23 червня 2025 року
м. Київ
справа №320/17340/23
адміністративне провадження №К/990/22246/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Осколкова Івана Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач 1) та Чернівецької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 48 дп-23 від 15 березня 2023 року, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Керівника Чернівецької обласної прокуратури "Про застосування дисциплінарного стягнення до прокурора ОСОБА_1 " № 152-к від 28 березня 2023 року, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 02 квітня 2025 року адвокат Невмержицький Сергій Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/17340/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України). Також, роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу повернуто особі, яка її подала.
23 травня 2025 року адвокатом Осколкова Івана Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 подано вдруге до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Так, відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Представник скаржник оскаржує, зокрема постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, повний текст постанови складено 10 березня 2025 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 08 квітня 2025 року (з урахуванням вихідних днів), а касаційну скаргу вдруге подано 23 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/17340/23 залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 13 травня 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету представника позивача (адвокату Невмержицькому С.І.) та позивача 13 травня 2025 року о 20:54.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала Верховного Суду від 13 травня 2025 року про повернення касаційної скарги скаржнику вважається врученою представнику позивача (адвокату Невмержицькому С.І.) та позивачу 14 травня 2025 року.
23 травня 2025 року представник скаржника вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
В поданій касаційній скарзі представник скаржника не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою запропонування скаржнику обґрунтувати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Також, під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом першої інстанції та апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права без застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду 12 вересня 2019 року у справі № 823/1056/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/18269/20, від 28 липня 2020 року у справі № 826/2719/16 та від 29 квітня 2020 року у справі № 826/4314/17.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норму права, яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Також, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень представник скаржника зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 1 частини другої 353 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
За таких обставин, Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами; уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, України,
Касаційну скаргу адвоката Осколкова Івана Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання:
заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами;
- уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду