Справа № 320/11177/24
про залишення апеляційної скарги без руху
20 червня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Державної аудиторської служби України, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача «Про усунення виявлених порушень» № 000500-14/13212-2023 від 15 листопада 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано пункти 2, 3, 11, 12 вимоги Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» № 000500-14/13212-2023 від 15 листопада 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що згідно рішення суду, ТОВ «Санпоінт Україна» стало відомо, що пункт 5 вимоги Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» № 000500-14/13212-2023 від 15.11.2023р., в скасуванні якого судом відмовлено, безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ «Санпоінт Україна», оскільки зазначеним пунктом вимоги Державна аудиторська служба України зобов'язала ПАТ «Центренерго» забезпечити відшкодування ТОВ «Санпоінт Україна» на користь Зміївської ТЕС вартість реалізації технічної води на загальну суму 2751000,00 грн, зокрема, відповідно до норм статей 216 - 229 ГК України, статей 22, 610- 625 ЦК України. Також, в пункті 5 вимоги зазначено, що у разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування фінансових втрат особою, яка допустила порушення відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України. ТОВ «Санпоінт Україна» не погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025р. в частині відмови визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» № 000500-14/13212-2023 від 15.11.2023р.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи, суд виходить з наступного.
Апелянт не брав участі у розгляді вказаної справи, проте вважає, що оскаржуване рішення в частині безпосередньо впливає на його права та охоронювальні законом інтереси.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 та ст. 323 КАС України, крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення, суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
У свою чергу, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування діяльності підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і є обов'язковою до виконання. Оспорювана вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована, тобто, спір у даній справі виник між ПАТ «Центренерго», як підконтрольною установою та Державною аудиторською службою України, як органом контролю.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов'язки для її адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Тому, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядають справ і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, мають право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того чи породжує ця вимога права і обов'язки для позивача.
Слід наголосити на тому, що судом першої інстанції не вирішувалось питання про права, інтереси та обов'язки апелянта, а оскаржуваний висновок є актом індивідуальної дії, при цьому, подальші правовідносини, пов'язані з виконанням рішення суду в даній справі, не є предметом даного спору та не охоплюються ігтересом та вимогами позивача в даній справі, з огляду на що, апелянтом не наведено, яким чином саме під час винесення оскарженого рішення, суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки. Суд акцентує увагу на тому, що правовідносини позивача з суб'єктами господарювання, з приводу яких складено висновок та, у подальшому, у зв'язку з виконанням якого, у них можуть виникнути певні зобов'язання, не є предметом даного спору.
Недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті, шляхом надання апелянтом обґрунтування порушених прав та інтересів ТОВ "Санпоінт Україна" оскаржуваним рішенням.
Керуючись 169, 293, 296, 298, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпоінт Україна" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя Ганечко О.М.