23 червня 2025 року
м. Київ
справа №420/15286/24
адміністративне провадження № К/990/21691/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року
у справі №420/15286/24
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31 липня 2020 року по 09 травня 2024 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31 липня 2020 року по 09 травня 2024 року;
- визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати за період з 31 липня 2020 року по 09 травня 2024 року;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 31 липня 2020 року по 09 травня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 у відшкодуванні ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку фактичного розрахунку при звільненні, проведеного 09 травня 2024 року.
Стягнуто з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку фактичного розрахунку за 183 календарні дні затримки в розмірі 101 938,80 грн з урахуванням обов'язкових відрахувань.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) у відшкодуванні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за затримку фактичного розрахунку при звільненні, проведеного 09 травня 2024 року.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за затримку фактичного розрахунку за 183 календарні дні затримки в розмірі 101 938,80 грн (сто одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім гривень 80 копійок), з урахуванням обов'язкових відрахувань.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати за період з 31 липня 2020 року по 09 травня 2024 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 31 серпня 2020 року по 09 травня 2024 року.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Так, скаржнику роз'яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 29 травня 2025 року отримана скаржником - 29 травня 2025 року о 21:49.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 29 травня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 30 травня 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 09 червня 2025 року.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 12 березня 2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено оскаржувану постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 11 квітня 2025 року, а скаргу подано 20 травня 2025 року.
В той же час, скаржник не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 29 травня 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №420/15286/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко