73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"01" грудня 2010 р. Справа № 2-а-3936/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Грицай Л.В., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Мкртчян Л.С.
про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій ,
встановив:
Відповідно до позовних вимог приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач) просить суд визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -відповідач, ДПІ) від 22.02.2010р. №0003882307 про застосування до позивача штрафної санкції на суму 3400 грн. за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”від 19.12.1995 року №481/95-BP (надалі-Закон №481/95-BP) у вигляді зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Згідно позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що перевірка позивача 11.02.2010р. проведена із порушеннями вимог законодавства, а викладений в акті перевірки висновок ревізорів щодо порушення позивачем вимог Закону №481/95-BP є помилковим.
ДПІ направило суду письмові заперечення на позов, в яких зазначило, що підставою для винесення спірного рішення став акт перевірки позивача від 11.02.2010р., в ході якої був виявлений факт порушення ст.15 Закону №481/95-BP, а саме: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Доказом вчинення позивачем вказаного порушення є той факт, що довідки про внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів були отримані позивачем 20.01.2010р., а реалізація (відповідно і зберігання) алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснювалась згідно контрольних стрічок до вказаної дати без наявності відповідних довідок.
Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доведеність факту зберігання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Рішенням ДПІ від 22.02.2010р. № 0003882307 до позивача застосована штрафна санкція на суму 3400 грн. за порушення Закону №481/95-BP за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Підставою для винесення даного рішення став акт перевірки позивача від 11.02.2010р. № бланку 0018860.
Згідно вказаного акту 11.02.2010 року податковими ревізорами-інспекторами Кравченко П.Г., Абрамець О.В. у належному позивачу магазині “Міні-Маркет”на розі пр-ту 200 річчя Херсону та вул. 49 Гв.Дивізії у м. Херсоні була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліценцій.
Перевірка проведена ревізорами на підставі направлення ДПА в Херсонській області №189/237 від 01.02.2010р.
Порушень визначеного законодавством порядку проведення перевірки позивача, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятого відповідачем за наслідками такої перевірки рішення, судом не встановлено. Наведені позивачем доводи незаконності проведеної перевірки суд до уваги не приймає, як такі, що не ґрунтуються на законі.
Обґрунтованими визнає суд посилання представника ДПІ на те, що визначені ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і не стосуються перевірок, які проводяться в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
З акту перевірки вбачається, що порушення Закону №481/95-BP, яке стало підставою для винесення спірного рішення, полягає у тому, що довідки про внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів отримані позивачем 20.01.2010р., а згідно контрольних стрічок до 20.01.2010р. позивачем здійснювалась реалізація, і як наслідок зберігання, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, що не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
На час проведення перевірки стаття 15 Закону №481/95-BP передбачала наступні вимоги: "зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі."
На виконання вищенаведених вимог Закону №481/95-BP наказом ДПА України від 28.05.2002р. № 251 був затверджений Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (надалі-Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 р. за № 670/6958.
Наказом ДПА України від 07.09.2009 р. № 489, який набув чинності з 23.10.2009р., до Порядку були внесені зміни, відповідно до яких суб'єкти підприємницької діяльності повинні вносити до Єдиного реєстру місця зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів, шляхом подання заяви до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.
Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 16.06.2010р., статтю 15 Закону №481/95-BP доповнено новою частиною тридцять шостою наступного змісту: “Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі”.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що, починаючи з 23.10.2009 р., суб'єкти господарювання повинні вносити до Єдиного реєстру всі місця зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів, а з 16.06.2010р. цей обов'язок стосується лише тих місць зберігання, що розташовані за іншою адресою, ніж зазначене у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
В наданих позивачем ліцензіях на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами зазначено наступне місце здійснення діяльності: м.Херсон, на розі пр-ту. 200 річчя Херсона та вул. 49 Гвардійської Дивізії, магазин “Міні-Маркет”.
Аналогічна адреса вказана і у витягу про реєстрацію права власності позивача на вищевказаний магазин.
Довідки про внесення позивачем до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів за вищевказаною адресою, отримані останнім 20.01.2010 р..
За висновком ДПІ позивач несвоєчасно вніс місце зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру і отримав відповідні довідки, оскільки зміни до Порядку, внаслідок яких у позивача виник такий обов'язок, набули чинності 23.10.2009 р., а фактично позивач вніс місце зберігання до Єдиного державного реєстру та отримав відповідні довідки лише 20.01.2010р..
Цей факт на думку ДПІ свідчить про те, що до 20.01.2010р. позивач порушував вимоги ст.15 Закону №481/95-BP, а відтак повинен нести відповідальність за це порушення.
Сам позивач не заперечує того, що з моменту набуття чинності вищевказаними змінами до Порядку і до отримання ним відповідних довідок про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру, в належному йому магазині здійснювалась реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши спірне рішення ДПІ на предмет його відповідності визначеним п.3 ст. 2 КАС України критеріям, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного рішення не було дотримано необхідного балансу між публічним інтересом, на забезпечення якого спрямоване це рішення, та несприятливими наслідками для позивача від його прийняття.
Як встановлено судом, позивач за вищевказаною адресою здійснює діяльність з реалізації алкогольних та тютюнових виробів, починаючи з 1997 року, тобто ще до прийняття наказу ДПА України від 28.05.2002р. № 251 про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Слід зазначити, що з прийняттям наказу ДПА України від 28.05.2002р. № 251 втратив силу наказ ДПА України від 24.02.1997 р. № 49 "Про забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України" від 30 січня 1997 р. № 89, яким також передбачалась реєстрація місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом видачі відповідних свідоцтв про реєстрацію місця зберігання, а починаючи з серпня 1999 року шляхом видачі довідок про реєстрацію місця зберігання.
Позивач надав суду свідоцтво про реєстрацію місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів за адресою, видане позивачу Херсонською Державною податковою адміністрацією 13.08.97р. за №15-3/37, згідно якого роздрібні партії алкогольних напоїв та тютюнових виробів всіх видів будуть зберігатися в складському приміщенні, розташованому у м. Херсоні по пр-ту 200 років Херсону, 32. Цей факт не міг бути невідомий відповідачу.
Як пояснив позивач, приміщення по пр-ту 200 років Херсону, 32 належало йому на праві власності, і в процесі діяльності це приміщення було реконструйовано та збільшено, внаслідок чого за вказаною адресою з'явився новий об'єкт нерухомості, в якому на даний час розташований магазин “Міні-Маркет”, адреса якого згідно правовстановлюючих та дозвільних документів також була змінена на розі пр. 200 річчя Херсона та вул.. 49 Гвардійської Дивізії. В даному приміщенні він постійно здійснював реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів вже більше 10 років.
Слід зазначити, що положення наказу ДПА України від 24.02.1997 р. № 49 з доповненнями та змінами не передбачали необхідності заміни раніше виданих свідоцтв про реєстрацію місця зберігання на довідки, а також не визначали і строк дії свідоцтв про реєстрацію місця зберігання.
Наказ ДПА України від 28.05.2002р. № 251 також не містить положень, за якими суб'єкти господарювання повинні здійснити обмін свідоцтв про реєстрацію місця зберігання, отриманих на підставі наказу ДПА України від 24.02.1997 р. № 49, на довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру, а також не містить і положень про припинення дії вищевказаних свідоцтв.
Факту того, що контролюючі органи, до сфери діяльності яких віднесений контроль за дотриманням суб'єктами господарювання порядку обов'язкової реєстрації місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, будь-яким чином повідомляли позивача про завершення терміну дії раніше виданого свідоцтва про реєстрацію місця зберігання та про необхідність отримати інші документи, які підтверджують виконання вимог про реєстрацію місць зберігання, судом не встановлено, і ДПІ на наявність таких обставин не посилається.
Таке правове регулювання правовідносин, пов'язаних з реєстрацією місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, дає підстави вважати, що видане позивачу 13.08.97р. свідоцтво про реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів не втратило чинності до моменту отримання позивачем 20.01.2010р. вищевказаних довідок про внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У зв'язку із наведеним, у суду відсутні підстави вважати, що несвоєчасне внесення позивачем до Єдиного державного реєстру місць зберігання та несвоєчасне отримання відповідних довідок обумовлено недбалим або халатним відношенням позивача до змін, які відбулись в регулюванні порядку обов'язкової реєстрації місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Маючи свідоцтво про реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у позивача були обґрунтовані підстави вважати, що ним не порушуються вимоги законодавства щодо реєстрації місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
На підставі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку про невідповідність спірного рішення критеріям, визначеним п.3 ст. 2 КАС України, у зв'язку із чим таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Суд також звертає увагу на недоведеність ДПІ належними доказами тих обставин, які стали підставою для винесення спірного рішення, а саме: вказуючи в акті перевірки на те, що згідно контрольних стрічок позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів до 20.10.2010р., ДПІ не зазначило, які саме контрольні стрічки підтверджують цей факт, і не надало ці стрічки суду для підтвердження своїх висновків.
Проте ця обставина підставою для задоволення позову бути не може, оскільки позивач факт здійснення ним реалізації реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів до 20.10.2010р. не заперечує.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.02.2010р. №0003882307.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 грудня 2010 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 2.11.9