор, який несе персональну відповідальність за здійснення покладених на службу завдань. директор ФСВП, поміж іншого, здійснює на основі єдиноначальності керівництво діяльністю ФСВП Росії; затверджує структуру та штатний розклад територіальних органів ФСВП Росії, положення про структурні підрозділи ФСВП Росії, типові структури, типові штатні розклади територіальних органів ФСВП Росії, а також типові структури, типові штатні розклади та граничну штатну чисельність працівників установ, що виконують покарання, слідчих ізоляторів та інших установ і організацій, що входять до кримінально-виконавчої системи, в межах встановленої Президентом Російської Федерації штатної чисельності працівників кримінально-виконавчої системи, положення про територіальні органи ФСВП Росії відповідно до типового положення про територіальний орган ФСВП Росії, затвердженого Міністром юстиції Російської Федерації; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію територіальних органів ФСВП Росії відповідно до законодавства Російської Федерації, про заснування, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ, що виконують покарання; вносить Міністру юстиції Російської Федерації пропозиції про створення, реорганізацію та ліквідацію установ, виконуючих покарання, для надання до Уряду Російської Федерації; має інші повноваження, визначенні Положенням про ФСВП Росії.;
- протоколом огляду з додатками від 08.08.2023, відповідно до якого оглянуто офіційне інтернет-представництво президента Російської Федерації, сторінка якого містить укази президента, серед яких є указ Президента Російської Федерації від 25.11.2021 № 675 «Про Директора Федеральної служби виконання покарань» (мовою оригіналу - указ Президента Российской Федерации от 25.11.2021 № 675 «О Директоре Федеральной службы исполнения наказаний»).
Вивченням змісту цього указу встановлено, що 25.11.2021 на посаду Директора Федеральної служби виконання покарань Росії призначено ОСОБА_6 .;
- протоколом огляду з додатками від 07.08.2023, відповідно до якого оглянуто офіційну інтернет-сторінку Федеральної служби виконання покарань Росії та встановлено, що станом на 07.08.2023 посаду Директора ФСВН Росії продовжує обіймати ОСОБА_6 . Крім того, цим оглядом зафіксовані анкетні дані та фотознімок, які посвідчують особу ОСОБА_6 ;
-протоколом огляду з додатками від 18.09.2023, відповідно до якого оглянуто офіційний сервіс перевірки ідентифікаційних податкових номерів громадян РФ та зафіксовані додаткові дані ОСОБА_6 , а саме повні анкетні дані, дату народження, ідентифікаційний номер платника податків Росії.;
-протоколом огляду з додатками від 20.09.2023, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт опублікованих правових актів РФ та установлено, що у переліку опублікованих правових актів Федеральної служби виконання покарань Росії наявний наказ Федеральної служби виконання покарань від 20.01.2023 № 29 «Про внесення змін в наказ ФСВП Росії від 17.12.2020 № 916 «Про затвердження зразків службового посвідчення та спеціального жетона з особистим номером співробітника кримінально-виконавчої системи Російської Федерації та Порядку їх видачі» з додатком (зареєстрований 10.02.2023 № 72325) (мовою оригіналу - приказ Федеральной службы исполнения наказаний от 20.01.2023 № 29 «О внесении изменений в приказ ФСИН России от 17.12.2020 № 916 «Об утверждении образцов служебного удостоверения и специального жетона с личным номером сотрудника уголовно-исполнительной системы Российской Федерации и Порядка их выдачи» с приложением (зарегистрирован 10.02.2023 № 72325)).
Вивченням цього наказу встановлено, що директор ФСВП Росії ОСОБА_6 на виконання, у тому числі, федерального конституційного закону від 04.10.2022 № 8-ФКЗ «Про прийняття у Російську Федерацію Херсонської області та утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта - Херсонської області» видав від імені Федеральної служби виконання покарань наказ про затвердження зразків службового посвідчення та спеціального жетону з особистим номером співробітника кримінально-виконавчої системи Російської Федерації та Порядку їх видачі на тимчасово окупованій території Херсонської області.;
-протоколом огляду з додатками від 24.07.2023, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт опублікованих правових актів РФ та установлено, що у переліку опублікованих правових актів Федеральної служби виконання покарань Росії наявні 2 накази Федеральної служби виконання покарань (мовою оригіналу): от 09.03.2023 № 143 «Об определении соотношения специальных и воинских званий, классных чинов прокурорских работником Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области и присваиваемых специальных званий сотрудников уголовно-исполнительной системы Российской Федерации» (зарегистрирован 09.03.2023 № 72561) и от 01.03.2023 № 126 «Об утверждении Порядка подтверждении стажа службы (выслуги лет) гражданам Российской Федерации, поступающим на службу в учреждения и органы уголовно-исполнительной системы Российской Федерации, расположенные на территориях Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области (зарегистрирован 09.03.2023 № 72553).
Вивченням цих наказів, а також вищевказаного наказу ФСВП Росії від 17.12.2020 № 916, установлено, що ці нормативно-правові акти видані та підписані ОСОБА_6 як директором ФСВП Росії та направлені на врегулювання питань, пов'язаних з організацією функціонування установ кримінально-виконавчої системи РФ, незаконно створених та захоплених на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі Херсонської області.
VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред'явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 109 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади. Правовою підставою криміналізації цих діянь є положення ст. 5 Конституції України, відповідно до яких право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і ніхто не може узурпувати державну владу.
Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Конституційний лад - це устрій держави і суспільства, а також їх інститутів відповідно до норм Конституції. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми і способи функціонування держави як єдиного державно-правового механізму. Формальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних відносин.
Державна влада - це головна складова публічної влади, яка належить тільки державі і реалізується нею шляхом прийняття компетентним органом обов'язкових для виконання усіма рішень (правових актів), та застосування в разі необхідності державного примусу. Завдяки цьому здійснюється керівництво справами суспільства як самою державою, так і її органами.
Об'єктивна сторона виражається в чотирьох формах: 1)дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій; 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Загальною ознакою всіх цих дій є насильницький спосіб зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного насильства чи створення загрози його застосування до представників державної влади, осіб, що виконують функцію її охорони, або осіб, що перешкоджають вчиненню таких дій.
Саме вчинення зазначених дій є закінченим злочином.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою є мета - насильницькі зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади в Україні.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.
Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим, факт якого доведено змістом досліджених судом документів.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки підтверджена належним та достатнім обсягом доказів.
VIІ. Призначення покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який є громадянин та високопосадовець рф, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, суд розцінює вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в максимальних межах санкцій ч. 1 ст. 109 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 1 статті 109 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Потерпілі відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Шкода відсутня.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення у вигляді арештів не застосовувались.
У зв'язку з наявністю повітряних загроз, з метою забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, відвідувачів та співробітників суду, а також з урахуванням великого обсягу вироку, що потребує значного часу для проголошення, суд вважає за необхідне застосувати п. 15 ст. 615 КПК України, та обмежитись проголошенням резолютивної частини вироку з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
Строк відбування призначеного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 30.05.2024 залишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
СуддяОСОБА_1