Справа № 646/639/25 Головуючий суддя І інстанції Янцовська Т. М.
Провадження № 33/818/745/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
13 червня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вдовиченка О.І., а також потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Печериці В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерплого - адвоката Печериці В.Г. на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, -
Цією постановою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В постанові зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 223052 від 17.01.2025 року вбачається, що 07.01.2025 року вбачається, що 07.01.2025 року о 10:40 год. в м. Харкові по вул. Молочній, 40, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч не зайняв крайнє ліве положення, не впевнився в безпечності руху та допустив зіткнення з автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.
В своїй апеляційній скарзі адвокат Печериця В.Г. просив судову постанову скасувати та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Посилався на те, що суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вважав, що саме внаслідок не дотримання водієм ОСОБА_1 певних пунктів Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, а тому необхідно останнього притягти до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, адвокат Печериця В.Г. просив поновити йому пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судової постанови, посилаючись на те, що копію постанови ОСОБА_2 отримав лише 20.03.2025 року, а з апеляційною скаргою звернувся 30.03.2025 року, тобто на 10 день після отримання копії постанови.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Печериці В.Г. в інтересах ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_2 та його представника - адвоката Печериці В.Г., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вдовиченка О.І., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та вважали оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати ці висновки суду першої інстанції.
Відповідно до відомостей протоколу (арк. 1) вбачається, що 07.01.2025 року о 10:40 год. в м. Харкові по вул. Молочній, 40 ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фіат» під час повороту ліворуч не зайняв крайнє ліве положення, не впевнився в безпечності руху та допустив зіткнення з автомобілем «БМВ».
Натомість відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 11) вбачається, що проїжджа частина, по якій рухались учасники ДТП, має одну смугу руху у кожному напрямку та розділені між собою трамвайними коліями.
Також зі схеми вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався безпосередньо за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .
Такі відомості схеми ДТП належить вважати об'єктивними, оскільки ця схема складена працівником поліції, дії якого учасниками ДТП не оскаржувались, а також учасники ДТП беззаперечно підписали цю схему ДТП, що свідчить про те, що вони погоджувались з відомостями, які в цій схемі зафіксовані.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у цій схемі об'єктивно відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Поряд з цим, в матеріалах справи міститься відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (арк. 21).
З відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 рухаючись прямо по вул. Молочній у м. Харкові, яка має одну смугу руху у напрямку руху ОСОБА_1 , увімкнув покажчик лівого повороту, знизив швидкість руху та почав виконувати маневр повороту ліворуч. У цей же час позаду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , який об'єктивно мав можливість побачити увімкнений покажчик повороту автомобіля, який рухався перед ним та знизити свою швидкість руху.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що перед початком здійснення маневру повороту ліворуч він подивився у дзеркало заднього виду, яке розташоване на лівій двері його автомобіля, та впевнився, що інші автомобілі рухаються позаду нього та почав маневр повороту ліворуч.
Такі пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з відомостями відеозапису, що свідчить про об'єктивність цих пояснень.
Оцінюючи відомості цього відеозапису, а також відомості схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем на проїжджій частині, яка має одну смугу руху у напрямку його руху, увімкнув покажчик лівого повороту та почав зменшувати швидкість руху, пропускаючи транспортні засоби, які рухались назустріч. Пропустивши транспортні засоби, які рухались назустріч, останній продовжив здійснювати маневр повороту ліворуч, що свідчить про дотримання водієм ОСОБА_1 саме вимог п. 10.4 Правил дорожнього руху України.
Належить врахувати, що стосовно іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання винуватості чи невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 2.3Б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Належить врахувати, що матеріали цієї справи не містять будь-яких фактичних відомостей, які свідчать про не виконання ОСОБА_1 вимог п. 2.3(б) Правил дорожнього руху України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, дотримався вимог п. 2.3(б) ПДР України.
Інших будь-яких фактичних відомостей, що можуть свідчити про можливість скасування оскаржуваної постанови, - апелянтом не наведено, що об'єктивно свідчить про відсутність будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо закриття провадження у цій справі за п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання представника потерпілого - адвоката Печериці В.Г. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року задовольнити, поновивши йому цей строк.
Апеляційну скаргу адвоката Печериці В.Г. - залишити без задоволення.
Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков