17 червня 2025 р.Справа № 440/5676/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфаонової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 р. (постановлену суддею Шевяковим І.С.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "П. РІТЕЙЛ" про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 440/5676/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Товариство з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» (в подальшому - ТОВ «П. РІТЕЙЛ») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом: зупинення дії рішення № 272 від 16.04.2025 р про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 04640314202400155 терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16 до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили; заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області здійснювати дії щодо внесення запису до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04640314202400155; встановлення обов'язку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме видалити інформацію щодо припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04640314202400155 терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16, з Єдиного реєстру виданих, подовжених, анульованих та переоформлених ліцензій на право зберігання пального та реєстр переоформлених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та поновити в Єдиному реєстрі виданих, подовжених, анульованих та переоформлених ліцензій на право зберігання пального та реєстр переоформлених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним інформацію про наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04640314202400155 терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16; встановлення обов'язку ДПС України вчинити певні дії, а саме видалити інформацію про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04640314202400155 терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 р. заяву задоволено частково, а саме: зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2025 р. № 275 щодо припинення дії ліцензії № 04640314202400155 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., виданої ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16, до набрання законної сили рішенням суду; в іншій частині заяву залишити без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позбавить позивача можливості здійснювати основну діяльність, що може призвести до розриву відповідних господарських зв'язків, неможливості реєстрації акцизних накладних, вивільнення працівників, що, у свою чергу, може мати наслідком значне утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.10.2023 р. у справі № 300/5005/22 та від 21.09.2023 р. у справі № 600/1531/23-а.
Судовим розглядом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "П.РІТЕЙЛ", згідно із КВЕД є роздрібна торгівля пальним (код 47.30), а також іншими супутніми товарами.
Господарська діяльність ТОВ "П.РІТЕЙЛ" з роздрібної торгівлі пальним здійснюється на АЗС за адресою: м. Дніпро, вулиця Журналістів 16, на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 04640314202400155 терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р.
Рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2025 р. № 275 припинено дію ліцензії № 04640314202400155 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 20.09.2024 р. до 20.09.2029 р., виданої ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Дніпро, вулиця Журналістів 16.
Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в подальшому - Закон № 481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (ст. 3 Закону № 481/95-ВР).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що суб'єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії.
Тобто, можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючої ліцензії.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 статті 150 КАС України.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 25.10.2023 р. у справі № 160/11784/23.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірних правовідносинах метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позбавить позивача можливості здійснювати основну діяльність, що може призвести до розриву відповідних господарських зв'язків, неможливості реєстрації акцизних накладних, вивільнення працівників та може мати наслідком значне утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.01.2025 р. у справі № 600/1928/24-а.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В спірних правовідносинах вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про забезпечення позову ТОВ «П.РІТЕЙЛ», оскільки, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 р. - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 р. по справі № 440/5676/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 23.06.2025 року