Справа № 134/676/25
2/134/319/2025
Іменем України
20 червня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Франко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
29 квітня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області засобами поштового зв'язку надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» посилається на те, що 13 листопада 2018 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 26 % річних. Обов'язковий мінімальний платіж встановлено у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
AT «АЛЬФА-БАНК» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «АЛЬФА-БАНК».
Таким чином, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу і він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором AT «АЛЬФА-БАНК» виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
У свою чергу відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.
20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 13 листопада 2018 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
Станом на 20 вересня 2021 року (день відступлення права вимоги) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 листопада 2018 року становила 44484,64 грн.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань з повернення кредиту у строки і на умовах, передбачених кредитним договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2018 року в розмірі 44484,64 грн, а також сплачений ним судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9200 грн.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 26 травня 2025 року розгляд справи було відкладено на 13 год. 10 хв. 20 червня 2025 року в зв'язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.
В судове засідання 20 червня 2025 року сторони не з'явилися.
Від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» - адвоката Євтодьєва А.О. 30 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному п. 2 ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі, у визначений судом строк відповідач не подав відзив на позов.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 20 червня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 власноручно підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501084847, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій він пропонує АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», на наступних умовах:
- Умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту - 50000 грн.; процента ставка - 18,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 36 місяців (дата повернення кредиту - 13.11.2021). Кредит надається позичальнику для: власних потреб - в розмірі 18820,27 грн.; повернення заборгованості за кредитним договором № 591027122 від 24.08.2017 - в розмірі 31179,73 грн. Під час користування кредитом позичальник пропонує банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту - 0 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ; за обслуговування кредиту - 2,25 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ;
- Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума кредиту - до 200000 грн.; процентна ставка - 26 % річних, тип ставки - фіксована; строк дії кредитної картки - 3 роки з моменту випуску. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Відповідач власноручним підписом в оферті підтвердив, що 13 листопада 2018 року він отримав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501084847, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.11.2018.
Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 501084847 від 13.11.2018 містить графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, із змісту якого слідує, що загальна вартість кредиту для позичальника становить 106471,70 грн., з яких: 50000 грн. - тіло кредиту; 15971,70 грн. - проценти за користування кредитом; 40500 грн. - розрахунково-касове обслуговування. Дата щомісячного платежу - до 13 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 2,957,55 грн.
Отже, укладення кредитного договору між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем відбулося шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) на укладення угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 13.11.2018 по 21.09.2021 за договором № 501084847, ліміт кредиту встановлений: 0,00 грн., доступний: 0,00 грн., власні кошти на початок періоду: 0,00 грн., всього витрат: 62455,99 грн., всього надходжень: 62455,99 грн., власні кошти на кінець періоду: 0,00 грн., доступні кошти на кінець періоду: 0,00 грн., поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки: 0,00 грн., обов'язковий мінімальний платіж: 0,00 грн., загальна сума платіжного періоду: 4888,16 грн., термін сплати: до 13.10.2024. 20.09.2021 згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу № 3 ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» від 20.09.2021, сума операції 39425,72 грн.
Окрім того, з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами.
Судом також встановлено, що 20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 3, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу, право вимоги, що відступається згідно даного Договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить АТ «АЛЬФА-БАНК».
Як вбачається з Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 20.09.2021 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, на виконання вимог договору факторингу № 3 від 20.09.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» передало, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» отримало право вимоги, детальний опис якого наведений в додатку № 1-1 до Договору.
Згідно платіжного доручення № 559 від 20.09.2021, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було здійснено платіж на суму 12844800,00 грн (дванадцять мільйонів вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот гривень, 00 копійок), отримувач АТ «АЛЬФА-БАНК», призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021.
Відповідно до виписки з додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, загальний залишок заборгованості за кредитним договором № CCNG-501084847 від 13.11.2018, боржником в якому є ОСОБА_1 , становить 44484,64 грн., з яких: 39425,72 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5058,92 грн. - залишок заборгованості за штрафними санкціями.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № CCNG-501084847 від 13.11.2018 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 44484,64 грн., з яких: 38662,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5058,92 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 763,14 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Досліджуючи наявні у даній справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем виникнення у нього права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 13.11.2018 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.
Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідач користувався кредитними коштами банку, використовуючи кредитну платіжну картку World Debit Mastercard, знімав з кредитного рахунку кошти для власних потреб, оплачував покупки, періодично вносив кошти в рахунок повернення отриманих кредитних коштів, однак допустив прострочення виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц виклав правовий висновок, згідно якого банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами кредитного договору, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором такими, що підлягають частковому задоволенню.
Так, з долученої позивачем виписки по рахунку вбачається, що АТ «АЛЬФА-БАНК» у 2020 та 2021 роках в односторонньому порядку проводило списання грошових коштів за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ), що склало 11115,24 грн. (13.03.2020 - 779,60 грн., 13.04.2020 - 752,88 грн., 13.05.2020 - 805,61 грн., 12.06.2020 - 787,56 грн., 13.07.2020 - 737,43 грн., 13.08.2020 - 701,72 грн., 11.09.2020 - 667,87 грн., 13.10.2020 - 634,58 грн., 13.11.2020 - 603,65 грн., 11.12.2020 - 574,76 грн., 13.01.2021 - 546,49 грн., 12.02.2021 - 520,37 грн., 12.03.2021 - 495,67 грн., 13.04.2021 - 471,65 грн., 13.05.2021 - 448,07 грн., 12.06.2021 - 426,78 грн., 13.07.2021 - 406,14 грн., 13.08.2021 - 386,05 грн., 13.09.2021 - 368,36 грн.).
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 вказано, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням основної картки.
Ураховуючи, що позивач не зазначив і не надав доказів наявності та переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, відтак положення кредитного договору та вимоги щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі № 727/5461/23.
Отже, оскільки згідно наданої позивачем виписки по рахунку за кредитною карткою з карткового рахунку ОСОБА_1 банком було списано кошти за розрахунково-касове обслуговування основної картки, що у своїй сукупності складає 11115,24 грн., суд приходить до висновку про необхідність перерахунку загальної заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.
Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За наведених обставин, оскільки встановлена на постійній основі плата за розрахунково-касове обслуговування кредитної картки є нікчемною вимогою, списані банком грошові кошти у загальному розмірі 11115,24 грн. мають бути зараховані на погашення кредитної заборгованості, що відповідає положенню ст. 534 ЦК України.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33369,40 грн. (44484,64 грн. (кредитна заборгованість станом на дату відступлення права вимоги) - 11115,24 грн. (кошти за розрахунково-касове обслуговування основної картки)).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 08.05.2024 року у справі № 381/1647/21 провадження № 61-4504св23).
Доказів на спростування факту укладення вищевказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, які містять інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн., ціна позову становила 44484,64 грн, позов задоволено на суму 33369,40 грн., тобто на 75,01 % (33369,40 х 100 : 44484,64), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2271,30 грн. (3028 х 75,01 %) судового збору.
Що стосується заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн., суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат позивачем було надано копії договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладеного з адвокатом Литвиненко О.І., акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.07.2024 із зазначенням наданих адвокатом юридичних послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на суму 9200,00 грн. (надання первинної консультації у справі - 0,5 год. вартістю 1000 грн., правовий аналіз наявних документів із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 2 год. вартістю 4000 грн., підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год. вартістю 4200 грн.), та платіжної інструкції № 4922 від 01.10.2024, де платником вказано ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», отримувач адвокат Литвиненко О.І., сума 9200,00 грн., призначення платежу: оплата згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).
Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки дана справа незначної складності з ціною позову 44484,64 грн., наявна стала судова практика щодо вирішення спорів, пов'язаних зі стягненням кредитної заборгованості, позовні вимоги задоволено частково (на суму 33369,40 грн.), у справі було два засідання, які проводилися у відсутності учасників справи.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до 4000 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 13.11.2018 року в розмірі 33369,40 грн. (тридцять три тисячі триста шістдесят дев'ять гривень, 40 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» 2271,30 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня, 30 копійок) судового збору та 4000 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 23 червня 2025 року.
Суддя: