23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/1731/25 пров. № А/857/20554/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Курильця А. Р.
суддів -Кузьмича С. М.
Мікули О. І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в справі № 161/1731/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області про скасування термінових заборонених приписів,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області про скасування термінових заборонених приписів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Однак вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Суд зазначив, що в апеляційній скарзі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), однак апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначених відомостей не містить.
Апелянт подав заяву в якій «просив встановити належним відповідачем Луцьке районне управління поліції ГУНП у Волинській області Начальник ОСОБА_2 , полковник поліції 43601 м.Луцьк вул.Звитяжна, 2 тел. 050-484-53-24 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Колегія суддів наголошує, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
При цьому суд зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.
Таким чином, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем.
При цьому в суді першої інстанції позивач однозначно визначився з особою, котра відповідальна на позовом - Луцький районне управління поліції ГУНП у Волинській області.
Тим не менше, апеляційна скарга позивача не містить повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Судова колегія вважає за можливе продовжити строк на усунення зазначеного недоліку апеляційної скарги.
Щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Так, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2025 року, отримано позивачем 16 квітня 2025 року, а цю апеляційну скаргу подано 17 травня 2025, тобто пропуск строку подання апеляційної скарги становить лише 1 день.
Частиною третьою статті 295 КАС України встановлено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ураховуючи, дату обізнаності про оскаржуване судове рішення та дату звернення до суду, беручи до уваги конституційність права на апеляційне оскарження та те, що пропуск строку становить лише 1 день, колегія суддів вважає, що у цьому випадку наявні підстави для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо сплати судового збору, то колегія суддів наголошує, що частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2025 року становить 3028 грн.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Адміністративний позов в даній справі містить дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 2422,40 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2906,88 грн, що й зазначено в ухвалі судді від 20 травня 2025 року.
На виконання вимог ухвали, скаржник подав заяву в якій просить врахувати тяжкий матеріальний стан, який зумовлений значною втратою здоров"я і тяжкою травмою, яка привела до інвалідності третьої групи. Низьку пенсію. Заборгованістю за комунальні платежі, банківську заборгованість та значні грошові витрати на лікування. Виходячи з вищезазначеного просить звільнити від оплати судового збору.
Вирішуючи подану заяву, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом статті 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява № 377/02).
Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що питання, зокрема звільнення від сплати судового збору знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами скрутного майнового стану сторони.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Апеляційний суд наголошує, що предметом розглядуваного спору не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Позивач оскаржує термінові заборонні приписи стосовно кривдника №АА651363 та №АА651362 від 18.10.2024, якими встановлена заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Позивач зазначає про низьку пенсію, однак відомостей з пенсійного фонду щодо нарахованих виплат не подає.
Суд зазначає, що наявність заборгованостей в установі банку та з оплати ЖКП з достатньою мірою переконливості не свідчить саме про відсутність коштів зі сплати таких, тобто безпосередньо не вказує на скрутний матеріальний стан позивача.
Судова колегія враховує, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, зазначене підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації №819 (без дати). Водночас матеріали не містять відомостей про ступінь втрати працездатності. При цьому в такій зазначено, що позивач працює приватним підприємцем.
Грошові витрати на лікування, про які твердить скаржник, також не підтверджені жодними доказами.
Суд звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено як одну з умов для звільнення від сплати судового збору - обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі № 160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22, від 18.01.2024 у справі № 520/495/23.
Розвиваючи указаний підхід Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі № 295/14365/19 зазначив, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822; далі - Положення). Однак зазначених відомостей позивач не долучає.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе продовжити строк усунення недоліку апеляційної скарги з подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн. за наступними реквізитами «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету - 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд апеляційної інстанції зауважує також, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З метою дотримання балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись статтею 119, 121 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати поважними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені ОСОБА_1 та поновити останньому строк на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в справі № 161/1731/25.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 161/1731/25.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 161/1731/25, зазначених в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула