23 червня 2025 року
м. Київ
справа №560/10162/24
адміністративне провадження № К/990/19943/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року
у справі №560/10162/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 в період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня, відповідного календарного року, а саме встановленого, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України, на 2021 рік", станом на 01.01.2021 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2022 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021 р, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 27 травня 2025 року отримана скаржником - 28 травня 2025 року о 00:08.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 27 травня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 28 травня 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 09 червня 2025 року.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву про відстрочення сплати судового збору, яка за своїм змістом фактично є заявою про проводження строку для усунення недоліків, яка обґрунтована відсутністю коштів для сплати судового збору.
Разом з тим, станом на день постановлення цієї ухвали від скаржника не надходило жодних клопотань та документів з долученням доказів направлення касаційної скарги іншій стороні тобто, не усунуто недоліків касаційної скарги в цій частині.
Скаржником жодним чином не обґрунтовано неможливість усунення недоліків в частині надання доказів направлення касаційної скарги іншій стороні.
Верховний Суд вважає, що скаржник маючи намір усунути недоліки касаційної скарги в повному обсязі, не був позбавлений можливості надати суду докази направлення касаційної скарги іншій стороні та подати клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Щодо клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліків.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наданні доказів направлення касаційної скарги іншій стороні, що є підставою для повернення такої скарги то, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для вирішення питання про продовження строку для усунення недоліків
Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №560/10162/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк