Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"08" грудня 2010 р. № 2а- 4751/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
представника відповідача - Москаленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, Приватне підприємство "Куп'янський комбікормовий завод", звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 13.04.2010р. № 0001141500/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 72999,6 грн. (основний платіж - 60833 грн.; штраф - 12166,6 грн.).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 07.04.2010р. № 336/15-03288817 та акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817, з посиланням на які було винесене спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковими. Відображених в акті перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 порушень останній не вчиняв, суму податку на додану вартість обрахував правильно, а тому підстави для коригування показників рядків 23.4 та 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, проти позову заперечував. Мотивуючи свої доводи, зазначив, що викладені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дійсно мали місце, а тому Приватне підприємство "Куп'янський комбікормовий завод" повинно було відобразити в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року зменшення задекларованої суми податкового кредиту в розмірі 200263 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.
Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Позивач, Приватне підприємство "Куп'янський комбікормовий завод", пройшов процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №710404, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Куп'янській ОДПІ у Харківській області.
Судом встановлено, що 07.04.2010р. Куп'янською ОДПІ була здійснена документальна невиїзна перевірка декларації з ПДВ за лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 07.04.2010р. № 336/15-03288817.
На підставі зазначеного акту Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010р. № 0001141500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 72999,6 грн., з яких основний платіж 60833,00 грн. та фінансова санкція 12166,6 грн.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 07.04.2010р. № 336/15-03288817 висновки відповідача про порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод» пп. 5.12.5 п. 5.12 р.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р., а саме не відображення в рядку 23.4 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 200263 грн. встановленого за результатами планової виїзної документальної перевірки, яка була оформлена актом від 29.01.2010р. № 74/23/03288817.
Оскільки акт перевірки від 07.04.2010р. № 336/15-03288817, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не встановлює конкретних порушень Закону України «Про податок на додану вартість» які призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а лише відсилає до фактів встановлених актом перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817, то суд для встановлення об'єктивної істини по справі та на виконання вимог ст. 11 КАС України вважає за необхідне надати правову оцінку висновкам акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 щодо встановлених ним порушень Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що з 29.12.2009р. по 26.01.2010р. працівниками Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена перевірка Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 29.01.2010р. № 74/23/03288817.
В пункті 2 розділу 4 «Висновок» акту перевірки з посиланням на порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод» пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що Позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”вимоги контролюючого органу підлягають обов'язковому виконанню, у разі якщо у платника податків виникло узгоджене податкове зобов'язання, а саме коли зобов'язання нараховане контролюючим органом та визначено у відповідному податковому повідомленні-рішенні, яке не оспорюється платником податків, або можливість оскарження такого повідомлення-рішення вичерпано.
Судом встановлено, що податкове-повідомлення рішення за встановленим фактом порушення відповідачем не виносилось.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість слугували відображені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 висновки відповідача про порушення Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 193068 грн. з тих підстав, що ПП «Куп'янський комбікормовий завод» укладало угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг; вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного зв'язку в розмірі 7195 грн., які не використовувались у власній господарській діяльності.
Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
Щодо порушення вимог п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в результаті укладання угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.
З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушення зазначених вище норм права та визначення відповідачем безпідставного завищення від'ємного значення податку на додану вартість позивача із застосуванням звичайних цін стало встановлення факту надання позивачем послуг із зберігання сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_2 за договірними цінами, які є меншими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг.
Перевіряючи вказані висновки позивача, відображені в акті перевірки № 74/23/03288817 від 29.01.10р., на відповідність вимогам діючого законодавства та фактичних обставинам справи, суд виходить з наступного.
З дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Куп'янський комбікормовий завод», суд приходить до висновку, що вказана юридична особа та ФОП ОСОБА_2 не є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».
Судом встановлено, що позивачем було укладено наступні договори зберігання з ФОП ОСОБА_2: № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т. Відповідно до умов угоди від 08.07.2008 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,08грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,08грн. за 1 т/дн, соняшник - 0,08грн. за 1 т/дн , кукурудза - 0,1грн. за 1т/дн, сорго - 0,1грн. за 1т/дн. Відповідно умов угоди від 01.07.2009 року тарифи вказуються у додатку 1 до угоди та становлять без ПДВ пшениця - 0,09грн. за 1 т/дн, ячмінь - 0,09грн. за 1 т/дн, соняшник -0,1грн. за 1 т/дн.
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) , продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Отже, для цілей оподаткування операції з надання послуг із зберігання сільгосппродукції прирівнюються до операцій з продажу результатів робіт (послуг), а тому мають бути здійснені з урахуванням вимог підпункту 7.4,1 пункту 7,4 статті 7 Закону, тобто за звичайними цінами.
Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Аналіз пункту 1.20 статті 1 названого Закону (зокрема підпунктів 1.20.2, 1.20.90) дозволяє зробити висновок, що для визначення справедливої ринкової ціни застосовуються наступні методи в залежності від наявності у податкового органу інформації щодо угод з цього виду товарів на ринку, а саме: метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни; метод ціни перепродажу; витратний метод.
Так, метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону полягає у тому, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
За змістом підпункту 1.20.6 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Відповідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
На запит податкового органу відповідачем було надано обґрунтування рівня договірних цін на послуги із зберігання сільгосппродукції ФОП ОСОБА_2
Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем для визначення справедливої ринкової ціни було застосовано метод порівняльної (співставної) неконтрольованої ціни, виходячи з інформації про інші договори на аналогічні послуги укладені відповідачем з іншими юридичними особами
Суд вважає за необхідне зазначити, що дані які брались до уваги містили інформацію про ціни послуг сформовані лише одним суб'єктом господарювання, в той час, як аналогічні послуги надаються багатьма іншими суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність у співставних умовах щодо позивача.
Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки зазначено лише вартість зберігання 1 тонни в день кожного виду сільгосппродукції для інших суб'єктів господарювання без врахування на кількість такої продукції, що передавалась на зберігання, кількості угод укладених з кожним суб'єктом господарювання строки на які укладались угоди, тривалості взаємовідносин відповідача та інших суб'єктів господарювання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оцінка вартості послуг із зберігання сільгосппродукції проводилась відповідачем без фактичного виїзду на місце зберігання, без врахування цін які склались на ідентичні послуги в цілому на ринку.
Суд зазначає, що відповідач не врахував, що у позивача немає інших договорів умови яких передбачали б зберігання сільгосппродукції в такій кількості як це передбачено умовами договорів з ФОП ОСОБА_2 Звичайні ціни на такі послуги як зберігання сільгосппродукції, не можуть визначатися без врахування цін на ідентичні товари. Отже, на думку суду, визначення вартості послуг зі зберігання сільгосппродукції має відбуватися лише за наслідками вивчення ринку даної послуги в цілому, що не було здійснено відповідачем.
Також, невраховані відповідачем накази по підприємству позивача, згідно з якими встановлюються найбільш сприятливі умови для співпраці саме з ФОП ОСОБА_2, який є постійним замовником послуг позивача в дуже значних обсягах. Накази містять в собі обґрунтування визначення договірної ціни саме в тих розмірах, які зазначені в договорах з ФОП ОСОБА_2
Відповідачем ні при проведенні перевірки, ні під час розгляду справи не надано інформацію про укладені на момент надання послуг із зберігання сільгосппродукції з ідентичними послугами у співставних умовах. Також, не надано й іншої конкретизованої інформації на підтвердження рівня звичайної ціни та в якості доведення того, що ціна договорів не відповідає рівню справедливих ринкових цін.
З наданих відповідачем до суду наказів встановлено, що вказана в договорах із зберігання сільгосппродукції укладених з ФОП ОСОБА_2 є економічно обґрунтованою підприємством, свідчить про прибутковість вказаних операцій та їх економічну доцільність для господарської діяльності відповідача.
Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що вартість послуг із зберігання сільгосппродукції за договорами, укладеними відповідачем з ФОП ОСОБА_2 № 1/х від 08.07.08р. на зберігання пшениці - 5000т, ячменю - 2000т, соняшника - 38000т, кукурудзи - 700т, сорго -1000т. та № 1/х від 01.07.09р. на зберігання пшениці - 15000т, ячменю, соняшника - 40000т., не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Таким чином, висновок відповідача про безпідставність збільшення Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" від'ємного значення податку на додану вартість на суму 193068 грн. в результаті укладання угоди зберігання сільськогосподарської продукції з ФОП ОСОБА_2, за цінами, які згідно висновків акту перевірки є нижчими за звичайні ціни, що діяли на дату надання послуг є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.
Щодо порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту вартості наданих ЗАТ «УМЗ»послуг телефонного зв'язку, які не використовувались у власній господарській діяльності.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" та ЗАТ "Український мобільний зв'язок" укладено контракт № 2100330 від 10.02.2005р., предметом якого є надання послуг мобільного зв'язку. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та виписаними ЗАТ «УМЗ» податковими накладними. Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" вартості отриманих послуг, що не спростовано відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході розгляду даної справи.
Із змісту акту від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 вбачається, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів відповідність закону господарської операції за контрактом № 2100330 від 10.02.2005р., не вказував на нікчемність згаданого правочину, не зазначав про несумісність предмету контракту № 2100330 від 10.02.2005р. з господарською діяльністю Приватного підприємства «Куп'янський комбікормовий завод».
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.
З акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 слідує, що відповідач дійшов висновку про порушення Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виходячи з того, що в період користування послугою «МТС - Інтернешенел» позивач не був зареєстрований суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та не мав взаємовідносин з іноземними покупцями та постачальниками.
В судовому засіданні на спростування обґрунтованості даного судження ОДПІ позивач надав рішення засновника ПП «Куп'янський комбікормовий завод” про проведення попередньої роботи з реконструкції обладнання заводу шляхом ведення перемовин з постачальниками зерносушильного обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Досліджуючи надані позивачем докази за правилами ст.86 КАС України, де указано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (с.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86), суд сприймає як належні та допустимі докази розпорядження засновника ПП «Куп'янський комбікормовий завод” про необхідність проведення реконструкції заводу, так як викладені в цих відомостях дані повністю узгоджуються з відомостями додатку №2 до акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 щодо використання позивачем у власній господарській діяльності обладнання, яке було введено в експлуатацію ще в 1984 році.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач не подав до суду доказів на спростування доводів ПП «Куп'янський комбікормовий завод» про необхідність проведення реконструкції заводу, не надав доказів споживання ПП «Куп'янський комбікормовий завод» послуг телефонного зв'язку з метою, яка є несумісною з господарською діяльністю позивача, не навів достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості припущення про порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод» пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом таких доказів в ході розгляду справи не виявлено.
Отже, висновок відповідача про безпідставність включення Приватним підприємством "Куп'янський комбікормовий завод" на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту, сплачених ЗАТ «УМЗ» по контракту № 2100330 від 10.02.2005р. на загальну суму 7195 грн., є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.
Оскільки, як встановлено судовим розглядом висновки акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 в частині порушення ПП «Куп'янський комбікормовий завод» пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість (ряд. 26) на 200263 грн. не знайшли свого підтвердження, то позивач не мав правових підстав для відображення в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року результатів такої перевірки, а отже й висновки акту перевірки від 07.04.2010р. № 336/15-03288817 в цій частині не підтверджуються.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що такі рішення податкового органу порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст. 87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Куп'янської ОДПІ Харківської області від 13.04.2010 року № 0001141500/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 72999,60 грн., з яких основний платіж 60833 грн. та фінансова санкція 12166,60 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13.12.2010 року.
Суддя Піскун В.О.