Справа № 580/3286/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бабич А.М.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
20 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних у довідці №ФР46195 від 06.06.2024 про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2023;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам, у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаній у довідці №ФР46195 від 06.06.2024 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, у розмірі 2684,00 грн. і надати оновлену довідку до Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області для перерахунку пенсії, з 01.02.2023.
Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в даній справі ідентичні позовним вимогам, які заявлені ОСОБА_1 у справі №580/2202/24, за наслідками розгляду якої вже наявне рішення суду, яке набрало законної сили.
Також, суд першої інстанції зазначив, що інших підстав позовних вимог, аніж які вже вирішені у справі №580/2202/24, позивач не навів, а тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Так, рішенням Черкаський окружний адміністративний суд від 30 квітня 2024 року по справі №580/2202/24, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нові довідки про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру його пенсії, з 01.02.2023.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного вище рішення суду у справі №580/2202/24, ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовив довідку № ФР46195 від 06.06.2024 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у примітці якої зазначив, що її видано, з урахуванням листа Департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 №220/13/7642, тобто при її складені додаткові види грошового забезпечення обчислювалися у розмірах, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (у розмірі 1762 грн)(а.с.6).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії відповідача свідчать про неповне виконання останнім резолютивної частини судового рішення у справі №580/2202/24, а саме щодо обов'язку обчислення розміру грошового забезпечення позивача, у т.ч. щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
З огляду на вказане, суд першої інстанції зазначив, що для належного виконання рішення суду відповідач зобов'язаний був підготувати довідку, в якій зазначити відомості грошового забезпечення позивача, у т. ч. щомісячні додаткові види грошового забезпечення, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, проте, зазначеного не здійснив.
Так, на думку суду першої інстанції вказані обставини не могли бути підставою для подання позивачем нового позову, а мали вирішуватися в порядку ч.1 ст.383 КАС України, яка передбачає, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина статті 2 КАС України).
Нормами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України передбачені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч.1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вже вище зазначалося, у даній справі, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які виразилися у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних у довідці №ФР46195 від 06.06.2024 про розмір грошового забезпечення позивача, саме станом на 01.01.2023, а не на 01.01.2018.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підставою позову у справі №580/2202/24 були обставини, неоформлення і ненадання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2023, із зазначенням розмірів надбавки та премії у відсотковому значення, що передбачені Законом №2011-ХІІ і Постановою №704.
Водночас, у данійсправі, рішення у якій є предметом апеляційного перегляду, підстави і предмет позову хоча і пов'язані з оскарженням дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№580/2202/24), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли нові спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані.
Так, як слідує зі змісту позовної заяви у цій справі, ОСОБА_1 висловив незгоду з розміром складових довідки, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, у розмірі 2684,00 грн, а не станом на 01.01.2018 року зазначеним відповідачем в оновленій довідці. При цьому, вказані складові грошового забезпечення є розрахунковими величинами та обчислені ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи із відсоткового значення на виконання рішення суду у справі №580/2202/24, але із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, з урахуванням листа Департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 №220/13/7642, з чим не погодився позивач.
Тобто, в даному випадку спірними є правовідносини в частині неправомірності включення відповідачем, при складені довідки, всіх видів грошового забезпечення, які обчислювалися у розмірах, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (у розмірі 1762 грн)(а.с.6).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі та у справі №580/2202/24, хоча і співпадають сторони, але предмет і підстави позовів є різними, що свідчить про виникнення між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 нових спірних правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі №580/2202/24.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2025 року по справі 560/11142/24.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до відповідного суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 170, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 20.06.2025 року