Справа № 149/880/25
Провадження №2-а/149/49/25
Номер рядка звіту 129
23.06.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Олійника І. В., розглянувши, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст заявлених вимог
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 263 від 04.03.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він не уточнив свої облікові дані у визначений законом строк. Позивач не вважає це порушенням, оскільки у примітці до ст. 210 КУпАП визначено, що умовою, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовується це відсутність можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних військовозобов'язаного. Отже, відповідач самостійно міг отримати дані позивача з реєстрів. Також протокол складено за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, хоча постанову прийнято за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У протоколі та в постанові не конкретизовано, які саме відомості позивач не уточнив. За таких обставин позивач просить визнати поважними причини та поновити строк на оскарження постанови № 263, визнати її протиправною та скасувати, а провадження - закрити.
Рух справи
Ухвалою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Войнаревича М. Г. від 24.03.2025 визнано поважними причини пропуску строку та поновлено строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження та призначено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Протоколом повторного авторозподілу від 26.05.2025 справу розподілено судді Олійнику І. В.
Ухвалою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Олійника І. В. від 02.06.2025 суду справу прийнято до свого провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачеві визначено строк для подання відзиву.
Позиція відповідача
09.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву узагальнені доводи котрого зведено до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у визначений 60 денний строк позивач не оновив свої облікові дані, а тому стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а оскаржуваною постановою визнано винним у вчиненні цього правопорушення та правомірно накладено стягнення. За таких обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26.02.2025 стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що він протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані (а.с. 6).
04.03.2025 постановою № 263 у справі про адміністративне правопорушення позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, за те, що він протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 пп. 1, пп. 7, абз. 4 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022. Зазначено, що ОСОБА_1 на розгляд протоколу з'явився, пояснив: "не оновив дані через свою необізнаність" (копія на а.с. 5).
Позиція суду
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (надалі- Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону №2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, абз. 4, 5 п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 (надалі Закон 3633), установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
За змістом вказаних норм, громадяни України, які перебувають на території України, знаходяться на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Позивач не довів те, що у 60 денний строк з 18.05.2024 уточнив свої персональні дані, проте підтвердив, що з березня 2018 знаходиться на військовому обліку (а.с. 9-10, 11-12).
Суд відхиляє доводи позивача про те, що підставою для скасування постанови є, зокрема, не зазначення як у протоколі, так і в постанові переліку даних, які він мав уточнити. Такий перелік наведено у ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також частково у абз. 4 п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633, зокрема: адреса проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, оскільки приміткою визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Як видно зі змісту вищевказаних норм законів, чинним законодавством саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. У свою чергу держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, що не звільняє позивача від обов'язку надати усю необхідну інформацію.При цьому, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" містить 34 пункти відомостей, що становлять персональні дані військовозобов'язаного і не всі ці відомості наявні в інших реєстрах.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" № 1932-XII від 06.12.1991, особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389-VIII від 12.05.2015, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
За змістом оскаржуваної постанови, відповідачем враховано вищевказані норми законів, правильно кваліфіковані дії позивача та притягнуто до адміністративної відповідальності, вірно визначивши розмір стягнення. Відтак, підстав для скасування цієї постанови суд не вбачає.
Зазначення в протоколі «ч. 3 ст. 210-1 КУпАП», з урахуванням викладення формулювання та притягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не є істотним порушення та не спростовує встановлених обставин та зроблених судом висновків, отже не може бути підставою для її скасування.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП відповідачем доведено, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати не підлягають відшкодуванню. Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.
Керуючись ст.ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 263 від 04.03.2025, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.06.2025.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК