23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6590/24 пров. № А/857/22133/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДМ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 460/6590/24 за адміністративним позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
суддя у І інстанції - Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення - 29 липня 2024 року,
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Відділення) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДМ» (далі - відповідач, ТОВ), про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 40405,27грн.
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим порушив вимоги Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII). Так, згідно розрахунку середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становить 15 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 79257,24 гривень. Відповідно до статті 19 Закону № 875-XII, кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 1, працевлаштовано - 0. Проте, такий норматив не був виконаний, відповідач не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю, що згідно зі статтею 20 Закону №875-ХІІ є підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 40405,27грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, із посиланням на невірне застосування норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця, відтак, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій передбачених статтею 20 Закону № 875-ХІІ.
Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ з 06.02.2019 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ:
середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 15 осіб;
середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;
фонд оплати праці штатних працівників - 1188858,62грн;
середня річна заробітна плата штатного працівника - 79257,24грн;
кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0,00;
сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 39628,62 грн.
Зазначений розрахунок є підтвердженням суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Вказаний Розрахунок надіслано 07.03.2024 відповідачу в електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Розрахунок пені станом на 03.06.2024: облікова ставка Національного Банку України - 13,5% річних; кількість днів - 366; відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені - 120%; сума заборгованості - 39628,62грн; розрахунковий розмір пені 0,04% = (13,5 х 120 : 100 : 366); сума пені за один день прострочення - 15,85грн; кількість днів прострочення - 49; загальна сума пені - 776,65грн.
Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2023 року у відповідача не працювало жодної особи з інвалідністю. Крім того, доказів подання звіту за формою №3-ПН про інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не надано.
Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом № 875-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою-третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що відповідно до наказу від 04.08.2020 року з 05.08.2020 року ОСОБА_1 , особа з інвалідністю 3 групи, був прийнятий на роботу (копія трудової книжки, повідомлення про прийняття на роботу додані до апеляційної скарги), однак, у квітні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації (копія Повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 додана до апеляційної скарги). Вважає, що про факт трудових відносин з ТОВ і наявність у ОСОБА_1 3 групи інвалідності було відомо як позивачу так і Пенсійному фонду України.
Колегія суддів зазначає, що згідно частини 13 статті 19 Закону № 875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Для реалізації даної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 № 307.
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 121 (далі - Положення) визначає порядок створення, функціонування та ведення централізованого банку даних з проблем інвалідності (далі - банк даних) як автоматизованої системи для визначення потреб осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, реабілітаційними послугами, санаторно-курортним лікуванням тощо (далі - інші особи) в засобах реабілітації та послугах у сфері реабілітації, і для накопичення, зберігання і використання інформації про центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності та господарювання, виду діяльності та галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Підпунктом 2 пункту 2 Положення встановлено, що основними завданнями банку даних, є проведення аналізу та ведення обліку даних про, зокрема:
виконання роботодавцями нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також нарахування сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням роботодавцями такого нормативу за попередній рік (абзац
створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб;
ведення обліку надходжень сум адміністративно-господарських санкцій та пені, а також заборгованості роботодавців з їх сплати.
Згідно з пунктом 3 Положення, користувачами банку даних є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та його територіальні відділення, державна служба зайнятості, підприємства, що виготовляють, постачають і ремонтують технічні та інші засоби реабілітації, що призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб за рахунок коштів державного бюджету, та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики (далі - підприємства), реабілітаційні установи, суб'єкти, що надають соціальні послуги, та інші установи, організації, що забезпечують функціонування та ведення банку даних у межах своїх повноважень.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення визначено, що до банку даних вноситься така інформація: відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення, до повноважень користувачів банку даних центрального рівня належить, зокрема:
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ
формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ;
подання до Держпраці інформації про роботодавців, які використовують найману працю та не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, для організації та здійснення державного контролю.
Враховуючи зазначене, програмний комплекс Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
- опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
- визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ;
- створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-2 (далі - Порядок № 14-2, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обсяг та структура даних, якими обмінюються суб'єкти інформаційного обміну через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси) відповідно до цього Порядку, визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606.
Електронна інформаційна взаємодія відповідно до цього Порядку здійснюється з використанням електронних інформаційних ресурсів Пенсійного фонду України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» з дотримання Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів.
Із системного аналізу положень законодавства слідує, що вся інформація про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформацію, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, на підставі якої здійснюється розрахунок адміністративно- господарських санкцій, передається Пенсійним фондом України в м. Київ до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в м. Київ у відповідності до пунктів 6, 7 Порядку № 14-2 та здійснюється з використанням електронних інформаційних ресурсів Пенсійного фонду України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта».
Дана система в автоматизованому режимі опрацьовує всю завантажену інформацію та автоматично здійснює визначення підприємств, що не виконали норматив, встановлений частиною першою статтею 19 Закону № 875-ХІІ та формує Розрахунок сум адміністративно- господарських санкцій, на який накладається електронний підпис керівника відповідного територіального відділення та надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.
Також, колегія суддів звертає увагу, що надані відповідачем до апеляційної скарги докази, а саме, довідка 2235/02.16 від 31.08.2020, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, підтверджує лише те, що громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку в Рівненському міському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) і отримував пенсію по інвалідності, III група, загальне захворювання, призначену з 23.07.2018 по 31.07.2021, в той чай, як суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховані за 2023 рік.
Разом з тим, такі докази не були представлені в суді першої інстанції. Відповідно до частин 3 та 4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідач зазначає, що додані до апеляційної скарги документи не могли бути подані до Рівненського окружного адміністративного суду, оскільки лише 19 липня 2024 року через електронний кабінет дізнався про ухвалу від 21 червня 2024 року, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 460/6590/24, а поштове відправлення ТОВ не вручалось.
Однак, матеріалами справи спростовуються такі доводи відповідача, а саме довідкою Рівненського окружного адміністративного суду про доставку документа електронному вигляді «ст. 262 ухвала спрощене без виклику (відкриття) від 21.06.24 по справі 460/6590/24 до електронного кабінету ТОВ 21.06.24 о 13:32, списком згрупованих відправлень Укрпошта № 1806 про надіслання Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб позовної заяви відповідачу за трек-номером відправлення 0503886602814, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером відправлення 0600273413798 про вручення 29.06.2024 ТОВ ухвали про відкриття провадження від 21.06.24.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження нових доказів.
Інших доводів на підтвердження протиправності дій позивача відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДМ» залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 460/6590/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний