Справа № 138/922/25
Провадження № 2/139/206/25
іменем України
20 червня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Лихачова Р.Б.,
відповідача ОСОБА_2 ,
секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування фізичної особи на утриманні,
Представник позивача адвокат Лихачов Роман Борисович засобами поштового зв'язку направив цей позов до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
З отриманої на підставі вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України інформації про фактичне місце проживання відповідача (ВПО) було встановлено, що ОСОБА_2 проживає як внутрішньо переміщена особа без реєстрації в с. Дружба Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області (а.с. 61).
Ухвалою від 09 квітня 2025 року (а.с. 62) судді Могилів-Подільського міськрайонного суду справу передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
Справа надійшла до Мурованокуриловецького районного суду 16 травня 2025 року.
У позові заявлено вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 . Підставою для позову названо такі обставини: позивач перебувала у стосунках із ОСОБА_3 з 13 липня 2021 року; на той момент і до дня загибелі ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_4 , місцем народження є м. Старобільськ Луганської області, яке на момент народження дитини було тимчасово окупованим російською федерацією; рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2022 року встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на ТОТ у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дитини ОСОБА_4 ; з 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом зі своєю дочкою проживали як ВПО у м. Харкові; 10 березня 2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання у АДРЕСА_8; з 14 травня 2022 року єдиним джерелом доходу для ОСОБА_1 та її дочки було утримання від ОСОБА_3 ; у зв'язку з відсутністю офіційної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач не може в повному обсязі реалізувати свої соціально-економічні права, пов'язані з отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації і т.п.; відповідач ОСОБА_2 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 , а тому також претендує на одноразову грошову допомогу.
Ухвалою від 20 травня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 72-73), призначено підготовче засідання, до участі у справі залучено третю особу.
Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримала 28 травня 2025 року (а.с. 76). Відзиву на позов чи будь-яких доказів не подала. В той же час, у підготовчому засіданні відповідач не заперечила факт народження позивачем дитини від її загиблого сина, але не визнала факт проживання їх однією сім'єю та перебування на утриманні.
Безпосередньо перед підготовчим засіданням через підсистему «Електронний суд» представник третьої особи - Міністерства оборони України Панасюк Володимир Миколайович (повноваження на а.с. 93-94) подав пояснення щодо позову (а.с. 89-92), у яких навів практику Верховного Суду зі справ такої категорії і просив врахувати її при ухваленні судового рішення.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року (а.с. 99-100) закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання не з'явився представник залученої до участі у справі третьої особи, про місце та час розгляду повідомлено належним чином, шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету 18 червня 2025 року. У поясненнях щодо позову (а.с. 89-92), крім іншого, представник МОУ Панасюк В.М. просив проводити розгляд справи без участі представника МОУ.
У судовому засіданні позивач, яка приймала участь в режимі відеоконференцзв'язку з Індустріальним районним судом м. Харкова, підтримала свої позовні вимоги, а відповідач не визнала їх.
Так, позивач ОСОБА_1 суду пояснила: Вона познайомилася з ОСОБА_3 ще під час навчання у коледжі у 2017 році. Вони зустрічалися, припиняли стосунки, знову відновлювали і т.п., а з 2020 року вважали себе парою. 18 червня 2021 року військова частина, у якій служив ОСОБА_3 , передислокувалася у АДРЕСА_9, і тоді вони прийняли рішення, що будуть проживати разом на території військового містечка. 01 липня 2021 року вона переїхала у АДРЕСА_9 і з тих пір постійно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 . Через два місяці вона завагітніла. Було прийнято спільне рішення, що вона переїде до своїх батьків у Луганську область. У грудні місяці 2021 року вона потрапила до лікарні, ОСОБА_3 прийняв рішення, що вони переїдуть жити до будинку його хрещеного. Там вони прожили до початку повномасштабного вторгнення росії до України. Після переведення військової частини, де проходив службу ОСОБА_3 , на воєнний стан, вона знову переїхала до своїх батьків. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них із ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 . Оскільки їх шлюб з ОСОБА_3 не було зареєстровано, він був військовослужбовцем ЗСУ, а вона перебувала на ТОТ, окупаційна влада зареєструвала їх доньку за прізвищем матері, а інформацію про батька записала також за прізвищем матері, а ім'я та по батькові - зі слів матері. ОСОБА_3 не міг приїжджати до неї, не міг побачитися зі своєю дочкою, тому вони вирішили, що потрібно виїхати з ТОТ. На той момент військова частина дислокувалася неподалік Харкова, а тому 01 серпня 2022 року вона з новонародженою дочкою виїхала з ТОТ через «зелений коридор» до м. Харків. Рішенням Київського районного суду м. Харкова було задоволено спільну з ОСОБА_3 заяву та встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , батьком було визнано ОСОБА_3 . З тих пір їх сім'я винаймає помешкання у м. Харкові, наразі проживають у третій такій квартирі. Рішення про місце проживання, про необхідність купівлі простих побутових речей, про організацію спільного життя вона приймала виключно з ОСОБА_3 . Вони вели спільний бюджет, що складався з її виплат як ВПО та допомоги при народженні дитини, а також із зарплати ОСОБА_3 . Витрати на повсякденні потреби завжди здійснювалися з урахуванням думок обох. За час спільного проживання ОСОБА_3 фінансово забезпечував її та їх спільну доньку, переказуючи більшу частину зарплатні на її рахунок. Вони планували придбання спільного будинку чи квартири, а тому вона відкладала частину коштів. Поки ОСОБА_3 перебував у місці дислокації в/ч, він всі вихідні та будь-яку вільну хвилинку (коли приїжджав у місто зі службових питань) проводив у сім'ї. На її день народження у 2023 році ОСОБА_3 зробив їй пропозицію, вона погодилася, але офіційну реєстрацію шлюбу вони відклали. За період повномасштабного вторгнення він мав три відпустки, які також провів із сім'єю у м. Харків. Навіть, коли його запросили у гості до матері, він не захотів їхати без неї. У Харкові у них з'явилися спільні знайомі, з якими вони весь час підтримували стосунки, і з якими вона спілкується до сьогодні. Коли він був на службі, в тому числі у зоні бойових дій, вони за можливості спілкувалися, а також регулярно обмінювалися умовними знаками. Крім того, вона постійно контактувала із побратимами ОСОБА_3 , коли він не міг виходити на зв'язок. Саме від одного з побратимів їй стало відомо, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув, хоча його матері направили повідомлення про те, що він зник безвісти. Від них вона знала про всі подробиці загибелі, як ОСОБА_3 тіло не могли забрати з позицій до 03 березня 2025 року . 10 березня цього року їй прийшло повідомлення про загибель ОСОБА_3 , 13 березня до Харкова доправили його тіло. Вона похоронила його на 18-ому кладовищі на Алеї Слави . На поховання ОСОБА_3 приїхала його мати ОСОБА_2 і тоді вона фактично вперше познайомилася з ОСОБА_4 (вперше вона приїжджала до неї ще у роддом), провела з нею пів дня, потім вони підтримували зв'язок в телефонному режимі. Наразі вона не може в повному обсязі реалізувати свої соціально-економічні права, пов'язані з отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації і т.п., а тому й вимушена звертатися до суду з таким позовом.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила: 03 листопада 2017 року ОСОБА_3 познайомив її з ОСОБА_1 . Однак, через кілька місяців розповідав, що застав ОСОБА_1 з іншим чоловіком. Крім того, від ОСОБА_1 матері вона чула, що «щоб ОСОБА_1 не робила, «лопух» все їй простить». Неодноразово ОСОБА_3 скаржився їй, що ОСОБА_1 потрібні лише гроші, що вона вимагає від нього дорогих подарунків і т.п., а тому він і прийняв рішення у 2020 році підписати контракт на військову службу. Їй відомо, що ОСОБА_1 поїхала до сина у АДРЕСА_9, потім їй стало відомо про її вагітність, про народження дівчинки. Дійсно вона провідувала ОСОБА_1 одразу після народження дитини, а коли побачила фото дівчинки, то сказала, що та схожа на її матір. Їй відомо, що ОСОБА_1 у липні 2022 року з окупації переїхала у м. Харків. Вона три роки не бачилася із сином, оскільки за станом здоров'я не могла так далеко їхати, але залишалася з ним на зв'язку. Під час однієї з розмов, ОСОБА_3 повідомив, що чекає на народження дитини, але не з ОСОБА_1 . Тому вона вважає, що ОСОБА_1 просто мала стосунки з її загиблим сином, користувалася народженням дитини для отримання від нього грошей. Не заперечує, що з липня 2021 року ОСОБА_3 відпустки і вихідні проводив з ОСОБА_1 .
За клопотанням сторони позивача судом були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а за клопотанням відповідача - ОСОБА_8 .
Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що познайомився із ОСОБА_3 у 2020 році, коли він прийшов служити у військову частину, де він був командиром. У них склалися дружні стосунки, з часом він познайомив ОСОБА_3 зі своєю дружиною, а той познайомив його із ОСОБА_1 . В результаті, коли ОСОБА_1 з дочкою переїхала у Харків, вони почали дружити сім'ями. Це була сім'я в повному розумінні, вони мале теплі почуття один до одного, дбали один про одного. ОСОБА_3 дуже любив свою дочку, намагався забезпечити їй якнайкращі умови, а тому за будь-якого випадку спішив до сім'ї. Йому достеменно відомо, що утримання сім'ї, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 взяв на себе. Ніколи не чув від ОСОБА_3 про іншу жінку, виключає таку можливість взагалі, оскільки він навіть за умовами військової служби не мав права перебувати за іншою, ніж вказана у відповідній заяві, адресою під час відпустки чи у свій вихідний день.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживала із сім'єю ОСОБА_1 у м. Харків в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 винаймали квартиру у цьому будинку з червня 2023 року до січня 2025 року. У неї є внук на рік старший від ОСОБА_4 , а тому на дитячому майданчику познайомилася з ОСОБА_1 , стоваришувалися, часто гостювали один в одного. Коли ОСОБА_3 був на службі, ОСОБА_1 залишала їй свою ОСОБА_4 , якщо потрібно було кудись піти чи поїхати. Вона завжди сприймала цю пару як повноцінну сім'ю, оскільки їх стосунки були дуже схожі на стосунки її з покійним чоловіком, з яким вона прожила 40 років. Було видно, що у сім'ї панує мир, злагода, взаєморозуміння і любов, бо ОСОБА_1 завжди була в курсі всіх справ ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 кожну вільну від служби хвилинку використовував, щоб побути із сім'єю. Їй достеменно відомо, що утримання сім'ї було на плечах ОСОБА_3 : ОСОБА_1 ще у декретній відпустці, дитину у садочок у Харкові не здаси, бо вони не працюють, батьки ОСОБА_1 знаходяться на окупованій частині України.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що познайомилася із ОСОБА_1 на дитячому майданчику у червні 2023 року. Вони проживали в сусідніх будинках, а діти були одного віку. Під час спільних прогулянок з дітьми спілкувалися, розповідали один про одного, про сім'ї і т.п., здружилися. З часом вони познайомилися з чоловіками одна одної. Чоловіки також здружилися між собою. Іноді, коли ОСОБА_3 приїжджав на вихідні чи у відпустку, вони організовували спільний відпочинок. Часто чоловік, який займався ремонтом автомобілів, відновлював автомобілі на прохання ОСОБА_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були точно такою ж сім'єю, як і вона зі своїм чоловіком: він утримував сім'ю, вона доглядала і виховувала його доньку, коли він був на службі; весь вільний час проводили разом, облаштовували свій спільний побут, придбаваючи якісь речі, робили один одному подарунки; ОСОБА_1 завжди була на зв'язку з ОСОБА_3 і знала про всі його переведення, відрядження, проблеми і т.п.; ОСОБА_1 з ОСОБА_3 планували купити в Харкові будинок чи квартиру, а тому кожного разу з ОСОБА_3 зарплати відкладали кошти.
Свідок ОСОБА_8 - старша сестра загиблого ОСОБА_3 і донька відповідача - суду пояснила: Вона знає, що ОСОБА_3 зустрічався, жив і має спільну доньку із ОСОБА_1 . Вона не зустрічалася із братом від початку повномасштабного вторгнення, але була з ним на зв'язку. В розмовах ОСОБА_3 розповідав про доньку, про те, що він з нею бачиться, а, коли вона запитувала про ОСОБА_1 , він не хотів нічого розповідати. Тому вона нічого не може сказати про те, чи проживали вони однією сім'єю, чи утримував ОСОБА_3 ОСОБА_1 . В той же час, свідок на запитання позивача відповіла, що насправді телефоном спілкувалася з ОСОБА_1 і запитувала про ОСОБА_3 ; запрошувала ОСОБА_3 з ОСОБА_1 і донькою до себе в гості, але ОСОБА_3 відмовився приїхати через погані стосунки між матір'ю та ОСОБА_1 ; їй відомо, що ОСОБА_3 з ОСОБА_1 придбали собі автомобіль.
Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до беззаперечного задоволення, з врахуванням такого:
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України, якщо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу пов'язано зі спором про право, вимога про встановлення такого факту розглядається у позовному провадженні.
Згідно із ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) у п.26 вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Судом встановлено, що з 08 липня 2020 року ОСОБА_3 на підставі контракту був зарахований до військової частини НОМЕР_1 . Про це свідчать відповідні записи у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а.с. 14-18). 07 грудня 2021 року ОСОБА_3 отримав статус учасника бойових дій (а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_8, під час виконання бойового завдання, загинув солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35, 36, 50).
Сторони в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_3 похоронений на Алеї Слави 18-ого кладовища у м. Харків.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачені соціальні виплати, в тому числі і одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця.
За ст. 16-1 вказаного вище Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, зокрема утриманці загиблої (померлої) особи.
Згідно ст. 30 Закону України ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї відповідно до Закону вважаються, зокрема, діти, батьки, а також дружина, якщо вона зайнята доглядом за дитиною померлого годувальника, яка не досягла 8-річного віку, і не працює.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.
У цій справі позивач стверджує, що вона з 2018 року знайома з ОСОБА_3 , а з 01 липня 2021 року вона переїхала до нього у військову частину і з тих пір постійно проживала з ним спочатку у АДРЕСА_9, а потім - у м. Харкові. Зокрема, у вересні 2021 року вона завагітніла. За станом її здоров'я, було прийнято рішення, що вона лікуватиметься в лікарні за місцем проживання своїх батьків - у Луганській області. В січні місяці 2022 року ОСОБА_3 винайняв для них будинок у свого хрещеного батька в Луганській області і до початку повномасштабного вторгнення вони жили там. З 24 лютого 2022 року військова частина, де служив ОСОБА_3 була переведена на військовий стан, тому ОСОБА_1 , залишившись без його опіки, перейшла до своїх батьків.
Такі пояснення позивача не спростувала, а підтвердила відповідач. Крім того, факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в період з 01 липня 2021 року у військовому містечку підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - командир ОСОБА_3 по військовій службі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та ОСОБА_3 народилася спільна донька ОСОБА_4 , що стверджується рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2022 року (а.с. 20-25) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом ДРАЦС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 25 серпня 2022 року (а.с. 26).
Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332-5002140501 від 19 вересня 2022 року (а.с. 27), довідкою переселенця № 6332-7501567774 від 16 березня 2023 року (а.с. 28) стверджуються пояснення позивача про те, що в липні 2022 року вона з новонародженою донькою ОСОБА_4 виїхала з ТОТ у Луганській області до м. Харків, і разом із ОСОБА_3 винаймали і проживали разом у квартирі АДРЕСА_2 до 01 червня 2023 року.
Факт, що з 01 червня 2023 року до 15 січня 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і їх спільна донька проживали у квартирі АДРЕСА_3 , крім показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , доводиться актом про встановлення факту проживання від 07 березня 2025 року (а.с. 29), довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6332-5002842587 від 11 липня 2023 (а.с. 31) і № 6332-5002842586 від 01 липня 2023 року (а.с. 32).
Як вбачається із інформації, що міститься в додатку в Google Play «Дія» (а.с. 33, 34) позивач з дочкою своїм фактичним місцем проживання наразі мають квартиру АДРЕСА_4 .
Крім того, про сімейні відносини та факт спільного проживання однією сім?ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджують світлини, на яких зображені ОСОБА_4 з батьками у різний період її життя та в різній обстановці (а.с. 44-49).
Опосередковано про довірливі сімейні стосунки між ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_3 свідчить факт, що вона має доступ до додатку в Google Play «Дія» на його мобільному телефоні (а.с. 28) та соціальних мереж «Facebook» та «Instagram» (а.с. 111-113). При цьому сторінки соцмереж ОСОБА_3 містять багато світлин його з позивачем, його з дитиною та їх всіх трьох.
Про ведення і планування спільного побуту, витрат і планів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 01 липня 2021 року підтвердили суду допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Своїми поясненнями в суді позивач довела, що вона достеменно знала все про родину ОСОБА_3 , про їх стосунки, вона детально розповідала про проходження ОСОБА_3 військової служби, зокрема, вона завжди знала, які бойові чи службові завдання він виконує, в якому місці, коли зможе вийти на зв'язок, тримала контакт з його командиром та побратимами
Фактично і сама відповідач, і її свідок ОСОБА_8 не спростували жодного аргументу позивача, а навіть підтвердили, що постійно контактували з ОСОБА_1 , коли хотіли дізнатися що-небудь про ОСОБА_3 . Крім того, відповідач, як слідує із її переписки з позивачем у застосунку «Telegram» (а.с. 107-110), називала позивача з її дочкою «мої», «рідні» і т.п. Також перепискою у березні 2023 року (зворот а.с. 109) доводиться, що відповідачу ОСОБА_2 достеменно було відомо про те, що її син ОСОБА_3 зробив пропозицію ОСОБА_1 та подарував їй обручку. Про це, на запитання головуючої в судовому засіданні, відповідач також ствердила.
Про реальність сімейних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також свідчить факт, що позивач з новонародженою дочкою одразу переїхала в місце дислокації військової частини, в якій служив ОСОБА_3 (а.с. 27, 28), що вона спільно з ОСОБА_3 звернулися до суду за встановленням факту народження дитини на ТОТ України.
Про близькі та довірливі сімейні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також свідчить обставина, що саме їй, на її фактичне місце проживання (значить воно було відоме загиблому ОСОБА_3 та зазначене ним у відповідних документах військової частини) було направлено Сповіщення сім'ї № 451 (а.с. 35) про загибель її «цивільного чоловіка» ОСОБА_3 . Крім того, саме до місця фактичного проживання ОСОБА_1 було доставлено тіло загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , і саме вона організовувала його поховання.
Відповідач не заперечила ці обставини. А її переписка з ОСОБА_1 (зворот а.с. 107) підтверджує їх.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно придбали автомобіль. Цей факт перед судом ствердила свідок ОСОБА_8 .
З врахуванням наведених вище аргументів суд прийшов до переконання про беззаперечне доведення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 липня 2021 року до моменту його загибелі однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, з веденням спільного господарства та наявністю взаємних прав та обов'язків, та, відповідно, про необхідність задоволення такої її позовної вимоги.
Позивач зазначила, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні їй необхідне для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також інших пенсій та пільг, в тому числі для захисту інтересів малолітньої доньки загиблого військовослужбовця.
З наведених вище у цьому рішенні норм Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слідує, що передбачені законодавством соціальні виплати, в тому числі і одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, пенсію в разі втрати годувальника мають право оформити та отримати, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення", члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01.01.2012р., до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі N 1-8/99 (N 5-рп/99) роз'яснив, що членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
В постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі N 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року в справі N 210/343/19 (провадження N 61-22247св19) та від 31 серпня 2022 року в справі N 592/13089/21 (провадження N 61-5213св22) вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як вже було встановлено судом позивач проживала разом із ОСОБА_3 та їх спільною дочкою ОСОБА_4 з 01 липня 2021 року. Факт утримання ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та їх спільної дочки беззаперечно доведено перед судом виписками з карткових рахунків позивача (а.с. 37-43), Так, принаймні з травня 2022 року (тобто ще до народження спільної дочки) ОСОБА_3 регулярно, по кілька разів на місяць робив перекази на карткові рахунки ОСОБА_1 , в тому числі і неодноразово в сумі 70 тисяч гривень.
Такі докази (виписки) узгоджуються із поясненнями позивача та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що, в залежності від розміру зарплати, він пересилав їй від третини до двох третин зарплати, оскільки у них був спільний план купити в м. Харкові своє власне житло.
Факт, що заробітна плата військовослужбовця ОСОБА_3 була єдиним видом доходу його із ОСОБА_1 сім'ї, доводиться обставиною, що до переїзду в грудні 2021 року у Луганську область позивач не працювала, оскільки у військовому містечку у АДРЕСА_9 не було місця для її працевлаштування (про це перед судом підтвердив свідок ОСОБА_5 , обставиною, що вона перебувала у стані вагітності, що частина Луганської області, де позивач народжувала, з часом була окупована росією, що до м. Харкова позивач приїхала з новонародженою дитиною і займалася її доглядом, оскільки дитячі садочки у місті не працюють (про це суду ствердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), а також обставиною, що близькі родичі позивача, які могли б взяти частину її утримання на себе, до цього часу проживають на ТОТ України у Луганській області.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що грошова допомога, яка надавалася загиблим ОСОБА_3 була для ОСОБА_1 єдиним, постійним та основним джерелом засобів до існування.
Відтак, у ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 з 01 липня 2021 року до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала весь цей час на його утриманні.
Керуючись статтями 2-5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 263-265, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , без реєстрації шлюбу у період з 01 липня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 липня 2021 року до моменту його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , внутрішньо переміщена особа, фактично проживає без реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП невідомий.
Третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 23 червня 2025 року.
Суддя: __________